Перегляд вихідного коду сторінки Велика турецька війна

{{Otheruses|Війна Священної ліги}}
{{Infobox military conflict
|conflict   = Велика турецька війна
|image      = A zentai csata Eisenhut Ferenc képe.jpg
| size        = 300px
|caption    = Битва під Зентою
|partof     = [[Австро-турецькі війни XVI—XVIII століть|Австро-турецькі]], [[Турецько-польські війни|польсько-турецькі]], [[Османсько-венеційські війни|турецько-венеційські]], [[російсько-турецькі війни]]
|date       = [[14 липня]] [[1683]] — [[26 січня]] [[1699]]
|place      = Південна і Східна Європа
|result     = Перемога Священної Ліги<br>[[Карловицький конгрес]]
|territory  = Угорщина і Словенія до Австрійської монархії, Поділля і Київщина — Речі Посполитої, Азов — Московського царства, Далмація і Морея — Венеції.
|combatant1 = [[Священна ліга (1684)|Священна ліга]]
|combatant2 = [[Османська імперія]]
}}
{{Османсько-габсбурзькі війни}}

'''Вели́ка туре́цька війна́''' ({{lang-de|Großer Türkenkrieg}})&nbsp;— загальна назва серії збройних конфліктів у [[1683]]—[[1699]] роках між [[Османська імперія|Османською імперією]] та [[Священна ліга (1684)|Священною лігою]] за контроль над землями [[Південна Європа|Південної]] і [[Східна Європа|Східної Європи]]. Велася на території сучасних [[Угорщина|Угорщини]], [[Австрія|Австрії]], [[Сербія|Сербії]], [[Молдавське князівство|Молдавії]], [[Румунія|Румунії]], [[Україна|України]] та [[Росія|Росії]]. До складу Ліги, що очолювалася [[Священна Римська імперія|Священною Римською імперією]], входили [[Венеційська республіка]], [[Річ Посполита]], [[Бранденбург-Пруссія]], [[Королівство Угорщина|Угорщина]], [[Королівство Хорватія (середньовічне)|Хорватія]], [[Савойське графство|Савоя]], [[Мальтійський орден]] і [[Московське царство]]. На боці Ліги воювали також повстанці з поневолених [[Османи|Османами]] народів&nbsp;— [[серби|сербів]], [[албанці]]в, [[греки|греків]] і [[болгари|болгар]]. Османську імперію традиційно підтримували її васали&nbsp;— [[Кримське ханство]] і [[Волощина|Волоське князівство]]. По обидва боки сторін воювали [[Молдавське князівство]], [[Трансильванія]] і [[Гетьманщина|Військо Запорозьке]]. Війна почалася 1683 року з нападу Османської імперії на землі [[Габсбурзька монархія|Габсбургів]], імператорів Священної Римської імперії. Османи майже захопили [[Відень]], але союз [[християнство|християнських]] володарів [[Віденська битва|розбив їх біля міста]]. 1684 року [[Папа Римський]] [[Інокентій XI|Іннокентій XI]] ініціював створення Священної Ліги для боротьби проти нападників. Під час другої [[Битва при Могачі (1687)|битви при Могачі]] [[1687]] року Габсбурги знову розбили велике військо противника в Угорщині. Але на східному фронті османи спромоглися розбити війська Речі Посполитої й захопити [[Поділля]]. Московія, що вперше приєдналася до союзу європейських країн 1686 року, розпочала серію [[російсько-турецькі війни|російсько-турецьких воєн]]&nbsp;— в ході [[Кримські походи (1687—1689)|Кримських]] й [[Азовські походи 1695—1696|Азовського походів]] їй вдалося відібрати у Османської імперії [[Азовська фортеця|Азов]]. 1697 року Габсбурги розбили османські сили [[Битва під Зентою|під Зентою]], а 1698 року Річ Посполита перемогла османів [[Битва під Підгайцями (1698)|під Підгайцями]]. 1699 року Османська імперія була змушена підписати [[Карловицький конгрес|Карловицький мир]], за яким передавала Габсбургам більшу частину Угорщини, Трансильванію, [[Словенія|Словенію]]. Річ Посполита повернула собі [[Подільське воєводство|Поділля]], [[Брацлавське воєводство|Брацлавщину]] і південну [[Київське воєводство|Київщину]]. [[Далмація]] і [[Морея]] перейшли у володіння Венеції, а [[Азовська фортеця|Азов]] і [[Запорожжя]]&nbsp;— Московії. Поразка Османської імперії поклала край її гегемонії у південно-східній Європі. Новим лідером регіону стала [[Габсбурзька монархія]].

