Перегляд вихідного коду сторінки Історія Сімферополя

[[Файл:01-101-0175 вул. Курчатова, 4.JPG|міні|231x231пкс|ліворуч|Мечеть [[Кебір-Джамі]] 1508 року, на честь якої місто отримало свою першу назву.]]
Історія '''Акмесджита'''&nbsp;— '''[[Сімферополь|Сімферополя]]''' ведеться з кінця XV століття, місто було центром різних адміністративних одиниць [[Кримське ханство|Кримського Ханства]], [[Російська імперія|Російської імперії]], [[Кримська Демократична Республіка|Кримської Демократичної Республіки]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] та [[Україна|України]].

== Історичні події та пам'ятники на території міста до його заснування ==
[[Файл:The grotto Çuqurça-1 (Bataq Qaya mountain).JPG|мініатюра|ліворуч|[[Чокурча (печера)|Печера-грот Чокурча]].]]
Територія, на якій знаходиться сучасний [[Сімферополь]], заселена з давніх-давен.

В місті розташовується [[Чокурча (печера)|печера Чокурча]], де знайдено палеолітичну стоянку, де 50-70 тисяч років тому тут жили [[неандертальці]].

В околицях знайдені [[Таври|таврські]] поселення [[IX століття до н. е.]], кургани [[VI століття до н. е.|VI]]—[[V століття до н. е.|V століття до н.&nbsp;е.]], а також сліди поселень [[Бронзова доба|бронзової]], [[Залізна доба|залізногої]] доби<ref name="autogenerated4">Симферополь // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. Б.&nbsp;А.&nbsp;Введенский. 2-е изд. том 39. М., Государственное научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1956. стр.74-75</ref>, ранньосередньовічні поселення в [[Жигулін гай|Жигуліном гаю]]<ref>{{Cite web|title=История Симферополя {{!}} Симферополь {{!}} Полуостров сокровищ Крым|url=https://poluostrov-krym.com/goroda/simferopol/istoria-simferopolya.html|website=poluostrov-krym.com|accessdate=2023-09-27}}</ref>.

В районі скель [[Дженакай-Кир|Дженакай-Кир (Петрівські скелі)]] на лівому березі річки [[Салгир]] знаходиться городище Керменчик, що асоціюють з [[Неаполь Скіфський|'''Неаполем-Скіфським''']], столицею [[Пізні скіфи|пізньоскіфської]] держави, що виникла приблизно в [[III століття до н. е.|III столітті до н.&nbsp;е]].

На межі [[II століття|ІІ]]-[[III століття|ІІІ століть н.&nbsp;е]]. [[Неаполь Скіфський|Неаполь-Скіфський]] став занепадати під ударами [[Стародавня Греція|греків]], остаточно місто зникло в результаті навали [[Готи|готів]] у [[III століття|ІІІ столітті]] і [[Гуни|гунів]] у [[IV століття|IV&nbsp;столітті]], а його залишки були випадково виявлено лише у [[XIX століття|ХІХ столітті]].

<gallery class="center">
Файл:Neapol-skifskii.png|Неаполь-Скіфський. Реконструкція міста по матеріалах Т. М. Висотської (Мал. Б.В. Кондрацького) 
Файл:2022. Неаполь Скифский DSC 2412.jpg|Мавзолей царя [[Скілур (цар скіфів)|Скілура]] в [[Неаполь Скіфський|Неаполі Скіфському]]
Файл:2022. Неаполь Скифский DSC 2407.jpg|[[Неаполь Скіфський]] у 2022 році
Файл:Skilur&Palak - Scythian Neapolis.jpg|Барельєф «[[Скілур]] та [[Палак]]», знайдений у [[Неаполь Скіфський|Неаполі Скіфському]]
Файл:2022. Неаполь Скифский DSC 2406.jpg|Барельєф «Кінний [[Палак]]»
Файл:2022. Неаполь Скифский DSC 2391.jpg|Археологічні знахідки
</gallery>

Починаючі з [[середньовіччя]] біля городища знаходилося [[Кримські татари|кримськотатарське]] та [[Греки Криму|грецьке]] село '''Керменчик'''.<ref name="autogenerated2">Симферополь // Большой энциклопедический словарь (в 2-х тт.). / редколл., гл. ред. А.&nbsp;М.&nbsp;Прохоров. том 2. М., «Советская энциклопедия», 1991. стр.350</ref>

Існує версія, що життя на схилі гори [[Кая-Баш (Сімферополь)|Кая-Баш]], де у майбутньому з'явився Акмесджит, не переривалося 2000 років&nbsp;— тут розташовувалися квартали бідного населення Неаполя Скіфського, що продовжували тут жити після загибелі Неаполіса.<ref>{{Cite web|title=Ромська мечеть і режимний «смітник»: Старе місто в Сімферополі|url=https://ua.krymr.com/a/photo-simferopol-stare-misto/31592419.html|website=Крым.Реалии|date=2021-12-06|accessdate=2023-11-01|language=uk}}</ref>

== Заснування міста, період [[Кримське ханство|Кримського ханства]] ==
[[Файл:Місто Акмесджит (Сімферополь). Реконструкція генерального плану.jpg|thumb|Місто Акмесджит. Реконструкція генерального плану. Бочаров, 2015, «Історія кримських татар» с. 6, рис. 1.<br/>1&nbsp;— Кебір-Джамі; 2-3&nbsp;— мечеті; 4-6&nbsp;— текіє ; 7-8&nbsp;— медресе; 9-11&nbsp;— караван-сараї; 12&nbsp;— гостьовий будинок іноземних купців; 13-17&nbsp;— фонтани; 18&nbsp;— лазня; 19&nbsp;— лавки, торгові місця; 20&nbsp;— храм у гостьовому будинку іноземних купців; 21&nbsp;— передмістя Султан-Базар, де розташовувався палац калги-султана; 22&nbsp;— річка Салгир; 23&nbsp;— канали на річці Салгир; 24&nbsp;— сади та городи; 25&nbsp;— скельні урвища; 26&nbsp;— фонтан у передмісті; 27&nbsp;— російська церква кінця XVIII&nbsp;ст.; 28&nbsp;— грецька церква]]
У XV столітті на березі [[Салгир]]у будується [[Палац калги-султана|Палацовий комплекс]] [[Калга-султан|калги-султана]] (Палац знаходився на сучасній [[Вулиця Воровського (Сімферополь)|вулиці Воровського]], 19-23), другої за значущістю людини у [[Кримське ханство|Кримському ханстві]], що й став зародком міста.
[[Файл:Мечеть Кебир-Джами. Симферополь.jpg|мініатюра|ліворуч||Мечеть [[Кебір-Джамі]] (1508) що є найстарішим будинком Сімферополя, 1916 рік.]]
Перша його назва '''Акмесджит''' (у різних джерелах воно відоме як '''Акмечет''', '''Ак-Мечеть''', '''Акмечит''') перекладається з [[Кримськотатарська мова|кримськотатарської]] як «біла мечеть». Мається на увазі мечеть [[Кебір-Джамі]], найстаріша будівля міста що збереглася (палацовий комплекс калги-султана був повністю зруйнований росіянами у XVIII столітті), 1508 року побудови. У ряді інших документів стверджується, що Кебір-Джамі була побудована у 1496 році.<ref name=":2">{{Cite web|title=Архитектура ханского Акъмесджита|url=https://islam.in.ua/ru/istoriya/arhitektura-hanskogo-akmesdzhita|website=Ислам в Украине|accessdate=2023-09-27|language=ru}}</ref>
[[Файл:Aqmescit XVIII centure.jpg|thumb|ліворуч|Акмесджит, загальний вигляд міста у XVIII столітті. Реконструкція Б.&nbsp;В.&nbsp;Кондрацького і Ю.&nbsp;В.&nbsp;Крикуна.]]
[[Файл:Азиз Салгир-Баба, рисунок Архипова из книги Лашкова Третья учебная экскурсия Симферопольской мужской гимназии, 1890.jpg|мініатюра|||[[Азиз Салгир-Баба]], малюнок Архіпова з книги Лашкова «Третя навчальна екскурсія Сімферопольської чоловічої гімназії», 1890 рік]]
Місто у той час складалося з двох частин&nbsp;— [[Султан-Базар]] (за свідченнями [[Евлія Челебі]] налічував 370 будівель) на березі Салгиру, та міські квартали на пагорбі, сучасне [[Старе місто (Сімферополь)|Старе місто]].

Всього у місті було понад 1800 будівель, 5 мечетей, 2 медресе, 3 заїжджих двора, 200 торговельних яток<ref>{{Cite web|title=СІМФЕРОПОЛЬ|url=http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Simferopol|website=resource.history.org.ua|accessdate=2023-09-27}}</ref>.

Акмесджит виник як друге за значенням місто [[Кримське ханство|Кримського ханства]], але його юрисдикція поширилася дуже далеко ‒ на [[Білогірськ|Карасубазар]] і далі, він став важливим політичним центром.

Султан-Базар займав територію на лівому березі [[Салгир]]у до скель [[Дженакай-Кир|Дженакай-Кир (Петрівські скелі)]], від сучасного готелю «Москва» на сході до [[Азиз Салгир-Баба|Азизу Салгир-Баба]] на заході, а район [[Старе місто (Сімферополь)|Старого міста]] приблизно обмежений вулицями Леніна (Губернаторська), Севастопольською, Крилова (Цвинтарна) та Червоноармійською (Армійська) вулицями.

На сході міста існували [[кримчаки|кримчацькі]] райони Ахмеч та Каал.

В районі сучасних вулиць Воровського (Воронцовська) і Леніна (Лазарівська), за 1-м пологовим будинком (хірургічна лікарня Каблукова) знаходився цвинтар, у XVIII столітті на ньому з'явився [[Азиз Салгир-Баба]].

На протилежному березі [[Салгир]]у знаходилися гаремні сади, приблизно від сучасного [[Проспект Кірова (Сімферополь)|Проспекту Кірова]] на заході до [[Вулиця Київська (Сімферополь)|вулиці Київської]] на сході, їхніми залишками є [[Дитячий парк (Сімферополь)|Дитячій парк]] та [[Сквер Миру (Сімферополь)|сквер Миру]].

Далі, в районі сучасного [[Бульвар Франка (Сімферополь)|бульвару Франка]], знаходився султанський луг, оточений стайнями.<ref>{{Cite book
|title=Топонимика Крыма 2010, Сборник статей, Памяти Игоря Леонидовича Белянского
|last=Бєляєв
|first=Бєляєв Юрій Анатолійович
|year=2010
|publisher=Видавництво «Унiверсум»
|location=Сімферополь
|pages=407
|language=росіїською мовою
}}</ref> Цю територію звали [[Султанський луг|Султанським лугом]] ще у середині XX століття, а [[вулиця Шполянської]] до 1936 року мала назву Султанська (за іншою версією Султанський луг отримав таку назву через поміщика Миколая Олександровича Султан-Крим-Ґерая, що у 1892 році подарував його місту<ref>{{Cite web|title=Султан-Крым-Гирей — человек и бульвар в Симферополе|url=https://crimeanblog.blogspot.com/2014/02/sultan-krym-girey.html|accessdate=2023-09-27|language=ru}}</ref>).

Акмесджит відрізнявся типовим для східних міст плануванням із вузькими короткими та кривими вулицями. Більшість будинків на той час були одноповерховими й будувалися на глиняному розчині із буту, дах був зроблений з черепиці.

Квартали міста мали викривлену форму і були розділені між собою вузькими вулицями та численними глухими кутами. У двоповерхових будинках перші поверхи відводились під господарські потреби.

Таке розташування вулиць і кварталів мало використовуватися у разі захоплення міста ворогами, де вони були б дезорієнтовані й загубившись у лабіринтах вулиць могли бути знищені.

Питну воду жителі брали із джерел, що знаходилися біля східних схилів [[Дженакай-Кир|Дженакай-Киру (Петрівських скель)]].

У червні-липні 1736 році, під час [[Російсько-турецька війна (1735—1739)|російсько-турецької війни 1735—1739]] років палац калги-султана та більшість будинків в місті було спалене загоном російської армії під командуванням Л.&nbsp;В.&nbsp;Ізмайлова та М. Бірона.<ref name=":2"/>

Збереглися спогади учасника цієї кампанії, офіцера російської армії Крістофа Манштейна. <blockquote>«3 липня фельдмаршал відрядив генерал-поручика Ізмайлова та генерал-майора Магнуса Бірона з регулярним військом у 8 т. чоловік, 2 т. козаків і 10 гарматами для атаки міста Акмечеті, або Султан-Сарая, місцеперебування калги-султана та найзнатніших мурз. Вони не знайшли там майже нікого, бо за два дні перед тим жителі втекли. Знайдені запаси звезено до табору, а місто з його будинками, числом до 1800, переважно дерев'яними, віддане полум'ю» ''([[Російська мова|рос.]]: «3-го июля фельдмаршал отрядил генерал-поручика Измайлова и генерал-майора Магнуса Бирона с регулярным войском в 8 т. человек, 2 т. казаков и 10 орудиями для атаки города Акмечети, или Султан-Сарая, местопребывания калги-султана и знатнейших мурз. Они не нашли там почти никого, потому что за два дня перед тем жители бежали. Найденные припасы свезены в лагерь, а город с его домами, числом до 1800, большею частью деревянными, предан пламени»)''.<ref name=":2"/></blockquote>

[[Файл:Simferopol, Kebir-Jami Mosque, 2016.06.21 (02) (29062814854).jpg|мініатюра|ліворуч|Старе місто, 2016 рік.]]
Незабаром місто було відбудовано.

