Перегляд вихідного коду сторінки Битва на Синіх Водах

{{Infobox Military Conflict
|conflict = Битва на Синіх Водах
|image =
|size            = 300px
|caption         = Битва на Синіх Водах
|date = вірогідно між [[24 вересня]]&nbsp;— [[25 грудня]] [[1362]]
|place = річка [[Синюха (притока Південного Бугу)|Синюха]], [[Україна]]
|result = Перемога [[Велике князівство Литовське|ВКЛ]]
|combatant1 = [[Файл:Flag of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg|30пкс|]] [[Велике князівство Литовське|Велике князівство Литовське , Руське і Жемайтійське]]
|combatant2 = [[Файл:Golden Horde flag 1339.svg|30пкс|]] [[Золота Орда]]
|commander1 = [[Ольгерд Гедимінович]]
|commander2 = [[Кутлуг-Бей]]<br />[[Хаджи-бей]]<br />[[Дмитро Подільський|Дмитро]]
|strength1 = близько 20-25 тис. осіб
|strength2 = від 10 до 20 тис. осіб
|casualties1 = невідомо
|casualties2 = важкі
}}
[[Файл:Битва на Синіх водах.jpg|міні|Битва на Синіх водах , худ.Орльонов Артур.]]
'''Би́тва на Си́ніх Во́дах''' — напівлегендарна битва між [[литвини|литовсько]]-[[русини|руським]] та татарськими військами, що відбулася [[1362]] року на річці Сині Води. Литовсько-руські сили очолював великий князь литовський і руський [[Ольгерд (князь)|Ольгерд]], а татарські — [[Улус Курумиши|подільські еміри]] Хаджибей, Кутлугбей і князь [[Дмитро Подільський|Дмитро]]. Точна дата і місце бою невідомі. Ймовірно, відбулася [[24 вересня]] — [[25 грудня]] на річці [[Синюха (притока Південного Бугу)|Сині Води]], притоці [[Південний Буг|Південного Бугу]]<ref>Чорний 2014: 48—61.</ref>, в районі села [[Торговиця (Новоархангельський район)|Торговиця]] на [[Кіровоградська область|Кіровоградщині]]<ref>{{Cite web |url=http://history.org.ua/LiberUA/Book/Sha/2.pdf |title=Архівована копія |accessdate=13 травня 2009 |archive-date=25 листопада 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20111125134745/http://www.history.org.ua/LiberUA/Book/Sha/2.pdf }}</ref>. В ході бою литовсько-руські війська розбили татар. Завдяки перемозі Ольгерд розширив володіння Великого князівства Литовського далеко на південь. Ця перемога підірвала могутність [[Золота Орда|Золотої Орди]] і поклала початок звільненню Русі від сплати данини [[Ординське іго|татарській Орді.]]

== Літописні відомості про битву ==
[[Файл:Kunigaikštis Algirdas.jpg|thumb|250px|Великий князь литовський [[Ольгерд Гедимінович|Ольгерд]]]]
Збереглося тільки декілька літописних звісток про битву. Розгром трьох золотоординських князів, тогочасних спадкоємних володарів Подільської землі, військом великого князя литовського Ольгерда в битві біля Синіх Вод уперше згадується в літописній оповіді «Про Поділля». Як зазначає історик [[Шабульдо Фелікс Михайлович|Фелікс Шабульдо]], «ім'я автора цієї писемної пам'ятки залишилося невідомим. Певним є те, що він мав причетність до вищих урядово-бюрократичних кіл Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського й написав свій твір на початку 1430-х років, у розпал польсько-литовського воєнного конфлікту, в ході якого обидві сторони розв'язували політичну проблему: кому саме&nbsp;— Польському королівству чи Великому князівству Литовському&nbsp;— належатиме вся Подільська земля»&nbsp;<ref>''Шабульдо Ф''. Синьоводська битва 1362 p. у сучасній науковій інтерпретації // Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях.&nbsp;— К., 2005.&nbsp;— С.&nbsp;9.</ref>. В недатованій літописній оповіді повідомляється:&nbsp;<ref>Слуцкая летопись // [[Полное собрание русских летописей]].&nbsp;— Т.&nbsp;35: Летописи белорусско-литовские. М. 1980.&nbsp;— С.&nbsp;74; Супрасльская летопись // Там само.&nbsp;— С.&nbsp;66. {{ref-ru}}</ref>

