Перегляд вихідного коду сторінки Битва під Ніжином

{{Картка:Військовий конфлікт
|конфлікт     = Битва під Ніжином
|partof       = [[Російсько-польська війна (1654—1667)]]<br>[[Московсько-українська війна (1658—1659)]]
|зображення   = Monument_to_Cossack_mortar_in_Nizhyn.jpg
|розмір       = 270пкс
|підпис       = Козацька гармата у пам'ять про оборону Ніжина у 1659 році. Встановлена в місті у 2020 році
|date         = 27 травня 1659
|місце        = Околиці міста [[Ніжин]] (нині&nbsp;— [[Чернігівська область]])
|результат    = Провал планів московитів захопити місто
|сторони1     = [[Файл:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|30px]] [[Гетьманщина]] <br> [[Файл:Gerae-tamga.png|30px]] [[Кримське ханство]]
|сторони2     = [[Зображення:Imperial Coat of arms of Russia (17th century).svg|30px]] [[Московське царство]]
|командуючий1 = [[Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|30px]]&nbsp;[[Іван Скоробагатько]] <br> [[Файл:Gerae-tamga.png|30px]]&nbsp;Мамсир-мурза
|командуючий2 = [[Зображення:Imperial Coat of arms of Russia (17th century).svg|30px]]&nbsp;[[Ромодановський Григорій Григорович|Григорій Ромодановський]] <br> [[Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|30px]]&nbsp;[[Донець-Захаржевський Григорій Єрофійович|Григорій Донець]]
|сили1        = 6&nbsp;000&nbsp;— 7&nbsp;500 козаків <br> 6 000 татар (за [[Дворецький Василь|Дворецьким]]) <ref name=":0">[[Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России]].&nbsp;— Том. 15.&nbsp;— Санкт-Петербург, 1892</ref> <br> 12&nbsp;000 татар (за [[Літопис Самовидця|Літописом Самовидця]])<ref name=":1">[http://litopys.org.ua/samovyd/sam.htm Літопис Самовидця]</ref> <br> невідома кількість іноземних найманців
|сили2        = 12 000 московитів <br> 1 000 козаків [[Іван Безпалий|Безпалого]]
|втрати1      = 36 полонених <ref name=":2">[[Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России]].&nbsp;— Том. 4.&nbsp;— Санкт-Петербург, 1863</ref>, невідома кількість убитих і поранених
|втрати2      = Невідомі
}}
{{Московсько-українська війна (1658—1659)}}
'''Битва під Ніжином''' (27 травня 1659 року)&nbsp;— битва між козацько-[[Кримське ханство|татарськими]] та [[Московське царство|московськими]] військами на околицях міста [[Ніжин]] під час [[Московсько-українська війна (1658—1659)|московсько-української війни]] 1658—1659 років. Внаслідок значних втрат та серйозного опору з боку козаків московити відмовилися від штурму міста, що мало стратегічне значення для контролю над північчю [[Гетьманщина|Гетьманщини]].

== Передісторія ==
Московська-українська війна розпочалась у серпні&nbsp;— вересні 1658 року. Конфлікт між урядом гетьмана [[Іван Виговський|Івана Виговського]] та [[Олексій Михайлович|царським]] урядом переріс у відкриті бойові дії на тлі [[Гадяцький договір|перемов]] між [[Чигирин]]ом і [[Варшава|Варшавою]] про переформатування [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] у конфедерацію трьох народів&nbsp;— [[Королівство Польське|польського]], [[Велике князівство Литовське|литовського]] та [[Велике князівство Руське (1658—1659)|руського]]. Кампанія 1658 року завершилась укладенням перемир'я у грудні. Московити взяли під контроль частину [[Полтавський полк|Полтавщини]], спираючись на підтримку місцевих козаків&nbsp;— учасників [[Повстання Пушкаря та Барабаша|антигетьманського повстання]] під проводом [[Мартин Пушкар|Мартина Пушкаря]]. Невдачею закінчились і спроби Івана Виговського [[Облога Києва (1658)|вибити з Києва]] сильний московський гарнізон воєводи [[Шереметєв Василь Борисович|Василя Шереметьєва]].