Влітку 1771, під час [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|російсько-турецької війни 1768]][[Російсько-турецька війна (1735—1739)|—]]1774 років, Акмесджит був узятий російськими військами під командуванням [[Долгоруков Василь Михайлович|В.&nbsp;М.&nbsp;Долгорукова]], залишений після укладання [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|Кючук-Кайнарджійського миру 1774 року]].

При останньому кримському хані [[Шагін Ґерай|Шагін Ґераї]] поблизу Акмесджита була ставка [[Суворов Олександр Васильович|О.&nbsp;В.&nbsp;Суворова]] в побудованому за його наказом у 1777 Олександрівському редуті (нині на цьому місці розташований [[Готель «Україна» (Сімферополь)|готель «Україна»]]).<ref name=":5">{{Cite web|title=Собор Олександра Невського: робота над помилками під новим патронатом|url=https://ua.krymr.com/a/27104044.html|website=Крым.Реалии|date=2015-07-01|accessdate=2023-09-27|language=uk}}</ref>

З 1777 по 1783 рік міст було центром Ак-Мечетського каймаканства [[Кримське ханство|Кримського ханства]].

Християнське населення Акмесджита та Керменчика було депортовано російськими військами у 1778 році в [[Греки Приазов'я|Приазов'я]].

== Акмесджит&nbsp;— Сімферополь у період з російської анексії Криму 1783 року до 1917 року ==
[[Файл:Татарское кладбище в Симферополе. Гравюра Дж. Кларка.jpg|мініатюра|ліворуч|Кримськотатарський (в оригіналі&nbsp;— «турецький») цвинтар у Сімферополі. Гравюра Дж. Кларка із малюнка У. Ньюнема. 1830 рік. З книги «Кримські подорожі: Джеймс Вебстер та його вояж Кримом 1827&nbsp;р.». Сімферополь, 2016.]]
[[Файл:Simferopol-COA (1844-1920).png|мініатюра|Герб Сімферополя, 1844—1920 років]]
Після [[Анексія Кримського ханства|окупації Криму Російською імперією]] у 1783 році передмістя [[Султан-Базар]] було знову знищено. В [[Палац калги-султана|палаці]] було розміщено гарнізон російських солдатів, внаслідок чого приміщення прийшли в повну непридатність, а деякі взагалі були зруйновані. До кінця XVIII століття від палацу не залишилося навіть сліду.<ref name=":2"/>

У 1784 році російською владою було ухвалено рішення перенести центр утвореної на більшій частині земель ханства [[Таврійська область|Таврійської області]] з [[Білогірськ|Карасубазара]] до [[Сімферополь|Акмесджита]]. У протоколі засідання Таврійського обласного правління від 23 травня 1784 року зазначається, що «з Акмечета буде губернське місто Сімферополь».

У 1784 році під керівництвом князя [[Потьомкін Григорій Олександрович|Григорія Потьомкіна-Таврійського]] на території, що знаходиться на північний захід від мечеті [[Кебір-Джамі]] (на лівому березі Салгіра, там де раніше стояли польові табори російських полководців [[Долгоруков Василь Михайлович|В.&nbsp;М.&nbsp;Долгорукова]] та [[Суворов Олександр Васильович|О.&nbsp;В.&nbsp;Суворова]]) почалося будівництво адміністративних і житлових будівель та православного храму. Нині це [[Центр (Сімферополь)|частина міста]], обмежена з трьох сторін вулицями [[Вулиця Олександра Невського (Сімферополь)|Олександра Невського]] (тоді Олександро-Невська), Павленко (Інженерна), Маяковського (Зовнішня) та вулицями [[Караїмська вулиця (Сімферополь)|Караїмська]], Кавказька та Пролетарська з четвертою, що стали кордоном між кварталами ханського часу та спорудами катерининської епохи.

Місто, що охоплювало як новозбудовані квартали, так і територію [[Старе місто (Сімферополь)|Старого міста]], перейменували на '''Сімферополь''', у перекладі з [[Давньогрецька мова|дав.-гр.]] ἡ Συμφερούπολις /ге̅ сӱмферу́поліс/ «Місто (до) загального блага». Ця назва була впроваджена російською імператрицею [[Катерина II|Катериною II]] в рамках її [[Грецький проєкт|«Грецького проєкту»]] на честь її девізу.<blockquote>Мій девіз&nbsp;— бджоли, що літають від рослини до рослини, збирають свій перший мед, і носять його у вулик, що є корисним ''([[Російська мова|рос.]]: Мой девиз&nbsp;— летающие от растения к растению пчелы, собирающие свой первый мед, и носящие его в улей, что является полезным.)''</blockquote>Звідси ж на пізнішому гербі міста з'явилася бджола.

Спочатку місто хотіли перейменувати на Левкополь, бо назву Сімферополь хотіли віддати [[Старий Крим|Ескі-Кириму]], що теж роззглядалося як центр губернії.<ref>{{Cite web|title=«Спочатку місто називали Левкополь»: як виник Сімферополь|url=https://ua.krymr.com/a/interviu-krymsky-istorik-poliakov-pro-istoriyu-simferopolya/30577513.html|website=Крым.Реалии|date=2020-04-27|accessdate=2023-09-27|language=uk}}</ref>

З того часу Сімферополь беззмінно є адміністративним центром Криму.

У 1788 році з'являється [[Перший міський цвинтар]], перший цвинтар російського періоду міста.

Імператор [[Павло I|Павєл I]], що зійшов на російський престол у 1796 році, повернув місту зросійщену версію назви '''Ак-Мечеть''', проте вже на початку правління [[Олександр I|Алєксандра I]] в 1801 році в офіційне вживання знову було введено назву '''Сімферополь'''.
{{wide image|Вид Сімферополя або Акмечеті.jpg|1100px|align-cap=center|Вид Сімферополя чи Акмечеті. Гравюра А. Калашнікова за малюнком А. де Палдо. П. І. Сумароков, «Дозвілля кримського судді або Друга подорож до Тавриди», Ч. 1-2. СПб., 1803-1805.}}
8 жовтня 1802 року місто стало адміністративним центром [[Таврійська губернія|Таврійської губернії]] й надалі перетворилося на торговельний центр місцевого значення. Тоді ж починається будівництво [[Комплекс земської лікарні (Сімферополь)|Комплексу земської лікарні]], так виникає район [[Клінічне містечко (Сімферополь)|Клінічного містечка]].

У 1809 році почалося будівництво новго храму в Олександрівському редуті, але у 1812 році почалася [[Французько-російська війна (1812)|французько-російська війна]], і будівництво храму тимчасово припинилося. Навесні 1813 містом пронісся сильний буревій, вітер зірвав покрівлю собору, розвіяв пісок, решту заготовленого будматеріалу попросту розтягли. Недобудований храм почав поступово руйнуватися.

Новий храм заклали 12 березня 1823 року, урочисте освячення [[Олександро-Невський собор (Сімферополь)|Олександро-Невського собору]] в ім'я благовірного князя [[Олександр Невський|Олександра Невського]] відбулось 3 червня 1829 року. Розпис купола всередині собору й оформлення іконостасу виконав житель Чернігівської губернії Калістрат Карягін.<ref name=":5"/>

У 1820 року з'являється [[Міський сад (Сімферополь)|Міський сад]].
[[Файл:Карло Боссоли. Симферополь.jpg|мініатюра|Сімферополь. [[Карло Боссолі]]. З альбому «Пейзажі та пам'ятки Криму», Лист 34 (1856).]]
[[Файл:Simferopol 1830.jpg|мініатюра|ліворуч||[[Фрідріх Йоганн Ґросс]]. Скачки у Сімферополі. Акварель. 1830-ті. З альбому «Колекція живописних видів Криму», Одеса, 1846 рік.]]
[[Файл:Simferopol. Carlo Bossoli.jpg|мініатюра|ліворуч|Сімферополь. [[Карло Боссолі]]. З альбому «24 види Криму, знятих з натури та літографованих» (1842.)]]
У 1824—1826 роках з Сімферополя через [[Ангарський перевал]] в [[Алушта|Алушту]] прокладено одну з перших у Російській імперії шосейних доріг.

На той час «європейська» частина міста була невеликою, і обмежувалася вулицями Пушкіна, Горького, Толстова та [[Салгир]]ом, тобто буквально кількома кварталами. Основною частиною Сімферополя залишалося [[Старе місто (Сімферополь)|Старе місто]], а зосередженням ділового життя був базар на місті сучасної [[Площа Леніна (Сімферополь)|площі Леніна]]. [[Вігель Пилип Пилипович|П.&nbsp;П.&nbsp;Вігель]] у 1826 році писав:<blockquote>«Переїхавши в брід через [[Салгир]], я побачив себе на нескінченному, здавалося, полі, серед якого добудовувалася досить гарної архітектури соборна церква, з обох боків же в досить далекій відстані одна від одної були дві невеликі двоповерхові кам'яні будівлі&nbsp;— присутні місця та [[Богадільний будинок О.С. Таранова-Бєлозерова|дивноприймальний будинок Таранова-Білозерова]]. Все поле було розбите на правильні прямокутники&nbsp;— заплановані вулиці, розташування яких можна легко було вгадати по одиноких будинках, що подекуди виднілися. Ось весь справжній Сімферополь чи краще сказати тогочасний. Ці розсіяні на нескінченному просторі досить гарні житлові будинки, оточені здебільшого садами, мимоволі вразили мене. Мені здавалося, що все це ще не місто, і справжнє місто має бути десь попереду. Далі за межами поля дійсно знаходилося ще місто, але воно видалося мені також дивним і надзвичайним. Здалеку, з боку поля, воно було навіть гарне. По пологому схилу гори рядами підіймалися вгору яскраві на сонці черепичні дахи, з гущавини яких подекуди йшли в небесну синь колони мінаретів.»<ref>{{Cite web|title=История Симферополя|url=https://krim.biz.ua/simferopol_history.html|website=krim.biz.ua|accessdate=2023-11-15}}</ref></blockquote>Перший генплан міста з'явився лише у 1930-х роках, за ним головною площею мала стати Соборна площа, перед катедральним [[Олександро-Невський собор (Сімферополь)|Олександро-Невським собором]]. Однак, цей генплан так й не був втілений в реальність, на місті площі з'явився [[Сквер Перемоги (Сімферополь)|Соборний сквер]], а головною площею міста на багато років залишилася [[Петропавлівська площа (Сімферополь)|Петропавлівська площа]] в [[Старе місто (Сімферополь)|Старому місті]].

У 1842 році з розробок [[Колодін Іван Федорович|І.&nbsp;Ф.&nbsp;Колодіна]] царем [[Микола I (російський імператор)|Ніколаєм I]] було затверджено генеральний план Сімферополя, який суворо виконувався аж до кінця XIX століття.

У 1852 році з'являється [[Староросійський цвинтар|Перший цивільний цвинтар]].

Під час [[Кримська війна|Кримської війни]] 1853-56 через місто пройшла лінія [[Електричний телеграф|електричного телеграфу]] [[Миколаїв]]&nbsp;— [[Севастополь]] (1855), у місті було обладнано госпіталі, де перебувало до 18 тисяч поранених та хворих на кінець 1855 року.

Тоді ж забудовується [[Верхня солдатська слобідка (Сімферополь)|Верхня солдатська слобідка]] та з'являється [[Меморіальний військовий цвинтар 1853 року]].

1859 року місто стало центром самостійної [[Сімферопольська і Кримська єпархія УПЦ (МП)|Таврійської єпархії]].

У 1871 році Сінна площа перетворюється на [[Семінарський сквер]].
[[Файл:Львиный фонтан на Базарной площади в Симферополе, архитектор Гоняев К. И.jpg|thumb|Фонтан на Базарній площі (зараз [[Площа Леніна (Сімферополь)|площа Леніна)]] у Сімферополі, 1890 рік, архітектор Гоняєв К. І.]]
У 1874&nbsp;р. було відкрито залізничне сполучення на [[Лозово-Севастопольська залізниця|Лозово-Севастопольській залізниці]], що прискорило розвиток міста у західному напрямку. Поблизу [[Сімферополь (станція)|вокзалу]] було збудовано кінну станцію для перевезення пасажирів на [[Південне узбережжя Криму|Південний берег]]. Велика ділянка землі відійшла під жіноче єпархіальне училище (зараз це один із корпусів медуніверситету).
[[Файл:Normal Vokzal 2.jpg|мініатюра|ліворуч||Стара будівля Сімферопольського вокзалу.]]
Починає забудовуватись [[Салгирна слобідка]], спочатку в обхід закону, потім і за законом тут з'являються дачі та маєтки, що спеціалізуються на вирощуванні овочів та фруктів. Особливо швидко цей район став розвиватися після того, як у 1897&nbsp;р. цар затвердив проєкт включення його до межі міста.

У 1880-1890-х роках почанають забудовуватися території за [[Салгир]]ом&nbsp;— [[Нове місто (Сімферополь)|Нове місто]] та [[Султанський луг]], з'являється назва [[Стевенівські пагорби]].

[[Перепис населення Російської імперії (1897)|За переписом 1897 року]] чисельність населення міста становила понад 48,8 тис. осіб, на початку XX століття тут діяли консервний завод, дві кондитерські фабрики, чотири парові млини та 14 інших дрібних фабрично-заводських підприємств напівкустарного типу.

У результаті першої [[Революція 1905—1907|Загальноросійської революції]] восени 1905 року у Сімферополі пройшли великі демонстрації.

У 1910 року у місті було відкрито відділення [[Російське музичне товариство|Російського музичного товариства]].
[[Файл:SaklyaSimf.jpg|мініатюра|Сімферополь. Загальний вигляд типового кримськотатарського будинку, 1910 рік]]
У 1911 році міська дума уклала договір із бельгійським інженером Е.&nbsp;Л.&nbsp;Бернар-Борманом. У 1911—1913 роках було збудовано електростанції та будівлі трамвайного депо, закінчено прокладання шляхів та встановлення опор. На початку 1914 року з Бельгії надійшов рухомий склад. 31 липня 1914 року пройшов урочистий запуск [[Сімферопольський трамвай|трамвайного руху у Сімферополі]].