== Перебіг ==

=== 1683 ===
{{main|Польсько-турецька війна (1683—1699)|Віденська битва|Битва під Парканами|Молдавські походи Яна Собеського}}
[[Файл:Casteels Battle of Vienna.png|міні|250пкс|Битва під Віднем]]
[[Повстання Імре Текеї]] проти габсбурзького панування в [[Угорщина|Угорщині]] втягнуло [[Османська імперія|Османську імперію]] в нову війну з [[Габсбурзька монархія|австрійськими Габсбургами]]. Коли Текеї усвідомив неможливість самотужки боротися з Австрією, він визнав себе данником Османської імперії, за що [[султан Османської імперії|султан]] [[Мегмед IV|Мехмед IV]] зробив його королем Середньої Угорщини в [[1682]] році, васалом Османської імперії. [[Франція]] підбурювала султана допомогти Текеї. Османи почали готуватися до воєнної допомоги новому васалові, і того ж року [[великий візир]] [[Мерзіфонлю Кара Мустафа-паша|Кара-Мустафа]] вступив в Угорщину з 200-тисячною армією. Йому здалися [[Кошиці]], [[Пряшів|Епер'єш]] і [[Філяково|Фюлек]].

[[1683]] року Кара-Мустафа вирішив йти прямо на Відень. [[8 липня]] він перейшов [[Раабе (річка)|Раабе]], взяв штурмом [[Альтенбург]], [[Генбург]] і [[Перштольсдорф]] і [[14 липня]] став табором навколо [[Оборона Відня|Відня]]. Його війську протистояв віденський гарнізон силою в 10 тисяч чоловік під начальством графа [[Штаремберг]]а. Захисники відбили всі приступи османів, але у вересні їхні сили були виснажені. Кара-Мустафа, однак, не давав наказу до генерального штурму, розраховуючи на те, що місто здасться. Він хотів зберегти багатства Відня для себе одного.

[[Імператор Священної Римської імперії]] [[Леопольд I Габсбург]] тоді звернувся з проханням про допомогу до [[Правителі Польщі|польського короля]] [[Ян III Собеський|Яна III Собеського]], що з 20 тисячами приєднався до імперського війська під проводом [[Карл Лотаринзький|Карла Лотаринзького]]. [[12 вересня]] союзне військо почало атаку османського табору, [[Оборона Відня|розбило османське військо]], захопило табір та знищило в бою 10 тисяч османів. Кара-Мустафа відступив, переслідуваний поляками і австрійцями, і на переправі через [[Дунай]], [[Битва під Парканами|під Парканами]], був знову розбитий поляками і втратив понад 9 тисяч вояків. Собеський після цього захопив [[Естергом]] і знову розбив візира, який втік у [[Белград]], де був страчений за наказом султана.

Тоді проти австрійців був відправлений [[Мелек Ібрагім-паша|Ібрагім Шейтан]], а проти поляків [[сераскир]] паша Сулейман, але успіхи союзного війська тривали. Польсько-козацькі війська здійснили [[Молдавські походи Яна Собеського|походи на Правобережну Україну та Молдавію]].

=== 1684—1685 ===
{{main|Священна ліга (1684)}}
1684 року [[Священна Римська імперія]], [[Річ Посполита]], [[Венеція]] та [[Мальта]] утворили [[Священна ліга (1684)|Священну Лігу]] під покровительством [[папа Римський|Папи Римського]] [[Інокентій XI|Інокентія XI]]. 1686 року Австрійська монархія та Річ Посполита втягнули до неї [[Московське царство]] ціною віддачі йому [[Київ|Києва]]. Московія мала нападом на [[Кримське ханство]] скувати сили татар.

Герцог Лотаринзький тим часом продовжував війну з османами. 1684 року він взяв [[Вишеград (Угорщина)|Вишеград]], розбив османів, взяв [[Пешт (Будапешт)|Пешт]], відбивши напад допоміжної османської армії, в той час як Леслі і Траутманнсдорф знищили головну османську армію поблизу Веровича в [[Хорватія|Хорватії]]. Між тим [[Людовик XIV]], знаходячи невигідним для Франції надмірне ослаблення Османської імперії як природної союзниці проти Австрії, став стримувати надмірний запал Яна Собеського. Війська Речі Посполитої взали в облогу захоплений османами у 1672 році [[Кам'янець-Подільський]] та вели [[Битва під Студеницею (1684)|бої]] на підступах до нього [[Битва під Скалою (1684)|проти татар]].