Після відновлення бойових дій на початку 1659 року гетьманським військам з допомогою кримських татар вдалося відновити контроль над більшою частиною [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]]. З огляду на це московський цар [[Олексій Михайлович]] наприкінці березня відправляє в Україну 30-тисячне військо на чолі з воєводою князем [[Трубецький Олексій Микитович|Олексієм Трубецьким]]. У його складі, зокрема&nbsp;— еліта помісної кінноти московські бояри, дворяни та «діти боярські». До московитів приєдналося і до 7 тисяч козаків&nbsp;— противників Виговського на чолі з призначеним царем «[[наказний гетьман|наказним гетьманом]]» [[Іван Безпалий|Іваном Безпалим]].

21 квітня 1659 року московити і козаки Івана Безпалого почали [[Конотопська битва|облогу Конотопа]]&nbsp;— важливої прикордонної фортеці, яку обороняло 4 тисячі козаків на чолі з [[Ніжинський полк|ніжинським полковником]] [[Григорій Гуляницький|Григорієм Гуляницьким]]. Намагаючись здобути місто, Олексій Трубецькой не забував і про активні дії для отримання контролю над територією [[Ніжинський полк|Ніжинського полку]].

12 травня 1659 року князь відправив каральну експедицію до [[Борзна|Борзни]], де перебували гетьманські сили на чолі з [[Василь Золотаренко|Василем Золотаренком]]. Московське військо очолив воєвода [[Ромодановський Григорій Григорович|Григорій Ромодановський]]. Після запеклого бою місто захопили та спустошили (''«місто Борзну штурмом взяли й висікли і випалили»''). Розорили й інші населені пункти [[Перша Борзенська сотня|Борзнянської сотні]], зокрема&nbsp;— село [[Оленівка (Ніжинський район)|Оленівку]]. Згідно з «розрядним списком», московити у цьому поході втратили 86 осіб убитими, 193&nbsp;— пораненими.<ref name=":3">Бульвінський А. Українсько-російські взаємини 1657—1659&nbsp;рр. в умовах цивілізаційного розмежування на сході Європи.&nbsp;— Київ, 2008</ref>

== Ситуація в Ніжині. Підготовка заколоту ==
[[Файл:Зображення Ніжина на карті Г. Боплана. 1650.jpg|thumb|left|{{center|Ніжинська фортеця на карті [[Гійом Левассер де Боплан|де Боплана]]. 1650 рік}}]]
У середині XVII століття Ніжин був полковим містом і одним із найбільших центрів Лівобережної України. Мало місто і добре укріплену [[Ніжинська фортеця|дерев'яну фортецю]] з цитаделлю. Контроль над Ніжином давав би московитам змогу налагодити комунікації між армією Олексія Трубецького та гарнізоном Василя Шереметьєва, що перебував у [[Київ|Києві]]. Крім того&nbsp;— поглибити блокаду сил Григорія Гуляницького у [[Конотоп]]і.

Планам московитів сприяло хитке становище всередині міста. Командир козацького гарнізону Ніжина&nbsp;— [[переяславський полк]]овник [[Тиміш Цицюра|Тимофій Цицюра]]&nbsp;— таємно готував здачу міста царським військам. Для цього планував скликати «[[Чорна рада|чорну раду]]»&nbsp;— саме серед козацької «[[сірома|черні]]» панували найсильніші антигетьманські настрої.<ref name=":3"/>

Знаючи про це, промосковський київський наказний полковник [[Дворецький Василь|Василь Дворецький]] і ніжинський протопіп [[Методій (Филимонович)|Максим Филимонович]] написали листа Олексію Трубецькому, закликаючи воєводу вирушити з основними силами на Ніжин, а далі&nbsp;— на Київ, залишивши під Конотопом меншу частину війська для блокування Григорія Гуляницького. Вони запевняли князя, що в Ніжині лише чекають слушної миті, щоб здати місто. Також повідомляли, що в Києві воєвода Василь Шереметьєв підготував плацдарм на лівому березі [[Дніпро|Дніпра]]&nbsp;— туди переправилась 1 тис. ратників. Вони були готові до дій назустріч військові Олексія Трубецького.<ref name=":0"/>

