Перегляд вихідного коду сторінки Шапшал Серая Маркович

{{Науковець}}
'''Серая́ (Сергі́й) Ма́ркович (Мордеха́євіч) Шапшал''' {{Lang-pl|Seraja Szapszał или Jego Exellencja Szapszał Hadży Seraja Han|''«Его Превосходительство Шапшал Хаджи Серая Хан»''}}<ref>«Jego Exellencja Szapszał Hadży Seraja Han»//Archiwum Akt Nowych, Ministerstwo Wyznań Religijnych i Oświęcenia Publicznego (Варшава). Д.
1464. Л. 30, 97.</ref> ; {{OldStyleDate2|20|травня|1873|8}}, [[Бахчисарай]], [[Таврійська губернія]], [[Російська імперія]]&nbsp;— [[18 листопада]] [[1961]], [[Вільнюс]], [[Литовська Радянська Соціалістична Республіка|Литовська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&nbsp;— караїмський, польський і радянський сходознавець-[[Тюркологія|тюрколог]], професор, доктор філологічних наук, караїмський [[гахам]]. Представник давнього караїмського роду [[Шапшали|Шапшалів]].

== Біографія ==
=== Ранні роки ===
Народився в родині садівника, спадкового почесного громадянина Мордехая Мойсейовича (Мортхая Мошевича) Шапшала (1815-1894) і його другої дружини Акбіке Казас (1831-1874)<ref name="szapszal">{{Стаття|author=Виктор Дзевановский-Петрашевский|title=Серая Маркович Шапшал (1873—1961): опыт биографического очерка|url=http://czasopisma.karaimi.org/index.php/almanach/article/view/799|видання=Almanach Karaimski|place=Wrocław|publisher=Bitik|date=2018|issue=7|pages=25—65|issn=2300-8164|doi=10.33229/ak.2018.7.02|accessdate=20 травня 2021|archivedate=24 квітня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210424023230/https://czasopisma.karaimi.org/index.php/almanach/article/view/799}}</ref>. Був останньою, дванадцятою дитиною в сім'ї. У 9-місячному віці втратив матір. Відвідував караїмську [[Мідраш (караїмська школа)|мидраш]] в Бахчисараї та в Сімферополі у вчителя С. Ш. Пігіт{{Sfn|Ельяшевич|1993|с=214}}. У 1884 році за рішенням батька разом зі старшим братом Моше вирушив до [[Санкт-Петербург]]а для вивчення російської мови. Навчався спочатку в Охтенського ремісничому училищі (до 1886 роки), потім в приватній гімназії Гуревича. Під час канікул їздив додому на богословські студії та 1894 року отримав ступінь кандидата на караїмську духовну посаду. Закінчивши гімназію 1894 року, вступив до [[Санкт-Петербурзький державний університет|Петербурзького університету]] на факультет східних мов по арабо-персько-турецько-татарського розряду. Закінчив університет 1899 року з дипломом 1-го ступеня і залишився при кафедрі турецько-татарської словесності для продовження наукової діяльності під керівництвом професора [[Смірнов Василь Дмитрович|В. Д. Смирнова]] <ref name="shapshal">{{Публікація|назва=Документы к биографии С. М. Шапшала в Государственном архиве Республики Крым|книга/статья|автор=Прохоров Д. А.|видання=Труды по еврейской истории и культуре. Материалы XXI Международной ежегодной конференции по иудаике|тип=сб.|місце=М.|видавництво=Издательство Пробел-2000|рік=2014|сторінки=358—385|серія=Академическая серия|isbn=978-5-7576-0328-5}}</ref><ref name=":6">{{Публікація|назва=Сергей Маркович Шапшал (к 100-летию со дня рождения)|статья|автор=[[Баскаков, Николай Александрович|Баскаков Н. А.]]|видання=[[Советская тюркология]]|рік=1973|номер=3|співавтори=Н. А. Баскаков, М. С. Тинфович|сторінки=119—121}}</ref>. У 1896 році, бувши студентом, опублікував свою першу роботу «Караїми та Чуфут-Кале в Криму». Брав участь в роботі мусульманського благодійного товариства Санкт-Петербурга і надавав допомогу Санкт-Петербурзькому опікунському комітету при сестрах Червоного Хреста, за сприяння якого 1913 року Шапшалу надано право носіння в петлиці розетки Червоного Хреста. У 1899 році прийняв військову присягу, в 1899-1900 роках ніс службу у 212-му Бахчисарайському резервному батальйоні.