У кампанію 1685 року імператорська армія і венеційці одержали ще кілька перемог. Вони хоча і повинні були припинити [[облога Буди (1684)|облогу Буди]], але прогнали османів від [[Естергом]]а, взяли [[Нейгейзель]] і вигнали Текеї з усіх його фортець. Венеційці вступили в [[Боснія|Боснію]] та [[Албанія|Албанію]], а [[Франческо Морозіні]], герой [[Кандійська війна (1645—1669)|Критської війни]], заволодів островом [[Санто Моро]] і [[Превеза|Превезою]] на узбережжі Албанії, та підбурив до повстання войовничих горців. Король Ян Собеський ходив у [[Молдавські походи Яна Собеського|похід на Молдавію]], але невдало.

=== 1686—1687 ===
{{main|Російсько-турецька війна (1686—1700)|Кримські походи (1687—1689)
|Морейська війна}}
[[Файл:Battle of Mohács 1687.jpg|міні|250пкс|Битва при Могачі.]]
1686 року в Західній Угорщині Карл Лотаринзький, підкріплений військами деяких німецьких князів, взяв [[облога Буди (1686)|штурмом Буду]], а в наступному 1687 році завдав рішучої поразки великому візиру Сулейманом [[битва при Могачі|при Могачі]]. Поляки стали [[Молдавські походи Яна Собеського|загрожувати Молдавії]], а австрійці вторглися у [[Волощина|Волощину]], Угорщину, [[Словенія|Словенію]] та Хорватію. В цей рішучий момент османські вояки вбили великого візира, а трохи згодом Мехмеда IV було скинуто з престола та замінено на його брата [[Сулейман II|Сулеймана II]].

Австрійці взяли Ерлан і Ліппі. Трансільванський воєвода [[Апаффі]] визнав свою залежність від імператора, а [[угорський сейм]], що зібрався в [[Братислава|Пресбурзі]], визнав угорський престол спадковою власністю Габсбургів. Але [[Кримські походи (1687—1689)|похід московських військ на Крим]] закінчився невдало, так само як і [[Молдавські походи Яна Собеського|похід поляків у Молдавію]].

Венеційці тим часом так само діяльно вели війну з османами, як і австрійці. Морозіні у 1685—1687 роках послідовно забрав у османів всі міста [[Морея|Мореі]], зайняв [[Коринф]] і [[Афіни]] (при цьому венеційська бомба потрапила в [[Парфенон]], який османи перетворили на пороховий склад, та сильно зруйнувала цей давньогрецький храм). В цей час інший венеційський генерал зайняв [[Книн]] і підкорив [[Далмація|Далмацію]].

=== 1688—1691 ===
1688 року австрійці вели війну в Угорщині та [[Трансильванія|Трансільванії]] під начальством [[Карафф]]а і взяли [[Штульвейссенбург]] та [[Петроварадин|Петервардейн]], а під проводом курфюрста [[Емануїл Баварський|Емануїла Баварського]] напали на [[Сербія|Сербію]] та взяли [[Облога Белграда (1688)|штурмом Белград]]. Австрійці рушили тоді в глиб Сербії під проводом маркграфа [[Людовик Баденський|Людовика Баденского]], розбили сераскира [[Реджіб-паша|Реджіб-пашу]] [[битва під Бетуджіном|під Бетуджіном]], потім 20 тисяч австрійського війська завдали поразку 60-тисячній османській армії [[битва під Нішем|під Нішем]]. Поляки продовжували блокаду Кам'янця та зазнали серйозної невдачі [[Битва під Новоселкою (1688)|під Новоселкою]].
 
1689 року австрійці взяли [[Ниш]] та [[Видин]]. Усюди спалахували повстання християн проти османів. У цей критичний момент великим візиром султан призначив [[Фазіл Мустафа Кепрюлю|Мустафу Кепрюлю]], що на деякий час затримав переможне просування австрійців. Невдачею закінчився і [[Кримські походи (1687—1689)|другий похід московських військ на Крим]].
 
1690 року Кепрюлю розбив австрійського генерала [[Секендорф]]а, відбив у австрійців Ниш, Видин, [[Смедерево|Семендрію]], [[Облога Белграда (1690)|Белград]] і змусив австрійську армію відступити за [[Сава (річка)|Саву]], а Текеї, також розбивши австрійців, проголосив себе [[Великий князь Семигорода|князем Трансильванії]]. Також греки Мореі повстали проти венеційців.

