Перегляд вихідного коду сторінки Банк Святого Георгія

{{вичитати|дата=грудень 2017}}
{{універсальна картка}}
'''Банк Святого Георгія''' ({{lang-it|Banco di San Giorgio}}, офіційна назва {{lang-it|Casa delle compere e dei banchi di San Giorgio}})<ref name="Casa delle compere e dei banchi di San Giorgio">[http://www.lacasadisangiorgio.it/ Casa delle compere e dei banchi di San Giorgio] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130130204002/http://www.lacasadisangiorgio.it/ |date=30 січня 2013 }}{{ref-it}}</ref>&nbsp;— комерційний банк, заснований у [[Генуезька республіка|Генуезькій республіці]] 27 квітня 1407 року. Один з перших комерційних банків у Європі, якщо не у світі. Розміщувався в приміщенні колишнього палацу [[капітано-дель-пополо]]&nbsp;— [[Палаццо Сан-Джорджо]], збудованому у XIII столітті за наказом першого [[капітано-дель-пополо]] Генуезької республіки [[Гульєльмо Бокканегра]]). У 1805 році під час [[Наполеонівські війни|наполеонівських війн]] та після розгрому третьої коаліції [[банк]] припинив своє існування.

== Історія ==
У 1407 році банк Сан-Джорджо був заснований для виплати компенсацій [[Державний борг|державного боргу]], який з'явився після [[Війна Кіоджи (1378-1381)|війни Кіоджи]] з Венеційською республікою, а також з метою поширення та [[карбування]] [[Монета|монет]] для своїх [[Генуезькі колонії|колоній]]<ref>George Macesich, ''[https://books.google.com/books?id=h-5jG8hR-qQC&pg=PA42&dq=bank+saint+george+genoa+1407&as_brr=3 Issues in money and banking] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191224123837/https://books.google.com/books?id=h-5jG8hR-qQC&pg=PA42&dq=bank+saint+george+genoa+1407&as_brr=3 |date=24 грудня 2019 }}'', p42. Greenwood Publishing, 2000. {{ISBN|978-0-275-96777-2}}{{ref-en}}</ref>. Окрім карбування монет, банківські робітники збирали [[Податок|податки]] у володіннях республіки, контролювали генуезькі [[Митниця|митниці]] та мали право на нові [[Позика|позики]], контролюючи [[Монополія|монополію]] на видобуток солі. Більшість [[Аристократія (стан)|аристократичних]] родів, такі як [[Грімальді (рід)|Грімальді]] та Серри, були залучені для створення банку. Банк використовував і єврейських агентів, таких як рід {{нп|Гізольфи|Гізольфів|en|Ghisolfi}}, які мали декілька володінь на березі [[Чорне море|Чорного моря]]. Очолювали банк 4 [[консул]]и, які перебували у дружніх, або навіть родинних стосунках з провідними аристократами Генуезької республіки<ref>[http://law.bepress.com/cgi/viewcontent.cgi?article=1762&context=expresso Gevurtz, Franklin A. "The Historical and Political Origins of the Corporate Board of Directors."The Berkeley Electronic Press, 2004.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180501073822/http://law.bepress.com/cgi/viewcontent.cgi?article=1762&context=expresso |date=1 травня 2018 }}{{ref-en}}</ref>. Саме з цих причин банк [[Фінансування|фінансував]] більшість своїх колоній. У [[Феодосія|Кафі]] у 1415—1475 роках діяла філія банку. У 1419—1482&nbsp;рр., рід Гізольфів керував колонією [[Тмуторокань|Матрега]] на [[Таманський півострів|Таманському півострові]]⁣, а також [[Торгівля|торговими]] [[факторія]]ми на [[Північне Причорномор'я|Північному Причорномор'ї]]. У 1453 році, через часті бунти місцевого населення, республіка відкликала посадових осіб банку з [[Корсика|Корсики]] та [[Генуезька Газарія|Газарії]], хоча протягом XV&nbsp;ст. ці території неодноразово поверталися до банку. Таманський півострів залишився під контролем роду Гізольфів<ref>Kirk Thomas A. Genoa and the Sea: Policy and Power in an Early Modern Maritime Republic, 1559—1684. 2005 // The Johns Hopkins University Studies in Historical and Political Science // Johns Hopkins Univ. Press. Baltimore, MD isbn 0-8018-8083-1{{ref-en}}</ref><ref>[http://padaread.com/?book=34983 В.&nbsp;Л.&nbsp;Мыц Каффа и Феодоро в XV веке: контакты и конфликты.&nbsp;— Симферополь, 2009.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170917033411/http://padaread.com/?book=34983 |date=17 вересня 2017 }}{{ref-ru}}</ref>.[[Файл:Palazzo San Georgio Genova W.jpg|міні|Фронтон [[палаццо Сан-Джорджо]] у Генуї, в якому був розміщений банк Святого Георгія|ліворуч]]У другій половині XV&nbsp;ст. банк став одним з найбільших у Європі, який надавав кредити [[монарх]]ам та керував [[Ринок капіталів|ринком капіталу]]. У XV—XVI&nbsp;ст. банк надав великі грошові кредити багатьом володарям Європи та мав широкий вплив на аристократію. У документації банківських [[платіж|платежів]] залишили свої підписи [[Католицькі королі|Ізабела I та Фердинанд II]], а також [[Христофор Колумб]]. У 1492 році представники банку заснували місто [[Аяччо]] на Корсиці<ref>[http://books.google.com/books?id=2rsRAAAAYAAJ&pg=PA450&dq=bank+saint+george+columbus&as_brr=3 Банк Сан-Джоржо. Колумб] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150324171611/http://books.google.com/books?id=2rsRAAAAYAAJ&pg=PA450&dq=bank+saint+george+columbus&as_brr=3 |date=24 березня 2015 }}{{ref-it}}</ref>.