Князь отримав листа 21 травня, а 25&nbsp;— послав до Ніжина частину свого війська на чолі з Григорієм Ромодановським і царським стольником Петром Скуратовим. До ніжинців Олексій Трубецькой відправив відозву, у якій закликав здати місто, застерігаючи, що в іншому разі на Ніжин чекає доля Борзни:

{{text|Чтобъ они великому государю въ винахъ своихъ повиновеніе принесли и были подъ его великого государя самодержавною высокою рукою въ вѣчномъ подданствѣ попрежнему, не допуская себя до такова же разоренья, что учинилось надъ Барзенцы за ихъ упорство. <ref name=":2"/>}}

Проте князь не знав, що ситуація в місті різко змінилась саме перед приходом царського війська. 18 травня гетьман Іван Виговський, що стояв табором під [[Іркліїв|Ірклієвом]], відправив до Ніжина підкріплення на чолі з наказним гетьманом [[Іван Скоробагатько|Іваном Скоробагатьком]]. Той очолив гарнізон замість Тиміша Цицюри та зміг за лічені навести порядок у місті.

== Сили сторін ==
[[Файл:Myrsa_Ali_Geri_1684.jpg|thumb|right|{{center|Кримськотатарський мурза. Зображення 1684 року}}]]
За свідченням Василя Дворецького у листі до Олексія Трубецького, у місті та його околицях перебувало, щонайменше, чотири-п'ять козацьких полків. Три полки наказний полковник називає: це [[Переяславський полк|Переяславський]] на чолі з Тимішем Цицюрою, [[Черкаський полк|Черкаський]] на чолі з [[Федір Джулай|Федором Джулаєм]] і [[Корсунський полк|Корсунський]] на чолі з [[Креховецький-Демкович Іван|Іваном Креховецьким]]<ref name=":0"/>. Середню чисельність одного полку у 1658—1659 роках приблизно оцінюють у 1,5 тисячі козаків, зважаючи на літописні дані про те, що підрозділи були укомплектовані приблизно наполовину. Таким чином, залога Ніжина могла налічувати приблизно 6&nbsp;— 7,5 тисяч козаків. Також у місті перебувала невідома кількість козацької «черні».

На підмогу козакам Іван Виговський відправив частину своїх найманих [[Корогва (підрозділ)|хоругов]]. Участь у битві «ляхів, волохів і сербів» згадують московські донесення<ref name=":2"/>. Чисельність цих підрозділів невідома.

[[Кримські татари]], як свідчив Василь Дворецький, перебували за дві версти від міста. Їх налічувалось 6 000<ref name=":0"/>. Водночас, більшу цифру називає [[Літопис Самовидця]]&nbsp;— 12 000. Літописець вказує, що татарським підрозділом командував Мамсир-мурза&nbsp;— зять [[Мехмед IV Ґерай|кримського хана]].<ref name=":1"/>

''«Надъ Татары и надъ изменники Черкасы промышлять»'' боярин Олексій Трубецькой відправив полки окольничого воєводи Григорія Ромодановського та стольника воєводи Федора Куракіна ''«съ товарыщи, полковъ головъ съ сотнями и рейтарскихъ полковниковъ съ рейтары»''. Полк Ромодановського, згідно зі смотренними списками від [[5 червня]] 1659 року, налічував 7 333 ратників. Це були, переважно, полки «солдатського строю», [[рейтари]], дворяни [[Бєлгород]]ського розряду, невелика кількість [[драгуни|драгунів]] і [[донські козаки|донських козаків]].

Полк Ф. Куракіна станом на 1 січня 1659 року налічував 4 702 воїни. Складався з [[піхота|піхоти]]&nbsp;— [[стрільці]]в, та дворянської кінноти.<ref name=":4">Бабулин И. Битва под Конотопом. 28 июня 1659 года.&nbsp;— Москва, 2009</ref>

«Наказний гетьман» Іван Безпалий відправив на допомогу московитам один зі своїх семи полків. Ним командував [[Донець-Захаржевський Григорій Єрофійович|Григорій Донець]]<ref name=":2"/>.

