Перегляд вихідного коду сторінки Конотопська битва

{{Картка:Військовий конфлікт
|конфлікт     = Конотопська битва
|partof       = [[Московсько-польська війна (1654—1667)]]<br>[[Московсько-українська війна (1658—1659)]]
|зображення   = 
|розмір       = 
|підпис       = 
|date         = 29 червня 1659
|місце        = Поблизу міста [[Конотоп]]
|результат    = Перемога коаліції [[Іван Виговський|Івана Виговського]]
|сторони1     = [[Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|30px]]&nbsp;[[Військо Запорозьке|Гетьманщина]] <br> [[Зображення:Gerae-tamga.png|30px]]&nbsp;[[Кримське ханство]]
|сторони2     = [[Зображення:Imperial Coat of arms of Russia (17th century).svg|30px]] [[Московське царство]]<br>[[Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|30px]]&nbsp; Козаки [[Іван Безпалий|Безпалого]]
|командуючий1 = [[Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|30px]]&nbsp;[[Іван Виговський]] <br/> [[Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|30px]]&nbsp;[[Іван Богун]] <br/> [[Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|30px]]&nbsp;[[Григорій Гуляницький]] <br/> [[Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|30px]]&nbsp;[[Петро Дорошенко]]
----
[[Зображення:Gerae-tamga.png|30px]]&nbsp;[[Мехмед IV Ґерай]] <br/> [[Зображення:Gerae-tamga.png|30px]]&nbsp;[[Карач-бей]]
|командуючий2 = [[Зображення:Imperial Coat of arms of Russia (17th century).svg|30px]][[Трубецький Олексій Микитович|Олексій Трубецький]] <br/> [[Зображення:Imperial Coat of arms of Russia (17th century).svg|30px]][[Пожарський Семен Романович|Семен Пожарський]] <br/> [[Зображення:Imperial Coat of arms of Russia (17th century).svg|30px]] Семен Львов <br/> [[Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|30px]]&nbsp;[[Іван Безпалий]]
|сили1        = 40&nbsp;000 кримських татар <br/> 17&nbsp;000 козаків<br/>4000 козацької залоги Конотопа<br/>4000 найманців (поляки, серби та валахи)<ref name="ReferenceA">[[Сокирко Олексій Григорович|О. Сокирко]]. Тріумф в час Руїни. Конотопська битва 1659&nbsp;р.&nbsp;— К. : Темпора, 2008</ref>
|сили2        = 100 000 московитів<ref name="Енциклопедія">{{ЕІУ|5|34—36|стаття=[http://history.org.ua/?termin=Konotopska_Bitva_1659 Конотопська битва]|автор=Горобець В. М.}}</ref>

та 6660 козаків гетьмана Безпалого
|втрати1      = 6000 кримських татар, 4000 козаків убитими<br/>(2500—3000){{джерело}}
|втрати2      = 30&nbsp;000 вбито<ref name="Енциклопедія"/><br/>
15&nbsp;000 (в тому числі 50 воєвод) взято в полон<ref name="Енциклопедія" />
<br/>
[[Пожарський Семен Романович|Семен Пожарський]] (полонений, згодом убитий)
Згідно з списками Разрядного приказу
4769 ратників та
2000 козаків
}}
{{Московсько-польська війна (1654—1667)}}
{{Московсько-українська війна (1658—1659)}}
'''Коното́пська би́тва чи Битва під Конотопом''' або '''Сосні́вська би́тва''' (27 червня&nbsp;— 29 червня / 7 липня&nbsp;— 9 липня 1659 року)&nbsp;— битва між військами [[гетьман]]а [[Іван Виговський|Івана Виговського]] та [[Кримське ханство|Кримського ханату]] з одного боку і московським військом з іншого біля міста [[Конотоп]]а сучасної [[Сумська область|Сумської області]]. Один із ключових епізодів [[Московсько-українська війна (1658—1659)|московсько-української війни (1658—1659) років]].