=== У Персії ===
У 1901 році за рекомендацією виконувача обов'язки декана факультету східних мов [[Жуковський Валентин Олексійович|В. А. Жуковського]] направлений російським МЗС<ref>Browne, E. G. The Persian Revolution of 1905—1909. Cambridge, 1910. С. 105, 130, 170—171, 198—200, 202, 207, 214,279, 324, 418—420</ref> в [[Іран]], де вивчав [[Перська мова|перську мову]], викладав [[Російська мова|російську мову]] та загальноосвітні предмети в училище «Лукманн» в [[Тебриз|Тебрізі]]<ref>{{Стаття|author=Шапшал С. М.|title=Валентин Алексеевич Жуковский|видання=Очерки по истории русского востоковедения|тип=сборник|place=Москва|publisher=Издательство восточной литературы|date=1960|issue=V|pages=132}}</ref>. Давав уроки російської мови спадкоємцю принцу (валіахду) [[Мухаммед Алі Шах|Мохаммед-Алі]], який став згодом шахом <ref name="shapshal"/>. У 1903 році прийняв пропозицію валіахда стати його особистим драгоманом і секретарем, за що наділений шахом в спадкове [[хан]]ське (тобто дворянське) звання та отримав титул «наставник царя» («Адіб ас-Солтан») <ref name="szapszal"/>{{sfn|Kizilov|2015|с=220}}. Шапшал зумів заручитися підтримкою Мохаммеда-Алі, який високо оцінював європейське виховання людини. На думку дослідниці Ольги Красняк «...Шапшал, який придбав величезний вплив на спадкоємця, керував усіма його діями та фактично правил [[Іранський Азербайджан|Азербайджаном]]<nowiki/>». За словами Костянтина Смірнова «... з Шапшалом рахувались, і його положення при шахському дворі було твердим». В історії з [[Перська конституційна революція|розгоном шахом меджлісу]] Шапшал зіграв не останню роль<ref>{{Cite web |url=http://www.karaimskajazizn.estranky.cz/clanky/20.------------------------------------------------------.--.---------------.html |title=Протест против кандидатуры С. М. Шапшала: &#91;на роль гахама&#93; // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 7 (декабрь). — С. 117—118 |accessdate=20 травня 2021 |archive-date=20 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210520151456/https://karaimskajazizn.estranky.cz/clanky/20.------------------------------------------------------.--.---------------.html }}</ref>. У 1908 році шах розійшовся зі своїм учителем і Шапшал повернувся в Росію. Щодо служби Шапшала при перському дворі в російській пресі часто виходили замітки полемічного та обвинувального характеру.