Першою трамвайною лінією була «Вокзальна», яка проходила від вокзалу вулицями Вокзальна, Катерининська, Пушкінська, Дворянська, Фонтанна площа, вулиці Севастопольська, Кантарна, Нижньогоспитальна.
[[Файл:Симферополь,_угол_Пушкинской_и_Гоголевской_улиц,_подстанция_трамвая.jpg|ліворуч|міні|280x280пкс|Ріг Пушкінської та Гоголівської вулиць, підстанція Сімферопольського трамвая, 1916 рік.]]
Друга лінія&nbsp;— «Севастопольсько-Феодосійська» була відкрита в жовтні 1914 року, і прямувала від глухого кута на вул. Ново-Садовий, по вулиці Севастопольській, повз Базар, по вулиці Салгирна (Проспект Кірова) до Феодосійського мосту. Після закінчення будівництва нового мосту через Салгир трамвайну лінію було продовжено до будинку Христофорова&nbsp;— 15 серпня 1915 року. Третя лінія «Бетлінгівська» була відкрита 29 серпня 1914 року. Маршрут прямував вулицями Підгірною, Шкільною, Лазаревською, провулок Фабра, вулицями Пушкінської, Гоголівської, Марківської, Бетлінгівської до [[Шестериківська слобідка (Сімферополь)|Шестериківської слобідки]].<ref>{{Книга:Симферополь: Улицы рассказывают}}</ref>

Станом на 1 січня 1911 року в Сімферополі проживало 66452 особи (37491 чоловік і 28961 жінка), з них 22616 міщан та 20346 селян. Дворян же, спадкових і особистих, налічувалося 3772. Багато міщан (в стан міщан входили ремісники, майстрові, дрібні торговці, службовці) будували свої будиночки на околицях міста у слобідках. Так виникли [[Казанська слобідка (Сімферополь)|Казанська]], [[Шестериківська слобідка (Сімферополь)|Шестериківська]], [[Залізнична слобідка (Сімферополь)|Залізнична]], [[Солдатська слобідка (Сімферополь)|Солдатська]], пізніше [[Циганська слобідка (Сімферополь)|Циганська]], Жандармська слобідки.<ref>{{Cite web|title=История Симферополя|url=https://krim.biz.ua/simferopol_history.html|website=krim.biz.ua|accessdate=2023-09-26}}</ref>

У 1916 році, після вступу [[Румунія|Румунії]] до [[Перша світова війна|Першої світової війни]], [[Одеса]] стала прифронтовим містом, військові виробництва було вирішено перенести в глиб країни. Почалося створення авіаційного заводу Анатра у Сімферополі.

Ще в 1914 році [[Анатра Артур Антонович|А.&nbsp;А.&nbsp;Анатра]] купив у Сімферополі порожні землі на захід і північний захід від ставка на річці Слов'янка для будівництва [[Завод аеропланів Анатра|авіаційного заводу]] (район біля території заводу досі називається [[Анатра (Сімферополь)|Анатра]], а сусідня вулиця&nbsp;— Авіаційна). До вересня будівництво заводу завершилося.{{sfn|Харук|2010|с=60}}

На заводі в Сімферополі випускали літаки {{нп|Nieuport 17|Ньюпор-17||Nieuport 17}} під двигун {{нп|Gnome et Rhône|Рон||Gnome et Rhône}}. У 1916 році філія випустила 5 машин, у 1917 році&nbsp;— 45.<ref name="polyakov">Владимир Поляков&nbsp;— [http://www.simfion.net/books/polyakov/anatra.htm История завода Анатра] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140806101610/http://www.simfion.net/books/polyakov/anatra.htm|date=6 серпня 2014}} // Сайт Симферополь вчера и сегодня</ref> 30 січня 1917 року підписано контракт на випуск 100 таких літаків. 23 вересня прийнято перші 50 із них, але без льотних випробувань через відсутність моторів Рон, решту 50&nbsp;— 5 лютого 1918 року{{sfn|Харук|2010|с=60}}. Станом на серпень 1917 року в Сімферополі працювало 370 осіб.{{sfn|Харук|2010|с=61}}

На кінець 1917&nbsp;— початок 1918 року на Сімферопольському заводі працювало 735 робітників, з них 150 були переведені з петроградських підприємств.{{sfn|Харук|2010|с=72}}

27 грудня 1917 (9 січня 1918) на засіданні [[Рада народних комісарів РСФРР|Ради народних комісарів]] під головуванням [[Сталін Йосип Віссаріонович|Й.&nbsp;В.&nbsp;Сталіна]] було прийнято декрет про конфіскацію аеропланного заводу «Анатра» в Сімферополі. 1922 року завод був закритий.<ref>''Сталин И. В.'' Сочинения. Т. 4. (октябрь 1917—1920)&nbsp;— М.: ОГИЗ; Государственное издательство политической литературы, 1954.&nbsp;— С. 444. [http://www.joseph-stalin.net/5_classics_of_marxism/stalin/stalin_books/Stalin_Complete%20works_1-18_Russian/Stalin_Works_Vol_04_1954_Russian.pdf] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180729043615/http://www.joseph-stalin.net/5_classics_of_marxism/stalin/stalin_books/Stalin_Complete%20works_1-18_Russian/Stalin_Works_Vol_04_1954_Russian.pdf|date=2018-07-29}}</ref>

== Сімферополь у період [[Українська революція (1917—1921)|Перших визвольних змагань]], [[Кримська Демократична Республіка]], 1917—1921 роки ==
[[Файл:Noman Chelebicihan.jpg|thumb|left|200px|[[Номан Челебіджіхан]]]]
Одразу після [[Лютнева революція|скинення царату]] кримськотатарська молода генерація, значна частина якої тим чи іншим чином пройшла школу [[Перша світова війна|Першої світової війни]], спробувала приєднатися до руху рад&nbsp;— найпопулярніших тоді на місцях самочинних органів революційного самоврядування. У квітні в [[Сімферополь|Сімферополі]] був скликаний З'їзд мусульман Криму, який обрав [[Кримсько-мусульманський виконавчий комітет|Мусульманський виконавчий комітет.]] Його очолив щойно призначений цим же з'їздом на посаду [[Муфтій|муфтія]] 32-річний богослов, юрист і публіцист [[Челебіджіхан Номан|Номан Челебіджіхан]].

У сферу впливу Мусвиконкому впродовж кількох місяців переходять всі кримськотатарські справи&nbsp;— політична діяльність, культура, релігійні справи, економіка, податки. Виконком мав у всіх повітових містах підпорядковані собі місцеві мусульманські комітети, а в селах&nbsp;— уповноважених і сільські комітети. Фактично впродовж кількох місяців була вибудована вертикаль влади.
[[Файл:Мечеть Драгунского конного полка 1910-1930 Симферополь.jpg|міні|Мечеть [[Валіде-Шериф]] Драгунського кінного полку, 1912 рік, Сімферополь.]]
В результаті контактів влітку-восени 1917 року з організаційним центром кримськотатарського руху [[Українська Центральна Рада]] визнала основним суб‘єктом самовизначення в Криму саме кримськотатарський народ.

17 травня в Сімферополі відбулося зібрання біля 200 делегатів, що ухвалили утворити Сімферопольську Українську Громаду, обрало раду громади на чолі з професором Клименком та створили комітет Українського Військового Клубу імені гетьмана Петра Дорошенка, який розпочав роботу з формування українського полку.

24 травня 1917 року в місті відбувся бульше ніж 15 тисячний мітинг з українськими прапорами, символікою та піснями. Цей день слід вважати початком заснування української військової формації в Криму&nbsp;— [[Перший Сімферопольський Полк імені гетьмана Петра Дорошенка|Першого Сімферопольського Полку імені гетьмана Петра Дорошенка]], що одразу увійшов у дружні відносини з сімферопольським мусульманським солдатським комітетом.<ref>{{Cite web|title=Сімферопольський полк - 1917|url=https://crimeanua.wixsite.com/main/----1917-c1fxu|website=main|accessdate=2023-09-28|language=en}}</ref>
[[Файл:Flag of Crimean People's Republic 1917.svg|thumb|left|200px|Прапор Кримської Демократичної республіки 1917 року]]
Мусульманський виконком організував проведення виборів. На [[I Курултай кримськотатарського народу|Курултай]] були обрані 76 делегатів, і [[13 грудня]] він проголосив [[Кримська Демократична Республіка|'''Кримську Демократичну Республіку''']]. Спираючись на попередні домовленості і федералістську концепцію державного будівництва, [[Українська Центральна Рада|УЦР]] у грудні 1917&nbsp;р. визнає [[Кримська Демократична Республіка|Кримську Демократичну Республіку]], яка залишилась лише на сторінках Основного закону кримських татар.<ref>{{Cite web|title=Перший Курултай кримськотатарського народу в Криму|url=https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/gruden/9/pershyy-kurultay-krymsko-tatarskogo-narodu-u-krymu|website=УІНП|accessdate=2023-09-26|language=uk|last=УІНП}}</ref>
[[Файл:Participants of the First Kurultay of the Crimean Tatar People.jpg|thumb|left|250px|Учасники Першого Курултаю.]]
Серед кримських татар найбільш популярною була ідея рівноправ'я всіх народів Криму у формуванні влади. Курултай не заперечував проти верховенства влади Ради народних представників, що сформувалася в Сімферополі 20 листопада 1917 на противагу більшовикам (багато членів Курултаю входили в РНП). Майбутнє Криму за задумами повинно було визначиться на Установчих зборах.
[[Файл:Aerial photograph of Simferopol 1918.jpg|thumb|Сімферополь, 1918 район Салгірної вулиці та Феодосійського мосту з повітря.]]
Російський [[Рада народних комісарів РСФРР|Совнарком]] не визнав ані Кримської Народної Республіки, ані її Директорії. Для оборони півострова від більшовиків Директорія та Рада народних представників, що об'єднала всі національні громади Криму, [[19 грудня]] 1917 року створили у Сімферополі об'єднаний Кримський штаб. У його розпорядженні були два [[Кримський кінний полк|кінні]] та один піхотний кримськотатарські полки, а також українські та російські загони загальною кількістю близько тисячі осіб. Упродовж січня 1918 року вони билися проти загонів більшовиків та анархістів, які були краще озброєними і набагато переважали їх чисельно.

У ході прибуття загонів [[Червона гвардія|Червоної гвардії]] із [[Севастополь|Севастополя]] до 14 січня збройні сили Кримської Демократичної Республіки було вибито із Сімферополя.

Більшовики захопили увесь Крим, оголосили про розпуск Курултаю і Ради народних представників та влаштували на півострові [[Червоний терор у Криму|масовий терор]], який супроводжувався погромами кримськотатарських селищ. [[Номан Челебіджихан]], що намагався домовитися з більшовиками про припинення бойових дій, під час перемовин у Сімферополі був заарештований, перевезений літаком до в'язниці у [[Севастополь|Севастополі]] і там [[23 лютого]] 1918 року розстріляний.

Інший лідер кримських татар [[Джафер Сейдамет Киример|Д. Сейдамет]] встиг виїхати через Україну та Кавказ до [[Османська імперія|Османської імперії]]. Значна кількість вояків Кримської Народної Республіки пішла в гори.

19 березня 1918 року Сімферополь став столицею [[Радянська Соціалістична Республіка Тавриди|Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди]].
[[Файл:Simferopol' market (9464260259).jpg|міні|Базар в Сімферополі, весна 1918.]]
[[Кримські татари]], як і [[Кримські німці|німці-колоністи]], фактично не визнавали радянську владу, укриваючи у своїх поселеннях ескадронців і готуючись до повстання. Ще у лютому 1918 року в президію Сімферопольської ради кинули бомбу. У березні в готелі [[дезертир]]и застрелили начальника сімферопольського штабу Червоної армії Хацька.

У квітні розпочався [[Повстання кримських татар (1918)|організований масовий збройний виступ]] [[Кримські татари|кримських татар]] проти окупаційної [[Більшовики|більшовицької влади]] у [[Крим]]у.

