Перегляд вихідного коду сторінки Сурб-Хач (хачкар)

[[Файл:Khachkar_(Saint_Cross_in_Rostov-on-Don).jpg|міні|266x266пкс|Хачкар Сурб-Хач]]
'''Сурб-Хач'''&nbsp;— вірменський [[хачкар]] (хрест-камінь) [[VI століття]], що послужив основою для [[Сурб-Хач|однойменного монастиря]] в [[Кримський півострів|Криму]], потім перевезений у район річки [[Дон]]. У даний час перебуває в монастирі [[Сурб Хач (Ростов-на-Дону)|Сурб Хач]] в [[Ростов-на-Дону|Ростові-на-Дону]].

=== Історія ===
В [[XI століття|XI]]–[[XIII століття]]х, після падіння столиці вірменського царства міста [[Ані]], гнані турками-сельджуками, а потім монголо-татарами, покинули своє місто і батьківщину. Велика частина переселенців опинилася в [[Кримський півострів|Криму]]. Вивезений з [[Ані]] хачкар Сурб-Хач послужив основою для кримського однойменного монастиря, спорудженого в [[1385]] році в околицях міста [[Старий Крим]]. Протягом п'яти століть хачкар перебував у кримському вірменському монастирі [[Сурб-Хач]].

У [[1778]] році почалося переселення кримських вірмен у район річки Дон. Йдучи, вірменські переселенці брали із собою найнеобхідніше, у тому числі та церковне майно, серед яких було 800 хачкарів, включаючи хачкар Сурб-Хач. На новій Батьківщині, у споруджуваних на Дону церквах, колишні мешканці Криму намагалися зберегти образ і імена залишених храмів. Привезені із собою орнаментовані хачкари, побудованих церквах ставали невід'ємним елементом художнього оздоблення. Вони розташовувалися на фасадах і в інтер'єрах храмів. Особливу символічну роль грав анійський хачкар, поміщений у церкві чоловічого монастиря [[Сурб Хач (Ростов-на-Дону)|Сурб-Хач]], що отримав назву на честь кримської обителі<ref name="Светлана">{{cite web|url=http://www.nahichevan.ru/hachkar.htm|title=Хачкар Сурб Хач вновь в Сурб Хаче|publisher=Нахичеванские вести|format=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304091524/http://www.nahichevan.ru/hachkar.htm|archivedate=2016-03-04|accessdate=2013-09-15|author=Светлана Хачикян|authorlink=|datepublished=|work=|lang=ru|description=|deadurl=yes}}</ref>.

У [[1924]] році монастирську церкву пограбували. Хрест-камінь перевезли в [[Собор Григорія Просвітителя (Нахічевань-на-Дону)|Соборний храм Сурб Лусаворич]]. Однак після того, як і він, у 30-ті роки був закритий, хачкар Сурб Хач був встановлений у цвинтарній церкві [[Церква Святого Карапета (Ростов-на-Дону)|Святого Карапета]]. Після цього хачкар перевезений в музей російсько-вірменської дружби, який розташовувався в будівлі закритої церкви [[Сурб Хач (Ростов-на-Дону)|Сурб-Хач]]. У [[2007]] році монастир повернено в лоно [[Вірменська апостольська церква|Вірменської Апостольської Церкви]]. Планувалося, що при переїзді музею в нову будівлю хачкар також буде перевезений. Однак на прохання парафіян хачкар Сурб-Хач залишився в однойменній церкві, де і знаходиться дотепер<ref>{{Cite web|url=http://www.patriarchia.ru/db/text/219837.html|title=Монастырь Сурб-Хач в Ростове-на-Дону возвращён Армянской Церкви|publisher=[[Патриархия.ru]]|accessdate=2009-07-16}}</ref>

== Будова ==
У кінці [[XIX століття]] хачкар Сурб-Хач обрамляла позолочена скляна рама, доповнювали його два хрести: великий мідний і невеликий срібний, які зникли після розграбування церкви у 20-ті роки. Не відрізняючись особливою вишуканістю, хачкар був зроблений з базальту. Написи на пам'ятнику були відсутні. На лицьовій стороні хреста-каменя є два зображення типові для хачкарів стародавнього походження: У верхній частині каменю&nbsp;— розетка з декоративним орнаментом, що символізує сонце&nbsp;— що в свою чергу є знаком вічності, що вказує на вічне життя. Під розеткою розташовується великий хрест&nbsp;— символ християнства<ref>{{Cite web|url=http://www.museum.ru/C2694|title=Хачкар - камень-крест|publisher=Музеи России|accessdate=2013-09-15}}</ref>.

== Галерея ==
<gallery>
IMAG0854.jpg|
</gallery>

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Сурб-Хач]]
[[Категорія:Релігія Ростова-на-Дону]]
[[Категорія:Вірмени]]