== Передісторія ==
Битва відбулася у ході [[Московсько-українська війна (1658—1659)|московсько-української війни (1658—1659)]], під час періоду української історії, який заведено називати [[Руїна|Руїною]]&nbsp;— періодом після смерті [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]], часу [[Громадянська війна|громадянської війни]], інтервенції сусідніх з [[Україна|Україною]] держав та подальшого знищення залишків надбань минулих років [[Хмельниччина|визвольної війни]]. Протиріччя з [[Московія|московським]] урядом, через його втручання у внутрішні справи [[Гетьманщина|Гетьманщини]], територіальні суперечки щодо завойованих [[Військо Запорозьке|Військом Запорозьким]] теренів південно-східної [[Білорусь|Білорусі]] та недотримання царатом [[Березневі статті|Переяславських статей]] продовжували загострюватися.

<!--З приходом до влади Виговський був позбавлений широкої народної та козацької підтримки<ref>В.&nbsp;В.&nbsp;Кривошея. Козацька еліта Гетманщини.&nbsp;— С.&nbsp;144—146</ref> через те, що, по-перше, політика Виговського була спрямована на задоволення інтересів шляхти й ігнорувала інтереси селянства, міщан і рядового козацтва<ref>Горобець В. Влада та соціум Гетьманату. Дослідження з політичної та соціальної історії ранньомодерної України.&nbsp;— К., 2009.&nbsp;— С.&nbsp;13</ref><ref>В.&nbsp;С.&nbsp;Степанков. Володарі гетьманської булави.&nbsp;— К., 1994.&nbsp;— С.&nbsp;288—289</ref><ref>В.&nbsp;В.&nbsp;Кривошея. Козацька еліта Гетманщини.&nbsp;— С.&nbsp;133—134</ref>, по-друге, через його обрання гетьманом на старшинській, а не на [[Козацька рада|генеральній раді]], що фактично означало нелегітимність його обрання, та репресії у [[Військо Запорозьке|війську]]<ref>В.&nbsp;В.&nbsp;Кривошея. Козацька еліта Гетманщини.&nbsp;— С.&nbsp;138—140</ref>&nbsp;.-->
[[Файл:Russian clothes Soln.jpeg|150px|thumb|right|Московський кавалерист 17 століття(ілюстрація 19 століття)]]
Московські воєводи, у свою чергу, сприяли загостренню [[громадянська війна|громадянської війни]] в Україні. У цих умовах [[Іван Виговський|Виговський]] намагався укласти [[Гадяцький договір]], за яким [[Україна]] мала отримати рівноправне місце в [[Річ Посполита|Речі Посполитій]] під назвою [[Велике князівство Руське (1658—1659)|Велике Князівство Руське]] поряд з [[Польща|Польщею]] та [[Литва|Литвою]], заборонялася [[Берестейська унія|Унія]] та гарантувалися права [[Київська митрополія (1620—1685)|УПЦ]]. Однак сейм Речі Посполитої у травні 1659 року ратифікував договір в значно урізаному вигляді, викресливши з нього основні пункти, зокрема створення Великого князівства Руського.<ref>[[Таїрова-Яковлева Тетяна Геннадіївна|Т.&nbsp;Г.&nbsp;Таїрова-Яковлева]]: Иван Выговский // Единорогъ. Материалы по военной истории Восточной Европы эпохи Средних веков и Раннего Нового времени, вып.1, М., 2009: ''Под влиянием польской общественности и сильного диктата Ватикана сейм в мае 1659 г. принял Гадячский договор в более чем урезанном виде. Идея Княжества Руського вообще была уничтожена, равно как и положение о сохранении союза с Москвой. Отменялась и ликвидация унии, равно как и целый ряд других позитивных статей.''</ref> Уряд [[Московія|Московії]] перейшов до збройного вторгнення в Україну восени 1658 року. З'єднавшись із ворогами [[Іван Виговський|Виговського]]&nbsp;— [[Іван Безпалий|Іваном Безпалим]], [[осавул]]ом Вороньком та запорожцями кошового Барабаша, армія [[Ромодановський Григорій Григорович|Григорія Ромодановського]] захопила низку українських міст, зокрема [[Миргород]], [[Лубни]] та [[Пирятин]], і вирізала не тільки прихильників гетьмана, але й грабувала мирне населення. Літописець того часу так описує пограбування [[Ромодановський Григорій Григорович|Ромодановським]] [[Конотоп]]а:

:: "''Він зустрів процесію від громадян міста, помолився і перехрестився перед ними по-християнськи, але пограбував місто і його мешканців по-татарськи і сказав, «що: винуватого Бог знайде, а війська треба потішити і нагородити за праці, в поході понесені''».<ref>{{Cite web |url=http://www.library.kr.ua/elib/markevich/tom2/malor2.html |title=Н. Маркевич. Історія Малої Росії |accessdate=19 грудня 2006 |archive-date=29 серпня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110829053334/http://library.kr.ua/elib/markevich/tom2/malor2.html }}</ref>

Така поведінка московського війська схиляла на бік [[Іван Виговський|Виговського]] все більше цивільного населення, козаків. Тим часом велика Московська армія (більш ніж 150&nbsp;000 чол.)<ref>Сучасні дослідження також подають розмір московського війська у 50&nbsp;— 60 тис. і втрати сторін у 5000—2500 відповідно (Piotr Kroll Od ugody Hadziackiej do Cudnowa. Kozaczyzna między Rzecząpospolitą a Moskwą w latach 1658—1660&nbsp;— Warszawa, Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2008; MILITARIA UCRAINICA Олексій Сокирко КОНОТОПСЬКА БИТВА 1659&nbsp;р. Тріумф в час Руїни, Київ, Темпора, 2008.)</ref> на чолі з [[Трубецький Олексій Микитович|Олексієм Трубецьким]] почала вторгнення в Україну на допомогу [[Ромодановський Григорій Григорович|Ромодановському]] навесні 1659 року. До московського війська приєдналися деякі козаки&nbsp;— вороги [[Іван Виговський|Виговського]] в громадянській війні&nbsp;— на чолі з новопризначеним московитами «гетьманом» Безпалим. За деякий час загін [[Ніжинський полк|Ніжинського полковника]] [[Григорій Гуляницький|Гуляницького]] напав на обоз армії Трубецького та, відступаючи, зненацька захопив м. [[Конотоп]]. Попри погрози та умовляння зрадити Виговського, Гуляницький відмовлявся та з чотирьохтисячним загоном козаків боронив Конотопську фортецю. Велика московська армія вирішила захопити Конотоп перед тим, як просуватися далі вглиб України. Облога Конотопа почалася 21 квітня 1659 року.

=== Облога Конотопа ===
[[Файл:Peczat8 wygovskiy.jpg|thumb|left|150px|Печатка Великого гетьманського князівства Русі Івана Виговського]]
[[Файл:Lucznik tatarski.jpg|thumb|right|150px|Кримськотатарський лучник]]
Перший штурм був невдалим. Укріплення [[Конотоп]]а не були досить міцними, та й узагалі за військово-інженерними мірками того часу місто не було фортецею; єдині укріплення&nbsp;— земляний вал та палісад з ровом. Втім, в багатьох місцях, містечко оточували болота, тож природний ландшафт дещо сприяв обороні. О п'ятій годині ранку 21 квітня, після молебню, князь [[Трубецький Олексій Микитович|Трубецькой]] почав приступ; місто обстріляли з гармат, почався бій. Деяким московським загонам вдалося вдертися в фортецю, але козаки [[Григорій Гуляницький|Г. Гуляницького]] мужньо боронилися та вибили загарбників з міста з великими втратами.