{{text|Коли господаремь был на литовьскои земли князь великий Олгирд и, шедь в поле с литовьским воискомь, побиль татар на Синеи воде, трех братовь: князя Хачебея а Кутлубуга и Дмитрия. А тыи трии браты Татарьское земли, отчичи и дедичи Подольскои земли, а отт них заведали атамани и боискаки, приеждючи от тыхь атамоновь, имовали с Подольскои земли дан.}}
[[Хроніка литовська і жемайтська]] повідомляє: [http://izbornyk.org.ua/psrl3235/lytov02.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120112082405/http://izbornyk.org.ua/psrl3235/lytov02.htm |date=12 січня 2012 }} {{text|Року 1362. Олгерд, постановивши примире на двѣ лѣтѣ з крижаками [крестоносцами] прусскими и листанскими [лифляндскими, или вероятнее ливскими, [[Лівонський орден|Ливонским орденом]]], выправился против татаров в Поля Дикие; тягнули теж з ним и чотыри его сыновци [[Коріятовичі|Кориятовичи]]: [[Олександр Коріатович|Александр]], [[Костянтин Коріятович|Константин]], [[Юрій Коріятович|Юрий]], [[Федір Коріятович|Феодор]]&nbsp;— [[Коріят Гедимінович|Корията]], князя [[Новогрудок|новгородского]] сынове. A гды пришли до Синей Воды, минувши Канев и Черкасы, указалася им в полю великая орда з трома цариками на три обозы роздѣленныи, то есть Котлубая, Катибея, Бекера и Дмитра солтана.}}

Рогозький літописець, складений в остаточній редакції восени 1396 року, повідомляє<ref>Рогожский летописец // ПСРЛ, Т. 15 Стб. 75.</ref>:

{{text|Въ л<small>Ѣ</small>то 6871… Того же л<small>Ѣ</small>та [т. е. 1363] Литва взяли Коршевъ и сотворишас[я] мятежи и тягота людемъ по всеи земли. Тое же осени Олгерд Синю воду и Б<small>Ѣ</small>лобережіе<ref>Див. [[Болохівська земля#Болохівські міста]]</ref> повоевалъ.}}

Така ж, але дещо скорочена звістка міститься у Никонівському літописному зводі кінця 1520-х років:&nbsp;<ref>Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью // Полное собрание русских летописей.&nbsp;— Т.&nbsp;11.&nbsp;— СПб., 1879 (перевидання: М., 1965.&nbsp;— С.&nbsp;2).</ref>

{{text|Въ л<small>Ѣ</small>то 6871… Того же л<small>Ѣ</small>та Литва взяша Коршеву. Того же л<small>Ѣ</small>та князь великій литовскій Ольгерд Гедименович Синюю воду и Б<small>Ѣ</small>лобережіє повоєва.}}

Пізній [[Густинський літопис]] (XVII ст.) повідомляє:&nbsp;<ref>Густинская летопись // Полное собрание русских летописей.&nbsp;— Т.&nbsp;2.&nbsp;— СПб., 1843.&nbsp;— С.&nbsp;350.</ref>