=== Повернення до Росії ===
[[Файл:Шапшал.jpg|праворуч|міні|305x305пкс| С. М. Шапшал — перський [[генерал-ад'ютант]]. Парадний портрет. [[Тегеран]], [[1908|1908 рік]]]]
Після повернення в Петербург працював перекладачем ([[драгоман]]ом) в Міністерстві закордонних справ і лектором турецької мови факультету східних мов [[Санкт-Петербурзький державний університет|Петербурзького університету]] (з 1909 по 1916 рік) <ref name="shapshal"/>. Серед студентів Шапшала — тюркологи С. Є. Малов, [[Філоненко Віктор Йосипович|В. І. Філоненко]] та інші <ref name=":6"/>. Восени 1908 року Шапшала вперше представлено імператору [[Микола II (російський імператор)|Миколі II]], з яким підтримував контакти аж до Жовтневого перевороту. Незабаром став членом Російського археологічного товариства, [[Російське географічне товариство|Російського географічного товариства]], [[Таврійська учена архівна комісія|Таврійської вченої архівної комісії]] (з 1912) і товаришем (заступником) голови Товариства російських орієнталістів <ref name=":3">{{Книга
|автор = [[Кононов, Андрей Николаевич|Кононов А. Н.]]
|частина = Шапшал, Сергей (Серай, Сюрейя) Маркович
|заголовок = Биобиблиографический словарь отечественных тюркологов. Дооктябрьский период
|відповідальний = ред. [[Кононов, Андрей Николаевич|А. Н. Кононов]]
|місце = М.
|видавництво = Главная редакция восточной литературы [[Наука (видавництво)|издательства «Наука»]]
|рік = 1974
|сторінки = 288—289
}}</ref><ref name=":4">{{Публікація|назва=Шапшал Серайя (Сергей) Маркович|статья|автор=Зайцев И. В.|видання=Востоковеды России: XX — начало XXI века : биобиблиографический словарь|підзаголовок=Востоковеды ближнего зарубежья|видання відповідальний=сост. [[Милибанд, Софья Давидовна|С. Д. Милибанд]]|співавтори=И. В. Зайцев, М. Б. Кизилов, Д. А. Прохоров|видавництво=Восточная литература|місце=М.|рік=2008|сторінки=991}}</ref>. На 1917 рік перебував в чині [[Дійсний статський радник|дійсного статського радника]] <ref name=":5">{{Публікація|назва=О наградах и гражданских чинах С. М. Шапшала|статья|автор=Петров-Дубинский О. В.|видання=[[Караимские вести]]|рік=2011|номер=4 (102)|сторінки=26—27}}</ref>.

==== На посаді гахама ====
16 серпня 1911 його обрано [[Тракай|Трокайським]] караїмським гахамом, але він змушений був відмовитися від призначення, оскільки не вважав себе підготовленим до цієї посади та через зайнятість за основним місцем роботи <ref name="shapshal"/>. 15 травня 1915 року в Євпаторії відбулося обрання С. М. Шапшала [[гахам]]ом [[Таврійське і Одеське караїмське духовне правління|Таврійського і Одеського караїмського духовного правління]]. Затвердження на посаді Таврійським губернським правлінням було 10 вересня того ж року. Обрання Шапшала на цю посаду передувало тривале обговорення на сторінках караїмської преси тих років: «Караимкой жизни» і «Караимского слова». Редактори «Караимской жизни» представляли ту частину караїмської громадськості, яка різко виступала проти кандидатури Шапшала.

У 1917 році в Євпаторії в пам'ять про свою матір на власні кошти заснував караїмську богадільню «Ярдим» імені Акбіке Шапшал для піклування похилого віку караїмок<ref name="shapshal"/>. У тому ж році з ініціативи Шапшала створена Караїмська національна рада, що має благодійні цілі, і [[Известия караимского духовного правления|офіційний друкований орган]] Таврійського і Одеського караїмського духовного правління{{Sfn|Ельяшевич|1993|с=215}}. Також заснував в Євпаторії караїмську національну бібліотеку-музей «[[Карай-Бітіклігі]]<nowiki/>», де зберігалося понад п'ять тисяч друкованих книг і понад тисячу старовинних рукописів давньоєврейською, арабською та караїмською мовами{{sfn|Ельяшевич|1993|с=215}}.

У своїй автобіографії, а потім і в її численних перевиданнях С. М. Шапшал згадував про те, що «в березні 1919 року, перебуваючи в Криму і переслідуваний [[Збройні сили Півдня Росії|денікінцями]] за своє відкрите співчуття радянському устрою, він був змушений, щоб уникнути арешту виїхати на Кавказ, а звідти до Туреччини» <ref name=":3"/>. Але, судячи з архівних документів, С. М. Шапшал знаходився в Криму і продовжував виконувати свої безпосередні обов'язки аж до кінця 1920 року, беручи участь в засіданнях Караїмського національної ради. Найімовірніше, С. М. Шапшал покинув Крим в кінці листопада — на початку грудня 1920 року, вирушивши спочатку на Кавказ, а потім — до Туреччини, в Стамбул, де влаштувався перекладачем в одному з банків <ref name="shapshal"/>. У 1921 році здійснив [[паломництво]] в [[Єрусалим]]{{sfn|Kizilov|2015|с=227}}.