Після такого фіаско Трубецькой вже не наважувався йти на прямий приступ, а натомість продовжував обстріл міста з гармат та почав засипати землею рів. Проте вночі козаки використовували той ґрунт для укріплення валів фортеці, робили вилазки та зненацька нападали на московські загони навколо міста. Постійні напади козаків змусили Трубецького перенести табір війська на 10&nbsp;км від міста в урочище Таборище на південній околиці села Підлипного і таким чином розділити армію між табором і військами навколо Конотопу. За деякими оцінками тільки під час облоги Конотопа московські війська втратили близько 10000 осіб.

Аж до 29 червня, цілих 70 днів, чотирьохтисячний загін Гуляницького утримував фортецю проти багатотисячного війська Трубецького, що надало [[Іван Виговський|Виговському]] змогу організувати свою власну армію, отримати допомогу від [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] і [[Кримське ханство|Криму]] і навіть залучити найманців. До козаків Виговського приєдналися польські добровольчі кінні загони Потоцького, Яблоновського та піхота Лончинського, також для охорони ставки гетьмана залучили загони [[Сербія|сербських]] та [[Молдавське князівство|молдавських]] найманців загальною кількістю близько 3800 чоловік. Було досягнуто домовленостей з [[Кримське ханство|Кримським]] [[Хан]]ом [[Мехмед IV Ґерай|Мухамедом-Ґіреєм IV]] про допомогу; хан з'явився на початку червня на чолі 30-тисячного війська.

== Битва ==
[[File:KON EN 01.JPG|thumb|250px|Мапа битви]]
Армія [[Іван Виговський|Виговського]] з кримськими татарами тим часом продовжувала просуватися в напрямку [[Конотоп]]а. 24 червня під [[село]]м [[Шаповалівка (Конотопський район)|Шаповалівкою]] був розбитий невеликий передовий загін московитів, і від полонених дізналися, що [[Трубецький Олексій Микитович|Трубецькой]] знаходиться вже не біля Конотопа, і що він не очікував підходу союзників так скоро. На основі цих відомостей вироблено план дій, за яким кримські татари сховалися в засідці в урочищі Торговиця на [[схід]] від села [[Соснівка (Конотопський район)|Соснівки]]&nbsp;— табору Виговського. Сам Виговський, залишивши командування братові [[Григорій Гуляницький|Григорія Гуляницького]] Степанові Гуляницькому, вирушив на чолі маленького загону під Конотоп. Рано вранці 27 червня козаки напали на військо Трубецького і, скориставшись несподіванкою, захопили велику кількість московських коней та вигнали їх у [[степ]]. Але, оговтавшись, кіннота Трубецького контратакувала козацький загін і [[Іван Виговський|Виговський]] відступив за річку Соснівку (інша назва&nbsp;— [[Куколка (річка)|Куколка]]) в напрямку свого табору.

Наступного дня, у суботу 28 червня Трубецькой відіслав 30&nbsp;000 відбірної московської кінноти на чолі з боярином [[Пожарський Семен Романович|Семеном Пожарським]] наздогнати [[Іван Виговський|Виговського]]. Пожарський переправився через річку Соснівку й отаборився на іншому її боці. Решта 30&nbsp;000 війська на чолі з Трубецьким залишилися в таборі. Тим часом п'ятитисячний загін Степана Гуляницького зайшов у тил Пожарському і, непомічений, захопив міст через Соснівку, зруйнував його і, загативши вночі річку, затопив низину навколо неї.