[[17 квітня]] на базарі [[Сімферополь|Сімферополя]] убили міського комісара продовольства Глазьєва (Глазова). Були жертви і рангом нижче.<ref>''[[Громенко Сергій Вікторович|Громенко С. В.]]'' [https://old.uinp.gov.ua/sites/default/files/zabuta_peremoga-.pdf Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 року.]&nbsp;— К.: К. І. С., 2018.&nbsp;— С. 68.</ref>

У зверненні севастопольського [[Військово-революційні комітети|Військово-революційного комітету]] (ВРК) стверджувалося, що<blockquote>''«Севастополь&nbsp;— в небезпеці!»'', що не тільки [[Севастопіль|Севастополю]], але й усьому Криму загрожує ''«військова диктатура татар»'', що скрізь ''«шастають таємні агенти Ради і татарського штабу».''<ref>''Пученков А. С.'' [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0001603 Украина и Крым в 1918&nbsp;— начале 1919 года. Очерки политической истории.]&nbsp;— СПб.: Нестор-История, 2013.&nbsp;— С. 124.&nbsp;— ISBN 978-5-4469-0092-3&nbsp;— 500 прим.</ref><ref name="РЕ">Революціонная Евпаторія: Известия Евпаторийского Совета рабочих, солдатских и крестьянских депутатов.&nbsp;— 1918.&nbsp;— 13 січня.</ref></blockquote>У квітні Рада народних комісарів під керівництвом [[Слуцький Антон Йосипович|А.&nbsp;Й.&nbsp;Слуцького]] втекла з міста, але була захоплена кримськотатарськими військами і розстріляна під [[Алушта|Алуштою]].
[[Файл:Petro Bolbochan.jpg|міні|200px|ліворуч|Полковник [[Болбочан Петро Федорович|Петро Болбочан]]]]
24 квітня 1918 року місто було в ході швидкоплинної [[Кримська операція (1918)|Кримської операції]] звільнене загоном військ [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]] полковника [[Болбочан Петро Федорович|П.&nbsp;Ф.&nbsp;Болбочана]]. Очевидець писав:<blockquote>''«Ніде на всій Україні не зустрічали [[Армія Української Народної Республіки|українського війська]] з таким ентузіазмом, з такими оваціями й таким захопленням, як робило це населення Сімферополя та інших зайнятих кримських місцевостей»''<ref>{{Cite web|url=http://fleet.sebastopol.ua/index.php?article_to_view=1011|title=Газета «Флот України»|accessdate=29 вересня 2007|archiveurl=https://web.archive.org/web/20071026034220/http://www.fleet.sebastopol.ua/index.php?article_to_view=1011|archivedate=26 жовтня 2007|deadurl=no}}</ref></blockquote>Генерал [[Роберт фон Кош]], командир 15-ї ландверської дивізії, ультимативно наказав українцям евакуюватися на материк і 26 квітня місто окупували німецькі війська (що залишалися тут до листопада 1918 року).
[[Файл:Немецкие офицеры у казино. Симферополь, 1918. Ныне ул. Желябова, 18.jpg|мініатюра|Німецькі офіцери біля казино. Сімферополь, 1918 рік. Нині вул. Желябова, 18]]

Під час німецької окупації громадянська влада в місті належала [[Перший Кримський крайовий уряд|Першому кримському крайовому уряду]]. Столицею краю ставав Сімферополь (символічною столицею Кримської Демократичної Республіки був [[Бахчисарай]]).

[[Джафер Сейдамет Киример|Джафер Сейдамет]], що повернувся з еміграції, 18 травня був обраний курултаем прем'єр-міністром, але його кандидатура не була затверджена германським командуванням, і прем'єр-міністром став литовський татарин генерал [[Сулькевич Сулейман Олександрович|С.&nbsp;О.&nbsp;Сулькевич]], що мав пронімецьку орієнтацію та прагнув створити незалежну кримську державу під німецьким протекторатом.

28-29 серпня 1918 року в помешканні Сімферопольської Української громади відбувся з'їзд українців Криму, що ухвалив рішення про намір видавати українські газети, створення українських освітніх і культурно-просвітницьких організацій, а також створив [[Крайова Рада Українців Криму|Крайової Української Ради в Криму]] з осідком у Сімферополі як крайового органу українських кримських організацій. 18 жовтня 1918 року на тлі перемовин урядів [[Українська Держава|Української Держави]] та [[Сулькевич Сулейман Олександрович|Сулькевича]] про об'єднання Криму з Україною робітничий з'їзд у Сімферополі ухвалив постанову про входження Криму до складу України.{{sfn|Сергійчук|2008|p=288-292}}{{sfn|Яблоновська|2008|p=130}}{{sfn|Крим в етнополітичному вимірі|2005|p=142}}

15 листопада, після уходу німецької армії, Сулькевич передав владу [[Другий Кримський крайовий уряд|Другому кримському крайовому уряду]] під керівництвом [[Крим Соломон Самійлович|С.&nbsp;С.&nbsp;Криму]], що орієнтувався на [[Антанта|Антанту]] та був прихильником входження до складу Росії. За його правління було створено [[Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського|Таврійський університет]], де викладали провідні професори, які втікали з-під влади більшовиків з Росії. За угодою з урядом в Крим вводилися частини російської Добровольчої армії, почався білий терор.

[[Файл:Кавалерийские части РККА проходят по ул. Салгирной, Симферополь, 1920-е.jpg|міні|ліворуч|Окупаційні кавалерійські частини РСЧА проходять по вул. Салгирній, Сімферополь, 1920-ті роки]]
Російська Добровольча армія не стримала весняний наступ більшовиків, і на початку квітня краєвий уряд покидає Сімферополь, а 11 квітня 1919 року місто окупувують загони [[Червона армія|Червоної армії]] під командуванням [[Дибенко Павло Юхимович|П.&nbsp;Ю.&nbsp;Дибенка]].

Після обласного з'їзду РКП(б) 28-29 квітня 1919 року в Сімферополі утворено окупаційну [[Кримська Радянська Соціалістична Республіка|Кримську Радянську Соціалістичну Республіку]]. Її очолив [[Ульянов Дмитро Ілліч|Д.&nbsp;І.&nbsp;Ульянов]]. Сімферопольський ревком очолила Євгенія Багатур'янц.

Наприкінці червня 1919 Крим окупували Збройні сили Півдня Росії і громадянинська влада перейшла до військової адміністрації [[Російська армія (Врангель)|Російської армії]] барона [[Врангель Петро Миколайович|П.&nbsp;М.&nbsp;Врангеля]].

13 листопада 1920&nbsp;р. невдовзі після штурму [[Перекоп (місто)|Перекопу]] військами [[Фрунзе Михайло Васильович|М.&nbsp;В.&nbsp;Фрунзе]] окупаційна радянська влада в місті була відновлена.

У місті розгорнувся [[Червоний терор у Сімферополі|червоний терор]], яким керували [[Бела Кун]] та [[Землячка Розалія Самійлівна|Розалія Землячка]]. Масові розстріли офіцерів, діячів старого режиму та духовенства у Сімферополі та окрузі тривали з листопада 1920 по березень 1921 років, потім їхня кількість знизилася і вони закінчилися до травня 1921 року. За даними істориків С.&nbsp;В.&nbsp;Волкова та [[Фельштинський Юрій Георгійович|Ю.&nbsp;Г.&nbsp;Фельштинського]], підчерпнутим з офіційних радянських джерел, у Сімферополі було страчено близько 20 000 осіб.<ref name="encyclopedia">{{книга
|автор = Авторский коллектив
|заглавие = Гражданская война в России: энциклопедия катастрофы
|ответственный = Составитель и ответственный редактор: [[Володихин, Дмитрий Михайлович|Д. М. Володихин]], научный редактор [[Волков, Сергей Владимирович|С. В. Волков]]
|издание = 1-е
|место = М.
|издательство = Сибирский цирюльник
|год = 2010
|страницы = 277
|страниц = 400
|серия = 
|isbn = 978-5-903888-14-6
|тираж = 
}}</ref>

== Сімферополь у період першої радянської окупації, 1921—1941 роки ==
З 1921 року місто стало столицею [[Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Кримської АРСР]].

У 1922 році закладається [[Сквер імені В. І. Леніна]].

У 1926 році чисельність населення становила 87,2 тис. осіб.
[[Файл:План Сімферополя 1930 року.jpg|мініатюра|праворуч||План Сімферополя 1930 року]]
1928 року в Сімферополі відбувся процес над [[Ібраїмов Велі|Велі Ібраїмовим]], головою ЦВК Кримської АРСР, що був розстріляний. З цього моменту поступово згортається політика [[Коренізація кримських татар|татаризації]] ([[Коренізація|коренізації]]).<ref name="Семена">{{Cite web|url=http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/delo_veli_ibraimova_i_milli_firka.html|title=Н. Семена. ДЕЛО ВЕЛИ ИБРАИМОВА И «МИЛЛИ ФИРКА» // «Зеркало недели. Украина», 19.03.99|access-date=2019-05-14|archive-date=2016-03-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20160302004735/http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/delo_veli_ibraimova_i_milli_firka.html|deadlink=no}}</ref>
[[Файл:Gogol26a.jpg|міні|ліворуч|Трамвай на вулиці Гоголівській. Листівка [[1930-ті|1930-х]] років]]
У 1920-х роках будується [[Робоче селище (Сімферополь)|Робоче селище]], таким чином місто починає розширюватися на південь по Севастопольському шосе. У 1930-х поблизу з'являється майбутній [[Парк імені Тараса Шевченка (Сімферополь)|Парк імені Тараса Шевченка]].

У 1934 році радянська влада руйнує [[Перший міський цвинтар]], на його території будується житловий кварталз могильних плит. Втім, будинки з надгробків зводили не лише на зруйнованому цвинтарі&nbsp;— таких близько десятка у всьому центрі Сімферополя

У 1936 році на околиці міста у селі Бор-Чокрак було збудовано [[Заводське (аеропорт)|аеропорт]].

Перед Другою світовою війною до складу міста увійшло села [[Багча-Елі (Сімферополь)|Багча-Елі]], [[Червона Гірка (Сімферополь)|Червона Гірка]], [[Українка (Сімферополь)|Українка]] та [[Петрівська балка]].

1939 року чисельність населення міста становила 142,7 тис. осіб.<ref name="autogenerated32">Симферополь // Великая Отечественная война 1941—1945. Энциклопедия. / редколл., гл. ред. М.&nbsp;М.&nbsp;Козлов. М., «Советская энциклопедия», 1985. стр.652</ref>

У грудні 1939 року було сформовано Сімферопольське піхотне військове училище РСЧА. Імовірно, знаходилося воно на території, де з 1920-х роках дислокувалася 1-а кавалерійська школа імені ЦВК Кримської АРСР, нині район вулиці Калініна.<ref name=":03">{{Статья|ссылка=http://mil.sevhome.ru/krymskij-garnizon/v-broshevan-simferopol-simferopolskoe-intendantskoe-uchilishhe/|автор=Брошеван В.|заглавие=Симферопольское интендантское училище|год=2014|издание=Военно-исторический портал Military Крым}}</ref>

У 1940 році тут діяли кілька підприємств харчової та шкіряно-взуттєвої промисловості.

У 1940 році, до 20-річчя [[Перекопсько-Чонгарська операція|штурму Перекопа]] в Сімферополі, відкривається панорама «штурму Перекопу» (розташовувалася у будівлі [[Сімферопольський художній музей]], нині вул. К. Лібкнехта, 35). Це була найбільша картина створена СРСР при консультації баталіста [[Самокиш Микола Семенович|М.&nbsp;С.&nbsp;Самокиша]]. Загальна площа полотна становила 130×18&nbsp;м. Загинула під час бомбардування під час евакуації.<ref>{{Статья|автор=Андреева Л. Ю.|заглавие=К истории создания панорамы «Штурм Перекопа»|ссылка=http://repository.crimea.edu/jspui/bitstream/123456789/8018/1/Андреева.pdf|язык=русский|издание=Учёные записки Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Сер. «Ист. науки».|тип=|год=2012|месяц=|число=|том=25 (64)|номер=2|страницы=30—42|issn=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140329003326/http://repository.crimea.edu/jspui/bitstream/123456789/8018/1/Андреева.pdf|archivedate=2014-03-29}}</ref>

Після початку [[Друга світова війна|Другої Світової війни]] підприємства міста розпочали випуск військової продукції, у місті було сформовано два полки народного ополчення та два винищувальні батальйони. Крім того, у вересні-жовтні 1941 року на базі винищувальних батальйонів, працівників [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]] та партгоспактиву в Сімферополі було створено та підготовлено три партизанські загони (загальною чисельністю близько 600 осіб).

У зв'язку з наближенням лінії фронту [[Депортація радянських німців під час Другої світової війни|німецьке населення було депортовано до східних районів СРСР]].

== Сімферополь у період німецько-румунської окупації, 1941—1944 роки ==
[[Файл:Symferopol po zdobyciu przez wojska niemieckie (2-947).jpg|міні|ліворуч|Сімферополь після окупації німецькими військами. По тимчасово відбудованому мосту проїжджає військова машина.]]
1 листопада 1941 року Сімферополь був окупований німецькими військами, у місці почалися [[Голокост у Сімферополі|масові вбивства]].

Під приводом переміщення на роботи [[євреї]], [[кримчаки]], а потім і інші групи населення вивозилися до протитанкового рову на 10&nbsp;км шосе Сімферополь-Феодосія, де й розстрілялися душогубки. Вбивства в Криму велися айнзацкомандами 10a, 10b, 11a, 11b [[Айнзатцгрупи|айнзацгрупи]] D.