Починаючи з XVI століття занепад Генуї спричинив згортання банківської монетної справи у колоніях. Переміщення торгових шляхів через [[Атлантичний океан|Атлантику]] і відкриття Америки позбавили Венецію та Геную основи їх [[Багатство|багатств]]. Війни, які вели на той час у [[Священна Римська імперія|Священній Римській імперії]] [[Іспанія|іспанське]] та [[Королівство Франція|французькі королівства]], підірвали також [[Економіка|економіку]] [[Флоренція|Флоренції]]. Генуя увійшла до складу спочатку Іспанії, а потім [[Ломбардія|Ломбардії]]. У 1528 році Генуя повернула собі часткову незалежність, але не відновила втрачені колонії. Лише Венеціанська республіка зберегла свою незалежність до епохи Наполеонівських війн та карбувала [[дукат]]и, але вони перестали відігравати грошову роль на міжнародному ринку. Роль еталонних грошових одиниць перейшла до німецьких {{нп|Йохімсталер|йохімсталерів|de|Joachimstaler}}, голландських [[гульден]]ів та пізніше до британських [[Фунт стерлінгів|фунтів]].
 
У XVII сторіччі банк активно почав займатися [[фінансування]]м морських компаній, підтримуючи торгові зв'язки та розв'язувавши проблеми поміж [[Голландська Ост-Індійська компанія|голландською]] та [[Британська Ост-Індійська компанія|Британською Ост-Індійськими компаніями]].
 
У 1797 році [[Наполеон]] перетворив слабку Генуезьку республіку у французький [[протекторат]] під назвою [[Лігурійська республіка]]. У 1805 році, після приєднання Лігурійської республіки до Франції у статусі [[Департаменти Франції|департаменту]], банк припинив своє існування<ref>Shaw, Christine, «Principles and Practice in the Civic Government of Fifteenth-Century Genoa», ''Renaissance Quarterly'', Vol. 58, No. 1 (Spring 2005), pp.&nbsp;45–90, The University of Chicago Press on behalf of the Renaissance Society of America, DOI: 10.1353/ren.2008.0666{{ref-en}}</ref>.

Філософ та письменник доби Ренесансу [[Нікколо Макіавеллі]] в «{{нп|Флорентійські хроніки|Флорентійських хроніках|it|Istorie fiorentine}}<nowiki/>» ({{lang-it|Istorie fiorentine}}) так описував роль банку Святого Георгія в італійських справах: «Через потреби республіки у послугах банку Святого Георгія велика частина земель та міст, які перебували під опікою Генуї, перейшли під управління банку. Банк господарює у них, захищає їх і щороку відсилає своїх обраних консулів, у діяльність яких держава не втручається''»<ref>[http://www.ousia.it/sitoousia/sitoousia/testidifilosofia/testipdf/machiavelli/istoriefiorentine.pdf Niccolò Machiavelli Istorie fiorentine] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20091221232119/http://www.ousia.it/SitoOusia/SitoOusia/TestiDiFilosofia/TestiPDF/Machiavelli/IstorieFiorentine.pdf |date=21 грудня 2009 }}{{ref-it}}</ref>

== Карбування для колоній ==
[[Файл:Caffa and Theodoro.PNG|міні|ліворуч|200пкс|Крим у середині XV століття. Генуезькі колонії показані червоним кольором]]
У 1261 році завдяки [[Німфейський договір (1261)|союзам]] із [[Нікейська імперія|нікейським]] імператором [[Михаїл VIII|Михаїлом VIII]] та золотоординським ханом [[Генуезька республіка]] почала розбудову колоній у Північному Причорномор'ї. У 1266&nbsp;р. республіка домоглася від ставленика Золотої орди в Криму [[Менгу-Тимур]]а передачі їй у володіння Кефи, що стала пізніше центром [[Генуезька Газарія|Генуезької Газарії]]. Адміністрацію міста очолювали [[консул]]и<ref>С. М. Cipolla. Moneta e viciltà mediterranea. Venezia, 1957{{ref-it}}</ref>. У 1357 році Генуезька республіка викупила у [[Золота Орда|золоординського]] хана [[Берке]] місто [[Балаклава|Чембало]], у 1365 році викупила місто [[Судак (місто)|Солдаю]], витіснивши звідти [[Венеційська республіка|венеційців]].