Рано вранці 29 червня 1659 року невеликий загін Виговського атакував табір Пожарського і після короткої сутички почав відступати, вдаючи втечу. Війська Пожарського, відчуваючи легку здобич, залишили табір і почали його переслідувати. Коли московські війська вступили в село Соснівку, козаки трьома пострілами з гармати та трьома вогневими стрілами дали знак рушати [[Кримське ханство|орді]] та полякам, а самі всією армією розпочали [[контрнаступ]] на Пожарського. Побачивши пастку, Пожарський спробував відступити, але важка московська кіннота та артилерія загрузли у вогкому ґрунті біля річки. В цей час з флангу вдарили кримці&nbsp;— московська армія опинилася в оточенні; почалася різанина. Впродовж решти 29 червня були знищені майже всі 30&nbsp;000 війська Пожарського, а сам він захоплений у полон разом з князями Львовим, Ляпуновим, Бутурліним, Скуратовим, Куракіним та іншими. Полонених за звичаєм віддали кримськими татарам, які майже всіх немилосердно вирізали. Поставши зв'язаним перед ханом, Пожарський, за переказами літописців, плюнув йому в обличчя та обматюкав. За це кримські татари миттєво відтяли йому голову і відіслали її з полоненим до табору Трубецького.

Сам Трубецькой, почувши про розгром Пожарського, відкликав [[Ромодановський Григорій Григорович|Ромодановського]] з облоги [[Конотоп]]а та пізно ввечері почав відступ з [[Україна|України]]. Побачивши розвиток подій, Григорій Гуляницький вийшов з Конотопа і вдарив по армії Трубецького, що відступала, захопивши багато артилерії; сам Трубецькой ледве не загинув, був двічі поранений і втратив окрім частини артилерії ще бойові знамена, скарбницю й майже увесь обоз. Покінчивши із залишками військ [[Пожарський Семен Романович|Пожарського]], козаки й кримці продовжували переслідувати ворога у його відступі ще протягом трьох днів аж до московського кордону.

Загиблих козаків з обох сторін поховали в одній братській [[Курган|могилі]], а на її місці поставили церкву на честь 40-ка мучеників Севастійських. Сьогодні це [[Вознесенський собор (Конотоп)|Конотопський Вознесенський кафедральний собор]], який люди за традицією і досі називають Сорокосвятською церквою.

== Наслідки та значення ==
Звістка про поразку під [[Конотоп]]ом дійшла врешті-решт і до [[Москва|Москви]]. Російський історик XIX сторіччя [[Соловйов Сергій Михайлович|С.&nbsp;М.&nbsp;Соловйов]] описує реакцію царя на сумну звістку таким чином<ref>''Соловьев С. М.'' [https://runivers.ru/bookreader/book54663/#page/31/mode/1up История России с древнейших времен. Книга третья. Том XI—XV] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200708025250/https://runivers.ru/bookreader/book54663/#page/31/mode/1up |date=8 липня 2020 }}.&nbsp;— 2-е изд.&nbsp;— СПб.: Товарищество «Общественная польза», 1851—1879.&nbsp;— С. 46—47. {{ref-ru-dor}}</ref>:

{{цитата|''"Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська. У жалібній одежі вийшов цар [[Олексій Михайлович]] до народу й жах охопив [[москва|Москву]]. Удар був тим важчий, що був несподіваним; та ще після таких блискучих успіхів! Ще нещодавно Долгорукий привів до [[Москва|Москви]] полоненого гетьмана [[Литва|литовського]], нещодавно чулися радісні розмови про торжество Хованського, а зараз [[Трубецький Олексій Микитович|Трубецький]], на якого було найбільше надій, «чоловік благоговійний і витончений, у воїнстві щасливий і недругам страшний», погубив таке величезне військо! Після взяття стількох міст, після взяття столиці литовської царське місто затремтіло за власну безпеку: у серпні за государевим указом люди всіх чинів поспішали на земляні роботи для зміцнення [[Москва|Москви]]. Сам цар з боярами часто був присутній при роботах; навколишні жителі з родинами, пожитками наповнювали [[Москва|Москву]], і ходила чутка, що государ від'їжджає за Волгу, за Ярославль".''}}