У лютому-березні 1942-го почалися розправи над психіатричними хворими. 7 березня 1942 року на територію лікарні, оточену есесівцями, в'їхали машини-душогубки. З 450 пацієнтів того дня було знищено 447, трьом дивом вдалося вижити. Було страчено головного лікаря Наума Балабана з дружиною та інших медиків.<ref name=":02">{{Cite web|url=http://tavrida.crimealib.ru/view_page_view.php?id=189|title=Балабан Наум Исидорович 1889–1942 врач-психиатр, военврач I ранга|author=По материалам Государственного архива РК и Б. Берлина|website=Портал «Таврида: вчера и сегодня» Крымской республиканской универсальной научной библиотеки им. И. Я. Франко|date=2016|publisher=|access-date=2021-04-24|archive-date=2020-02-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20200202154547/http://tavrida.crimealib.ru/view_page_view.php?id=189|deadlink=no}}</ref>
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-B18164, Russland, Simferopol, Razzia.jpg|міні|Сімферополь. Заарештовані у супроводі німецького фельджендарма (військового поліцейського) та німецьких солдатів, 1942 рік.]]
Поблизу міста, на території [[Червоний (радгосп)|радгоспу «Червоний»]], було організовано табір смерті, в якому було вбито понад 10 тисяч осіб із мирного населення та військовополонених.<ref>{{cite web|url=http://reeana.com/in-detail/item/1486.html|title=Тайны совхоза «Красный» (ФОТО)|accessdate=2013-02-06|archiveurl=https://www.webcitation.org/6EzPqFzGU?url=http://reeana.com/in-detail/item/1486.html|archivedate=2013-03-09}}</ref>

У Криму, у Сімферополі, з грудня 1941 року видавалася газета «Голос Криму»&nbsp;— колабораціоністська газета російською мовою. Там же, частково на базі друкарні та персоналу радянської газети «<nowiki/>[[Къызыл Къырым]]<nowiki/>», з січня 1942&nbsp;р. як друкований орган [[Сімферопольський мусульманський комітет|Сімферопольського мусульманського комітету]] видавалася колабораціоністська газета «<nowiki/>[[Azat Kırım]]<nowiki/>» («Вільний Крим»).<ref name="gurk">''[[Гуркович, Владимир Николаевич|Гуркович В. Н.]]'' [http://a-pesni.org/ww2/oficial/krym/a-obrvraga.php Образ врага (профашистские газеты «Голос Крыма» и «Азат Кърым» о союзниках СССР в годы Второй мировой войны)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181125163248/http://a-pesni.org/ww2/oficial/krym/a-obrvraga.php|date=2018-11-25}} // Историческое наследие Крыма, 2004, №&nbsp;8.</ref>

Загалом у період [[Німецька окупація СРСР|німецько-румунської окупації]] в Сімферополі та околицях міста було вбито 22,6 тисячі людей, ще кілька тисяч було вивезено на примусові роботи. Проте, в умовах окупації, у місті діяли радянські підпільні групи, які у травні 1943 року об'єдналися в Сімферопольську підпільну організацію (яку очолив С.&nbsp;Н.&nbsp;Кусакін, а після його загибелі&nbsp;— А.&nbsp;Н.&nbsp;Косухін), групу акторів «Сокіл» під керівництвом [[Перегонець Олександра Федорівна|О.&nbsp;Ф.&nbsp;Перегонець]] та [[Баришев Микола Андрійович|М.&nbsp;А.&nbsp;Баришева]], групу залізничників В.&nbsp;К.&nbsp;Єфремова. У листопаді 1943 тут почав діяти підпільний обком ВКП(б), який очолив І.&nbsp;А.&nbsp;Козлов, він об'єднав 42 підпільні групи та організації загальною чисельністю близько 400 осіб.

Німецьке командування планувало підірвати місто разом із [[Червона армія|Червоною Армією]], що вступила до нього, але підпільникам групи «Сокіл» [[Кримський академічний російський драматичний театр імені Максима Горького|драматичного театру]] вдалося за кілька тижнів до цього створити карту мінування міста і вночі знищити кабелі до мін і смолоскипників.<ref>{{Cite web|url=http://simferopoll.ru/?page_id=33|title=Симферополь — История и современность|access-date=2017-05-31|archive-date=2020-10-20|archive-url=https://web.archive.org/web/20201020134558/http://simferopoll.ru/?page_id=33|deadlink=yes}}</ref>

У ході бойових дій та німецької окупації місто серйозно постраждало, тут було знищено 30&nbsp;% житлового фонду, підірвано залізничний вокзал, знищено чи вивезено обладнання всіх підприємств міста. Загальні збитки від окупації міста становили 412&nbsp;млн рублів.

== Сімферополь у період другої радянської окупації, 1944—1991 роки ==
[[Файл:T34 a Simferopoli.png|thumb|Радянський танк Т-34 входить до Сімферополя, квітень 1944 року.]]
13 квітня 1944 року місто було захоплено радянськими військами за сприяння партизанів 1-ої бригади Північного з'єднання Ф.&nbsp;І.&nbsp;Федоренка та підпільників груп Косухіна та Бабія.

Наказом ВГК присвоєно найменування «Сімферопольських»: [[77-ма стрілецька дивізія (СРСР)|77-ї Червонопрапорної стрілецької дивізії ім. С. Орджонікідзе]], 15-ї зенітної артилерійської дивізії (полковник В.&nbsp;І.&nbsp;Баженов), 18-ї зенітної артилерійської дивізії, 21-ї окремої винищувально-протитанкової артилерійської бригади, 85-го гвардійського полкуку. Яременка), 207-му гвардійському гаубичному артилерійському полку (підполковник А.&nbsp;Д.&nbsp;Сироткін), 21-му гвардійському мінометному полку (майор І.&nbsp;І.&nbsp;Мацієвський), 867-му самохідному артилерійському полку, 52-му окремо А. Неділько), 7-й інженерній саперній бригаді (підполковник П.&nbsp;Х.&nbsp;Безцінний), а також 3-му армійському гвардійському моторизованому інженерному батальйону (майор А.&nbsp;К.&nbsp;Сичов).<ref>''М.&nbsp;Л.&nbsp;Дударенко, Ю.&nbsp;Г.&nbsp;Перечнев, В.&nbsp;Т.&nbsp;Елисеев и др.'' [http://www.soldat.ru/spravka/freedom/1-ssr-5.html Освобождение городов СССР (П-С)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100214063904/http://www.soldat.ru/spravka/freedom/1-ssr-5.html |date=2010-02-14 }} / Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945.</ref>

14 травня 1944 року в Сімферополі відбувся великий мітинг трудящих Криму та воїнів [[4-й Український фронт|4-го Українського фронту]] на честь повного звільнення Криму від німців за участю генералів [[Толбухін Федір Іванович|Ф.&nbsp;І.&nbsp;Толбухіна]], [[Крейзер Яків Григорович|Я.&nbsp;Г.&nbsp;Крейзера]], [[Захаров Георгій Федорович|Г.&nbsp;Ф.&nbsp;Захарова]], [[Хрюкін Тимофій Тимофійович|Т.&nbsp;Т.&nbsp;Хрюкіна]] та інших. Комуністичну владу Криму представляв перший секретар обкому [[Булатов Володимир Семенович|В.&nbsp;С.&nbsp;Булатов]], секретар Сімферопольського міськкому С.&nbsp;В.&nbsp;Мартинов.<ref>{{Статья|ссылка=http://simferopol.in/index.php?app=core&module=attach&section=attach&attach_rel_module=post&attach_id=71446|автор=Редакционная|заглавие=В честь освобождения Крыма|год=1944|издание=Сын Отечества|тип=Ежедневная красноармейская газета|месяц=мая|число=15|номер=113|страницы=1|archivedate=2021-04-24|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210424120804/http://simferopol.in/index.php?app=core&module=attach&section=attach&attach_rel_module=post&attach_id=71446}}</ref>
[[Файл:Старый город, Симферополь (2020) 17 (cropped).jpg|thumb|left|Мечеть [[Сеїт-Халіль Челебі]] після депортації кримських татар була перетворена в багатоквартирний будинок.]]
Навесні-літом 1944 року [[Депортація кримських народів у СРСР|кримськотатарське, грецьке, болгарське, вірменське та частково караїмське населення було депортовано комуністичною владою з Криму]], включаючи Сімферополь, та розселене по всій території СРСР.<ref name="depor">Российский центр по сохранению и изучению документов новейшей истории.&nbsp;— Ф. П. 17.&nbsp;— Оп. 88.&nbsp;— Д. 309.&nbsp;— Л. 17-18.</ref>

Після закінчення війни місто було повністю відновлено, надалі, після реконструкції та розширення підприємств місто перетворилося на великий промисловий центр. Руйнуються [[старий та новий міські татарські цвинтарі]], каміння з надмогильних плит використовується як будівельний матеріал для різних будівель.

3 лютого 1945 року в [[Особняк Ракова|особняку Ракова]] зупинявся прем'єр-міністр [[Велика Британія|Сполученого Королівства]] [[Вінстон Черчилль|Вінстон Черчілль]], який прямував з [[Саки (авіабаза)|аеродрому «Сакі»]] до [[Алушта|Алушти]] на [[Ялтинська конференція|Ялтинську конференцію]].<ref name="ab1">Кутайсова Марина. [https://docplayer.ru/36668132-K-istoricheskoy-topografii-goroda.html Малоизвестные страницы истории Симферополя. К исторической топографии города]{{Недоступная ссылка}} (2001)</ref>

30 червня 1945 року, після ліквідації Автономної Республіки, Сімферополь став центром [[Кримська область|Кримської області РРФСР]], що у 1954 році була [[Передача Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР|передана УРСР]].

5 квітня 1946 року на кафедру до Сімферополя було переведено архієпископа [[Лука (Войно-Ясенецький)|Луку (Войно-Ясенецького)]], що помер тут у 1961 році та похований у Сімферополі. У 2000 році [[Архієрейський собор|Архієрейським собором]] [[Російська православна церква|Російської православної церкви]] прославлений як [[сповідник (святий)]] у сонмі новомучеників та сповідників Російських. У Сімферополі ім'ям Луки названо каплицю, військовий шпиталь, сквер.<ref>{{Книга
|автор = Лисичкин В. А.
|заглавие = Лука, врач возлюбленный.
|ответственный = 
|издание = 
|место = М.
|издательство = Издательский Совет РПЦ
|год = 2009
|страницы = 
|страниц = 456
|isbn = 
|isbn2 = 
}}</ref>

У 1948 році відкривається [[Військовий цвинтар (Сімферополь)|Військовий цвинтар]], де було проведено перепоховання з парків, скверів, та братніх й одиночних могил поза цвинтарями.

З початком будівництва [[Сімферопольське водосховище|Сімферопольського водоймища]] у 1950-тих роках до складу міста включили село [[Бітак (Сімферополь)|Бітак (Пригороднє)]], також став забудовуватися район будівників водосховища [[Стройка]]&nbsp;— майбутній район університету. У [[Робоче селище (Сімферополь)|Робочому селищі]] німецькими військовополоненими далі на південь будуються нові будинки, на місті зруйнованого [[Європейський (готель, Сімферополь)|готелю «Європейський»]] розбивають [[Сквер ім. 200-річчя Сімферополя|сквер Дибенко]], з'являється [[Сквер Миру (Сімферополь)|Сквер Миру]].

1953 року було відкрито новий [[Сімферополь (станція)|залізничний вокзал]].

Станом на початок 1956 року основу економіки міста становили підприємства харчової промисловості (4 консервні заводи, ферментаційний завод, м'ясокомбінат, макаронна фабрика, 4 консервні заводи та ін.), які забезпечували понад 50&nbsp;% обсягу промислового виробництва; також тут діяли шкіряно-взуттєвий комбінат, лісово-меблевий комбінат, ефірно-олійний комбінат, дві швейні, трикотажна та галантерейна фабрики, [[Кримський науковий центр НАН України|кримська філія]] [[Національна академія наук України|АН УРСР]], три вищих навчальних заклади, 11 середньо-спеціальних навчальних закладів, 5 шкіл робітничої молоді , 7 семирічних та 6 початкових шкіл, [[Кримський академічний російський драматичний театр імені Максима Горького|обласний драматичний театр ім. А.&nbsp;М.&nbsp;Горького]], [[Кримський академічний театр ляльок|театр ляльок]], понад 60 стаціонарних та 85 пересувних бібліотек, 4 кінотеатри, 12 клубів та туристична база.

У 1957 році до складу міста увійшов цілий ряд навколішніх сіл: [[Бор-Чокрак (Сімферополь)|Бор-Чокрак (Заводське)]], [[Жигулін гай]], [[Сергіївка (Сімферополь)|Сергіївка]], [[Новосергіївка (Сімферополь)|Новосергіївка]], а у 1959 році село [[Мар'їне (Сімферополь)|Мар'їне]], [[Новороманівка (Сімферополь)|Новороманівка]]. Створюється Парк Квітів, що у 1960 році отримав назву [[Парк імені Треньова]].

У 1958 році з'являється [[Дитячий парк (Сімферополь)|Дитячий парк]].
[[Файл:COA Simferopol (1971).gif|міні|Радянський герб Сімферополя 1971 року]]
За [[Перепис населення СРСР (1959)|переписом 1959 року]] чисельність населення становила 187 623 особи.<ref>{{Cite web|url=http://demoscope.ru/weekly/ssp/ussr59_reg2.php|title=Всесоюзная перепись населения 1959 г.|access-date=2018-10-16|archive-date=2012-05-21|archive-url=https://web.archive.org/web/20120521181629/http://demoscope.ru/weekly/ssp/ussr59_reg2.php|deadlink=no}}</ref> Також, у 1959 році розпочали роботу [[Сімферопольська телевежа|телецентр]] та [[Кримський тролейбус|міський тролейбус]].

У 1960-х роках починає забудовуватися район [[Москільце|Москільця]].

При будівництві Сімферопольського вищого військово-політичного училища знищуються караїмський, частини єврейського та православного секторів [[Староросійський цвинтар|Староросійського цвинтаря]].

У 1964 року з'являється новий міський цвинтар [[Абдал (цвинтар)|Абдал]], у 1965 заснований [[Гагарінський парк]].

У 1967 році було встановлено пам'ятник В.&nbsp;І.&nbsp;Леніну і введений в дію [[Сімферопольський телевізійний завод «Фотон»|телевізійний завод «Фотон»]].
[[File:Notitle - panoramio (1519).jpg|ліворуч|міні|[[Будівля Верховної Ради Автономної Республіки Крим]].]]
У 1970 роках забудовуються нові житлові масиви [[Льодозавод]]у: Героїв Сталінграду та Маршала Жукова.

У 1971 році було збудовано Палац піонерів та школярів (архітектори Б.&nbsp;Д.&nbsp;Ябчаник, Є.&nbsp;В.&nbsp;Кондрацький) та затверджено радянський герб Сімферополя рішенням ІІ сесії XIII скликання Сімферопольської міської Ради депутатів трудящих. Автори герба: Л.&nbsp;В.&nbsp;Лабенок, Н.&nbsp;М.&nbsp;Лядовський, Л.&nbsp;П.&nbsp;Фруслов.

