Перегляд вихідного коду сторінки Є

{{Кирилиця
|Заголовок=Літера Є
|Зображення=[[Файл:Cyrillic letter Ukrainian Ie.png]]
|uuc=0404|ulc=0454|numeral=5}}
{{Не плутати2|грецькою літерою [[епсилон]] (''Ε'', ''ε'', ''ϵ''), з оператором «[[Елемент (математика)|елемент належить множині]]» у теорії множин (''x∈X'', ''x∊X'')}}
{{Otheruses|Є (значення)}}

'''Є, є'''&nbsp;— восьма [[літера]] [[Українська абетка|української абетки]], за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає звукосполуку [ʝ] + [ɛ].<ref>{{СУМ-20|Є}}</ref>

== Походження ==
Походить від кириличної літери [[Файл:Early Cyrillic letter Yesti.png|30px]] («[[е|єсть]]»), накреслення якої пов'язане з греко-візантійською літерою '''Ε''', '''ε''' («[[епсилон]]»).

== Історія ==

У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма ([[Устав (письмо)|устав]], [[півустав]], [[скоропис]]) позначалося графемами е, є, які вживалися у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У [[XVI століття|XVI столітті]], крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

Сучасне графічне оформлення походить від малої літери є «гражданського шрифту».

Вперше у сучасну українську графіку літеру є запровадили укладачі альманаху «[[Русалка Дністровая]]» ([[1837]]) [[Маркіян Шашкевич]], [[Іван Вагилевич]], [[Яків Головацький]].

== Використання ==
У позиції після приголосного літера є означає одну [[фонема|фонему]], а на початку слова і після голосного, [[апостроф]]а та [[ь|м'якого знака]] є означає дві фонеми: /j/ + /е/ (''Євген, моє, б'єш, барельєф'').

Літера є позначає м'якість попереднього приголосного:

# у формах середнього роду прикметників м'якої групи на кінці основи (''син'е&nbsp;— синє, літн'е&nbsp;— літнє'')
# після подовжених приголосних '''л''' і '''т''', які [[асиміляція (мовознавство)|асимілювали]] наступний і (''л:'е&nbsp;— ллє, мовлен:'евий&nbsp;— мовленнєвий, жит:'евий&nbsp;— життєвий'').

Є буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.
[[Файл:Drevnosti RG - letter Е 3.jpg|thumb|Літера&nbsp;— Є]]

У старослов'янській кириличній писемності літера є мала також числове значення [[5 (число)|«п'ять»]], у глаголичній&nbsp;— [[6 (число)|«шість»]]. Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «восьмий». До введення в абетку літери [[ґ]] мала значення «сьомий»: ложа «Є», розділ «є». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр №&nbsp;8-є, кабінет 4-Є.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=17726 '''Є'''&nbsp;— Енциклопедія сучасної України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210303181449/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=17726 |date=3 березня 2021 }}
* {{СУМ-11|Є}}
* {{СУМ-20|Є}}

== Література ==
* {{УРЕ}}
* ''[[Півторак Григорій Петрович|Півторак Г. П.]]'' Є // {{УМ-2000}}

{{Український правопис}}
{{Українська мова}}
{{ВП-портали|Українська мова}}

[[Категорія:Літери кирилиці]]
[[Категорія:Українська абетка]]