Перегляд вихідного коду сторінки Битва на Калці

{{Infobox Military Conflict
|image        = MongolCavalrymen.jpg
|caption      = Монгольські кінні лучники
|conflict     = Битва на Калці
|partof       = Монгольські завоювання
|date         = [[31 травня]] [[1223]] <ref>Дата подана за [http://litopys.org.ua/novglet/novg06.htm Новгородським першим літописом] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071026083902/http://litopys.org.ua/novglet/novg06.htm |date=26 жовтня 2007 }} і [http://litopys.org.ua/lavrlet/lavr25.htm Лаврентієвським літописом] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080118004304/http://litopys.org.ua/lavrlet/lavr25.htm |date=18 січня 2008 }}, які на думку Дж. Феннела зберегли найстарішу версію подій на Калці. У [http://litopys.org.ua/litop/lit23.htm Іпатіївському літописі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071109093107/http://litopys.org.ua/litop/lit23.htm |date=9 листопада 2007 }} вказано [[1224]] рік. Питання датування битви залишається проблематичним. Дивіться детальніше [http://livonia.narod.ru/chronicles/henricus/foot-note/foot-note241-250.htm#249 Генрих Латвийский. Хроника Ливонии. Примечание 249] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111108082626/http://livonia.narod.ru/chronicles/henricus/foot-note/foot-note241-250.htm#249#249 |date=8 листопада 2011 }}.</ref>
|place        = річка [[Кальчик (річка)|Калка]], [[Донецька область]], [[Україна]] <ref>Місцезнаходження літописної річки Калка залишається предметом наукових дискусій. У цій статті наведено загальновизнану версію К. Кудряшова (Кудряшов К. О местоположении реки Калки. // ''Вопросы истории''. № 9-1954.). З дебатами щодо місцезнаходження річки і місця битви можна ознайомитися у  [http://www.zp.iatp.org.ua/so/country/shovkun_01.html Шовкун В. Таємнича Калка//''Запорізька Січ'', 24 червня 1993р.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080402005633/http://www.zp.iatp.org.ua/so/country/shovkun_01.html |date=2 квітня 2008 }} і [http://www.donbass.dn.ua/2003/07/20501/20501-10.php?fotka=20501-10 Юрий Щербак. Битва на Калке: место и время изменить можно? //Донбасс, N 122 (20501), 3 июля 2003 год]{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}.</ref>
|result       = Перемога монголів
|combatant2   = [[Монгольська імперія]]<br />[[Бродники]]
|combatant1   = [[Київська Русь]]<br />[[Половці]]
|commander2   = '''Монголи''':<br />[[Субедей]]<br />[[Джебе]]<br />'''Східні бродники''':<br />[[Плоскиня]]
|commander1   = '''Русь''':<br />[[Мстислав Романович]]†<br />[[Мстислав Святославич]]†<br />[[Мстислав Удатний]]<br />'''Половці''':<br />[[Ярун]]<br />[[Котян]]<br />[[Юрій Кончакович]]
|strength1    = Коло 6 тисяч
|strength2    = 3 виснажені тумени, до 20 тисяч чоловік.
|casualties2  = невідомо (значні)
|casualties1  = 9/10, за повідомленням Новгородського першого літопису, що є явним перебільшенням.|
}}

'''Битва на Калці'''&nbsp;— битва між [[Київська Русь|русько]]-[[половці|половецькими]] військом на чолі з [[Галицьке князівство|галицьким]] князем [[Мстислав Удатний|Мстиславом Удатним]] та [[Київське князівство|київським]] князем [[Мстислав Старий|Мстиславом Старим]] і [[монголо-татарське нашестя|монгольським]] — військом на чолі з [[Джебе]] та [[Субедей|Субедеєм]]. Відбулась [[31 травня]] [[1223]] на [[Кальчик (річка)|річці Калка]], на землях сучасної [[Донецька область|Донецької області]], і закінчилась перемогою монголів. У битві загинуло кілька князів і родовитих бояр південної і центральної Русі, у тому числі [[Олешко Попович]].

Бій був першою перемогою татар над військом Русі напередодні [[Монгольська навала на Русь|монгольського нашестя]] на [[Київська Русь|Київську Русь]], яке відбулось, щоправда, аж через 15 років після битви.

== Передумови ==
[[Файл:Mongols 1222-23.png|міні|ліворуч|250пкс|Монгольський похід у Східну Європу 1222—1223.]]
У [[XIII століття|ХІІІ столітті]] Київська Русь переживала період [[Розпад Київської Русі|феодальної роздробленості]]. Осередній владі було завдано сильного удару після [[Розорення Києва (1169)|руйнування Києва]] військами [[Велике князівство Владимирське|володимиро-суздальського князя]] [[Андрій Боголюбський|Андрія Боголюбського]] у [[1169]] році і [[смоленське князівство|смоленського князя]] [[Рюрик Ростиславич|Рюрика Ростиславича]] у [[1203]] році. Колишні північно-східні удільні князівства фактично перетворилися на самоврядні держави. Втративши роль політичного осереддя країни, Київ залишався релігійним осередком Руських земель.