Проте хвилювання царя, що [[Іван Виговський|Виговський]] з ханом піде далі на [[Москва|Москву]], виявилися передчасними. Тож тільки-но Виговському вдалося захопити [[Ромни]], [[Лохвиця|Лохвицю]] та декілька інших українських міст, які утримували його супротивники, як прийшла звістка з [[Кримське ханство|Криму]] про набіг [[Іван Сірко|Івана Сірка]] на кримськотатарські поселення, і це примусило Мухаммеда IV Ґерая з військом залишити Виговського, пограбувати землі поблизу Путивля, Курська і Бєлгорода та вертатися в Крим<ref>[https://bigenc.ru/military_science/text/2091063 Конотопское сражение, 1659] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201203131341/https://bigenc.ru/military_science/text/2091063 |date=3 грудня 2020 }}&nbsp;— Велика російська енциклопедія</ref>. Громадянська війна спалахнула з новою силою. Хоч [[Гадяцький договір]] з поляками був вигідний для [[Україна|України]], ідея союзу з поляками не знайшла підтримки серед більшості козацтва та народних мас. До того ж Виговський спирався переважно на козацьку верхівку, яка постійно його зраджувала перед погрозами або обіцянками з боку [[Москва|Москви]] чи [[Варшава|Варшави]].

Конотопська битва залишалася довгий час ледве не забороненою темою в російській та особливо радянській історіографії. Протягом століть інформація про неї замовчувалася, бо правда про події під [[Конотоп]]ом розвінчувала багато великодержавних міфів, особливо про «споконвічне прагнення українців до союзу з [[Росія|Росією]]». Останнім часом події Конотопської битви також ідеалізуються і в деяких українських колах. Попри великі сподівання та героїзм козаків, особливо загону Григорія Гуляницького, Конотопська битва залишається змарнованим шансом і чи не найхарактернішим прикладом виграної битви та програної війни.

Утім, попри доволі трагічний фінал війни, Конотопська битва мала також велике позитивне значення. М. Нестеренко виділяє щонайменше п'ять позитивних значень цієї битви:

- по-перше, Конотопська битва в самому зародку знищила ідею «багатосотлітнього прагнення українського народу об'єднатися з російськими братами».

- по-друге, в Конотопській битві Україна відстояла своє право на власний національний шлях.

- по-третє, в Конотопській битві українці зруйнували російський міф про те, що «в історії росіяни ніколи не воювали з українцями».

- по-четверте, Конотопська битва зруйнувала міф про природний анархізм українців, їх нездатності до власного державного будівництва.

- по-п'яте, Конотопська битва засвідчила цивілізаційний вибір України&nbsp;— на Захід.<ref>{{Cite web|url=https://pieramoha.org/artykuly/kanatopskaja-bitva-historyja-i-znaczennie-ukrainskaj-pieramohi|title=Канатопская бітва: гісторыя і значэньне Ўкраінскай перамогі|last=Несьцярэнка|first=Максім|date=|website=|publisher=|accessdate=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160328153036/https://pieramoha.org/artykuly/kanatopskaja-bitva-historyja-i-znaczennie-ukrainskaj-pieramohi|archivedate=28 березня 2016|deadurl=yes}} {{ref-be}}</ref>

== Вшанування ==
[[Файл:Konotop coin.jpg|міні|ліворуч|150пкс|[[350-річчя Конотопської битви (срібна монета)|Ювілейна монета до 350-річчя битви]]]]
[[Файл:Bestu (43).JPG|міні|праворуч|250пкс|Святкування 350-річчя перемоги над Московською державою у Конотопській битві]]
[[Файл:Шаблі на честь перемоги в Конотопській битві.jpg|міні|ліворуч|150пкс|Пам'ятник на честь перемоги у [[Шаповалівка (Конотопський район)|Шаповалівці]]]]
[[Файл:Конотопська битва..JPG|міні|праворуч|250пкс|Пам'ятний знак Конотопської битви у Конотопі]]
Уперше після проголошення незалежності України, цю подію патріотичні рухи відзначили у 1995 році.