У XV столітті монети в Генуї карбувала не влада республіки, а Банк Святого Георгія. У володіннях Генуї&nbsp;— Корсиці та Кафі&nbsp;— банк Святого Георгія карбував місцеві монети. У Кафі банк функціонував із 1415 по 1475 роки й карбував мідні та срібні монети з легендами двома мовами: італійською та татарською.

На початку банківського карбування населення Кафи схвально поставилася до такого нововведення. Але в останні роки існування генуезьких колоній в [[Кримський півострів|Криму]] загострилася класова боротьба на ґрунті зловживання владою генуезькими урядовцями. Листи консула та інших посадових осіб Кафи до [[Протекторат|покровителів]] ({{lang-la|protector}}) банку Святого Георгія фактично складалися із наклепів та взаємних звинувачень у хабарництві. У 1454 році населення Кафи повстало проти консула Деметріо де Вівальді під гаслом: «Хай живе народ, смерть знатним!»

Кафінська рада протекторів робила усе можливе, щоб утримати свої колонії на [[Чорне море|Чорному морі]], але зовнішньополітична ситуація з кожним роком дедалі більше загострювалась. [[Султани Османської імперії|Османський султан]] [[Мехмед II Фатіх|Мехмед II]] після [[Падіння Константинополя (1453)|завоювання Константинополя]] на деякий період закрив протоку [[Дарданелли]] для генуезців і з літа 1453 року до весни 1455 року до Криму не пройшов жоден генуезький корабель. Скарбниця Генуезької республіки спустошилась. До середини XV століття республіка заборгувала банку 8 мільйонів [[Генуезька ліра|генуезьких лір]]. Як наслідок, у 1453 році заморські колонії Генуї потрапили під управління банку Святого Георгія. Турки та татари поступово почали витісняти генуезців із володінь на Чорному морі. В таких умовах Кафінська рада не змогла тримати повноцінний зв'язок із [[банк]]ом. Бувши під постійною загрозою нападу, банк погодився виплачувати султану щорічну данину розміром три тисячі [[Дукат (монета)|дукатів]]. Кримський хан також домігся права на отримання від генуезців щорічної додаткової данини. Місцевим жителям дозволили утворити серед своїх спостерігачів «комітет чотирьох», з правом контролю за діяльністю генуезьких радників.
 
У 70-ті роки XV століття частина татарських феодалів підняла бунт проти хана [[Менґлі I Ґерай|Менґлі I]], який підтримував дружні стосунки із генуезцями. Хану довелося шукати сховок у Кафі. Бунтівні татарські феодали звернулися за допомогою до [[Султани Османської імперії|османського султана]]. У 1471 році банк підписує мирний договір із володарем [[Феодоро|князівства Феодоро]] Ісааком, конфлікти з яким відбувалися із 1422 року.

31 травня 1475 року поблизу Кафи [[Османське завоювання південного Криму (1475)|з'явився османський флот]] на чолі з великим візиром [[Гедик Ахмед-паша|Гедик Ахмед-пашою]]. На наступний день почалася облога міста і 6 червня Кафа була завойована османами. Незабаром після цього [[Османське завоювання південного Криму (1475)|впали й інші володіння генуезців у Криму]]<ref>К. Гусева //Боспор", №&nbsp;3&nbsp;— 4 (780—781), январь 2007 г.{{ref-ru}}</ref>.

== Новий банк ==
В 1987—2012 роках в Італії існував банк, названий на честь історичного банку Сан Джорджіо. У 1992 році він увійшов до складу Кредитної Аграрної Спілки ({{lang-it|Credito Agrario Bresciano}}), яка у 1999 році об'єдналася з Банком Ломбардії та [[П'ємонт]]а ({{lang-it|Banca Lombarda e Piemontese}}). У 2007 році відбулося злиття банків у UBI Banca Group. 22 жовтня 2012 року банк Сан Джорджіо об'єднався з Регіональним Європейським банком ({{lang-it|Banca Regionale Europea}}) (дочірньою компанією UBI Banca), який шляхом придбання акцій всіх своїх філій, утворив єдиний банк. Останній голова банку святого Георгія був Рікардо Гарроне<ref>[https://www.revolvy.com/main/show.php?cmd=list UBI Banca. 2012] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171002025109/https://www.revolvy.com/main/show.php?cmd=list |date=2 жовтня 2017 }}{{ref-it}}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* [https://web.archive.org/web/20130130204002/http://www.lacasadisangiorgio.it/ Офіційні архіви банку Святого Георгія]{{ref-it}}

{{Генуезька республіка}}

[[Категорія:Кримське ханство]]
[[Категорія:Османська імперія]]
[[Категорія:Генуезькі колонії]]
[[Категорія:засновані в Європі 1407]]