У 1972 році Кримський педагогічний інститут було перетворено на Сімферопольський університет, з'являється [[Сімферопольський дендрарій]].

У 1975 році було відкрито меморіал Невідомому солдатові та запалено Вічний вогонь.

У 1977 році у склад міста входять села [[Ескі Абдал (Загороднє)|Старий Абдал (Загороднє)]], [[Яни Абдал (Біле)|Новий Абдал (Біле)]], [[Свобода (Сімферополь)|Свобода]], [[Чокурча (Сімферополь)|Чокурча (Лугове)]].

У 1980-х роках почалося будівництво сучасного мікрорайону навколо вулиці Бела Куна. Почінається будівництво будівлі обласного комітету [[Комуністична партія Радянського Союзу|Комуністичної партії]], що була закінчена у 1988 році й згодом стала [[Будівля Верховної Ради Автономної Республіки Крим|будівлею Верховної Ради Автономної Республіки Крим]].

1984 року Сімферополь був нагороджений [[Орден Трудового Червоного Прапора|орденом Трудового Червоного Прапора]].

У 1987 році забудовується мікрорайон [[Пневматика (Сімферополь)|Пневматика]].

За [[Перепис населення СРСР (1989)|переписом населення СРСР 1989 року]] чисельність населення становила 343 565 осіб<ref>{{Cite web|url=http://demoscope.ru/weekly/ssp/sng89_reg2.php|title=Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу|access-date=2018-10-15|archive-date=2012-02-04|archive-url=https://www.webcitation.org/65CnSL6Mw?url=http://demoscope.ru/weekly/ssp/sng89_reg2.php|deadlink=no}}</ref>, у цей час тут діяли три вищі навчальні заклади, три театри, художній музей і краєзнавчий музей, основою економіки були харчосмакова промисловість (парфумерно-косметична, консервна, виноробна та тютюнова). в першу чергу, шкіряно-взуттєва та трикотажна), а також машинобудування (виробництво обладнання для харчової промисловості та телевізорів).

У 1989 році до складу міста увійшли села [[Богурча (Кам'янка)]], [[Кирпичне (Сімферополь)|Кирпичне]].

14 листопада 1989 року заборони на повернення депортованих національностей офіційно визнано недійсними, а [[Верховна Рада Автономної Республіки Крим|Верховна Рада Криму]] оприлюднила заяву про те, що попередні депортації народів були злочинною діяльністю.<ref name="указ67">{{Cite web |url=http://kirimtatar.com/Archive/ukaz1967.html |title=«... Не можна не відзначити, що значна частина татарського населення висловлює бажання повернутися в Крим». До 35-річчя Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму»{{ref-ru}}|accessdate=2016-02-06 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141104131110/http://www.kirimtatar.com/Archive/ukaz1967.html |archivedate=2014-11-04 |deadlink=yes }}</ref><ref name="USSR">{{Cite web |url=http://www.alexanderyakovlev.org/fond/issues-doc/67942 |title=Декларація Верховної Ради СРСР «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, що зазнали насильницького переселення, і забезпечення їхніх прав» {{ref-ru}} |accessdate=8 травня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190224150556/https://www.alexanderyakovlev.org/fond/issues-doc/67942 |archivedate=24 February 2019 |deadurl=no }}</ref> Скасування заборони на повернення депортованих національносте проклало шлях для 260 000 кримських татар повернутися на батьківщину.

Попри це, повернення кримських татар не було простим процесом&nbsp;— в 1989 році, коли вони почали масово повертатись, [[Російський націоналізм|російські націоналісти]] влаштували акції протесту в Криму під гаслом: «татарські зрадники&nbsp;— геть з Криму!»

== Сімферополь у складі незалежної України ==
{{wide image|Zavodskoe Airport.JPG|1100px|align-cap=center|Вид на [[Заводське (аеропорт)|аеродром Заводське]]. Сімферополь. Вид на Внутрішню та Головну гряди Кримських гір, 2010 рік.}}
[[Файл:Simferopol1990s city prcoa n9087.png|міні|Проєкт гербу міста 90-х років.]]
[[Файл:2009. Оригинальная марка Украины. Симферополь.jpg|мініатюра|ліворуч|Башта [[Сімферополь (станція)|залізничного вокзалу Сімферополь]] на поштовій марці України, 2009]]
[[Файл:Памятник жертвам депортации - panoramio.jpg|міні|ліворуч|Пам'ятник жертвам депортації, 2011 рік.]]
У 1991 році не менш як 117 кримськотатарських сімей жили в наметах на двох луках поблизу [[Сімферополь|Сімферополя]], чекаючи коли влада надасть їм постійне місце проживання.{{Sfn|Human Rights Watch|1991|с=44}}

1 січня 1992 року принаймні 166,000 кримських татар повернулися у Крим, зокрема і в Сімферополь.<ref>[[Історія Сімферополя#Kamm|Kamm, 8 February 1992]]</ref>

У зв'язву з цим на початку 1990-х років у місті з'явилися нові райони, наприклад мікрорайони [[Ак-Мечеть (мікрорайон)|Ак-Мечеть]], [[Льодозавод|Мерхамет]], [[Новомиколаївка (Сімферополь)|Новомиколаївка]], [[Хошкельди]], [[Яни Бор-Чокрак (Сімферополь)|Новий Бор-Чокрак (Фонтани)]].

З 1993 року і до 2006 року місто беззмінно очолював [[Єрмак Валерій Федорович|Валерій Федорович Єрмак]], спершу як голова Сімферопольської міської ради та міського виконавчого комітету, потім двічі як Сімферопольський міський голова.<ref>{{Cite web|url=https://news.liga.net/all/news/merom-simferopolya-stal-valeriy-ermak|title=Мэром Симферополя стал Валерий Ермак|date=2002-04-04|publisher=news.liga.net|lang=ru|accessdate=2019-05-01|archive-date=2019-05-01|archive-url=https://web.archive.org/web/20190501184846/https://news.liga.net/all/news/merom-simferopolya-stal-valeriy-ermak|deadlink=no}}</ref>

На рубежі 1994—1995 років у Сімферополі було додатково розміщено роту внутрішніх військ [[Міністерство внутрішніх справ|МВС]] України.<ref>В.&nbsp;М.&nbsp;Захаров. Военное строительство в государствах постсоветского пространства. М., РИСИ, 2011. стр.121</ref>

У травні 1995 року [[Кабінет Міністрів України|Кабінет міністрів України]] ухвалив рішення про приватизацію [[Автотранспортне підприємство|АТП]]-14301, будівельно-монтажного управління цивільної авіації №&nbsp;21<ref>«''1131804 Будівельно-монтажне управління цивільної авіації №&nbsp;21, м. Сімферополь''»

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/343а-95-п Постанова Кабінету міністрів України №&nbsp;343а від 15 травня 1995&nbsp;р. «Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181226233002/http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/343а-95-п |date= 26 грудня 2018 }}</ref>, будівельного тресту «Громадянбуд», тресту «Кримгідроспецбуд», Сімферопольського заводу пластмас ім. 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, Сімферопольського авторемонтного заводу ім. Куйбишева, Сімферопольського склотарного заводу, Сімферопольської шкіргалантерейної фабрики, торгово-виробничого підприємства «Кримодяг», спеціалізованого ремонтно-будівельного управління «Кримліфт», Сімферопольської автобази №&nbsp;4, підприємства з переробки та реалізації рибопродукції «Кримриба», машинобудівної продукції та підприємства «Кримдержторг».<ref>{{Cite web|url=http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/343б-95-п|title=Постанова Кабінету міністрів України № 343б від 15 травня 1995 р. «Перелік об'єктів, що підлягають обов’язковій приватизації у 1995 році»|access-date=2018-10-17|archive-date=2018-12-27|archive-url=https://web.archive.org/web/20181227230705/http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/343б-95-п|deadlink=no}}</ref>

У 1995 році в місті проходить три фінальні концерти фестивалю [[Червона рута (фестиваль)|Червона рута]]'95.

<blockquote>«Такої кількості людей, як у Сімферополі, такої концентрованості я ніде не бачив: люди висіли на деревах, мов грона винограду, дивились з вікон і навіть з дахів будинків!»&nbsp;— Анатолій Калиниченко.<ref>{{Cite web|title="На схід їздять сміливі" - організатори "Червоної Рути" про фестиваль у Маріуполі|url=https://www.armyfm.com.ua/na-shіd-їzdjat-smіlivі---organіzatori-chervonoї-ruti-pro-festival-u-marіupolі/|website=www.armyfm.com.ua|accessdate=2023-10-05|language=uk}}</ref></blockquote>

У 1997 році за рішенням Кабінету міністрів України було скорочено кількість навчальних закладів: Сімферопольське педагогічне училище було перетворено на філію Кримського індустріально-педагогічного інституту, а [[Професійно-технічне училище|професійно-технічні училища]] №&nbsp;33, 38 та 39 було ліквідовано.<ref>{{Cite web|url=http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/526-97-п|title=Постанова Кабінету міністрів України № 526 від 29 травня 1997 р. «Про вдосконалення мережі вищих та професійно-технічних навчальних закладів»|access-date=2018-10-15|archive-date=2019-05-25|archive-url=https://web.archive.org/web/20190525041054/https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/526-97-%25D0%25BF|deadlink=no}}</ref>
[[Файл:Krimskv.jpg|thumb|Колектив газети «Кримський час» з тисячним номером газети, 2000 рік.]]
[[Указ Президента України|Указом Президента України]] №&nbsp;1073/99 від 26 серпня 1999 року Сімферопольському університету повернуто історичну назву&nbsp;— [[Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського|Таврійський університет]] та призначено статус [[Національний університет|національного університету]].<ref>Про перейменування Сімферопольського державного університету імені Фрунзе: Указ Президента України від 26.08.1999&nbsp;р. №&nbsp;1073/99. URL: <nowiki>https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1073/99#Text</nowiki> (дата звернення: 29.03.2023).</ref>

Таврійській єпархії повернуто будівлю колишньої семінарії, що відновила навчання. У місті відкриваються нові музеї: Шоколаду, музей Св. Луки, музей Іллі Сельвінського.

9 вересня 2004 року [[Меморіальний військовий цвинтар 1853 року|меморіальний комплекс 1853 року]], що включає храм св. Марії Магдалини, повністю відновлено та передано Сімферопольській та Кримській єпархії Української Православної Церкви.

У 2005 році відкрито [[Ботанічний сад при Таврійському університеті Салгирка|Ботанічний сад при Таврійському університеті]].

26 березня 2006 року городським головою обрали Геннадія Бабенка.<ref>{{Cite news|title=Представник Президента України в Криму позивається до нелегітимного, на його думку, мера Сімферополя.|url=https://www.radiosvoboda.org/a/953175.html|work=Радіо Свобода|date=2008-02-05|accessdate=2023-09-27|language=uk|first=Радіо|last=Свобода}}</ref> 27 березня 2006 року сімферопольський тервиборчком визнав недійсними вибори мера, причиною такого рішення стала відсутність у бюлетенях позначки «вибув» навпроти прізвища одного з кандидатів. 9 червня 2006 року Залізничний райсуд Сімферополя визнав вибори недійсними та заборонив Геннадію Бабенку, який отримав найбільше голосів виборців, виконувати обов'язки мера, а також ухвалив, що тервиборчком має призначити нову дату виборів.<ref>{{Cite web|title=Контекст|url=https://www.kommersant.ru/doc/853393|website=www.kommersant.ru|date=2008-02-15|accessdate=2023-09-27|language=ru}}</ref> Попри це, Бабенко залишався городським головою до 2010 року.

У 2009 році до чергового ювілею міста було відкрито Музей історії міста, також відновлюють роботу музей меліорації, музей історії тролейбусного парку, музей історії залізничного вокзалу.

2 листопада 2010 році городським головою міста обрали Віктора Агеєва.<ref>{{Cite web|title=Выборы в Симферополе выиграл регионал Агеев|url=https://rus.lb.ua/news/2010/11/02/72377_vibori_v_simferopole_viigral_reg.html|website=LB.ua|date=2010-11-02|accessdate=2023-09-27}}</ref>

У 2011 році на території [[Неаполь Скіфський|Неаполя-Скіфського]] відбувся перший театралізований захід до Дня міста.

У 2012 році, на століття відкриття травмаю, [[Трансформаторна підстанція та електричні стовпи (Сімферополь)|трансформаторна підстанція та електричні стовпи]] стали [[Пам'ятка науки і техніки|пам'яткою науки і техніки]] національного значення.
[[Файл:БТРы - panoramio.jpg|thumb|left|БТРи на зберіганні у Сімферополі, 2011]]
Станом на 1 січня 2013 року чисельність населення становила 342 580 осіб.<ref>{{Cite web|url=http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2013/sb_nnas_2012.pdf|title=Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. Державна служба статистики України. Київ, 2013. стор.38|access-date=2018-10-15|archive-date=2013-10-12|archive-url=https://web.archive.org/web/20131012013028/http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2013/sb_nnas_2012.pdf|deadlink=no}}</ref>

У березні 2013 року створюється [[Регіональний ландшафтний парк «Бітак»]].