{{text|В л<small>Ѣ</small>то 6870… В сіє л<small>Ѣ</small>то Ольгерд поб<small>Ѣ</small>ди трех царков Татарских из ордами их, си єсть, Котлубаха, Качзея, Дмитра; и оттоли от Подоля изгна власть Татарскую. Сей Олгерд и иныя Рускія державы во власть свою пріят, и Кіев под Федором князем взят, и посади в нем Володымера сына своего, и нача над сими влад<small>Ѣ</small>ти, им же отци его дань даяху.}}
Згідно з [[Хроніка Биховця|Хронікою Биховця]]&nbsp;— [[1351]] року:<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/psrl3235/lytov08.htm |title=ПСРЛ. — Т.32. — М.: Наука, 1975, — Хроника Быховца. — С.139. |accessdate=4 вересня 2008 |archive-date=9 вересня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140909163050/http://litopys.org.ua/psrl3235/lytov08.htm }}</ref>{{Text|1351 hod. Kniaź weliki Olgierd, sobrawszysia so siłami swoimi litowskimi, y szodszy pobił tatar na Siney wode, troch bratow, Chaczy-beja, a Kutłubuhu, a Dmitreja. A tyie try braty u Orde panowali a otczycze y dedycze byli Podolskoie zemli, a ot nich położeni byli na Podoli atamany, kotoryie wsi dochody zawedali, a k nim pryieżdżali baskaki tatarskije i w tych atamanow beruczy dani k Orde wożywali. Brat że welikoho kniazia Olgierdow kniaź Korjat derżal Nowohorodok Litowski, a w neho byli czotyry syny: kniaź Jurj, kniaź Alexandr, kniaź Konstantyn a kniaź Fedor. Ino tyie kniażata Korjatowiczy, try braty, z dozwoleniem welikoho kniazia Olgierda, diady swoieho, y s pomoczyiu litowskoiu poszli w Podolskuju zemlu. A w tot czas w Podolskoy zemli ne był ni odyn horod ni derewom rublenny, ni kamenem budowany. Tohdy tyie kniażata, pryszodszy w Podolskuiu zemlu, y woszli wo pryiaźń so atamany y poczali boronity Podolskuiu zemlu od tatar, y bayskakom wychoda poczali ne dawaty. Nayperwey naszli sobie twerżu na rece na Smotryczy, y tut sobi naradyli horod Smotrycz. W druhom meste byli czerncy w hore, i w tom meste naradyli horod Bokotu. Y łowiaczy w łowach pryhodyłosia im uhonity oleney mnoho w tom ostrowe, hde nyni Kamenec łeżyt. I posekszy les umurowali horod Kamenec; a z toho wsi horody podolskija podełali y wsiu zemlu Podolskuiu osieli.}}

== Історіографія ==
Аналізуючи проблему входження [[Поділля]] до складу [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] в другій половині [[XIV століття]], історик [[Ващук Дмитро Петрович|Дмитро Ващук]] зазначив: «Синьоводська битва здавна привертала до себе увагу дослідників. Незважаючи на велику кількість наукових праць, достеменно не встановлено час битви, її місце і чи взагалі вона була»&nbsp;<ref>Ващук 2004: 40.</ref>.

=== Праці Мацея Стрийковського ===

Започаткував розгляд питання про Синьоводську битву польський історик [[XVI століття]] [[Мацей Стрийковський]]. У творі «O początkach, wywodach, dzielnościach, sprawach rycerskich i domowych sławnego narodu litewskiego, żemojdzkiego i ruskiego…», написаному [[1577]] року і виданому тільки через 400 років&nbsp;— [[1978]] року у [[Варшава|Варшаві]], Стрийковський коротко висвітлив битву і датував її [[1329]] роком. У праці «Хроніка польської, литовської, жмудської і всієї Русі», виданій [[1582]] року в [[Кенігсберг]]у, історик детальніше висвітлив битву на Синіх Водах, а датував її вже [[1331]] роком&nbsp;<ref>Шабульдо 1998: 69.</ref>.

=== Праці істориків ХІХ&nbsp;— початку ХХ століття ===
Предметом дискусії істориків ХІХ&nbsp;— початку ХХ століття були час і місце битви (у тому, що битва була, вони не сумнівалися). [[Антонович Володимир Боніфатійович|Володимир Антонович]] у «Нарисі історії Великого князівства Литовського до середини 15 століття» (Київ, 1878) зазначив, що «[[1362]] року [[Ольгерд]] здобув рішучу перемогу над трьома татарськими князями: Кутлубугою, [[Хаджи-бей|Хаджибеєм]] і Дмитром на берегах ріки Сині Води. Залишки розбитої ним Орди відійшли частково у [[Кримський півострів|Крим]], а частково на [[Добруджа|Добруджу]]&nbsp;— і [[Поділля]] перейшло під владу [[Литовці]]в»&nbsp;<ref>''Антонович В.'' Очерк по истории Великого княжества Литовского до половины XV столетия.&nbsp;— К., 1878.&nbsp;— Выпуск 1.&nbsp;— С.&nbsp;149.</ref>. Антоновича підтримали історики права [[Ясинський Михайло Микитович|Михайло Ясинський]] у праці «Статутні земські грамоти Литовсько-Руської держави» (Київ, 1889)&nbsp;<ref>''Ясинский М.'' Уставные земские грамоты Литовско-Русского государства.&nbsp;— К., 1889.&nbsp;— С.&nbsp;64—65.</ref> і [[Леонтович Федір Іванович|Федір Леонтович]] у праці «Нариси з історії литовсько-руського права. Утворення Литовської держави» (Санкт-Петербург, 1894)&nbsp;<ref>''Леонтович Ф.'' Очерки по истории литовского-русского права. Образование Литовского государства.&nbsp;— Санкт-Петербург, 1894.&nbsp;— С.&nbsp;183.</ref>.