У наступному 1691 році Мустафа Кепрюлю рушив назустріч маркграфу Баденскому, що йшов з військом від [[Петроварадин|Петервардейна]], але в [[битва при Сланкемені|битві при Сланкемені]] був убитий кулею, його військо розбите і втекло, залишивши на полі битви 28 тисяч вбитих. Почалися мирні переговори, але через великі вимоги переможниць, Австрійської монархії, Речі Посполитої (незважаючи на [[Молдавські походи Яна Собеського|невдачу походу Собеського в Молдовське князівство]]) та Венеції, і внаслідок інтриг Франції, яка вела в цей час війну з Австрією та іншими німецькими державами, укласти мирну угоду не вдалося.

=== 1692—1695 ===
{{main|Азовські походи 1695—1696}}
Війна з боку Османської імперії перетворилася на оборонну, чому були раді австрійці, які змушені були відправити Людовіка Баденского і найкращі війська на [[Рейн]] проти французів, внаслідок чого протягом [[1692]]—[[1693]] років нічого серйозного не сталося.

[[1694]] року венеційці знову почали воєнні дії, захопили [[Хіос]], який скоро знову втратили, і відбили османів, які вторглися було в Морею. [[6 жовтня]] [[Битва під Устечком (1694)|під Устечком]] на [[Поділля|Поділлі]] поляки під проводом гетьмана Яблоновського перемогли татар та захопили великий обоз із припасами у півтори тисячі возів, що прямував до обложеного Кам'янця.

Ще раз щастя усміхнулося османам [[1695]] року зі вступом на престол нового войовничого султана [[Мустафа II|Мустафи II]]. Війна з Францією не давала Габсбургам можливості організувати широкі наступальні операції на [[Балкани|Балканах]]. У 1695—1696 роках війська султана перемогли у ряді битв з австрійськими військами. У [[битва при Лугожі|битві при Лугожі]] загинув генерал [[Ветерані]]. Великі втрати імператорські війська понесли в [[битва за Темешвар|битві за Темешвар]], в якій був убитий генерал [[Хайсслер]].

Поки сам султан успішно воював в Угорщині, 1695 року московський цар [[Петро I]] був [[Азовські походи 1695—1696|відбитий від Азова]], а венеційці були розбиті на морі [[капудан-паша|капудан-пашею]] Гуссейном. Татарська орда вчинила великий набіг на [[Галичина|Галичину]], але [[Битва під Львовом (1695)|під Львовом]] її відбив [[Станіслав Ян Яблоновський|Станіслав Яблоновський]].

=== 1696—1699 ===
[[Файл:Zentaicsata (Battle of Senta).JPG|міні|250пкс|Битва під Зентою]]
{{main|Карловицький договір}}
[[1696]] року [[Азовські походи 1695—1696|Азов був узятий московсько-козацькими військами]], а сам султан був розбитий наголову в [[1697]] року принцом [[Євген Савойський|Євгеном Савойським]] в [[Битва під Зентою (1697)|Битві під Зентою]] під час переправи через річку [[Тиса|Тису]]. 20 тисяч османів було вбито, крім того 10 тисяч потонуло в Тисі. Ця блискуча перемога дала можливість австрійцям вдертися в Сербію і [[Боснія|Боснію]] і підняти там повстання серед християн.

[[1698]] року сталася остання битва у війнах Речі Посполитої з османами та татарами. [[Битва під Підгайцями (1698)|Під Підгайцями]] [[8 вересня|8]]—[[9 вересня]] польсько-саксонська армія під проводом [[польний гетьман коронний|польного гетьмана коронного]] [[Фелікс Казимир Потоцький|Фелікса Потоцького]] перемогла татарську орду, але татарський набіг зумів зірвати запланований похід [[Август II Фрідріх|Августа ІІ]] проти османів до Молдовського князівства.

Новий великий візир з династії [[Кепрюлю]] врятував Османську імперію від остаточного приниження. Він набрав нове військо, прогнав австрійців за [[Сава (річка)|Саву]], а потім вступив в переговори з супротивниками. [[Карловицький конгрес|Перемир'я в Карловицях]] 1699 року на 25 років дало Австрії Трансільванію, Угорщину без [[Темешвар]]а і [[Банат]]а, Словенію й [[Сімірія|Сірмію]]; Речі Посполитій&nbsp;— Київщину і Поділля; Московії&nbsp;— Азов, Венеції&nbsp;— частину Далмації між [[Керки]] та [[Нарента|Нарентою]], всю Морею, острови [[Егіну]] і Санта-Моро. Цей мирний договір, віднявши у Османів найкращі завоювання [[Сулейман ІІ|Сулеймана II Великого]], був початком занепаду Османської імперії. Відтоді вона почала втрачати одну провінцію за іншою на півночі своїх європейських володінь.