=== В Польщі ===
Шапшала обрано [[гахам]]ом караїмських громад Польщі 23 жовтня [[1927|1927 року]], а офіційна інавгурація відбулася 11 вересня 1928 року у [[Вільнюс|Вільно]]{{sfn|Kizilov|2015|с=232}}<ref>{{Публікація|назва=Ingres J. E. Hachana Karaimów|статья|видання=[[Myśl Karaimska]]|рік=1929|номер=1|сторінки=49—50|мова=pl}}</ref>. У 1928 році назва титулу змінена на [[гахан]] без будь-яких офіційних заяв <ref name=":2">{{Публікація|назва=New Materials on the Biography of S. M. Szapszał in 1928—1939|книга/статья|автор=Kizilov M|видання=Материалы Девятой Ежегодной Международной Междисциплинарной конференции по иудаике|місце=М.|видавництво=«Сэфер»|рік=2002|серія=Академическая серия|сторінки=255—273}}</ref>. Паралельно займався викладацькою діяльністю. З 1929 року — старший співробітник [[Польська академія знань|Польської академії наук]], з 1935 року — віцеголова Польського товариства орієнталістів (член з 1928 року). У 1930 році Львівський університет присудив Шапшалу вчений ступінь доктора філософії за розрядом східних мов. З 1939 року — екстраординарний професор по кафедрі східних мов філологічного факультету Вільнюського університету <ref name=":3"/>.

=== Радянський період ===
Серая Шапшал відмовився від посади гахана 1940 року після окупації Литви та Східної Польщі СРСР, тим самим «вставши на шлях радянського вченого» <ref name=":3"/>. В роки німецької окупації Литви та Польщі де-факто знову став виконувати обов'язки [[Гахам]]а ([[гахан]]а). У 1939 році Шапшал, використовуючи зв'язки серед російської громади в Німеччині, звернувся в расове бюро міністерства внутрішніх справ Німецького рейху з проханням вивчення питання про етнічне походження караїмів. Після окупації німецькими військами населених караїмами областей Східної Європи це звернення було ретельно розглянуто німецькою адміністрацією на предмет неєврейського походження караїмів: було залучено три найбільших історика-фахівця з історії караїмів — Зеліка Калмановича, [[Маєр Балабан|Маєра Балабана]] і Іцхок (Ігнаци) Шіпера. Попри те, що всі троє були до війни лютими противниками теорії про тюркське походження караїмів, у своєму висновку вони підтримали теорію С. Шапшала і тим самим врятували європейських караїмів від Голокосту.

У 1945 році повторно офіційно відрікся від посади караїмського [[гахан]]а, звернувшись з відповідною заявою до Уповноваженого у справах релігійних культів при Раді Міністрів Литовської РСР. З 1947 року працював старшим науковим співробітником Інституту історії Академії наук Литовської РСР <ref name=":3"/>. Підготував спільно з тюркологом Миколою Баскаковим та польськими орієнталістами ([[Зайончковський Ананій|Ананьяш Зайончковський]], Александр Дубинський) тримовний «Караїмсько-російсько-польський словник», який в скороченому вигляді вийшов в 1974 році в [[Москва|Москві]]. 8 січня 1955 року [[Вища атестаційна комісія|ВАК]] привласнила Шапшалу науковий ступінь доктора філологічних наук <ref name=":1">{{Публікація|назва=«Что мне делать и как быть?» (письма Серайя Марковича Шапшала академику В. А. Гордлевскому: 1945—1950)|статья|автор=Зайцев И. В.|видання=Вестник Евразии|рік=2007|номер=4|issn=1727-1770|сторінки=147—169}}</ref>.