Іншу думку щодо дати Синьоводської битви мав [[Любавський Матвій Кузьмич|Матвій Любавський]]. Він її оприлюднив у працях «Обласний поділ і місцеве управління Литовсько-Руської держави до часу видання першого Литовського статуту» (Москва, 1892)&nbsp;<ref>''Любавский М.'' Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания первого Литовского статута.&nbsp;— Москва, 1892.&nbsp;— С.&nbsp;57.</ref> і «Нариси історії Литовсько-Руської держави до Люблінської унії включно» (Москва, 1910)&nbsp;<ref>''Любавский М.'' Очерк истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно.&nbsp;— Москва, 1910.&nbsp;— С.&nbsp;24.</ref>. Матвій Кузьмич вказав, що «Поділля було зайняте сином Коріята Гедиміновича після того, як [[1363]] року великий князь Ольгерд побив на Синій Воді татарських ханів», яким «місцеве руське населення через своїх отаманів платило данину».

[[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]] висловив думку, що, найімовірніше, битва відбулася бл. 1363 року, можливо, не на Синіх Водах, а на [[Снивода|Сниводі]]. У четвертому томі «Історії України-Русі» (друге видання, Київ&nbsp;— Львів, 1907; в 10 т., у 13 кн.) він писав: «Нарешті мусимо задовольнитися тим виводом, що в 1363&nbsp;р. Ольгерд увійшов у конфлікт з Татарами, ходив походом в [[Південь|полудневу]] Київщину й розгромив там Татар, і що в зв'язку з сим, по всякій правдоподібності, стояла формальна окупація Київщини й Поділля».<ref>''Грушевський М.'' Історія України-Руси.&nbsp;— Т.&nbsp;4.&nbsp;— К., 1993.&nbsp;— С.&nbsp;82.</ref>

=== Сучасні дослідження ===

Незважаючи на численні сучасні історичні та археологічні дослідження даної проблематики, точне місце проведення битви не встановлене. Синьоводській битві було присвячено три наукові конференції, які відбулися [[1997]], [[1998]] та [[2012]] року в [[Кропивницький|Кропивницькому]]. [[2005]] року за матеріалами цих конференцій [[Інститут історії України НАН України]] видав збірник статей «Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях».

Одним з ймовірним місць битв деякі дослідники вважають урочище Татарка між селами [[Добрянка (Вільшанський район)|Добрянка]] та [[Тишківка (Добровеличківський район)|Тишківка]].<ref>''Матвієнко Л. В.'' Ми&nbsp;— з колишнього дикого поля. Наш край в легендах, переказах, художніх творах.&nbsp;— [[1992]].</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.chamber.kr.ua/ |title=Історія Добровеличківського району. Кіровоградська регіональна торгово-промислова палата |accessdate=14 серпня 2012 |archive-date=12 вересня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110912045129/http://www.chamber.kr.ua/ }}</ref>

У квітні-травні 2012 року проведено міжнародну конференцію «Синьоводська битва: історична подія та її контексти», участь у якій узяли фахівці з Литви, Білорусі, Російської Федерації та було видано матеріали (тези, доповіді) конференції.

== Перебіг битви ==
[[Файл:Синьоводська битва перший етап.jpg|thumb|200px|right|Перший етап битви]]
[[Файл:Синьоводська битва другий етап.jpg|thumb|200px|right|Другий етап битви]]


Доволі докладний опис Синьоводської битви міститься тільки у хроніці Мацея Стрийковського (наведений фрагмент переклав українською мовою Фелікс Шабульдо)<ref>Stryjkowski, ''Kronika Polska''... 1846: 6—7.</ref>:

{{quote|''Ольгерд, уклавши на два роки угоду про мир з прусськими і ліфляндськими хрестоносцями, виправився у похід в Дикі Поля проти татар. З ним вирушили також чотири його племінники, сини новогрудського князя Коріата, княжичі Олександр, Костянтин, Юрій та Федір. І коли вони, минувши Канів і Черкаси, дійшли до урочища Сині Води, то побачили в полі велику татарську орду з трьома царками, поділену на три загони. Один загін вів султан Кутлубах, другий очолював Качибей-Керей, а третім командував султан Дімейтер. Ольгерд, побачивши, що татари готові до бою, вишикував своїх у шість вигнутих загонів, по-різному їх з боків та на чоло розсадивши, так щоб татари, як задумали, не могли їх оточити у звичайних сутичках та заподіяти шкоди стрілами. Татари з шаленим завзяттям розпочали бій, засипавши литву густим залізним градом з луків, сточили кілька сутичок, але завдали мало втрат через правильний її шик та швидке маневрування. А литва з русинами враз з шаблями та списами наскочили на них і в рукопашному бою прорвали лобові частини та змішали їм танці півколом, а інші, особливо новогрудці з [[Коріятовичі|Коріатовичами]], з самострілів з стрілами наскочили з боків й довгими списами скидали їх із сідел, наче вітер снопи в бурю. Не змігши довше витримати лобового натиску литви, татари почали мішатися та перелякані тікати в розлогі поля. На побоїщі залишилися вбиті три їхні царки: Кутлубах, Качибей (від імені якого назване Качибейським солоне озеро в Диких Полях по дорозі як йти до Очакова) і султан Дімейтер, та разом з ними дуже багато мурз й уланів. Також скрізь по полях і в ріках лежало повно татарських трупів.''}}

Історик [[Брайченко Олексій Дмитрович|Олексій Брайченко]] зазначив: «Зауваження щодо цього опису, як
його прихильників, так і у критиків, ґрунтуються на одних і тих джерелах і не дозволяють, на наш погляд, ані щось напевно стверджувати, ані аргументовано відкинути. Залишається констатувати, що такий опис існує і зазначені в ньому дії військ Ольгерда й татарських князів відповідають рівню воєнного мистецтва тієї доби»&nbsp;<ref>''Брайченко Олексій''. Синьоводська проблема: перспективи комплексних краєзнавчих досліджень // Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях.&nbsp;— К., 2005.&nbsp;— С.&nbsp;37.</ref>.

Виходячи з опису Стрийковського, Синьоводську битву можна розбити на два етапи.

Перший етап&nbsp;— це протистояння поділеної на три відділи орди та розташованих півколом і поділених на шість загонів військ Ольгерда. Спроба ординців знищити загони у центрі виявилася невдалою. Військо розступалося і пропускало кінноту, обстрілюючи її з боків.

На другому етапі битви війська Ольгерда переходять у наступ. Вони прагнуть оточити ординців і знищити. Ординці не витримують натиску і відступають. Битва завершилася переслідуванням військами Ольгерда залишків орди.

== Наслідки битви ==

Унаслідок здобутої перемоги [[Ольгерд]] відвоював у татар [[Київ]] і [[Поділля]], розширив свої володіння далеко на [[південь]] у напрямку до [[Чорне море|Чорного моря]]. На відвойованих теренах постало [[Подільське князівство]], володарями якого стали племінники Ольгерда, князі [[Коріятовичі]].

Унаслідок битви до [[Велике князівство Литовське|Литовсько-Руської держави]] остаточно відійшли Київщина та Поділля. Витіснення татарських ханів сприяло поступовій інкорпорації (включенню) починаючи з [[1362]]&nbsp;р. [[Київщина|Київщини]], та [[Поділля]] до складу Литовської держави та утвердженню незалежного [[Молдовське князівство|князівства Молдавія]].

Перемога литовсько-руського війська у Синьоводській битві завершила звільнення земель історичної Русі від [[Золота Орда|Орди]]. Приєднавши до своїх володінь західні та південно-західні землі [[Київська Русь|Київської Русі]], Велике князівство Литовське стало однією з найбільших держав в тогочасній [[Європа|Європі]].