У 2008 році прийнято рішення про масштабніше відзначення 350-річної роковини Конотопської битви, зокрема з участю державних структур. В лютому того ж року в с. [[Шаповалівка (Конотопський район)|Шаповалівка]], на місці битви встановлений хрест і капличка. Також відкрито експозицію присвячену битві. 11 травня 2008 року [[Президент України]] [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]] підписав указ про заходи стосовно відзначення цієї битви. Був оголошений конкурс на створення історично-меморіального комплексу на місці битви в Шаповалівці та в м. [[Конотоп]]. У своєму указі президент Ющенко також запропонував міським адміністраціям розглянути питання перейменування вулиць та інших об'єктів на честь героїв Конотопської битви. Також розглядався випуск марок, ювілейних монет та документального фільму про цю подію.<ref>[http://novynar.com.ua/worldabus/22611 РГ: Дві битви українського президента]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>

На тлі цих заходів відбувся обмін нотами російського та українського МЗС. Російська сторона звинуватила Україну у «втягуванні українського народу у штучне та надумане протистояння з Росією». У той самий час українське МЗС відзначило, що святкування історичних дат є виключно внутрішньою справою і правом України на історичну пам'ять і не спрямоване проти інших держав.<ref>[http://novynar.com.ua/politics/29189 МЗС України і Росії не зійдуться у Конотопській битві]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>

У 2015&nbsp;р. організовано акцію «<nowiki/>[[Пам'ятний знак Конотопської битви]]&nbsp;— в містах України». У рамках цієї акції по 18 містах України&nbsp;— від [[Маріуполь|Маріуполя]] до [[Львів|Львова]], від [[Харків|Харкова]] до [[Одеса|Одеси]]&nbsp;— організовано провезення і презентація нового Пам'ятного знаку Конотопської битви, освяченого Патріархом України [[Філарет (Денисенко)|Філаретом]] у Києві. 11 липня 2015 року Пам'ятний знак Конотопської битви встановлено в [[Конотоп]]і.<ref>{{Cite web|url=http://www.sumylife.com/у-конотопі-встановили-памятний-знак-н/|title=У Конотопі Сумської області у 2015 р. з нагоди 356-ї річниці Конотопської битви відкрили пам'ятний знак. У події в суботу, 11 липня, взяли участь декілька тисяч жителів міста, керівники області, народні депутати, представники духовенства, партій націоналістичного спрямування, козацьких організацій, волонтери.|accessdate=25 вересня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160927182143/http://www.sumylife.com/у-конотопі-встановили-памятний-знак-н/ |archivedate=27 вересня 2016 |deadurl=yes }}</ref>

У містах [[Рівне]], [[Суми]] є вулиця Конотопської битви.
У [[Київ|Києві]] є площа Конотопської битви.

=== У культурі ===
* «Під Конотопом»&nbsp;— історичне оповідання [[Вільчинський Олександр Казимирович|Олександр Вільчинський]] Зб.: "Історія України очима письменників. Фоліо, Харків, 2013.
* «Фатальна помилка»&nbsp;— історичний роман [[Литовченко Тимур Іванович|Тимура і Олени Литовченків]] присвячений 355-й річниці Конотопської битви.
* «Конотоп»&nbsp;— місія в грі «[[Козаки 3]]» (DLC Days of Brilliance)<ref>{{Cite web|title=Deluxe Content - Cossacks 3: Days of Brilliance у Steam|url=https://store.steampowered.com/app/565040/Deluxe_Content__Cossacks_3_Days_of_Brilliance/|website=store.steampowered.com|accessdate=2019-09-25|language=uk|archive-date=8 травня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190508121524/https://store.steampowered.com/app/565040/Deluxe_Content__Cossacks_3_Days_of_Brilliance/}}</ref>
* «Зраджений гетьман»&nbsp;— друга книга трилогії «Між двох орлів» [[Дегтяренко Анна Вікторівна|Ярослави Дегтяренко]]
* «Конотоп»&nbsp;— роман Василь Кожелянко у жанрі альтернативної історії.

