Перегляд вихідного коду сторінки Битва на Ворсклі

{{Otheruses|Битва на Ворсклі (значення)}}
{{Infobox Military Conflict
|conflict=Битва на Ворсклі
|partof= [[Литовсько-татарські війни]]
|image=Facial Chronicle - b.11, p.421 - Battle at Vorskla.jpg
|size            = 350пкс
|date=[[12 серпня]] [[1399]]
|place=річка [[Ворскла]], [[Полтавщина]]
|result=перемога Золотої Орди
|combatant1=[[Файл:Golden Horde flag 1339.svg|30пкс|]] [[Золота Орда]]
|combatant2=[[Файл:Banner of the Gediminas Family.svg|20px]]&nbsp;[[Велике князівство Литовське|Велике князівство Литовське, Руське і Жематійське]]<br />[[Файл:1597 Bielski Rus Voivodship.svg|30px]] [[Руський домен короля|Руське Королівство]]<br />
[[Файл:Kingdom of Poland-flag.svg|20px]]&nbsp;[[Королівство Польське (1385—1569)|Королівство Польща]]<br />
[[Файл:Flag of the Teutonic Order.svg|20px]]&nbsp;[[Держава Тевтонського ордену|Орден]]<br /> 
[[Файл:Flag of Moldavia.svg|20px]]&nbsp;[[Молдавське князівство|Молдавія]]<br />
[[Файл:Flag of Principality of Wallachia before 1834.jpg|20px]]&nbsp;[[Волощина]]<br />
татари [[Тохтамиш]]а 
|commander1=[[Тимур-Кутлук]]<br/>[[Едигей]]
|commander2=[[Вітовт]]<br/>[[Тохтамиш]]<br/>[[Спитко Мельштинський]]<br/>[[Марквард фон Зальцбах]]<br/>
|strength1=~20 000<ref>Ivinskis Z. Lietuvos istorija iki Vytauto Didžiojo mirties. — Vilnius: Mokslas, 1991.</ref>
|strength2=~15 000<br/>50 князів
|casualties1=невідомі
|casualties2=невідомі, але катастрофічні<br/>
[[Файл:Banner of the Gediminas Family.svg|20px]]&nbsp;[[Дмитро Ольгердович (Старший)|Дмитро Брянський]] {{KIA}}<br/>
[[Файл:Banner of the Gediminas Family.svg|20px]]&nbsp;[[Андрій Полоцький]] {{KIA}}<br/>
[[Файл:Banner of the Gediminas Family.svg|20px]]&nbsp;[[Гліб Святославович (князь смоленський)|Гліб Смоленський]] {{KIA}}<br/>
[[Файл:Flag of Moldavia.svg|20px]]&nbsp;[[Стефан I Мушат|Стефан I]]{{KIA}}<br/>
[[Файл:Kingdom of Poland-flag.svg|20px]]&nbsp;[[Спитко II Мельштинський|Спитко II]]{{KIA}}<br/>
11 тевтонських лицарів
}}

'''Би́тва на Во́рсклі'''&nbsp;— битва, що відбулася [[12 серпня]] [[1399]] року на річці [[Ворскла]] між військами [[Золота Орда|Золотої Орди]] та східноєвропейського союзу в складі сил [[Велике князівство Литовське|Литовсько-Руської держави]], [[Королівство Польське|Польщі]], [[Тевтонський Орден|Тевтонського Ордену]], [[Молдавське князівство|Молдавії]] і [[Волоське князівство|Волощини]], а також татар [[Тохтамиш]]а. Ординськими військами командували хан [[Тимур-Кутлук]] та емір [[Едигей]], а союзними військами&nbsp;— князь [[Вітовт]], хан Тохтамиш і магістр [[Марквард фон Зальцбах]]. Союзники намагалися повернути золотоординський престол Тохтамишу. Завершилася повним розгромом союзного війська. Поразка погіршила політичні позиції Литви, що опинилася неспроможною протистояти натиску сусідів, і в підсумку призвела до [[Віленсько-радомська унія|Віленсько-радомської унії]]<ref>''[[Шабульдо Фелікс Михайлович|Шабульдо Фелікс]]''. [http://history.org.ua/?termin=Vorskla_bytva Ворскла, битва на річці 1399] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160310015947/http://history.org.ua/?termin=Vorskla_bytva |date=10 березня 2016 }} // {{ЕІУ/1}}&nbsp;— С.&nbsp;637—638.</ref>. Одна з найбільших битв [[XIV століття]] в [[Східна Європа|Східній Європі]].