== Синьоводська битва в мистецтві ==
2011 року світ побачив історичний роман [[Рутківський Володимир Григорович|Володимира Рутківського]] «Сині Води»<ref>[https://www.bbc.com//ukrainian/entertainment/2011/12/111215_rutkivskiy_book_award_ek Володимир Рутківський: роман для дорослих, але з душею дитини] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190327084046/https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2011/12/111215_rutkivskiy_book_award_ek |date=27 березня 2019 }}&nbsp;// «[[BBC]]», 16 грудня 2011</ref> в двох книгах: «Князь бродників» (Кн.1) та «Стріли впритул» (Кн.2). Того ж року роман Рутківського отримав нагороду як [[Книга року Бі-Бі-Сі]]<ref>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2011/12/111222_book_winner_ak.shtml Книгою Року ВВС-2011 став роман Володимира Рутківського «Сині води»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120116005847/http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2011/12/111222_book_winner_ak.shtml |date=16 січня 2012 }}&nbsp;// «BBC», 23 грудня 2011</ref>.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Бібліографія ==
=== Джерела ===
* Акты, относящиеся к истории Западной России.&nbsp;— СПб., 1848.&nbsp;— Т.&nbsp;2.
* Густинская летопись // Полное собрание русских летописей (далі&nbsp;— ПСРЛ).&nbsp;— Т.&nbsp;2.&nbsp;— СПб., 1843.
* Книга Большому Чертежу / Подготовка к печати и редакция К.&nbsp;Н.&nbsp;Сербиной.&nbsp;— М.; Л., 1950.
* [[Кордт Веніамін Олександрович|Кордт В.]] Материалы по истории русской картографии.&nbsp;— К., 1910.
* Летопись Красинского // ПСРЛ.&nbsp;— Т.&nbsp;35.&nbsp;— Летописи белорусско-литовские.&nbsp;— М., 1980.
* Летопись Рачинского // ПСРЛ.&nbsp;— Т.&nbsp;35.&nbsp;— Летописи белорусско-литовские.&nbsp;— М., 1980.
* Летописный сборник, именуемый Патриаршею, или Никоновскою летописью // ПСРЛ.&nbsp;— Т.&nbsp;ХІ.&nbsp;— СПб., 1879 (перевидання: М., 1965).
* Литвин М. О нравах татар, литовцев и московитян.&nbsp;— М., 1994.
* Ольшевская летопись // ПСРЛ.&nbsp;— Т.&nbsp;35.&nbsp;— Летописи белорусско-литовские.&nbsp;— М.,1980.
* Рогожский летописец // ПСРЛ.&nbsp;— Пг., 1922.&nbsp;— Т.&nbsp;15.&nbsp;— Вып.&nbsp;1.
* Сафонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх.&nbsp;— К., 1992.
* Слуцкая летопись // ПСРЛ.&nbsp;— Т.&nbsp;35.&nbsp;— Летописи белорусско-литовские.&nbsp;— М., 1980.
* Супрасльская летопись // ПСРЛ.&nbsp;— Т.&nbsp;35.&nbsp;— Летописи белорусско-литовские.&nbsp;— М., 1980.
* Хроника Быховца.&nbsp;— М., 1966.
* Dlugossii J. Historiae Poloniae.&nbsp;— Cracoviae, 1878.&nbsp;— T.&nbsp;V.
* Lietuvos Metrika. Knyga Nr.8 (1499—1514). Uzrasymu knyga 8.&nbsp;— Vilnius, 1995.
* Stryjkowski M. Kronika Polska, Litewska, Žmodzka і wszystkiej Rusi.&nbsp;— Warszawa, 1846.&nbsp;— T.&nbsp;2.
* Cromer M. O sprawach dziejach i wszystkich inszych potocznościach koronyh Polskich ksiąg XXX.&nbsp;— Krakow, 1611.&nbsp;— Ks.&nbsp;XV.

=== Монографії. Статті ===

* Бабенко А.А., Комаров О. В. Битва на Синих Водах – факт или историографический миф? // Novogardia, 2020 г., № 2(6), с. 135 – 160.