== Див. також ==
* [[Поле Конотопської битви]]
* [[Бої за Конотоп]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
* ''В.&nbsp;М.&nbsp;Горобець''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Konotopska_Bitva_1659 Конотопська битва 1659] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160817171103/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Konotopska_Bitva_1659 |date=17 серпня 2016 }} // {{ЕІУ|5|34}}
* [http://litopys.org.ua/samovyd/sam02.htm Літопис Самовидця. видання підготував Я.&nbsp;І.&nbsp;Дзира.&nbsp;— Київ: «Наукова думка», 1971.&nbsp;— 208 с., Частина перша (1648—1659). «Року 1659» ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151001090004/http://litopys.org.ua/samovyd/sam02.htm |date=1 жовтня 2015 }}
* Конотопська битва 1659&nbsp;р.: тріумф в час Руїни / О. Сокирко.&nbsp;— Київ: Темпора, 2008.&nbsp;— 69 с.&nbsp;— (Серія «Militria Ucrainica»).&nbsp;— ISBN 978-966-8201-42-4.

== Література ==
* ''Брехуненко В.'' Війна 1658—1659&nbsp;рр. і розгром московського війська під Конотопом 28 червня 1659&nbsp;р. // Брехуненко В., Ковальчук В., Ковальчук М., Корнієнко В. [https://chtyvo.org.ua/authors/Korniienko_Viacheslav/Bratnia_navala_Viiny_Rosii_proty_Ukrainy_KhII-KhKhI_st/ «Братня» навала. Війни Росії проти України ХІІ—ХХІ ст.] / За заг. ред. В. Брехуненка. [[Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України|НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.&nbsp;С.&nbsp;Грушевського]].&nbsp;— К., 2016.&nbsp;— С. 89—94.&nbsp;— 248 с.&nbsp;— ISBN 978-966-02-7743-4.
* ''The Battle of Konotop 1659.'' Exploring alternatives in East European History. Edited by Giovanna Brogi Bercoff, Oleg Rumyantsev.(Di/segni; no. 3.)  — Milano: Ledizioni, 2012. ([https://www.dllcm.unimi.it/extfiles/unimidire/2556001/attachment/003-giovannabrogi.pdf link 1], [https://shron2.chtyvo.org.ua/Zbirnyk_statei/The_Battle_of_Konotop_1659_Exploring_alternatives_anhl.pdf link 2])

== Посилання ==
{{Вікіпосилання}}
* [https://archive.org/stream/UkrMalaEn/kn_06_Ком-Л#page/n13/mode/1up Конотоп] // {{УМЕ6|сторінки=705-706}}
* [https://youtu.be/yZCT7aDZgng ІВАН ВИГОВСЬКИЙ | Програма «Велич особистості» || 2014 (ВІДЕО)]
* [http://history.franko.lviv.ua/yak_r5-2.htm Історичний довідник] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/6138JZ44X?url=http://history.franko.lviv.ua/yak_r5-2.htm |date=19 серпня 2011 }} {{ref-uk}}
* [http://www.library.kr.ua/elib/markevich/tom2/malor2.html Історія Малої Русі (Н. Маркевич)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110829053334/http://library.kr.ua/elib/markevich/tom2/malor2.html |date=29 серпня 2011 }} {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20110722005415/http://reitar-military.ru/mag.php?clause=425 Конотопська битва. С.Махун.] {{ref-ru}}
* [http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=207%2F2008 Указ Президента України «Про відзначення 350-річчя перемоги війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві»] // Верховна Рада України.&nbsp;— 11.03.2008.

{{Бібліоінформація}}
{{Битви польсько-козацьких війн}}
{{Російсько-українські битви}}
{{Портали|Війна|Історія|Історія України}}

[[Категорія:Історія Конотопа]]
[[Категорія:Козацька доба Сумської області]]
[[Категорія:Битви в Сумській області]]
[[Категорія:Битви московсько-української війни (1658—1659)]]
[[Категорія:Битви 1659]]
[[Категорія:Битви Кримського ханства]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]