== Складові ==

=== Війни. Кампанії. Походи ===
* 1683—1699: [[Польсько-турецька війна (1683—1699)]]
*: 1683: [[Молдавські походи Яна Собеського|1-й Молдавський похід]]
*: 1685: [[Молдавські походи Яна Собеського|2-й Молдавський похід]]
*: 1686: [[Молдавські походи Яна Собеського|3-й Молдавський похід]]
*: 1691: [[Молдавські походи Яна Собеського|4-й Молдавський похід]]
* 1686—1700: [[Російсько-турецька війна (1686—1700)|Російсько-турецька війна]]
*: 1687: [[Кримські походи (1687—1689)|1-й Кримський похід]]
*: 1689: [[Кримські походи (1687—1689)|2-й Кримський похід]]
*: 1695: [[Азовські походи 1695—1696|1-й Азовський похід]]
*: 1696: [[Азовські походи 1695—1696|2-й Азовський похід]]
* 1684—1699: [[Морейська війна (1684—1699)|Морейська війна]]

=== Битви ===
* 1683: [[Віденська битва]]
* 1683: [[Битва під Парканами (1683)|Битва під Парканами]]
* 1684: [[Облога Буди (1684)|1-а облога Буди]]
* 1686: [[Облога Буди (1686)|2-а облога Буди]]
* 1687: [[Битва при Могачі (1687)|Битва при Могачі]]
* 1687: [[Битва під Зентою (1697)|Битва під Зентою]]
* 1688: [[Облога Белграда (1688)|1-а облога Белграда]]
* 1690: [[Облога Белграда (1690)|2-а облога Белграда]]
* 1698: [[Битва під Підгайцями (1698)|Битва під Підгайцями]]

=== Договори ===
* 1699: [[Карловицький конгрес]]
* 1700: [[Константинопольський мирний договір (1700)|Константинопольський договір]]

== Джерела ==
* Hummelberger, Walter. Die Türkenkriege und Prinz Eugen // ''Unser Heer. 300 Jahre Österreichisches Soldatentum in Krieg und Frieden''.&nbsp;— Wien-München-Zürich, 1963.
* Trost, Ernst. ''Prinz Eugen von Savoyen''.&nbsp;— Wien-München, 1985.
* Schmitt, Richard; Strasser, Peter. ''Rot-weiß-rote Schicksalstage. Entscheidungsschlachten um Österreich''.&nbsp;— St.Pölten-Wien-Linz, 2004.
* Финкель, Кэролайн. ''История Османской ипмерии. Видение Османа''.&nbsp;— Москва, АСТ, 2010. ISBN 978-5-17-043651-4
* [[Радослав Сікора|Сікора, Радослав]]. ''[https://web.archive.org/web/20130327233724/http://duh-i-litera.com/z-istoriji-polskyh-krylatyh-husariv/ З історії польських крилатих гусарів]''.&nbsp;— Київ: [[Дух і літера (видавництво)|Дух і літера]], 2012. ISBN 978-966-378-260-7
* [[Радослав Сікора|Сікора, Радослав]]. ''[https://web.archive.org/web/20131203154712/http://duh-i-litera.com/krylati-husary-yana-sobeskoho/ Крилаті гусари Яна Собеського]''.&nbsp;— Київ: [[Дух і літера (видавництво)|Дух і літера]], 2013. ISBN 978-966-378-311-6

== Посилання ==
{{commonscat-inline|Great Turkish War}}
* [http://www.kijow.msz.gov.pl/uk/news/kult_osw/0____________________________________________xvii_________________ Відносини з конференцій ''«Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII&nbsp;ст.»'' (27.06.2013)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131021100525/http://www.kijow.msz.gov.pl/uk/news/kult_osw/0____________________________________________xvii_________________ |date=21 жовтня 2013 }}
* [http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/09/13/136182/ Радослав Сікора. ''Відень-1683: між пропагандою і фактами''. Історична правда, 13.09.2013] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131021100120/http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/09/13/136182/ |date=21 жовтня 2013 }}
* [http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/10/21/138189/ Мирослав Нагельський. ''Каналії і король. Ян ІІІ Собєський, козаки і битва під Віднем''. Історична правда, 21.10.2013] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131223065110/http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/10/21/138189/ |date=23 грудня 2013 }}

[[Категорія:Велика турецька війна|*]]
[[Категорія:Османська Україна]]