== Передумови ==
В [[1389]] році хан [[Золота Орда|Золотої Орди]] [[Тохтамиш]] наважився на війну із своїм колишнім покровителем [[емір]]ом [[Тимур]]ом. У [[1391]] році військо [[Тохтамиш]]а було розгромлено арміями Тимура при [[Битва при Кундурчі|Кундурчі]], а в [[1395]] році зазнало поразки в долині річки [[Битва на Тереку 1395|Терек]], внаслідок чого [[Тохтамиш]] втратив усі свої володіння на схід від Волги. Під час цієї війни Тимур зруйнував золотоординські міста, які арабські мандрівники називали «зосередженням наук та багатств», зокрема [[Астрахань|Хаджі-Тар-хан]] (А́страхань) та Сарай аль-Джадід (Сарай Берке).

Після поразки у війні з Тимуром Тохтамиша скинула з ханського трону партія на чолі з [[хан]]ом Заволзької орди Тимуром-Кутлуком та [[емір]]ом [[Едигей|Едигеєм]], котрих підтримував Тимур. Тохтамиш був змушений втекти у [[Велике князівство Литовське|Литву]] до Великого князя [[Вітовт]]а. Деякий час проживав з родиною у [[Київ|Києві]] та в м. [[Ліда (місто)|Ліді]] (тепер [[Білорусь]]). Коли Тохтамиш попросив Вітовта про допомогу в поверненні ханського трону, великий князь погодився.

У [[1398]] армія Вітовта спустилася вниз [[Дніпро (річка)|Дніпром]] і атакувала північний [[Крим]], а тоді повернула на схід і дійшла до річки [[Дон]]<ref>Itinerarium Witolda, 85.</ref>. За іншими даними, Вітовт здійснив два окремих походи: у 1397 на пониззя Дону і в Крим, і у 1398&nbsp;— через Поділля на чорноморське узбережжя біля гирл Дніпра й Південного Бугу.<ref name="a">http://history.org.ua/0/?l=v&verbvar=Vorskla_bytva{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>

Встановлення сюзеренітету ВКЛ над [[улус Курумиши|улусами Курумиши]] і [[улус Манкерман|Манкерман]] (південноруськими землями) було оформлено у 1398 році особливим ярликом Тохтамиша, яким Золота Орда в його особі формально зрікалася прав власності на ці землі, поступаючись ними на користь правителя ВКЛ. Вітовт уклав з Тохтамишем угоду, за якою зобов'язувався допомогти тому поновити владу в Орді, а останній, після ретронізації, мав допомогти Вітовтові підкорити Велике князівство Московське і всю Русь. Умови угоди стали широко відомі, й невдовзі правитель ВКЛ опинився майже в повній політичній ізоляції.<ref name="a"/>

Окрилений своїм успіхом, Вітовт проголосив, із [[Папа Римський|папською]] підтримкою, [[хрестовий похід]] проти татар. Але військову та дипломатичну підтримку він отримав лише від Польщі, а також з Волощини і від німецьких лицарів.

Об'єднана армія Вітовта почала збиратися в [[Київ|Києві]] ще навесні [[1399]] року. Вона включала, за деякими (можливо, перебільшеними) відомостями 75 тисяч [[русини|русинів]] (українців), литовців, білорусів, татар Тохтамиша, [[Польща|поляків]], [[Молдавське князівство|молдаван]], [[Волощина|волохів]], а також до 500 [[Тевтонський Орден|Тевтонських лицарів]] під командуванням [[Марквард фон Зальцбах|Маркварда фон Зальцбаха]]. Військо Вітовта вийшло з [[Київ|Києва]] [[8 серпня]], і через кілька днів підійшло до місця майбутньої битви на річці [[Ворскла|Ворсклі]] (кордоні улусу Манкерман), біля [[Більськ (Котелевський район)|Більська]], де раніше на [[Більське городище|старих скіфських валах]] стояла литовська фортеця{{fact}}, там його зустріло набагато менше (20-тисячне) татарське військо під проводом Тимура-Кутлука, котре втім за три дні значно посилили війська Едигея. За іншими даними, зустріч ворогуючих сторін відбулася 5 серпня.<ref name="a"/>
«В лето 6907 Тамерлангь царь татарскій, пойде на Рускую землю, изыйде же противу его Витольть со всею силою своєю… й снійдеся с Тамерланом на Ворсклъ».