23 квітня 2013&nbsp;р. за участю голови Ради Міністрів та голови Верховної Ради АР Крим, Міністра освіти і науки України біля входу до центрального корпусу [[Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського|Таврійського університету]] було відкрито пам'ятник [[Вернадський Володимир Іванович|В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадському]]&nbsp;— подію приурочено до 150-річного ювілею вченого. Ректор університету [[Багров Микола Васильович|Микола Багров]] назвав відкриття пам'ятника «епохальною подією» та «відновленням історичної справедливості». Автор скульптури&nbsp;— заслужений художник України Сергій Нікітін.<ref>Садовський В. Фрунзе, посунься. ''Українська молода''. URL: <nowiki>https://www.umoloda.kiev.ua/number/2263/219/80592/</nowiki> (дата звернення: 29.03.2023).</ref>

23 листопада 2013 року кримські активісти [[Євромайдан у регіонах України|Євромайдану]] пройшли маршем Сімферополем ‒ від Кабінету міністрів до [[Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим|представництва президента в Автономній Республіці Крим]].<ref>{{Cite web|title=Євромайдан і Крим: проукраїнські мітинги, тітушки та справи про розстріли|url=https://ua.krymr.com/a/yevromaidan-ta-krym-mitynhy-titushky-i-spravy-pro-rozstrily/30445931.html|website=Крым.Реалии|date=2020-02-20|accessdate=2023-09-26|language=uk}}</ref>

24 листопада 2013 року на центральній [[Площа Леніна (Сімферополь)|площі Леніна]] у Сімферополі одночасно пройшли два мітинги&nbsp;— за та проти підписання Україною [[Угода про асоціацію з Європейським Союзом|угоди про асоціацію з Європейським союзом]].<ref>{{Citation|title=Евромайдан в Симферополе: как митинговали за и против евроинтеграции|url=https://www.radiosvoboda.org/a/28132277.html|date=2019-11-21|accessdate=2023-09-26|language=uk}}</ref> З [[Прапор України|українськими]], [[Прапор кримських татар|кримськотатарськими]] та [[Прапор Європи|європейськими]] прапорами кримські активісти виходили на площу Леніна під стіни Ради міністрів автономії у Сімферополі та під [[Верховна Рада Автономної Республіки Крим|Верховну Раду Криму]] на [[Площа Республіки (Сімферополь)|Площу Республіки]].<ref>{{Cite news|title=Хроніки Євромайдану в Криму: півострів, що хотів до Європи|url=https://www.radiosvoboda.org/a/28137628.html|work=Радіо Свобода|accessdate=2023-09-26|language=uk|last=Крим.Реалії}}</ref>

7 грудня учасники акції на підтримку євроінтеграції України знову провели мітинг під стінами Ради міністрів АРК, а потім пройшли центральними вулицями міста до приміщення Постійного представництва президента України в Криму. В акціях взяли участь до півтисячі осіб. Під час пікетування учасники акції ухвалили резолюцію з вимогою розпуску Верховної Ради АРК, яка минулого тижня закликала президента запровадити в Україні надзвичайний стан.<ref>{{Cite web|title=Акції солідарності з Майданом підхопили на Сході і Півдні України - Український тиждень|url=https://tyzhden.ua/aktsii-solidarnosti-z-majdanom-pidkhopyly-na-skhodi-i-pivdni-ukrainy/|date=2013-12-07|accessdate=2023-09-26|language=uk}}</ref>

== [[Російська окупація Криму|Російська окупація]] 20 лютого 2014 року та місто під час окупації ==
20 лютого 2014 року, ще до [[Відсторонення Віктора Януковича|відсторонення президента України Віктора Януковича]], що сталося лише 21 лютого, у Криму з'явилися озброєні російські військові в формі без розпізнавальних знаків.

25 лютого під будівлею кримської Верховної Ради відбувся проросійський мітинг, організований організацією «Кримський фронт» та російськими «козацькими» організаціями. Учасники акції вигукували проросійські гасла та вимагали [[Сепаратизм в Україні|відокремлення від України]] шляхом проведення [[Референдум про статус Криму 2014|референдуму]].<ref>{{Cite web|title=У Сімферополі проходять масові мітинги кримських татар і проросійських організацій (трансляція) (відео)|url=https://lb.ua/news/2014/02/26/257241_simferopole_nachalsya_massoviy.html|website=LB.ua|date=2014-02-26|accessdate=2023-09-26}}</ref> Перед мітингувальниками виступив голова Верховної Ради АРК [[Константинов Володимир Андрійович|Володимир Константинов]], який оголосив про проведення 26 лютого позачергової сесії<ref>{{cite web|url=http://tyzhden.ua/News/103202|title="Кримський фронт" і "казакі" блокують Верховну Раду Криму з вимогою незалежності АРК|date=25 лютого 2014|publisher=Український тиждень|accessdate=2 березня 2017|archive-date=15 жовтня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20181015185806/http://tyzhden.ua/News/103202}}</ref>. У ЗМІ з'явилася інформація про те, що на сесію може бути винесено питання про вихід Криму зі складу України.<ref>{{cite web|url=http://tyzhden.ua/News/103299|title=Кримський спікер звинувачує "донецьких" у провокаціях в автономії|date=26 лютого 2014|publisher=Український тиждень|accessdate=2 березня 2017|archive-date=2 грудня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20171202155434/http://tyzhden.ua/News/103299}}</ref>
[[Файл:February 2014 Simferopol Pro-Ukrainian Manifestation.jpg|міні|ліворуч|Українська маніфестація на [[Площа Леніна (Сімферополь)|площі Леніна]] у Сімферополі, 26 лютого 2014 року.]]
[[Файл:Митинг 26.02.2014 в Симферополе.jpg|міні|Українська маніфестація біля [[Будівля Верховної Ради Автономної Республіки Крим|Верховної Ради АРК]] на [[Площа Республіки (Сімферополь)|Площі Республіки]], 26 лютого 2014 року.]]
26 лютого під стінами Верховної Ради АРК паралельно відбулися 2 акції: проукраїнський мітинг, організований [[Меджліс кримськотатарського народу|Меджлісом кримськотатарського народу]], рухом «Євромайдан Крим» та іншими проукраїнськими організаціями, котрий зібрав до 10 тисяч учасників<ref>{{Cite web|url=https://facebook.com/krymsvitlytsia/photos/a.851203165014722/968430363292001|назва=Кілька днів тому на нашій сторінці було опубліковано матеріал «STOP кривотлумаченню в ЗМІ!|видавець=“Кримська світлиця”|дата=27 лютий 2017|вебсайт=Facebook|мертвий-url=no|дата-доступу=8 листопада 2023}}</ref>, та проросійський чисельністю близько 700 осіб<ref>{{cite web|url=http://tyzhden.ua/News/103318|title=Кримський парламент так і не провів позачергове засідання|date=26 лютого 2014|publisher=Український тиждень|accessdate=2 березня 2017|archive-date=31 січня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170131233548/http://tyzhden.ua/News/103318}}</ref>, ініціатором якого стала партія [[Руська єдність|«Російська єдність»]]. Через незадовільні заходи безпеки, вжиті правоохоронцями, між проукраїнськими та проросійськими учасниками мітингів сталися сутички, у результаті чого загинули 2 людини.<ref>{{Cite web|title=Два мітинги в Сімферополі: тертя наростає|url=https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2014/02/140226_crimea_rallies_ko|website=BBC News Україна|date=2014-02-26|accessdate=2023-09-26|language=uk}}</ref> Проросійський мітинг був відтіснений до внутрішнього двору кримської Верховної Ради, а призначена днем раніше сесія парламенту була скасована<ref>{{cite web|url=http://www.dw.com/uk/як-у-криму-засуджують-противників-приєднання-до-росії/a-37709106|title=Як у Криму засуджують противників приєднання до Росії|author=Ігор Воробйов|date=25 лютого 2017|publisher=Німецька хвиля|accessdate=2 березня 2017|archive-date=27 лютого 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170227222637/http://www.dw.com/uk/як-у-криму-засуджують-противників-приєднання-до-росії/a-37709106}}</ref>.

27 лютого російські спецпризначенці [[Захоплення Верховної Ради Криму|захопили будівлю Верховної Ради Криму]], [[Сімферополь (аеропорт)|Сімферопольський аеропорт]], та інші стратегічні об'єкти в місті, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії [[Путін Володимир Володимирович|Володимир Путін]] визнав, що це були російські військові.
[[Файл:Крым, Варламов, март 2014, 02.jpg|міні|ліворуч|Російський окупант з місцевим колаборантом в [[Сімферополь (аеропорт)|аеропорту Сімферополя]], 3 березня 2014 року.]]
[[Файл:Resat Ametov.jpg|міні|[[Аметов Решат Мідатович|Решат Аметов]]&nbsp;— уродженець міста, перший цивільний, вбитий у [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-українській війні]]|300x300пкс]]
3 березня 2014 року російськими окупантами був викрадений [[Аметов Решат Мідатович|Решат Аметов]], що брав участь у мирному протесті проти окупації Криму російськими військами на [[Площа Леніна (Сімферополь)|Площі Леніна]] Сімферополя.<ref name="khpg2019">''Halya Coynash,'' [http://khpg.org/en/index.php?id=1566478964 Savagely tortured to death for the Ukrainian flag in Russian-occupied Crimea and Donbas] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190822225811/http://khpg.org/en/index.php?id=1566478964 |date=22 серпня 2019 }}{{ref-en}} // ''[[Харківська правозахисна група]]'', 23 серпня 2019</ref><ref name=":3">{{Cite web|title=Викрадений серед білого дня|url=https://ua.krymr.com/a/vbyvstvo-reshata-ametova-ne-rozsliduetsya/29823002.html|website=Крым.Реалии|accessdate=2019-08-27|language=uk|archive-date=28 серпня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190828043931/https://ua.krymr.com/a/vbyvstvo-reshata-ametova-ne-rozsliduetsya/29823002.html}}</ref> Після цього на зв'язок Решат більше не виходив.<ref>{{Cite web|title=Появилось видео похищения крымского татарина, которого позже нашли замученным|url=http://investigator.org.ua/news/123250/|website=Центр журналистских расследований|date=2014-03-27|accessdate=2019-08-27|language=ru-RU}}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.segodnya.ua/regions/krym/ustanovlena-lichnost-muzhchiny-telo-kotorogo-so-sledami-pytok-nashli-v-krymu--503365.html |title=Установлена личность мужчины, тело которого со следами пыток нашли в Крыму |publisher=[http://www.segodnya.ua/ «Сегодня»] |language=рос. |accessdate=18 березня 2014 |archive-date=18 березня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140318212239/http://www.segodnya.ua/regions/krym/ustanovlena-lichnost-muzhchiny-telo-kotorogo-so-sledami-pytok-nashli-v-krymu--503365.html }}</ref> 15 березня Аметова було знайдено мертвим у селищі [[Земляничне]] [[Білогірський район (Крим)|Білогірського району]], за 60&nbsp;км від Сімферополя.<ref name="abg">{{cite web |url=http://krymtatar.in.ua/musulmani-prostilisya-z-reshatom-ametovim/ |title=Мусульмани простилися з Решатом Аметовим |publisher=[http://krymtatar.in.ua/ «Кримськотатарське питання online»] |accessdate=18 березня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140318210740/http://krymtatar.in.ua/musulmani-prostilisya-z-reshatom-ametovim/ |archivedate=18 березня 2014 |deadurl=yes }}</ref><ref name=":0" /> На тілі чоловіка були численні ознаки катування, голову було обв'язано скотчем, очі були виколоті, а поряд з ним лежали наручники.<ref name="abg" /><ref name=":0" /> Причиною смерті було назване ножове поранення в область ока.<ref name=":3" /><ref name=":1">{{Cite web|title=Пять лет назад похитили и запытали до смерти крымскотатарского активиста Решата Аметова|url=https://www.currenttime.tv/a/reshat-ametov-five-years-anniversary/29800697.html|website=Настоящее Время|accessdate=2019-08-27|language=ru|archive-date=27 серпня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190827191815/https://www.currenttime.tv/a/reshat-ametov-five-years-anniversary/29800697.html}}</ref><ref>{{Cite web|title=Решат Аметов. В одиночку против оккупантов|url=https://ru.krymr.com/a/27619711.html|website=Крым.Реалии|accessdate=2019-08-27|language=ru|archive-date=27 серпня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190827193428/https://ru.krymr.com/a/27619711.html}}</ref> 18 березня Решата Аметова поховали на міському кладовищі Сімферополя [[Абдал]].

7 березня 2014 року у місті були викрадені Іван Бондарець та Валерій Ващук&nbsp;— два активісти Євромайдану, учасники 40-ї [[Самооборона Майдану|сотні самооборони]]. Перед зникненням встигнули повідомити, що їх затримала на сімферопольському вокзалі міліція, обшукала, зламала СІМ-карту Валерію й відпустила.<ref>{{Cite news|url=https://hromadskeradio.org/programs/kyiv-donbas/ti-shcho-znykly-za-krym-istoriyi-pyaty-znyklyh-bezvisty|title=«Ті, що зникли за Крим». Історії п’яти зниклих безвісти|date=2018-01-28|language=uk|work=Громадське радіо|accessdate=2018-03-18}}</ref> До 8:00 ранку перетелефонували до рідних з іншого номера, повідомивши про цей випадок, а з 10:00 ранку зв'язок з ними урвався.<ref>{{Cite web|url=http://ua.missingcrimea.tilda.ws/bondarets_vashchuk|title=Ті, що зникли за Крим. Іван Бондарець і Валерій Ващук|website=ua.missingcrimea.tilda.ws|accessdate=2018-03-18}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://censor.net.ua/blogs/1099567/ob_etom_vsem_nam_nado_pomnit|title=Крым: Об этом всем нам надо помнить|last=Цензор.НЕТ|language=ru-RU|work=Цензор.НЕТ|accessdate=2018-03-18}}</ref> Станом на 2021 рік не знайдені в живих.<ref name=":4">{{Cite web|url=https://www.pravda.com.ua/articles/2017/03/24/7139085/|title=Ті, що зникли. Під грифом “Невідомо”|website=Українська правда|accessdate=2018-03-18}}</ref><ref>{{Cite web|title=Валерій Ващук|url=https://krymsos.com/valerij-vashhuk/|website=krymsos.com|accessdate=2023-09-27|language=uk}}</ref>

[[Файл:Crimean crisis IMG 8622 (13284887813).jpg|міні|Українські військові у Криму, 10 березня 2014 року.]]
У березні у Сімферополі та у інших містах Криму проходили мирні жіночі акції під назвою «Жінки Криму ‒ за мир». У протестах проти окупації брали участь, переважно, жінки з дітьми. Вони шикувалися вздовж доріг в імпровізовані колони по 50-100 осіб, розгортали плакати, брали з собою українські та кримськотатарські прапори.
[[Файл:Pro-Ukrainian demonstration in Simferopol, 2014.jpg|міні|ліворуч|Український мітинг біля пам'ятника Шевченку у Сімферополі під час російської військової інтервенції до України, 9 березня 2014 року.]]
9 березня 2014 року в Сімферополі та Севастополі відбулися мітинги до 200-річчя від дня народження українського поета [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]]. У Сімферополі біля [[Пам'ятник Тарасові Шевченку (Сімферополь)|пам'ятника Шевченку]] на імпровізованій сцені співали українські пісні, читали вірші, виступав хлопець, який приїхав з [[Майдан Незалежності|Майдану]]. Вся площа біля пам'ятника Шевченку була заповнена людьми, було близько 300 осіб.