Шапшал зібрав унікальну колекцію караїмських старожитностей і предметів караїмського побуту, творів декоративно-прикладного мистецтва, документів, а також східної зброї, представивши це все як караїмське надбання<ref>[http://www.panoramas.lt/m_katalog.php?p_id=2318&lg=2 S.Šapšalo karaimų tautos muziejus]</ref>. Він був ініціатором створення в [[Тракай|Трокаї]] караїмського музею. Будівництво будівлі музею, розпочате 1938 року, фінансував уряд [[Польща|Польщі]]. Нині частина колекції Шапшала входить в експозицію [http://www.panoramas.lt/m_katalog.php?p_id=2318&lg=2 Караїмського музею в Тракаї], частина зберігається в [[Литовська національна бібліотека імені Мартінаса Мажвідаса|Литовській національній бібліотеці у Вільнюсі]].

Шапшал є основоположником [[Доктрина деюдизації караїмів|доктрини деіудаїзації караїмської релігії та історії]]. Він один з ініціаторів «мілітаризації» караїмської історії: зародженої в міжвоєнній Польщі <ref name="nebylo">''Кизилов М.'' [http://www.karam.org.tr/Makaleler/26497205_kizilov.pdf Ильяш Караимович и Тимофей Хмельницкий: кровная месть, которой не было] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180426001616/http://www.karam.org.tr/Makaleler/26497205_kizilov.pdf |date=26 квітня 2018 }}, Karadeniz Araştırmaları, Cilt: 6, Sayı: 22, Yaz 2009, C.43-74.</ref>, коли караїмський етнос Східної Європи асоціювали з воїнами. Бувши науковим співробітником Інституту історії, [[Академія наук Литви|Литовської Академії Наук]], опублікував ряд статей в провідних радянських академічних журналах, в яких повідомляв про прочитане їм унікальному документі на цю тему (рукописний запис всередині стародавнього караїмського молитовника)<ref>''Шапшал С. М.'' О пребывании Богдана Хмельницкого и его сына Тимофея в Крыму, // [[Вопросы истории]] № 8, 1955, Письма и заметки.</ref>. Нещодавні дослідження архіву Шапшала показали, що в його чернетках існують кілька версій тексту цього документу, які не підтверджується ніякими більш ранніми джерелами, що ставить під сумнів його автентичність, а сам документ не виявлено.

=== Родина ===
Був одружений на Вірі (Берухе) Ісаківні Егіз (1871, Одеса — 1950, Вільнюс), колишній дружині [[Крим Соломон Самійлович|Соломона Крима]], лікар-окуліст за професією, яка здобула освіту в [[Бернський університет|Бернському університеті]] (Швейцарія){{sfn|Kizilov|2015|с=226}}. Дітей в родині не було. Поховані на караїмському кладовищі у Вільнюсі.

== Нагороди ==

* [[Орден Лева і Сонця]] 2-го ступеня (1901)
* [[Орден Лева і Сонця]] 1-го ступеня (1905)
* Зірка «Емір Тумані»
* Золотий знак «Народна освіта» 1-го ступеня <ref name=":5"/>
* Вищий орден Персії «Тімсал» 1-го ступеня
* Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (1905)
* [[Орден Святої Анни]] 2-го ступеня (1908)
* [[Орден Святого Володимира]] 4-го ступеня
* Сербський Орден Святого Сави 2-го ступеня (1916)
* У [[1936|1936 році]] нагороджений [[Орден Відродження Польщі|Орденом Відродження Польщі]]<ref>{{Cite web |url=http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WMP19360970179 |title=M.P. 1936 nr 97 poz. 179 |accessdate=20 травня 2021 |archive-date=6 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160306080306/http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WMP19360970179 }}</ref>