* Ващук, Д. П. Проблема входження Поділля до складу Великого князівства Литовського в другій половині XIV ст.: історіографічний аспект // ''Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків''. Кам'янець-Подільський, 2004. 
* [https://drive.google.com/file/d/0B5CdNfHqzsluUHJLd0s3b0RCWE0/view?usp=sharing Микола Дорош «Битва &nbsp;на&nbsp;Синій&nbsp; Воді&nbsp; 1362 року: історична  реальність»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170315001600/https://drive.google.com/file/d/0B5CdNfHqzsluUHJLd0s3b0RCWE0/view?usp=sharing |date=15 березня 2017 }}
* [[Моця Олександр Петрович|Моця О. П.]]. [http://chtyvo.org.ua/authors/Motsia_Oleksandr/Synovodska_bytva_ta_ii_naslidky_v_konteksti_istorii_serednovichnoi_Yevropy/ Синьоводська битва та її наслідки в контексті історії Середньовічної Європи] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160807024817/http://chtyvo.org.ua/authors/Motsia_Oleksandr/Synovodska_bytva_ta_ii_naslidky_v_konteksti_istorii_serednovichnoi_Yevropy/ |date=7 серпня 2016 }}. «Український історичний журнал», 2012, №&nbsp;2 (503), с.4-10.
* Наукові записки. Серія: Історичні науки.&nbsp;— Випуск 20: Синьоводська битва 1362 року в контексті історії Східної Європи.&nbsp;— Кіровоград, 2014.&nbsp;— 252 с.
* [[Русина Олена Володимирівна|Русина О. В.]] Україна під татарами і Литвою. Київ: Альтернативи, 1998. С. 55—56.
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Zbirnyk_statei/Synovodska_problema_u_novitnikh_doslidzhenniakh/ Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях: Збірник статей] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160807012022/http://chtyvo.org.ua/authors/Zbirnyk_statei/Synovodska_problema_u_novitnikh_doslidzhenniakh/ |date=7 серпня 2016 }} / під ред. Ф. Шабульдо. К.: Інститут історії України НАН України, 2005.
* Чорний О. Історична географія правобережної України середини XIV століття в контексті битви на Синіх Водах// ''Наукові записки''. Серія: Історичні науки. Випуск 20: Синьоводська битва 1362 року в контексті історії Східної Європи. Кіровоград, 2014. С. 49-61.
* [[Шабульдо Фелікс Михайлович|Шабульдо, Ф.М.]] Битва біля Синіх Вод 1362&nbsp;р.: маловідомі та незнані аспекти // Український історичний журнал. 1996. № 2. C. 3—15.
* Шабульдо, Ф.М. [http://www.tuad.nsk.ru/~history/Author/Russ/SH/ShabuldoFM/index.htm Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского]. Київ: Наукова думка, 1987 (Глава III.1.)
* Шабульдо, Ф.М. [http://chtyvo.org.ua/authors/Shabuldo_Feliks/Synovodska_problema_Mozhlyvyi_sposib_ii_rozviazannia/ Синьоводська проблема: можливий спосіб її розв'язання] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160807021638/http://chtyvo.org.ua/authors/Shabuldo_Feliks/Synovodska_problema_Mozhlyvyi_sposib_ii_rozviazannia/ |date=7 серпня 2016 }} (Історичні зошити). Київ, 1998.
* Шабульдо, Ф.М. [http://history.org.ua/LiberUA/Book/Sha/2.pdf Синьоводська битва 1362 p. у сучасній науковій інтерпретації] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111125134745/http://www.history.org.ua/LiberUA/Book/Sha/2.pdf |date=25 листопада 2011 }}

* Kuczyński, S. ''Sine Wody. Rzecz o wyprawie Olgierdowej 1362 r''. Warszawa, 1935.

=== Довідники ===
* Шабульдо Ф. М. [http://www.history.org.ua/?termin=Synovodska_bytva_1362 Синєводська битва 1362] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160417215509/http://history.org.ua/?termin=Synovodska_bytva_1362 |date=17 квітня 2016 }} // {{ЕІУ|9|562}}
* Крикун М. Синьоводська битва // {{ДІУ-2001}} С. 751—752.

== Посилання ==
* Панченко, В. [http://www.day.kiev.ua/118150 Битва на Синіх Водах: початок кінця Золотої Орди?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071016082106/http://day.kiev.ua/118150 |date=16 жовтня 2007 }} // День. 1998.11.6. № 213.
* Гедзь, Тетяна. [https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/AuxHistSci/HistGeography/SynjaVoda.html Чи існував насправді “город Синя Вода”?]
{{Битви Литви і Польщі з татарами}}
{{ac}}
{{DEFAULTSORT:Сині Води}}
[[Категорія:Битви Золотої Орди]]
[[Категорія:Битви в Україні]]
[[Категорія:Татарсько-українські битви]]
[[Категорія:Битви Великого князівства Литовського|С]]
[[Категорія:Середньовіччя Кіровоградської області]]
[[Категорія:Битви в Кіровоградській області]]
[[Категорія:Історія Поділля]]
[[Категорія:Синюха]]
[[Категорія:Південний Буг]]
[[Категорія:Військова історія середньовічної України]]
[[Категорія:1362 в Україні]]
[[Категорія:Битви 1362]]
[[Категорія:Битви XIV століття]]