У той самий час у [[Східна Азія|Східній Азії]] набирала сили нова держава&nbsp;— [[Монгольська імперія]], створена талановитим полководцем [[Чингісхан]]ом. У [[1219]] році монголи знищили державу [[Середня Азія|середньоазійських]] [[хорезм]]ійців і вступили у війну з [[половці|половцями]], які дали притулок давнішнім ворогам монголів&nbsp;— [[меркіти|меркітам]]. У [[1221]] році західна монгольська армія під керівництвом [[Джебе]] і [[Субедей|Субедея]] взяла [[Кенеургенч|Ургенч]], столицю [[Хорезм|Хорезму]], після чого вторглася до [[Азербайджан]]у і згодом отримала наказ перейти через [[Кавказ]]. Обидва полководці мусили вдарити по половцях причорноморських степів і повернутися додому в обхід [[Каспійське море|Каспійського моря]].

У [[1222]] році західні сили монголів рушили до Кавказу, вторглися у [[Грузинське царство|Грузію]] і завоювали її. Проте в районі річки [[Терек]] їх спинило чисельно переважальне військо половців, [[Касоги|касогів]] та [[алани|аланів]]. [[Джебе]] і [[Субедей]] вдали, що воювати не збираються і уклали з головами цих племен мир. Але коли половецькі загони повернулися у чорноморські степи, монголи вдарили у спину їхнім союзникам і підкорили весь [[Північний Кавказ]]. У вирішальній битві на [[Дон]]у монгольська армія розгромила основні сили половців і на початку [[1223]] року дійшла до [[Крим|Криму]], де захопила [[Судак (місто)|Сурож]]. Після цього [[Джебе]] і [[Субедей]] знову повернули у степ, відкинувши на правий берег Дніпра сили половців. Останні втекли на Русь прохати допомоги. Руський літописець так описує цю подію:

: ''У той же рік прийшла нечувана рать: безбожні [[моавитяни]], прозвані [[татари|татарами]]<ref>«Татарами» на Русі називали монголів. За [http://litopys.org.ua/lavrlet/lavr25.htm Лаврентієвським списком «Повісті врем'янних літ»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080118004304/http://litopys.org.ua/lavrlet/lavr25.htm |date=18 січня 2008 }} їх появу описують так:<br/><br/>…''Того ж (1223) року з'явився народ, що про них ніхто дорбе-ясно не відає, хто є вони і звідки прийшли, і що за мова їх, і якого вони племені будуть. І звуть їх татари, а інші називають їх туменами, а другі&nbsp;— печенігами. Інші говорять, що це про них же Мефодій Патомський єпископ свідчить, що вони прийшли з пустелі Етрієвської, яка є межею між сходом і північчю. Так бо Мефодій мовить, що наприкінці времені з'явиться темрява, яка зветься Гедеон і полонить усю землю, від сходу до [[Єфрат]]у, і від [[Тигр (річка)|Тигра]] до [[Чорне море|Понтійського моря]], крім [[Ефіопія|Ефіопії]]. Бог один відає, хто вони і звідки прийшли. Премудрі мужі відають є добрий той, хто книги розуміє, ми же не знаємо хто вони, але тут запишемо про них пам'яти заради руських князів і біди, якої було від них їм. І ми чули як багато країв полонили вони&nbsp;— яси, обези, касоги. І половців безбожних багацько побили, а інших загнали і так зморили, убиваючи гнівом Божим і пречистою його Матір'ю, багато бо зла скоїли ті окаянні половці Руській землі. Тому всемилосердний Бог хотів вигубити і покарати безбожних ізмаїлових [[половці|куманів]], щоб помститися за кров християнську, щоб були (татари) над ними беззаконними, прийшли бо ті Таурменію і всю країну Куманську, і прийшли близь Русі, місця шо зветься валом половецьким.''</ref>, прийшли на землю Половецьку, і половці стали супроти них. Але навіть хан [[Юрій Кончакович]], що був найбільший між усіх половців, не зміг вистояти перед ними. І побіг він до ріки Дніпра, і многі половці побиті були. А татари, вернувшись, пішли у вежі свої.''
:''І прибігло половців багато в Руську землю, і говорили вони руським князям: «Якщо ви не поможете нам,— то ми нині порубані були, а ви завтра порубані будете». І була рада всіх князів у городі Києві, і нарадились вони так: «Лучче б нам зустріти їх на чужій землі, аніж на своїй».''<ref>[http://litopys.org.ua/litop/lit23.htm ''Літопис руський'' / Пер. з давньорус. Л.&nbsp;Є.&nbsp;Махновця; Відп. ред. О.&nbsp;В.&nbsp;Мишанич.&nbsp;— К.: Дніпро, 1989.&nbsp;— C. 380] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071109093107/http://litopys.org.ua/litop/lit23.htm |date=9 листопада 2007 }}. Інакше описує увіщвання половцями руських князів [http://litopys.org.ua/novglet/novg06.htm Новгородський літопис] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071026083902/http://litopys.org.ua/novglet/novg06.htm |date=26 жовтня 2007 }}:<br /><br />''…І прибігли окаянні половці, сильно побиті, [[Котян]] з іншими князями, а [[Данило Кобякович]] і Юрій убиті були, з ними багацько половців; це ж Котян був тесть [[Мстислав Удатний|Мстиславу Галицькому]]. І прийшов з поклоном з князями половецькими к зятю в Галич до Мсислава і до всіх князів руських, і дари приніс багаті: коней і верблюдів і буйволів і дівок, і обдарував князів руських, мовивши так: «Нашу землю сьогодні забрали, а ваша завтра взята буде»; і взмолився Котян зятеві своєму. Мстислав же почав молити князів руських, братів своїх мовивши так: «Якщо ми, брати, їм не допоможемо, то вони приєднаються до них (татар), то їм більше буде сила»…''</ref>