== Вшанування ==

* Вулиця ім. Шапшала в Бахчисараї (названа надана 1997 року)<ref>{{Cite web|title=Улица им Шапшала в Бахчисарае|url=https://xn----7sbbuxpzq.xn--p1ai/крым/бахчисарайский-район/бахчисарай/улица-им-шапшала/|website=На-карте.рф|accessdate=2020-01-06|archive-date=20 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210520151014/https://xn----7sbbuxpzq.xn--p1ai/крым/бахчисарайский-район/бахчисарай/улица-им-шапшала/}}</ref><ref>{{Публікація|назва=Караимские фамилии в названиях улиц Бахчисарая|статья|автор=Баккал И.|видання=Къырым|рік=2011|місяць=1|день=19|номер=4|сторінки=5}}</ref>.
* [[Кенотаф|Безмогильний пам'ятник]] ({{Lang-kdr|йолджы таш}}) з написом «Хану Шапшалу від караев. Han Şapşal Karaylardan» на караїмському кладовищі у [[Чуфут-Кале]]<ref>{{Публікація|назва=Хаджи Серайя Хан Шапшал. Биографический очерк (1873—1961)|статья|автор=Эрдоган Алтынкаинак|видання=Karadeniz Araştırmaları|рік=2004|номер=2|сторінки=13—23}}</ref>.
* Меморіальна дошка на будинку Караїмської етнографічної виставки Тракайського історичного музею (відкрита 2011 року)<ref>{{Публікація|назва=Zimowe kalendarium|статья|автор=Maria-Emilia Zajączkowska-Łopatto|видання=[[Awazymyz]]|рік=2012|місяць=3|номер=1 (34)|issn=1733-7585|сторінки=24|мова=pl}}</ref><ref>{{Цитата:Новини|title=Trakų istorijos muziejuje – Hadži Seraja Chano Šapšalo atminimo įamžinimas|url=https://www.bernardinai.lt/2011-12-27-traku-istorijos-muziejuje-hadzi-seraja-chano-sapsalo-atminimo-iamzinimas/|accessdate=2021-02-04|work=bernardinai.lt|date=2011-12-27|language=lt}}</ref>
* Меморіальна дошка на [[Будинок Шапшала (Євпаторія)|будинку Шапшала]] в Євпаторії по вул. Пушкіна, 4/7 (встановлена 2013 року)<ref>{{Cite web|title=В Евпатории увековечили память известного караима|url=http://e-zdravnitsa.ru/index.php?type=review&p=articles&id=2189|publisher=[[Евпаторийская здравница]]|accessdate=2020-01-06|archive-date=20 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210520151023/http://e-zdravnitsa.ru/index.php?type=review&p=articles&id=2189}}</ref><ref>{{Cite web|last=М. Нечаев|title=К 140-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ С.М. ШАПШАЛА УСТАНОВЯТ МЕМОРИАЛЬНУЮ ДОСКУ|url=http://evpcur.16mb.com/index.php?option=com_content&view=article&id=517:-140-&catid=43:2011-12-19-11-45-35&Itemid=81|publisher=Евпаторийский курьер|date=2013-04-26|accessdate=2020-01-06|archive-date=20 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210520151020/http://evpcur.16mb.com/index.php?option=com_content&view=article&id=517:-140-&catid=43:2011-12-19-11-45-35&Itemid=81}}</ref>.

