Перегляд вихідного коду сторінки Яли-Бахча

{{Пам'ятка
|тип               =
|назва             = Яли-Бахча
|оригінальна назва = 
|зображення        = E-B-1.JPG
|зображення_розмір = 300пкс
|зображення_підпис = Готель Radisson Resort & Spa, Alushta, вигляд з парку
|статус            = 
|країна            = {{UKR}}
|карта розташування = Україна
|місто = [[Алушта]]
|назва розташування =
|орденська приналежність =
|тип будівлі = готель
|архітектурний стиль =
|автор проєкту = [[Ісакович Євген Самойлович]]
|будівельник =
|засновник =
|заснування = [[1914]] рік
|основні дати =
|початок будівництва =
|завершення будівництва =
|будівлі =
|прибудови =
|відомі мешканці =
|реліквії =
|стан =
|сайт =
|Commons =
}}

'''Яли-Бахча, Ели-Бахчі'''&nbsp;— триповерховий готель, [[пам'ятка архітектури]] місцевого значення. Знаходиться за адресою: [[Алушта]], вул. Леніна, 2. Поставлений на облік рішенням №&nbsp;48 Кримського облвиконкому від 20 лютого 1990 року.

== Історія ==
31 травня [[1902]] року Алушті найвищим маніфестом імператора [[Микола II (російський імператор)|Миколи II]] був присвоєний статус міста. А на Всеросійській гігієнічній виставці в Санкт-Петербурзі [[1913]] року місто було нагороджене срібною медаллю<ref name="НТ"/>. З цього дня починається нова сторінка в історії курортного селища. Алушта відчувала проблему нестачі землі. Для розвитку інфраструктури міста доводилося йти на величезні витрати, пов'язані з викупом нових територій. У червні 1913 року за 129 тис. [[Карбованець|карбованців]] у двох власників Розенштейна і Касабова міське управління придбало для Алушти земельну ділянку, більшу частину якого займав фруктовий сад з поетичною назвою «Яли-Бахча» ({{lang-tr|Сад біля моря}})<ref name="AL"/><ref name="НТ"/>. На садові ворота прикріпили табличку з написом «Ельдорадо». Незабаром в саду відбулося благодійне міське гуляння з балом і концертом на користь притулку «Ясла». З 10 червня [[1914]] року в саду вже грав полковий оркестр [[52-й Віленський піхотний полк|52-го Віленського піхотного полку]]. Міське управління приймає рішення побудувати готель, що стане візитівкою Алушти. Згідно з кошторисом, будівництво 3-поверхової будівлі (найвищої будівлі в місті до кінця 1940-х років) повинно було обійтися в 188 тис. карбованців<ref name="AL"/>.

Розпочате в 1913 році будівництво передбачалося закінчити в 1915 році. Будівля повинна була відповідати вимогам гігієни, мати загальну їдальню, бібліотеку. На першому поверсі передбачалося розмістити 16 магазинів, на другому і третьому поверхах&nbsp;— 96 кімнат<ref name="AL">{{ref-ru}} [http://alushtalive.com/retro/yaly-bahcha.html «Ялы-Бахча»&nbsp;— «Radisson SAS Resort Alushta».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304194018/http://alushtalive.com/retro/yaly-bahcha.html |date=4 березня 2016 }}&nbsp;— публікація на Алушта live.</ref>. Кухня, ванна та інші підсобні приміщення повинні були розташовуватися у підвальному приміщенні. Планування будівлі відрізнялася простотою і витонченістю. Кожна кімната мала вихід у внутрішній коридор і до сходів, для якнайшвидшого виходу з будівлі. Крім того, всі магазини, розташовані з боку теперішньої вулиці Леніна, мали безпосередні виходи назовні, а приміщення цокольного поверху&nbsp;— у двір. Всі номери готелю мали балкони з видом на гори і море.