На стороні литовців билися князі Олександр Мансурович (онук хана [[Мамай Кият|Мамая]], родоначальник роду князів [[Глинські|Глинських]]), [[Андрій Ольгердович Полоцький]], [[Дмитро Ольгердович Брянський]], [[Іван Борисович Київський]], [[Гліб Святославович Смоленський]] і [[Дмитро Данилович Острозький]], князі [[Корятовичі]]&nbsp;— Гліб та Семен та інші. Як стверджує [[Никонівський літопис]], татарам протистояли «п'ятдесят слов'янських князів з дружини».

== Битва ==
[[Файл:Facial Chronicle - b.11, p.421 - Battle at Vorskla.jpg|thumb|250px|right|Битва на Ворсклі. Лицевий літописний звід]]
Коли дві армії зустрілися, Тимур-Кутлук запропонував триденне перемир'я начебто для того, щоб дозволити обом сторонам приготуватися до битви; але насправді за ці дні до його війська прибуло підкріплення. Очікуючи підходу з Криму війська еміра Едигея, хан Тімур-Кутлук вступив у переговори, але Вітовт зажадав щонайменше визнання його верховної влади над Ордою, сплати щорічної данини і карбування на ординських монетах Вітовтового «знамення».

Генеральна битва відбулася 12 серпня, за кілька годин до заходу сонця і завершилася оточенням і майже цілковитим винищенням армії Вітовта. Коли нарешті битва розпочалася, план Вітовта передбачав, що литовське шикування буде спиратися на [[табір]] із возів, який мав зупинити атаку татарської кінноти та наступне її знищення вогнем розташованих у таборі гармат, які привіз з собою загін тевтонських лицарів. Але Тимур-Кутлук вдався до звичайної татарської тактики, перевіреної часом: тактичного відступу. Військо Вітовта спіймалося на цю хитрість (можливо, через дії окремих загонів та неможливість повного контролю з боку Вітовта над такою великою й різнорідною силою), залишило табір та кинулося переслідувати татарську кінноту.

Коли хрестоносці достатньо віддалилися від свого табору, несподівано позад них з'явилися загони Едигея і Тимура-Кутлука, оточивши кінноту хрестоносців. У цей момент Тохтамиш вирішив, що битва програна і втік з поля битви зі своєю кіннотою (також звичайна тактика татар-союзників). Татари Едигея захопили литовський табір і використали його артилерію для знищення кінноти Вітовта<ref>Posilge, 230; Dugosz, XII, 526—529; Rhode, Die Ostgrenze Polens, I, 357—359; Russia and the Mongol Yoke, 111—112; Prawdin, The Mongol Empire, 472—473.</ref>.

<blockquote>''Того же лѣта присла цесарь татарьскыи Темирь Кутьлуи свои послы князю Витовьту Кестутьевичю Литовьскому, а рекъ тако: «выдаи ми нашего бѣглаго цесаря Тактомыша; а что около его ни есть, а то тобѣ». То слышавь князь Витовтъ, отвѣт дал цесареву послу: «язъ цесаря Тактомыша не выдамъ, а съ цесаремъ хощу ся видѣти». И поиде князь Витовтъ съ своими князи и со всею силою литовьскою на цесаря Темирь Кутлуя, и пришед ста у рѣцѣ Воръсколы в Татарьскои землѣ. Се же слышавъ цесарь приход князя Витовьта, и посла к нему послы с послѣднею рѣчью: «оже еси пришел с нами битися, а нашего бѣглаго цесаря не выдалъ еси, а мы твоеи земли не заяхомъ, ни городовъ, ни селъ, но всѣмъ нам богъ и правда». И тако ступившимся обѣима полкома, и бысть сѣца зла, якоже и не бывала такова Литовьскои землѣ с Тотары; и по грѣхом тако случися горе немалое литовьскымъ дѣтемъ, и ту на съступѣ убиша князя великаго Андрѣа Олгердовича, брата его князя Михаила Евнутьевича, и всѣх князии именитых 74, а воевод и Литвы многое множество ту костью падоша, толко богъ вѣсть; а князь Витовтъ, то видѣвъ, на бѣги обратися; Татарове поидоша по них, биющи на 500 веръстъ до города до Киева, а с города с Киева окупъ взяша 500 рублевъ и намѣстники свои посадиша; а на Печерьском монастыри взяша окупъ 30 рублевъ. Тако бо богъ навелъ поганых Татаръ на землю Литовьскую за высокоумье князя их, занеже богъ далъ князя Витовта великимъ княземъ Литовьскои землѣ грѣх ради крестияньскых.''<ref>{{Cite web |url=http://www.litopys.org.ua/novglet/novg32.htm |title=Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. — М.-Л., 1950. — С. 394—395. |accessdate=22 червня 2017 |archive-date=26 червня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170626192950/http://www.litopys.org.ua/novglet/novg32.htm }}</ref></blockquote>