== Перебіг битви ==
27 травня 1659 року московити та козаки Івана Безпалого підійшли до Ніжина. Гетьманські козаки та татари зустріли ворога у полі перед містом&nbsp;— на лівому березі річки [[Остер (притока Десни)|Остер]]. Відбувся запеклий бій. Козаки не змогли стримати натиску московських полків і були змушені відступити за фортечні мури (''«не додержавши, вступили в город за гетманом наказним»'',&nbsp;— Літопис Самовидця). Татари ж відступили на південь&nbsp;— у напрямку села [[Лосинівка|Лосинівки]]. Їх спочатку переслідував Григорій Ромодановський, але згодом московити повернулися під стіни Ніжина<ref name=":1"/>.

Воєвода наказав своїм військам переправитися на правий берег Остра&nbsp;— там зосереджувались підрозділи козаків і найманців. Згідно з донесенням Григорія Ромодановського та П. Скуратова, московитам знову вдалося взяти гору та змусити гетьманців до втечі (''«учинился бой болшой … и гоняли и побивали ихъ на десяти верстахъ»''). Проте козаки через деякий час перегрупувалися та знову атакували царські війська під Ніжином. Московські воєводи заявили про свою перемогу і у цьому третьому поспіль бою<ref name=":2"/>.

Проте, судячи зі всього, ці перемоги не були такими значними, як вказували у московських донесеннях. Зіштовхнувшись з серйозним опором, московити вирішили відмовитися від штурму міста. Натомість&nbsp;— розорили околиці Ніжина та пограбували один із місцевих [[монастир]]ів, де перебували біженці із [[Правобережна Україна|правобережного]] [[Тригірський монастир|Тригорського монастиря]], розореного за часів [[Хмельниччина|Хмельниччини]]. Наступного року монахи скаржилися цареві, що ''«дзвони й усі книги церковні та навчальні побрали й до Москви повезли»''.<ref name=":5">[[Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России]].&nbsp;— Том. 5.&nbsp;— Санкт-Петербург, 1867</ref>

== Втрати сторін ==
Втрати обох сторін у запеклих боях, вочевидь, були значними. Із донесення московських воєвод відомо про 36-тьох полонених із числа оборонців Ніжина: 32-х козаків і татар та чотирьох найманців. У полон потрапив військовий писар [[Шийкевич Захар|Захар Шийкевич]], з ним&nbsp;— військова печатка наказаного гетьмана І. Скоробагатька. Московитам вдалося захопити і один козацький прапор<ref name=":2"/>.

== Наслідки ==
На думку історика А. Бульвінського, провал захоплення Ніжина став однією з головних невдач московського командування у війні. Вчений вважає, що О. Трубецькой недооцінив стратегічну важливість міста та послав для його здобуття недостатньо сил. У разі взяття Ніжина, як зазначає історик, гетьманський уряд втратив би зв'язок з північними районами Лівобережжя, які його підтримували, що могло б катастрофічно вплинути на подальший перебіг кампанії.<ref name=":3"/>

== Пам'ять ==
У жовтні 2020 року в Ніжині встановили меморіальний знак на честь оборони міста у 1659 році&nbsp;— козацьку гармату.<ref name=":6">[https://nizhyn.city/articles/105142/u-nizhini-vstanovlyuyut-kozacku-garmatu У Ніжині встановили «Козацьку гармату». Що вона символізує?]</ref>

== Примітки ==
{{reflist|2}}

{{Battle-stub}}
{{Бібліоінформація}}
{{Російсько-українські битви}}
{{Портали|Війна|Історія|Історія України}}

[[Категорія:Історія Ніжина]]
[[Категорія:Козацька доба Чернігівської області]]
[[Категорія:Битви у Чернігівській області]]
[[Категорія:Битви московсько-української війни (1658—1659)]]
[[Категорія:Битви 1659]]
[[Категорія:Битви Кримського ханства]]