== Похід руських сил ==
[[Файл:Dryzhyna 4.png|міні|300px|праворуч|Руська дружина в поході.]]
Після [[Київський з’їзд князів 1223|княжої наради у Києві]], галицький князь і зять половецького хана [[Котян]]а [[Мстислав Удатний|Мстислав Мстиславич]], прозваний за свої подвиги Удатним, переконав правителів Київської і Чернігівської землі виступити разом проти монголів. Деякі знатні половці на знак подяки русинам прийняли християнську віру. У похід вирушили переважно князі південної та західної Русі з дружин яких було сформовано три групи військ:

* Першу, київську групу, очолив [[великий князь київський]] [[Мстислав Романович Старий|Мстислав Романович]], очільник походу. До неї увійшли загони його сина [[Всеволод Мстиславич (князь смоленський)|Всеволода]], зятя Андрія, [[шумське князівство|князя шумського]] [[Святослав (князь шумський)|Святослава]], і [[Несвіжське князівство|князя несвіжського]] [[Юрій Несвіжський|Юрія]].
* Другою, чернігово-смоленською, групою командував [[Чернігівське князівство|князь чернігівський]] [[Мстислав Святославич]]. Йому підпорядковувалися [[Дружина (військо)|дружини]] [[переяславське князівство|переяславського князя]] [[Михайло Всеволодович|Михайла Всеволодовича]], [[курське князівство|курського князя]] [[Олег Курський|Олега Святославича]], князів [[Путивльське князівство|путивльського]] і [[Трубчевське князівство|трубчевського]].
* Третьою, галицько-волинська група, керував ініціатор походу [[галицьке князівство|галицький князь]] [[Мстислав Удатний]]. До його сил входили дружини [[волинське князівство|волинського князя]] [[Данило Галицький|Данила Романовича]], [[луцьке князівство|луцького князя]] [[Мстислав Німий|Мстислава Німого]], [[Дорогобузьке князівство (Волинь)|дорогобузького]] князя [[Ізяслав Інгварович|Ізяслава Інгваревича]] і [[Теребовлянське князівство|теребовлянського]] князя Ізяслава Володимировича.

[[Юрій Всеволодович]], великий [[Велике князівство Владимирське|князь суздальський]], з північно-східної Русі в похід не виступив, формально виславши на допомогу руській раті свого племінника [[Ростовське князівство|ростовського]] князя [[Василько Костянтинович|Василя Костянтиновича]], який «запізнився» та не встиг приєднатися до основного руського війська.

Місцем збору князівських сил був обраний правий берег Дніпра біля острову [[Хортиця]]. Руські війська рушили до нього в квітні [[1223]] року, де об'єдналися із половецькими силами і [[Берладники|галицькими вигонцями]] з [[Подунав'я]]:

: ''Звідти ж, із Києва, рушили вони (князі) місяця квітня і прийшли до ріки Дніпра, до острова Варязького. І приїхала туди до них уся земля половецька, і [[чернігів]]ці приїхали, і [[київ|кияни]], і [[смоленськ|смольняни]], й інші землі. Всі ми посуху Дніпро перейшли,— так ото покрита вода була безліччю човнів. А [[галич]]ани й [[Володимир-Волинський|волинці]], кожен зі своїми князями, і [[курськ|куряни]], і [[трубчеськ|трубчани]], і [[путивль]]ці, кожен зі своїми князями, прийшли кіньми. А вигонці галицькі рушили по Дністру і ввійшли в море,— човнів же було тисяча. І ввійшли вони в ріку Дніпро, і провели човни вгору до порогів, і стали коло ріки Хортиці, на броді близ [[Протолчі]]в. Був же з ними воєвода Домажирич Юрій і боярин Держикрай Володиславич<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/litop/lit23.htm |title=''Літопис руський'' / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — C. 380 |accessdate=7 листопада 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071109093107/http://litopys.org.ua/litop/lit23.htm |archivedate=9 листопада 2007 |deadurl=no }}</ref>.''

Біля [[Заруб]]а до руських князів прибули монгольські посли, пропонуючи їм союз проти половців:
: ''Це чули ми, що ви йдете проти нас, послухавши половців; а ми вашої землі не чіпали, ні міст ваших, ні сіл ваших, ні на вас прийшли, але за волею Божею на холопів і конюхів своїх поганих половців; а ви візьміть з нами мир; коли (половці) тікатимуть до вас, бийте їх звідти, а товари забирайте собі; ми ж бо чули, що і вам вони зробили багато зла; ми їх і за це б'ємо<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/novglet/novg.htm |title=Новгородская первая летопись старшего извода//''Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов''. Москва — Ленинград: Издательство Академии Наук СССР, 1950. — С. 63 |accessdate=7 листопада 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071026045625/http://litopys.org.ua/novglet/novg.htm |archivedate=26 жовтня 2007 |deadurl=no }}</ref>.''