== Наслідки ==

Більшість [[руський|руських]] та литовських удільних князів, які брали участь у битві, загинули, сам Вітовт ледве врятувався. Близько 20 князів було вбито. Серед вбитих були, наприклад, князі [[Коріятовичі]]&nbsp;— Гліб та Семен, князь [[Молдавське князівство|Молдови]] [[Стефан I Мушат|Штефан Мушат]] та двоє його братів (четвертий брат зазнав важких поранень), багато близьких родичів Вітовта, включаючи героя [[Куликовська битва|Куликовської битви]] [[Дмитро Боброк-Волинський|Дмитра Боброк-Волинського]], князів [[Дмитро Ольгердович Брянський|Дмитра Ольгердовича]], та його рідного брата [[Андрій Ольгердович Полоцький|Андрія Полоцького]]. Переможні татари обложили [[Київ]]. «І Християнська кров потекла як вода, аж до Київських стін», як записав літописець. Татари пограбували руські землі, що простягалися на захід аж до [[Луцьк]]а.

До цієї поразки Вітовт проводив політику «великого княжіння на всій Руській землі», розбудовував на півдні українських земель систему опорних укріплень, розширював територію Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. Однак, поразка литовсько-руських військ у битві на р. Ворсклі 1399&nbsp;р. перекреслила мрії Вітовта про об'єднання в межах литовської державності всієї Русі. Після цієї поразки зупинилось становлення самостійної Литовсько-Руської держави, й Вітовт вимушений був йти на зближення з Польщею{{fact}}.

Його держава також втратила важко здобутий вихід до [[Чорне море|Чорного моря]], оскільки татари пройшли степами аж до Молдавії, руйнуючи рештки присутності литвинів у причорноморських степах<ref>Posilge, 216, 222</ref>; на ці землі ніхто не претендував аж до появи Кримського Ханства, яке порвало свої зв'язки із Золотою Ордою через 42 роки після битви.

Тимур-Кутлук загинув у битві, а Тохтамиш провів останні сім чи вісім років свого життя у вигнанні, перш ніж його підступно вбили у [[Сибір]]у в 1406 році за наказом хана Шадібека.

Вітовт був змушений залишити свої плани відокремлення Литовсько-Руської держави від Королівства Польського, і приєднався знову до свого двоюрідного брата [[Ягайло|Ягайла]] ([[Віленсько-Радомська унія]] [[1401]] року). Він також змінив напрямок литовської експансії з південного на західний (проти недавніх союзників [[Тевтонський Орден|тевтонських лицарів]]).

== Проблема тевтонських лицарів у битві на Ворсклі ==

=== І Версія: у битві брав участь великий загін тевтонців ===
Найбільш детальні відомості про участь [[Тевтонський орден|тевтонців]] у битві на Ворсклі 1399&nbsp;р. дає нам хроніка [[Йоган фон Посільге|Йогана фон Посільге]].
За Хронікою, у війську [[Вітовт]]а було «100 списів» тевтонців. Точний склад «списа» як військового підрозділу невідомий.
«Спис», як правило, складався з лицаря і його зброєносця, кількох лучників, копійників, мечників (склад підрозділу визначався заможністю лицаря, який міг виставити від кількох до кількох десятків воїнів). У ще одній орденській хроніці зазначено, що в бою взяло участь 1600 вояків Тевтонського ордену.
Таким чином, «спис» складався із 16 вояків (1 [[лицар]] і 15 інших).

