Перегляд вихідного коду сторінки Бек-Суфі

{{Особа    
| ім'я                 = Бек-Суфі
| місце_проживання     =
| зображення           =
| підпис_зображення    =
| ім'я_при_народженні  =
| дата_народження      = невідомо
| місце_народження     =
| дата_смерті          =бл. [[1422]]
| місце_смерті         =Крим
| причина_смерті       =
| громадянство         =
| національність       = монгол
| конфесія     =
| відомий_(відома)     =
| рід_діяльності       =
| титул                = хан Золотої Орди
| посада               =
| термін               = 1419—1420 роки
| попередник           = [[Кадер-Берди]]
| наступник            = [[Даулат-Берди]]
| дружина              =
| діти                 =
| рід                  = [[Чингізиди]]
| родичі               =
| батько               =Бектут
| матір                =
| нагороди             =
| зріст                =
| вага                 =
| герб                 =
}}
'''Бек-Суфі''' (*д/н&nbsp;— бл. [[1422]])&nbsp;— хан [[Золота Орда|Золотої Орди]] в [[1419]]—[[1420]] роках, [[Кримський хан]] у 1420—1422 роках.

== Життєпис ==
Походив з династії [[Чингізиди|Чингізидів]]. Був сином Бектута, нащадка [[Тука-Тимур]]а, сина [[Джучі]]. Генеалогія Бек-Суфі&nbsp;— Бектут&nbsp;— Данішменд&nbsp;— Бай-Тимур&nbsp;— Тука-Тимур представлена в «Джамі ат-Таваре» Рашид ад-Діна (початок XIV&nbsp;ст.), творі «Муїзз ал-ансаб», складеному при дворі Шахруха до 1427 року, а також в хроніці XVI&nbsp;ст. «Таваріх-і гузіда-ї Нусрат-наме». Батько Бек-Суфі&nbsp;— Ьектут був військовиком при хані [[Тохтамиш]]і, здійснив низку походів проти північноруських князівств, зокрема 1391 року пограбував В'ятку. До 1392 року вже помер.

Вперше згадується бек-Суфі у 1411 році, коли [[Джелал ад-Дін (хан)|Джелал ад-Дін]], син Тохтамиша зайняв [[Кримський улус Золотої Орди|Кримський улус]]. Після цього напевне Бег-Суфі залишився улусбеком Криму, де став напівнезалежним правителем. відомі його монети, викарбувані в Солхаті. Втім за часів відновлення влади беклярбека [[Едигей|Едигея]] в Орді, Бек-Суфі 1414 року визнав владу хана [[Чеґре]]. У 1417 році після повалення останнього відновив самостійність.

У 1419 році з початком нового протистояння за трон, оголосив себе ханом, уклавши союз з Едигеєм, що діяв на лівому березі Волги. Втім вже на початку 1420 року зазнав поразки, відступивши до Криму. У 1421 році вимушений був розділити владу над Кримським улусом з [[Даулат-Берди]]. Помер десь на початку 1422 року.

== Джерела ==
* ''Парунин А.&nbsp;В.'' Император Солкатский Бек-Суфи // Исторический формат.&nbsp;— 2016.&nbsp;— №&nbsp;4.&nbsp;— С. 159—168. {{ref-ru}}
* [http://history.org.ua/JournALL/geo/9/21.pdf|{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} Хромов К. ПРАВЛЕНИЯ ХАНОВ В КРЫМСКОМ УЛУСЕ ЗОЛОТОЙ ОРДЫ В 1419—1422 гг. ПО НУМИЗМАТИЧЕСКИМ ДАННЫМ]]

[[Категорія:Хани Золотої Орди]]
[[Категорія:Кримські хани]]
[[Категорія:Чингізиди]]