Однак князі відмовили послам і на вимогу половців вбили їх за підозрами у шпигунстві. Довіряти монголам [[русини]] не мали підстав, оскільки знали про віроломне порушення ними договору з половцями на річці Терек [[1222]] року. З іншого боку, за монгольськими законами&nbsp;— [[Велика Яса|Великою Ясою]]&nbsp;— вбивство посла було гріхом, що закликав помсту до Неба, тому війна з Руссю, яка початково не входила у плани монголів, стала неминучою. За декілька днів Субедей і Джебе вислали нове посольство, яке оголосило руським князям війну:

: ''Ви послухали половців, а послів наших перебили; йдете проти нас, то йдіть; ми вас не чіпали, хай усім Бог (суддя)<ref>Там само.</ref>.''

[[Файл:Man wearing a Mongol robe with underarm openings.JPG|міні|220px|ліворуч|Монгольський лучник (''китайський малюнок 13 століття'').]]

Цього разу русини відпустили послів і почали планувати подальші дії. Їх координування ускладнювалося через суперництво трьох Мстиславів&nbsp;— київського, чернігівського і галицького, які були старшими походу. Ухвали на військових нарадах приймалися не одноосібно, а згідно з волею всіх князів-учасників. Мстислав Удатний, князь галицький, наполягав переправитись через Дніпро і розбити монголів на лівому березі в степу, а Мстислав Романович пропонував дати бій противнику на Дніпрі і підготуватись до оборони. Мстислав Святославич, князь чернігівський, зайняв вичікувальну позицію, не пристаючи на вимоги ні галичан, ні киян.

Між тим, біля берегів Дніпра з'явився монгольський роз'їзд, який оглядав руські човни. Мстислав Удатний вирішив атакувати його і перейшов з тисячею воїнів на лівий берег Дніпра. Разом із ним рушили волинці Данила Романовича, галицькі вигонці і підлеглі князі. Монголи були побиті, а їх рештки на чолі з командиром [[Гемябег]]ом втекли до половецького кургану. Вони заховали живцем свого командира у землі, сподіваючись врятувати йому життя, але Мстислав знайшов його і передав половцям. Ті нещадно стратили полоненого.

Більшість руських князів і бояр, які вперше зіткнулися з монголами, висміювали вигляд і зброю противника, кажучи «''Вони прості люди є, гірші половців''». Однак, досвідчений воєвода галицьких вигонців [[Юрій Домажирич]] попереджав, що монголи добре стріляють з луків і непогано б'ються<ref>Про атаку монголів Мстиславом Удатним: [http://litopys.org.ua/novglet/novg06.htm Новгородская первая летопись старшего извода//''Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов''. Москва&nbsp;— Ленинград: Издательство Академии Наук СССР, 1950.&nbsp;— С. 64] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071026083902/http://litopys.org.ua/novglet/novg06.htm |date=26 жовтня 2007 }}; Про атаку монголів Данилом Романовичем: [http://litopys.org.ua/litop/lit23.htm ''Літопис руський'' / Пер. з давньорус. Л.&nbsp;Є.&nbsp;Махновця; Відп. ред. О.&nbsp;В.&nbsp;Мишанич.&nbsp;— К.: Дніпро, 1989.&nbsp;— C. 380—381] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071109093107/http://litopys.org.ua/litop/lit23.htm |date=9 листопада 2007 }}</ref>.

Повернувшись до руського табору на правому березі Дніпра, Мстислав Удатний та інші князі його війська розповіли Мстиславу Романовичу і Мстиславу Святославичу про першу переможну сутичку з «татарами», переконуючи: «''Мстиславе і другий Мстиславе! Не стійте! Підемо проти них!''»<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/litop/lit23.htm |title=''Літопис руський'' / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — C. 381 |accessdate=7 листопада 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071109093107/http://litopys.org.ua/litop/lit23.htm |archivedate=9 листопада 2007 |deadurl=no }}</ref>. Ймовірно, чернігівський князь пристав на бік галичан, тому було прийнято рішення розпочати переправу.

У вівторок [[23 травня]] русько-половецьке військо подолало Дніпро і рушило у [[Половецьке поле|Половецький степ]]. Воно просувалося вісім днів<ref>Іпатський список подає 8 днів. Новгородський перший літопис обох зводів&nbsp;— 9.</ref>. Попереду війська йшли дружини групи галицького князя Мстислава Удатного, за ним слідували сили чернігівського князя Мстислава Святославича, а усю колону замикали загони великого князя київського Мстислава Романовича. По дорозі русинів і половців зустрічали монгольські роз'їзди, які вдаючи втечу, заманювали їх, розтягуючи їхні загони на ворожій території. Також монголи кидали своїм переслідувачам обози з худобою, яку руські воїни охоче захоплювали, уповільнюючи рух війська. Легкість з якою руські князі відганяли противника, породило безпідставне почуття переваги над ним.