У хроніці [[Йоган фон Посільге|Йогана фон Посільге]] зазначено, що в бою загинуло 9 знатних орденських братів. Окрім них загинули лицарі&nbsp;— Ханнус (Hannus, можливо&nbsp;— Ганс) та Томас Зорвілле (Thomas Sorwille). Якщо вірити свідченням хроніста, то в бою загинуло тільки 11 із 100 лицарів, тобто 11&nbsp;% від їхньої чисельності. Якщо хроніст наводить правдиву інформацію, то виходить що тевтонці мали найменші втрати серед частин війська [[Вітовт]]а. Дані підрахунки також є неоднозначними, адже в іншій орденській хроніці зазначено, що з бою повернулося тільки 3 лицарі.

=== ІІ Версія: У складі війська Вітовта на Ворсклі був нечисленний загін тевтонців ===
Для багатьох дослідників цифра у 1600 тевтонців є досить сумнівною. Орден не мав таких значних людських ресурсів, щоб виставити для допомоги Вітовту більшість своєї кавалерії. Відомо, що тевтонців очолював [[Марквард фон Зальцбах]]&nbsp;— [[комтур]] [[Німан (місто)|Рагніта]] (замок і область на річці [[Німан]], нині Калінінградська область Російської федерації).
З логічної точки зору [[комтур]] не міг командувати великим військом. [[Комтурство]] могло виставити від 12 до кількох десятків лицарів (комтурства Тевтонського ордену були невеликі), але аж ніяк не 1600 вершників. У 1400 році чисельність усіх лицарів Ордену в Пруссії налічувала близько 1000, німецьких землях&nbsp;— 620 чол., Лівонії&nbsp;— 200—250. Доручити загони з інших [[комтурство|комтурств]] (в ідеалі комтурство мало виставляти 12 лицарів) теоретично Маркварду могли, проте це малойомвірно. Велике, як для [[Тевтонський орден|Тевтонського]] ордену, військо в 1600 чол. мав би очолювати воєначальник вищий за статусом (наприклад, [[Маршали Тевтонського ордену|маршал ордену]]).

Через складність підрахунків і різні свідчення в джерелах, невідомо якою була чисельність тевтонців у війську Вітовта у день бити на Ворсклі. Тому дослідники називають всі чотири цифри, що наводять джерела&nbsp;— 100, 400, 500 і 1600.
Загалом є очевидним факт, що підрозділ тевтонців брав участь у Ворсклинській битві. Враховуючи той факт, що у битві загинуло як мінімум 11 лицарів, то, очевидно, найменша цифра в 100 не витримує критики (у Ордені на 1 лицаря припадало 10–20 інших вояків).

== Локалізація місця битви ==
Шведський історик XVIII&nbsp;ст. [[Густав Адлерфельд]] у своєму дослідженні ''«Військова історія шведського короля Карла XII з 1700 р до Полтавської баталії 1709 р написана королівським камергером Густавом Адлерфельда за особистим наказом Його Величності»'' (Амстердам, 1740), посилаючись на [[Мартін Кромер|Мартіна Кромера]], писав, що [[Полтавська битва]] 1709 року сталася на тому самому полі, де колись була розбита армія великого князя литовського Вітовта.

По дорозі відступу війська Вітовта до [[Більськ (Котелевський район)|Більська]], неподалік [[Лихачівка (Котелевський район)|Лихачівки]], знаходиться відома в народі «Вітовтова Могила»&nbsp;— великий пам'ятник-курган (за твердженням дореволюційного церковного історика [[Курдиновський Василь Григорович|В. Курдиновського]], ''«пам'ятник битви Вітовта з Тамерланом»'').

Сталеві стріли, наконечники стріл, бойові ножі, лати, кольчуги та інші артефакти, знайдені ще в дореволюційний час в Більську [[Котелевський район|Котелевського району]] та його околицях, дали підставу історику [[Падалка Лев Васильович|Леву Падалці]] вважати, що саме тут було остаточно розбито військо Вітовта<ref>Жук В. Где произошла битва Витовта? // Дорогами тысячелетий: Кн. 3.&nbsp;— М., 1989.&nbsp;— С. 176. {{ref-ru}}</ref>.