9 березня на залізничному вокзалі Сімферополя окупантами було затримано активістів кримського Євромайдану&nbsp;— керівника об'єднання Український дім Андрія Щекуна та екс-главу Республіканського комітету Криму з лісового і мисливського господарства Анатолія Ковальського.<ref>{{Cite web|title=Andriy Shchekun and Anatoliy Kovalskyy abducted at the railway station in Simferopol.|url=https://rusaggression.gov.ua//ua/andriy-shchekun-and-anatoliy-kovalskyy-abducted-at-the-railway-station-in-simferopol--9071a73c04511e4c0668e92708f2316f.html|website=Andriy Shchekun and Anatoliy Kovalskyy abducted at the railway station in Simferopol.|accessdate=2023-09-27|language=ua}}</ref><ref>{{Cite news|title=Андрія Щекуна затримали «спецслужби Криму» – Аксьонов|url=https://www.radiosvoboda.org/a/25292596.html|work=Радіо Свобода|date=2014-03-11|accessdate=2023-09-27|language=uk|first=Радіо|last=Свобода}}</ref> 20 березня, після ультиматуму, поставленого офіційним Києвом, окупаційна влада звільнила викрадених.<ref>{{Cite news|title=Анатолій Ковальський: це був жах, це справжні звірі...|url=https://www.radiosvoboda.org/a/25304688.html|work=Радіо Свобода|date=2014-03-21|accessdate=2023-09-27|language=uk|first=Радіо|last=Свобода}}</ref>
[[Файл:Qırım Haber Ajansı - Акция для спасения похищенных крымских активистов.webm|міні|Акція у Сімферополі біля пам'ятника Шевченку, спрямована на порятунок викрадених активістів «Євромайдан&nbsp;— Крим» Андрія Щекуна, Анатолія Ковальського та севастопольського активіста української громади Ігоря Кирющенка, 13 березня 2014 року.]]
14 березня у місті, як і у багатьох містах і селах Криму, люди збиралися на мітинги на підтримку територіальної цілісності України, шикувалися в «живі ланцюги».<ref>{{Cite web|title=«Ми підтримували українських військових, виходили на акції. Нам кричали: бандьори!». Спогади кримчан про початок окупації {{!}} НСПУ|url=https://nspu.com.ua/bez-rubriki/mi-pidtrimuvali-ukrainskih-vijskovih-vihodili-na-akcii-nam-krichali-bandori-spogadi-krimchan-pro-pochatok-okupacii/|date=2021-02-27|accessdate=2023-09-26|language=ru-RU|last=vyacheslav}}</ref>

16 березня 2014 року у Сімферополі, як і на всій на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого [[Анексія Криму (2014)|Росія включила Крим до свого складу]]. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.<ref>{{Cite web|title=Протестний Крим 2014 року: «До останнього була надія»|url=https://ua.krymr.com/a/protesty-v-krymu-za-ukrainu-proty-rosii-2014-rik/31123041.html|website=Крым.Реалии|date=2022-02-26|accessdate=2023-09-26|language=uk}}</ref>
[[Файл:Кокурін Сергій Вікторович.jpg|міні|ліворуч|[[Кокурін Сергій Вікторович]]&nbsp;— уродженець міста, перший убитий російськими окупантами військовий у російсько-українській війні.]]
18 березня у місті відбувся [[Штурм сімферопольського фотограмметричного центру|штурм і захоплення сімферопольського фотограмметричного центру]] російськими військами.
Під час штурму був вбитий [[Кокурін Сергій Вікторович|Сергій Кокурін]], що став першим загиблим військовим в [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-українській війні]], а [[Федун Валентин Анатолійович|Валентин Федун]] був важко поранений.

22 березня у Сімферопольському Будинку офіцерів відбулась церемонія прощання з військовослужбовцем Збройних сил України прапорщиком Сергієм Кокуріним. Похований на міському кладовищі Сімферополя. Сім'я виїхала з окупації до Одеси.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.<ref>{{Cite web|title=Жовті тюльпани з синьою стрічкою: жіночий протест проти окупації Криму|url=https://ua.krymr.com/a/zhinochyy-protest-proty-okupatsiyi-krymu/31137018.html|website=Крым.Реалии|date=2021-03-08|accessdate=2023-09-26|language=uk}}</ref>

Від березня [[2014]] року [[Сімферополь (аеропорт)|міський аеропорт]] офіційно закрито через [[Анексія Криму (2014)|російську окупацію Криму]]<ref>{{Cite web |url=http://ipress.ua/news/ukraina_zakryvaie_aeroport_simferopol_55754.html |title=Україна закриває аеропорт «Сімферополь» / iPress, 21.03.2014 16:43 |accessdate=14 травня 2015 |archive-date=18 травня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150518094320/http://ipress.ua/news/ukraina_zakryvaie_aeroport_simferopol_55754.html }}</ref>.

25 квітня 2014 року окупаційна поліція забила на смерть Марка Іванюка, 16-річного студента з Рівненської області, що вчився у Криму, ймовірно через його принципову україномовність.<ref>{{Cite news|url=https://www.unian.net/society/911535-v-kryimu-zabili-na-smert-ukrainoyazyichnogo-16-letnego-parnya.html|title=В Крыму забили на смерть украиноязычного 16-летнего парня|language=ru|accessdate=2017-04-28}}</ref>
[[Файл:Olexandr Kolchenko, Ukrainian political prisoner in Russia, 2015.JPG|міні|Уродженець міста [[Кольченко Олександр Олександрович|Олександр Кольченко]] під час суду в Росії, 2015 рік.]]
9, 10 та 16 травня 2014 року в місті співробітники російських окупаційних силових структур затримали [[Сенцов Олег Геннадійович|Олега Сенцова]], [[Афанасьєв Геннадій Сергійович|Геннадія Афанасьєва]], [[Чирній Олексій Володимирович|Олексія Чірнія]] та [[Кольченко Олександр Олександрович|Олександра Кольченка]]. Їм було пред'явлено звинувачення у підготовці терористичного акту. Окупанти звинуватили затриманих у підготовці «у складі терористичної організації до здійснення вибухів у ніч на 9 травня 2014 року саморобних вибухових пристроїв біля меморіалу „Вічного вогню“ і пам'ятника Леніну в Сімферополі, а також підпалів офісів громадської організації [[Русская община Крыма(громадська організація)|„Русская община Крыма“]] та представництва партії [[Єдина Росія]] в Сімферополі 14 і 18 квітня 2014 року».<ref>{{Cite web|url=http://ua.interfax.com.ua/news/general/217459.html|назва=Український кінорежисер Сенцов залишиться під вартою - рішення Мосміськсуду|видавець=[[Інтерфакс-Україна]]|дата=8 серпня 2014|url-архіву=https://web.archive.org/web/20180709010128/https://ua.interfax.com.ua/news/general/217459.html|дата-архіву=9 липня 2018|мертвий-url=no|дата-доступу=25 січня 2022}}</ref>
[[Файл:2015.12.31.1322.18 Сімферополь пам'ятник Суворову.jpg|міні|ліворуч|Сімферополь в окупації, 2015 рік.]]
З [[27 грудня]] [[2014]] року з залізничних станцій [[Сімферополь (станція)|Сімферополь-пасажирський]] та [[Сімферополь-Вантажний]] остаточно припинилися вантажні перевезення та пасажирське сполучення з материковою Україною. З метою забезпечення безпеки руху «[[Укрзалізниця]]» обмежила маршрути курсування поїздів кримського напрямку до станцій [[Новоолексіївка (станція)|Новоолексіївка]] та [[Херсон (станція)|Херсон]]<ref>[http://uz.gov.ua/press_center/up_to_date_topic/395134/ Для безпеки пасажирів Укрзалізниця обмежує маршрут курсування поїздів кримського напрямку до станцій Новоолексіївка та Херсон] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141226154342/http://www.uz.gov.ua/press_center/up_to_date_topic/395134/ |date=26 грудня 2014 }} // ''Офіційний вебсайт «Укрзалізниці»'', 2014-12-26</ref>.

14 травня 2015 року [[Сімферополь (аеропорт)|аеропорт «Сімферополь»]] отримав назву на честь героя [[Кримські татари|кримськотатарського народу]], льотчика-аса, [[Амет-Хан Султан|Султана Амет-Хана]], постановою [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]].<ref>{{Постанова ВРУ|411-VIII|14 травня 2015|Про присвоєння імені Султана Амет-Хана міжнародному аеропорту "Сімферополь"}}</ref>

12 жовтня 2016 року російські окупанти заарештували Рустема Ісмаїлова в житловому масиві [[Бавурчи (Сімферополь)|Бавурчи '''('''Кам'янка)]] та ще чотирьох осіб в селі [[Строгонівка|Мамак (Строгонівка)]] під Сімферополем. «Сімферопольську п'ятірку» окупанти назвали організаторами «терористичного осередку [[Хізб ут-Тахрір]]<nowiki/>».<ref>{{Cite web|title=Люди та сім'ї «Першої сімферопольської справи Хізб ут-Тахрір»|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-crimea/3056584-ludi-ta-simi-persoi-simferopolskoi-spravi-hizb-uttahrir.html|website=www.ukrinform.ua|date=2020-07-03|accessdate=2023-09-27|language=uk}}</ref> Теймуру Абдуллаєва присудили 16,5 років, Узеїру Абдуллаєву&nbsp;— 12,5 років, Рустему Ісмаїлову&nbsp;— 13,5 років, Айдеру Саледінову та Емілю Джемаденову&nbsp;— по 11,5 р. колонії суворого режиму. Всього в окупаційних переслідуваннях по справах «Хізб ут-Тахрір» на 2023 рік фігурують 106 громадян України.<ref>{{Cite web|title=КримSOS: Жертвами переслідувань за «справами Хізб ут-Тахрір» стали 106 громадян України|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-crimea/3753989-krimsos-zertvami-peresliduvan-za-spravami-hizb-uttahrir-stali-106-gromadan-ukraini.html|website=www.ukrinform.ua|date=2023-08-28|accessdate=2023-09-27|language=uk}}</ref>

З 2017 року забудовується житловий масив [[Кримська роза (Сімферополь)|Кримська роза]], де окупаційна влада незаконно присвоїла імена російських «героїв» ряду вулиць.<ref>{{Cite web|title=Імені Захарченка, Лужкова і Чуркіна: нові вулиці Сімферополя|url=https://ua.krymr.com/a/tse-krok-na-stolittia-nazad-novi-vulytsi-v-simferopoli/30519777.html|website=Крым.Реалии|date=2020-03-31|accessdate=2023-11-15|language=uk}}</ref>

10 грудня 2022 року в під час [[Російське вторгнення в Україну (з 2022)|російського вторгнення в Україну]] у місті почалися [[Вибухи в Сімферополі|вибухи на військових об'єктах окупантів]].

== Джерела та література ==
* ''Т.&nbsp;Б.&nbsp;Бикова''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dyrektoriya_Krymu Директорія Криму] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160617164936/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dyrektoriya_Krymu |date=17 червня 2016 }} // {{ЕІУ|2|394}}
* '' [[Громенко Сергій Вікторович|Сергій Громенко]].'' [http://www.memory.gov.ua/ebook/zabuta-peremoga-krimska-operatsiya-petra-bolbochana-1918-roku Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 року] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180801003808/http://www.memory.gov.ua/ebook/zabuta-peremoga-krimska-operatsiya-petra-bolbochana-1918-roku |date=1 серпня 2018 }}.&nbsp;— К. : К. І. С., 2018.&nbsp;— 266 с., іл.&nbsp;— ISBN 978-617-684-204-0.
* Kirimal, Edige (1952). ''Der nationale Kampf der Krimtürken in den Jahren 1917 und 1918''. Emsdetten: Verlag Lechte.
* Уряди України у XX&nbsp;ст. К.: Наукова думка. 2001. 608 с.
* {{cite web|url=http://transit.parovoz.com/masstransit/index.php?ID=492|title=Сімферопольський трамвай на сайті «Горэлектротранс»|archiveurl=https://archive.today/20130427145829/http://transit.parovoz.com/masstransit/index.php?ID=492|archivedate=2013-04-27|accessdate=2009-06-01|deadurl=no}} {{ref-ru}}

== Примітки ==
{{Reflist}}

[[Категорія:Історія Сімферополя| ]]
[[Категорія:Історія міст Криму|Сімферополь]]
[[Категорія:Сімферополь]]