== Битва ==
[[Файл:Battle of the Kalka River scheme.png|міні|праворуч|300px|''Уявний план битви на Калці за Іпатіївським літописом<ref>За Новгородським літописом битва відбувалася на одному березі річки, оскільки війська всіх князів перейшли Калку. Ці дані не узгоджуються з Іпатіївським літописом, за яким побоїще тривало на обох берегах річки.</ref>(31 травня 1223 року):<div style='text-align: left; direction: ltr; margin-left: 1em;'>1) Кияни Мстислава Романовича; 2) Чернігівці Мстислава Святославича; 3) Курчани Олега Святославича; 4) Галичани Мстислава Удатного; 5) Волинці Данила Романовича; 6) Половці Яруна; 7) Монголи Субедея і Джебе; 8) Бродники Плоскині.</div>'']]

[[31 травня]] [[1223]] року русько-половецька армія вийшла на річку [[Кальчик (річка)|Калку]]. Там їх зустріла монгольська сторожа, яка у запеклому бою з руськими передовими частинами убила воєводу Івана Дмитрійовича та інших двох командирів [[Авангард військовий|авангарду]], і відступила за річку.<ref name="a">{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/litop/lit23.htm |title=''Літопис руський'' / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — C. 382 |accessdate=7 листопада 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071109093107/http://litopys.org.ua/litop/lit23.htm |archivedate=9 листопада 2007 |deadurl=no }}</ref>

Оскільки першими до Калки дісталися частини Мстислава Удатного, прибічника активного наступу, вони швидко переправилися через річку. Як повідомляє літописець це рішення було самовільним, бо галицький князь не узгодив своїх дій із чернігівськими і київськими князями&nbsp;— «''через зависть, бо велика незгода була меж ними''».<ref name="a"/> За наказом Мстислава першими переправилися волинці Данила Романовича, а згодом й інші полки. Сам Мстислав подолав річку останнім і разом з половцями хана [[Ярун]]а вийшов на вивідку.

За Калкою на русько-половецьку рать чекало добре підготовлене монгольське військо. Його верховоди Джебе і Субедей побачили, що сили противника діють некоординовано, і розпочали наступ. Мстислав Удатний помітив монголів, але було запізно&nbsp;— його сили не були приготовлені до бою. Він кинув на наступаючих половецькі загони, а сам повернувся до своїх дружин, наказавши якомога швидше озброїтися. Чернігівські і київські полки за Калкою не були сповіщені про початок битви.

Потужній натиск монгольської [[Кіннота|кінноти]] зім'яв половецькі порядки. [[Ярун]] і його сили кинулися тікати до табору Мстислава, посіявши паніку серед галицько-волинських військ. Потоптані відступаючими половцями, русини не встигли зайняти бойові поставити. У такому становищі їм довелося прийняти на себе удар монголів. Спочатку частини Мстислава Удатного міцно трималися. Їм на підмогу підійшли чернігівські сили Мстислава Святославича і русини змогли розбити першу хвилю нападників. На початку битви відзначилися дружини волинців Данила Романовича і курян Олега Святославича. Літописець, учасник походу, так описує ті події:

: ''Коли зіткнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед, і воєвода [[Семен Олуйович]], і воєвода [[Василько Гаврилович]]. Ударили вони в полки татарські, і Василько був збитий з коня, а сам Данило поранений був у груди. Але через молодість і одвагу він не чув ран, що були на тілі його,— був бо він віком вісімнадцяти літ,''<ref>Данилові тоді було 22 роки.</ref> ''був бо він сильний,— і Данило кріпко боровся, побиваючи татар. Мстислав Ярославич Німий, бачивши це і подумавши, що Данило збитий був, помчав і сам між них, бо був той муж дужий, і тому, що він був родич [[Роман Мстиславич|Романові]], із племені [[Володимир Мономах|Володимира]], на прозвище Мономаха. Він бо, велику приязнь маючи до отця його; йому й поручив по смерті свою волость&nbsp;— оддав князю Данилові.''
:''Татари ж утікали, а Данило побивав їх своїм військом, і [[Олег Курський|Олег Святославич]] курський.''<ref name="a" />

Долю битви вирішили монгольські підкріплення, які атакували галицько-волинські і чернігівські групи військ Мстислава Удатного і Мстислава Святославича. Русини не встояли перед вправними монгольськими лучниками і почали тікати до Дніпра.

: ''Кріпко вони билися, але інші полки татарські зіткнулися з ними, і за гріхи наші руські полки було переможено. Данило, бачивши, що все сильніше в битві налягають вороги і стрільці їх стріляють сильно, повернув коня свого на втечу&nbsp;— через те, що кинулися за ним противники. І коли він біг, то захотів води, і, пивши, відчув рану на тілі своєму,— в битві не помітив він її через силу й мужність віку свого.''<ref name="a"/>