Будівельними роботами керував алуштинський архітектор [[Ісакович Євген Самойлович]]. Купол будівлі було вкрито фабричної лускою, інші покрівельні роботи виконав підрядник Я.&nbsp;М.&nbsp;Чумаченко. Паркет на підлозі в номерах і коридорах виконав підрядник теслярських робіт Л.&nbsp;Ф.&nbsp;Харитонов. Опалення було зроблено за системою професора [[Лукашевич Сергій Дмитрович|С.&nbsp;Д.&nbsp;Лукашевича]], творця опалювальної системи [[Масандрівський палац|Масандрівського палацу]]<ref name="AL"/>. Печі, здатні тримати тепло протягом 36 годин, виклав житель Алушти І.&nbsp;І.&nbsp;Чуваев<ref name="AL"/>. Штукатурні, ліпні роботи, сходи і балюстради були виконані Фрідріхом фон Сайм Гіммельстріеном, що мав фірму в [[Ялта|Ялті]]. Одночасно з будівництвом йшла закладка саду та оранжереї.

Після закінчення спорудження прибутковий будинок «Яли-Бахча» збирались передати в оренду місцевому купцеві Ш. Файнбергу. На нього покладалось утримання будівлі, саду, оранжереї, пляжу і щорічна виплата міському управлінню 18 тис. карбованців оренди до (1920 року). Однак [[Перша світова війна]] внесла свої правки у долю будівлі. Уже в 1914 році, в ще недобудованому будинку розмістився шпиталь для солдатів<ref name="AL"/><ref name="НТ"/>. У цьому лазареті часто працювали колишні службовці імператорського двору, та й самі Великі княгині часто служили в них сестрами милосердя<ref name="НТ"/>.

Будучи членом Союзу міст, що виник під час війни для вирішення нагальних проблем, Алушта Зборами уповноважених 19 червня 1915 року здає за 15 тис. карбованців на рік будівлю Яли-Бахча в оренду Союзу міст для облаштування там лазарету. Після [[Лютнева революція 1917 в Росії|Лютневої революції 1917 року]] в будинку влаштовують гімназію, незабаром в ньому розміщується і Алуштинська рада<ref name="AL"/>. Поступово все культурне життя Алушти сконцентрувалася в цій будівлі: працювала бібліотека, був створений перший в місті музей, проводилися знамениті літературні вечори, відбувалися перші знайомства з літературними творами<ref>{{ref-ru}} ''Сергеев Г.'' Алушта. Начало XX века. Глава «Культурная жизнь старой Алушты».</ref>. У цій будівлі вперше прозвучала [[Невипивана чаша (оповідання)|«Невипивана чаша»]] [[Шмельов Іван Сергійович|І.&nbsp;С.&nbsp;Шмельова]]. Як готель будівля функціонувала до землетрусу [[1927]] року, курортний сезон в тому році не відбувся. Люди в саду «Яли-Бахча» перед відїздом, в очікуванні транспорту ночували прямо на землі. У будівлі звалилися тільки сходові марші. Незабаром будівлю відремонтували під керівництвом Григорьєва Сергія Вікторовича і утворили санаторій «Гірник», потім «Червоне Криворіжжя»<ref name="AL"/>. У [[1932]] році у здравниці з'явився садівник Русанов І. Н., зусиллями якого сад санаторію знайшов славу найкрасивішого в окрузі.

З початком [[Друга світова війна|Другої світової війни]] будівля знову стає шпиталем. Під час окупації німецька адміністрація, відзначивши його переваги, обрала своєю резиденцією. Після війни будівля знов стала функціонувати як санаторій. До середини 1950-х років санаторій обслуговував понад 4 тис. відпочиваючих на рік.