== Примітки ==
{{Reflist|2}}

== Джерела ==
* {{Публікація|назва=Караимский биографический словарь (от конца VIII в. до 1960 г.)|книга|автор=Ельяшевич Б. С.|частина=Часть II. Караимский биографический словарь (от конца XVIII в. до 1960 г.)|відповідальний=Б. С. Ельяшевич|місце=М.|видавництво=Институт этнологии и антропологии РАН|рік=1993|книга=2|сторінок=238|серія=«Народы и культуры»|тираж=250|issn=0868-586X}}
* Петров-Дубинский О. В. С. М. Шапшал (Эдиб-ус-Султан) ― учитель Валиахда Мохаммед-Али, генерал-адъютант Мохаммед-Али-шаха // Восток. 2007, № 5. С. 64-78
* Прохоров Д. А., Кизилов М. Б. Шапшал Серайя Маркович (1873—1961) // Крым в лицах и биографиях. Симферополь, 2008. С. 396—400
* Фёдоров Г. Б. Рута // Дневная поверхность. М., 1963.
* Караимская народная энциклопедия. Под общ. редакцией М.&nbsp;С.&nbsp;Сарача. — T.I. — М.: «Карайлар», 1995. − 246 с.
* {{Книга
|автор = Kizilov M.
|частина = Ḥakham (Ḥakhan) Seraja Szapszał (1873–1961) and His Role in Shaping of the Turkic Identity of the Polish-Lithuanian Karaite Community
|заголовок = The Sons of Scripture : The Karaites in Poland and Lithuania in the Twentieth Century
|відповідальний = M. Kizilov
|посилання = https://www.degruyter.com/viewbooktoc/product/455765
|місце = Berlin; Warsaw
|видавництво = De Gruyter Open
|рік = 2015
|pages = 527
|ISBN = 978-3-11-042525-3
|ref = Kizilov
|назва = 
|archivedate = 17 червня 2019
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20190617132733/https://www.degruyter.com/viewbooktoc/product/455765
}}
* Kobeckaitė H. Lietuvos karaimai, Vilnius, 1997.
* Shapira Dan D. Y. A Jewish Pan-Turkist: Seraya Szapszał (Şapşaloğlu) and his Work Qırım Qaray Türkleri (1928) (Judaeo-Türkica XIII) // Acta Orientalia Hungaricae. — December 2005. — Vol. 58, № 4. — P. 349—380
* Seraya Szapszal’s Karaim Collection. Vilnius: National Museum of Lithuania, 2003. ISBN 9955-415-32-0

== Посилання ==

* [http://turkology.tk/library/102 Я.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160315045646/http://turkology.tk/library/102 |date=15 березня 2016 }} [http://turkology.tk/library/102 Янбаева.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160315045646/http://turkology.tk/library/102 |date=15 березня 2016 }} [http://turkology.tk/library/102 З матеріалів до біографії проф.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160315045646/http://turkology.tk/library/102 |date=15 березня 2016 }} [http://turkology.tk/library/102 С.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160315045646/http://turkology.tk/library/102 |date=15 березня 2016 }} [http://turkology.tk/library/102 М.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160315045646/http://turkology.tk/library/102 |date=15 березня 2016 }} [http://turkology.tk/library/102 Шапшала] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160315045646/http://turkology.tk/library/102 |date=15 березня 2016 }}
* ''Баринов Д.'' ''А., Ростовцев Е.'' ''А.'' [https://bioslovhist.spbu.ru/person/312-shapshal-seraya-mordekhayevich.html // біографіка СПбГУ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210520151014/https://bioslovhist.spbu.ru/person/312-shapshal-seraya-mordekhayevich.html |date=20 травня 2021 }}
{{вп-портали|Караїми|Біографії}}

[[Категорія:Дійсні статські радники]]
[[Категорія:Караїми Криму]]
[[Категорія:Гахами]]
[[Категорія:Литовські релігійні діячі]]
[[Категорія:Караїмські громадські діячі]]
[[Категорія:Кавалери Командорського хреста із зіркою ордена Відродження Польщі]]
[[Категорія:Кавалери ордена Святого Савви]]
[[Категорія:Кавалери ордена Лева і Сонця 2 ступеня]]
[[Категорія:Кавалери ордена Лева і Сонця 1 ступеня]]
[[Категорія:Кавалери ордена Святого Станіслава 2 ступеня з мечами]]
[[Категорія:Померли у Вільнюсі]]
[[Категорія:Померли 1961]]
[[Категорія:Померли 18 листопада]]
[[Категорія:Уродженці Бахчисарая]]
[[Категорія:Народились 1873]]
[[Категорія:Народились 20 травня]]
[[Категорія:Доктори філологічних наук]]