[[Файл:Mongol atack.jpg|міні|310px|ліворуч|Атака монгольських лучників (''сучасна реконструкція, святкування з нагоди 800-річчя заснування Монгольської імперії'').]]
Тим часом основні полки великого князя київського Мстислава Романовича залишалися осторонь побоїща. Київський князь побачив відступ чернігівських і галицько-волинських полків, та поспіхом зайняв кам'янисте місце на горі над Калкою і спорудив там навколо свого стану укріплений «город» з частоколом. Частина монголів під командуванням [[Цигирхан]]а і [[Тешюхан]]а обложила позиції киян, а решта пустилася навздогін відступаючим русинам і половцям. У погоні монголи убили князя канівського [[Святослав Яневський|Святослава]], [[Ізяслав Інгварович|Ізяслава Інгваровича]], князя [[шумськ]]ого [[Святослав (князь шумський)|Святослава]], чернігівського князя Мстислава Святославича із сином [[Василько-Дмитро Мстиславич|Васильком]], князя невізького [[Юрій Несвижич|Юрія]] та багато бояр і простих воїнів. Врятуватися змогли лише деякі половці, які втекли першими, та князі і бояри галицько-волинської групи. Мстислав Удатний діставшись зі своїми людьми до Дніпра, відвів човни від лівого берега, щоб монголи не переправилися на правий, і щодуху подався до Галича. Під час втечі деякі дружинники і прості руські вої були пограбовані своїми ж союзниками&nbsp;— половцями<ref name="b">{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/novglet/novg06.htm |title=Новгородская первая летопись старшего извода//''Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов''. Москва — Ленинград: Издательство Академии Наук СССР, 1950. — С. 64. |accessdate=7 листопада 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071026083902/http://litopys.org.ua/novglet/novg06.htm |archivedate=26 жовтня 2007 |deadurl=no }}</ref>.

Хоча основні русько-половецькі сили були розбиті, Мстислав Романович і його київська дружина боронилася в укріпленому «городі» ще три дні. Разом із ними опір монголами чинив князь Андрій, Мстиславів зять, і князь [[Дубровиця|дубровицький]] [[Олександр Дубровицький|Олександр]]. Противник ніяк не міг здобути укріплення, тому пішов на хитрість. Монголи запропонували русинам переговори про здачу і відправили до великого князя київського послом воєводу [[Плоскиня|Плоскиню]], командира союзних монголам [[бродники|бродників]]. Князям було обіцяно помилування в обмін на грошовий викуп і здачу «города». Коли ж ті прийняли умови і вийшли з укріплень, бродники зв'язали їх і передали монголам. Дружина і воїни укріплення були вирізані. Самих князів монголи поклали під дерев'яний поміст і розчавили, влаштувавши на ньому святковий бенкет.

: …''а у города того залишились два (татарські) воєводи Цигиркан і Тешюкан на Мстислава і зятя його Андрія і на [[Олександр Дубровицький|Олександра Дубровицького]]: бо було два князя з Мстиславом. Тут ж бродники з татарами були, і воєвода їхній Плоскиня, і той окаянний цілував хрест чесний Мстиславу і обом князям, що їх не уб'ють, але відпусьтять за викуп, і збрехав окаянний: передав їх, зв'язавши, татарам; а город взяли і людей посікли і тут кістьми пали; а князів вони задавили, поклавши під дошки, а самі зверху сіли обідати, і так життя їх (князів) скінчилось.''<ref name="b"/>

== Наслідки ==
[[Файл:Mongol oboz.jpg|міні|300px|праворуч|Монгольський воїн з трофеями, здобутими у боях.]]

У битві на Калці монголи вперше зіткнулися з [[русь]]кими методами ведення війни. Виснажена боями у Середній Азії і [[Кавказ]]і, армія Субедея змогла розбити відбірні руські полки Мстислава Удатного, уславленого перемогами над [[королівство Польське|поляками]], [[Угорське королівство|угорцями]] і половцями. Цей бій засвідчив перевагу східноазійської тактики бою над середньовічними європейськими&nbsp;— єдиноначалля над колегіальним командуванням, колективної дисципліни над індивідуальним героїзмом, вишколених лучників над тяжкою кіннотою і піхотою. Ці тактичні відмінності стали запорукою монгольського успіху на Калці, а згодом і блискавичного завоювання [[Східна Європа|Східної]] і [[Центральна Європа|Центральної]] Європи.

Тогочасних даних про втрати обох сторін у битві на Калці немає. Руські літописці подають лише кількість загиблих князів і воїнів київських дружин, з якої можна уявити величину поразки руського війська:

: ''Мстислав (Романович) старий добрий князь тут убитий був, і другий Мстислав (Святославич), і інших князів тридцять убито було, а бояр та інших воїв многое-множество, говорять бо лише киян одних загинуло на битві тій десять тисяч. І був плач і туга на Русі, і по всій землі чули цю біду''<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/lavrlet/lavr25.htm |title=Лаврентьевская Летопись // ''Полное Собрание Русских летописей''. Ленинград: Издательство Академии Наук СССР, 1926—1928. — Том 1. — С.153. |accessdate=7 листопада 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080118004304/http://litopys.org.ua/lavrlet/lavr25.htm |archivedate=18 січня 2008 |deadurl=no }}</ref>.