Повна реконструкція в другій половині 1950-х років змінила вигляд будівлі. Фасад прикрасили колони, відкриті [[балкон]]и, а з боку моря з'явилися [[Веранда|веранди]] для кліматолікування<ref name="AL"/>. У [[1959]] році здійснили спробу укрупнення здравниці&nbsp;— відбулося об'єднання санаторію «Червоне Криворіжжя» з санаторієм «Метро». Саме в ці роки будівля отримує нову назву «Курортна поліклініка». У [[1965]] році будівлю ставлять на капітальний ремонт, що тривав 2 роки. Відремонтована, оснащена новим обладнанням курортна поліклініка часто стає базою для проведення конференцій з медицини, навчання медичного персоналу, для впровадження нових практик лікування. У 1981 році поліклініка прийняла на відпочинок і лікування понад 20 тисяч осіб. У [[1982]] році в санаторії пройшла наукова конференція під керівництвом [[Шахназаров Олександр Багратович|А.&nbsp;Б.&nbsp;Шахназарова]] з проблеми повноти і після того в поліклініці почалося лікування хворих на ожиріння. Курортна поліклініка стає головним консультаційним пунктом і лікувальним центром міста.

== Сучасність ==
Неодноразовий переможець різних змагань місцевого і всесоюзного рівня, здравниця славилася спеціалістамі-новаторами. У часи [[Перебудова|Перебудови]], змінивши назву на «Альбатрос», колектив одним з перших ввів платні послуги для приїжджих, які довгі роки не мали можливості отримувати такі послуги.

Рішенням Кримського облвиконкому від 20 лютого [[1990]] року будівлю було поставлено на облік як пам'ятку архітектури місцевого значення. З 2001 року будівля головного корпусу, що входить до складу комплексу Санаторій «Альбатрос», орендує підприємство ТОВ «Кронос» (входить до складу ІФД КапиталЪ). При проведенні в 2002 році технічного обстеження будівлі ДПІІ «Крим НДІ проектреконструкція» було встановлено невідповідність основних конструкцій вимогам до будівель, що зводяться в районах з підвищеною сейсмічною небезпекою. На підставі технічного висновку виникла потреба проведення робіт з реконструкції та реставрації будівлі.

У 2002–2003 роках був розроблений проект реконструкції та розширення комплексу «Альбатрос». За рахунок власних коштів ТОВ «Кронос» виконав реконструкцію корпусу з метою збереження будівлі. При реконструкції пам'ятника були виконані роботи з посилення несучих конструкцій будівлі, влаштування ліфтових шахт, відновлення втрачених елементів тераси на фасаді з боку моря, покрівлі, оздоблення інтер'єрів. На території прилеглого до будівлі парку були демонтовані будівлі та споруди, зведені в період експлуатації території санаторієм. Збудований басейн у південній стороні парку з майданчиками для відпочинку по периметру чаші басейну. Висаджені хвойні і листяні дерева, чагарники; розбиті квітники; видалена дика поросль.

22 лютого [[2006]] року [[Алуштинська міська рада]] продала 2,434 га території колишнього санаторія «Альбатрос» ТОВ «Кронос» за 3,086&nbsp;млн грн. З [[2008]] року готелем Radisson Resort, Alushta керує Rezidor Hotel Group<ref name="AL"/>. 13 грудня 2013 року відбулось святкування 100-річного ювілею будівлі<ref name="НТ">{{ref-ru}} [http://novosti-turbiznesa.info/article/100_let_vse_tolko_nachinaetsya.html Отель «Radisson Resort & SPA, Alushta»: 100 лет&nbsp;— всё только начинается!] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150402100730/http://novosti-turbiznesa.info/article/100_let_vse_tolko_nachinaetsya.html |date=2 квітня 2015 }}&nbsp;— «Новости турбизнеса», від 18 грудня 2013 року.</ref>.

== Див. також ==
[[Пам'ятки архітектури Алуштинської міськради]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://www.alushta.radissonsas.com/ Офіційний сайт готелю Radisson Resort] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090501181819/http://www.alushta.radissonsas.com/ |date=1 травня 2009 }} в Алушті.
* [http://www.youtube.com/watch?v=Pd8S6wmbYVo Radisson Resort & Spa, Alushta]&nbsp;— відео про готель.

{{Ізольована стаття}}
[[Категорія:Архітектура Алушти]]
[[Категорія:Пам'ятки архітектури Алуштинської міськради]]
[[Категорія:Засновані в Україні 1914]]