[[Ляскоронський Василь Григорович|Ляскоронський]] вважав місцем поховання загиблих у битві татар курган неподалік [[Кишеньки|Кишеньок]], проте пізніші археологічні дослідження довели що він належить до давньоруських часів<ref>Русина О.&nbsp;В.&nbsp;Україна під татарами і Литвою / За заг. ред. В. Смолія. НАН України. Інститут історії України.&nbsp;— К.: Альтернативи, 1999.&nbsp;— 320 с. (94 с.) ISBN 966-7217-56-6</ref>.

== Пам'ять ==
В пам'ять про битву у місті [[Полтава]] є вулиця Битви на Ворсклі.

== Див. також ==
* [[Марквард фон Зальцбах]]
* [[Розорення Києва (1416)]]
* [[Розорення Києва (1482)]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
Велика підбірка літописних текстів про битву наведена на сторінці обговорення статті.

* [http://www.litopys.org.ua/novglet/novg32.htm Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов.&nbsp;— М.-Л., 1950.&nbsp;— С. 391—404.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170626192950/http://www.litopys.org.ua/novglet/novg32.htm |date=26 червня 2017 }}

== Література ==
* [http://www.litopys.org.ua/hrushrus/iur40204.htm Грушевський М.&nbsp;С.&nbsp;Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П.&nbsp;С.&nbsp;Сохань (голова) та ін.&nbsp;— К.: Наук. думка, 1991.&nbsp;— .&nbsp;— (Пам'ятки іст. думки України).&nbsp;— Т. 4.&nbsp;— 1993.&nbsp;— Розділ II. Литовсько-польська унїя й справа інкорпорації земель в. кн. Литовського до Польщі…] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170609043908/http://litopys.org.ua/hrushrus/iur40204.htm |date=9 червня 2017 }} ISBN 5-12-002468-8
* (1) Петро Толочко. Русь-Мала Русь-руський народ у другій половині XIII—XVII&nbsp;ст.

== Посилання ==
{{Commonscat|Battle of the Vorskla River}}
* [http://www.day.kiev.ua/uk/article/istoriya-i-ya/zabuta-bitva День Kiev.ua&nbsp;— «Забута» битва] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924115616/http://www.day.kiev.ua/uk/article/istoriya-i-ya/zabuta-bitva |date=24 вересня 2015 }}
* [http://sd.org.ua/news.php?id=18493 Битва на Ворсклі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100725061103/http://sd.org.ua/news.php?id=18493 |date=25 липня 2010 }}
* [http://books.google.com/books?id=HMylRh-wHWEC&pg=PA44&dq=Vytautas+1392&as_brr=3&ei=5LRER8btCYGc6wK1zfTxBg&sig=R6MSuBuiIwDksRBzHna7-yNltCw#PPA45,M1]
* [http://books.google.com/books?id=LFgB_l4SdHAC&pg=PA10&dq=Vytautas+1392&as_brr=3&ei=5LRER8btCYGc6wK1zfTxBg&sig=VnMEUSy3UKvY7mW00UBj8kcmJEU] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121113103336/http://books.google.com/books?id=LFgB_l4SdHAC&pg=PA10&dq=Vytautas+1392&as_brr=3&ei=5LRER8btCYGc6wK1zfTxBg&sig=VnMEUSy3UKvY7mW00UBj8kcmJEU |date=13 листопада 2012 }}
{{Битви Литви і Польщі з татарами}}
{{Історія України}}
[[Категорія:Битва на Ворсклі]]
[[Категорія:Битви Золотої Орди]]
[[Категорія:Битви Великого князівства Литовського|В]]
[[Категорія:Татарсько-українські війни|В]]
[[Категорія:Битви польсько-татарських війн|В]]
[[Категорія:Битви Молдавського князівства|В]]
[[Категорія:Битви Тевтонського ордену]]
[[Категорія:Битви в Полтавській області]]
[[Категорія:Середньовіччя Полтавської області]]
[[Категорія:Події 12 серпня]]
[[Категорія:Серпень 1399]]
[[Категорія:1399 в Україні]]
[[Категорія:Битви 1399]]
[[Категорія:Битви XIV століття]]