Для монголів битва на Калці була однією з рядових битв, які вони провели у [[Китай|Китаї]], [[Середня Азія|Середній Азії]] чи [[Кавказ]]і. Після неї загони Субедея і Джебе знищили руське місто Новгород-Святополчий і, перейшовши річку [[Сіверський Донець|Донець]], вирушили додому по правому березі [[Волга|Волги]]. Проте неподалік міста [[Сувар]], на переправі через Волгу, їх атакували [[Волзька Болгарія|волзькі булгари]]. Монголи були змушені відступити, втративши полководця Джебе, і відійшли до [[Середня Азія|Середньої Азії]]. На Великому [[Курултай|Курултаї]] на берегах річки [[Сирдар'я]] Субедей особисто доповів Чингісхану подробиці кавказько-причорноморського походу.

== Див. також ==
* [[Повість про битву на Калці]]

== Примітки ==
{{примітки|2}}

== Джерела та література ==
* ''М.&nbsp;Ф.&nbsp;Котляр''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kalka_bytva_1223 Калка, битва на річці 1223] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160816231615/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kalka_bytva_1223 |date=16 серпня 2016 }} // {{ЕІУ|4|38}}
<div class="references-small" style="-moz-column-count:2; column-count:2; font-size:90%">
'''''Руські'''''
* [http://litopys.org.ua/lavrlet/lavr.htm Лаврентьевская летопись // ''Полное Собрание Русских летописей'' / Издание второе. Ленинград, 1926—1928.&nbsp;— Том 1.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161124095718/http://litopys.org.ua/lavrlet/lavr.htm |date=24 листопада 2016 }}
* [http://litopys.org.ua/novglet/novg.htm ''Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов''. Москва&nbsp;— Ленинград, 1950.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071026045625/http://litopys.org.ua/novglet/novg.htm |date=26 жовтня 2007 }}
* [http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat.htm Ипатьевская лЂтопись // ''Полное Собраніе Русскихъ лЂтописей '' / Изданіе второе. С.-Петербургъ, 1908.&nbsp;— Том 2.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210516232031/http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat.htm |date=16 травня 2021 }}
* [http://litopys.org.ua/litop/lit.htm ''Літопис Руський'' / переклад Л.Махновця.&nbsp;— К.: Дніпро, 1989.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121012103200/http://litopys.org.ua/litop/lit.htm |date=12 жовтня 2012 }} ([[Іпатіївський літопис]])
* Повесть о битве на Калке / Подг. текста, перевод и комм. Ю.&nbsp;К.&nbsp;Бегунова // ''За землю Рускую!—''М., 1981.—С. 130—137, 465—467; {{ref-ru}}
'''''Німецькі'''''
* [http://livonia.narod.ru/chronicles/henricus/chronicle/albert_year24.htm Двадцать четвёртый год епископства Альберта //Генрих Латвийский. ''Хроника Ливонии''. Москва&nbsp;— Ленинград: Издательство Академии Наук СССР, 1938] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20040804204448/http://livonia.narod.ru/chronicles/henricus/chronicle/albert_year24.htm |date=4 серпня 2004 }} {{ref-ru}}
'''''Арабські'''''
* Ибн ал-Асир. Всемирная история // Тизенгаузен В. Г. ''Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды'', т. I, СПб 1884,&nbsp;— С.25-28 {{ref-ru}}
'''''Перські'''''
* [http://www.vostlit.by.ru/Texts/rus3/Juweini/frametext.htm Ала-ад-дин Ата-мелик Джувейни. История Покорителя вселенной // Тизенгаузен В. Г. ''Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды'', т. II, издательство АН СССР, М.-Л. 1941]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20071120031645/http://zhurnal.lib.ru/k/konstantin_p/rashid1.shtml Рашид ад-Дин. Сборник летописей, т. I, ч.1, изд-во АН СССР, М.-Л. 1952] {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20071215074946/http://zhurnal.lib.ru/k/konstantin_p/rashid2.shtml Рашид ад-Дин. Сборник летописей, т. I, ч.2, изд-во АН СССР, М.-Л. 1952] {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20090607091826/http://zhurnal.lib.ru/k/konstantin_p/t2.shtml Рашид ад-Дин. Сборник летописей, т. II, изд-во АН СССР, М.-Л. 1960] {{ref-ru}}
'''''Китайські'''''
* 『元史』北京：中华书局出版、1976 (Історія Юань. Пекін: Чжунхуа шуцзюй чубань, 1976) {{ref-zh}}
** [http://www.hoolulu.com/zh/25shi/23yuanshi/t-120.htm 元史卷一百二十列傳第七 曷思麥裏 (Життєписи васалів. Частина 7&nbsp;— «Ісмаїл» // ''Історія Юань''. Сувій 120.)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090215100030/http://hoolulu.com/zh/25shi/23yuanshi/t-120.htm |date=15 лютого 2009 }} {{ref-zh}}&nbsp;— (видавництво і рік видання невідомі).
** [http://www.hoolulu.com/zh/25shi/23yuanshi/t-121.htm 元史卷一百二十一列傳第八 速不台 (Життєписи васалів. Частина 8&nbsp;— «Субедей» // ''Історія Юань''. Сувій 121.)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090215094154/http://hoolulu.com/zh/25shi/23yuanshi/t-121.htm |date=15 лютого 2009 }} {{ref-zh}}&nbsp;— 1 життєпис Субедея (видавництво і рік видання невідомі).
** [http://www.hoolulu.com/zh/25shi/23yuanshi/t-122.htm 元史卷一百二十二列傳第九 雪不台 (Життєписи васалів. Частина 9&nbsp;— «Субедей» // ''Історія Юань''. Сувій 122.)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090215101504/http://hoolulu.com/zh/25shi/23yuanshi/t-122.htm |date=15 лютого 2009 }} {{ref-zh}}&nbsp;— 2 життєпис Субудея (видавництво і рік видання невідомі).
</div>

=== Література ===
<div class="references-small" style="-moz-column-count:2; column-count:2; font-size:90%">
'''''Кирилицею'''''
* Водовозов Н.&nbsp;В.&nbsp;Повесть о битве на Калке // ''Учен. зап. МГПИ им. В.&nbsp;П.&nbsp;Потемкина''.— 1967.— Т. 67.— Кафедра русской литературы. Вып. 6.— С. 3-19; {{ref-ru}}
* Голженков И. ''Битва на Калке. 31 мая 1223.'' Москва: Изограф, 1994. {{ref-ru}}
* [http://www.magister.msk.ru/library/history/kostomar/kostom06.htm Н.&nbsp;И.&nbsp;Костомаров. ''Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей''.&nbsp;— М. 1873—1888., Первый отдел: Господство дома Св. Владимира. Выпуск первый: X—XIV столетия. Глава 6. Князь Мстислав Удалой.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071219225942/http://www.magister.msk.ru/library/history/kostomar/kostom06.htm |date=19 грудня 2007 }} {{ref-ru}}
* Куник A.A. О признаний 1223 года временем битвы при Калке // ''Уч. записки имп. АН по первому и третьему отд.''&nbsp;— Т.2.&nbsp;— Вып.5. -1854.&nbsp;— С.779-782. {{ref-ru}}
* Романов В.&nbsp;К.&nbsp;Статья 1224 г. о битве при Калке Ипатьевской летописи // ''Летописи и хроники''.&nbsp;— 1980 г.&nbsp;— М.,&nbsp;— 1981.&nbsp;— С.79-103. {{ref-ru}}
* Свердлов М. Б. К вопросу о летописных источниках «Повести о битве на Калке» // ''Вестник ЛГУ''.&nbsp;— Сер. истории, языка и литературы.&nbsp;— 1963.&nbsp;— N 2. Вып.1.&nbsp;— С. 141—144. {{ref-ru}}
* Сердобольская Л А. К вопросу о хронологии похода русских князей против татар и битвы при реке Калке // ''Сборник трудов Пятигорского государственного педагогического института''.&nbsp;— Вып. 1.&nbsp;— Ставрополь. -1947.&nbsp;— С. 131—139. {{ref-ru}}
'''''Латинкою'''''
* David Nicolle. ''Kalka River 1223 : Genghiz Khan's Mongols Invade Russia''. Osprey, Year: 2001 ISBN 9781841762333 {{ref-en}}
* Fennell J. The Tatar Invasion of 1223: Source Problems // ''Forschungen zur osteuropäischen Geschichte'', 1980, Bd 27, p. 18—31. {{ref-en}}
* Gabriel, Richard. ''Subotai The Valiant: Genghis Khan's Greatest General''. Praeger Publishers, 2004
* Jackson, Peter. ''The Mongols and the West, 1221—1410''. Pearson Education Limited, 2005.
* Marshall, Robert. ''Storm from the East: From Genghis Khan to Khubilai Khan''. University of California Press, 1993.
</div>

== Посилання ==
<div class="references-small" style="font-size:90%">
* [http://www.hoolulu.com/zh/25shi/23yuanshi/t-index.htm 元史 (Історія Юань)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081028175328/http://www.hoolulu.com/zh/25shi/23yuanshi/t-index.htm |date=28 жовтня 2008 }} (видавництво і рік видання невідомі) {{ref-zh}}
* [http://rutenica.narod.ru/kalka.html Храпачевский Р. Материалы источников по битве при Калке. 2003] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080415004007/http://rutenica.narod.ru/kalka.html |date=15 квітня 2008 }} (збірка цитат і авторських перекладів джерел) {{ref-ru}}
* [http://papacoma.narod.ru/books/rozovka/rozovka_6.htm Розовка и окрестности. Исторический очерк. Е.&nbsp;Н.&nbsp;Тарасенко] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130921054306/http://papacoma.narod.ru/books/rozovka/rozovka_6.htm |date=21 вересня 2013 }} {{ref-ru}}
</div>

{{Історія України}}
{{Монгольські завоювання}}
{{Добра стаття}}

{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Битва на Калці| ]]
[[Категорія:Вибрані статті з історії]]
[[Категорія:Вибрані статті з військової справи]]
[[Категорія:Монгольські завоювання]]
[[Категорія:Битви Київської Русі|К]]
[[Категорія:Татарсько-українські битви|К]]
[[Категорія:Битви XIII століття|К]]
[[Категорія:Історія Донщини]]
[[Категорія:Битви в Донецькій області]]
[[Категорія:Події 31 травня]]
[[Категорія:Травень 1223]]
[[Категорія:1223 в Україні]]
[[Категорія:Середньовіччя Донецької області]]
[[Категорія:Битви половців]]
[[Категорія:Битви 1223]]