Перегляд вихідного коду сторінки Битва під Заславом (1491)

{{Otheruses|Битва під Заславом (значення)}}
{{Infobox Military Conflict
|conflict=Битва під Заславом
|partof=
|image= 
|caption=<small></small> 
|date= {{ДН|4|02|1491|25|01}}
|place= біля міста [[Заслав]]а (нині Ізяслав [[Хмельницька область|Хмельницької області]])
|result= вирішальна перемога військ руських земель
|combatant1=[[Файл:Arms of the House of Savoy.svg|18px]][[Велике Князівство Литовське|Волинська земля]],<br/> [[Файл:POL województwo ruskie IRP COA.svg|18px]][[Львівська земля]]
|combatant2=[[Велика Орда]]
|commander1=[[Семен Юрійович Гольшанський]]<br/>[[Миколай Ходецький]]
|commander2=[[Ахмат (хан Великої Орди)|Ахматовичі]]
|strength1=невідомо
|strength2=10 000
|casualties1=~10
|casualties2=більше 8 000
}}
'''Битва під [[Заслав]]ом'''&nbsp;— битва, в якій {{ДН|4|02|1491|25|01}} року об'єднані війська [[Волинь|Волинської]] і [[Львівська земля|Львівської земель]] завдали вирішального удару загарбницькому війську [[Велика Орда|Великої Орди]]. Заключна битва, після [[Битва під Копистирином|битви під Копистрином]] (1487) і битви над Бугом (1489), у відбитті заволзької навали на [[Королівство Польське]] і [[Велике Князівство Литовське]] на тлі боротьби за політичний спадок хана [[Ахмат (хан Великої Орди)|Ахмата]] між його синами.

== Історичні відомості ==

=== Ян з Торговиська ===
Одна з перших згадок про битву під Заславом взимку 1491 року знаходиться в записах [[Перемишльські римо-католицькі єпископи|перемиського єпископа]] [[Ян з Торговиська|Яна з Торговиська]]. За інформацією єпископа, татари вторглися на Русь на [[Різдво]], після спустошення [[Любомль|Любомля]] і [[Войславичі]]в завернули назад. Під Заславом були розбиті у вівторок у день [[Навернення апостола Павла]], позбавлені захопленої здобичі, полонених звільнено. Під час битви отримав важке поранення львівський каштелян Миколай Ходецький, від якого помер через кілька днів у [[Львів|Львові]]<ref>Monumenta Poloniae Historica.&nbsp;— T. III.&nbsp;— Lwów, 1878.&nbsp;— S. 239.{{ref-la}}</ref>.

=== Волинський короткий літопис ===

Інакше подає цю подію [[Волинський короткий літопис]], у історично достовірному викладі сучасника події, очевидно священника [[Свято-Успенський кафедральний собор (Володимир-Волинський)|Собору Успіння Пресвятої Богородиці]]:{{цитата|''Надійшли татари заволзькі на Волинську землю десять тисяч, багато зла учинили у Волинській землі і в Ляській. [[Володимир-Волинський|Володимирі]] церкви Божі попалили і велику Пречистої церкву муровану і місто, а людей по містах і по селах, і по дорогах без числа посікли й у полон побрали. 

І зібралися волинці з ляхами, з Божою поміччю і Пречистої Його Матері наздогнали їх поблизу Заслава і побили поганців і полон відполонили, мало що їх утекло і ті від зими вимерли, не дійшовши своїх улусів. Над волинцями був староста луцький князь Семен Юрійович Гольшанський. Тоді невідомо <як це сталося> може Бог <допоміг> християнам <здобути перемогу> над поганцями, мало що наших вбито, менше десяти, а їх убитих поганців 8000.&nbsp;—''{{oq|cu|B лѣто 6999 [1491]. Приходиша татарове завольскыи на Волыньскую землю десять тысящь, много зла сътвориша y Волыньскои земли и в Лядскои. Володимери церкви божии пожгли и великую церковь Пречистое мурованую и мѣсто, a людеи по мѣстом и по селом, и по дорогам без числа посекли и в полон побрали. И събрашася волынци з ляхи, божиею помощию и пречисте его матере угониша их недалече от Жеславля и побиша поганых и полон отполониша, мало нечто втекло их и тыя от зимы измроша, не дошедших своих влусов. Над волынци был старостою луцким князь Семеон Юрьевичь Голшанскыи. Тогды невидимо може бог христианом над погаци, мало нечто наших убито, ниже и десяти, a их убитых поганцовь 8000.<ref>[http://litopys.org.ua/psrl3235/lytov22.htm Волинський короткий літопис]</ref>}}}}

== Інтерпретація ==

На Різдво [[1490]]&nbsp;року великоординські татари вторглися на [[Волинь]], спустошили [[Володимир-Волинський|Володимир]], в тому числі спалили мурований собор Успіння Пресвятої Богородиці&nbsp;— окрасу міста часів [[Київська Русь|Київської Русі]]. Татарські загони перетнули [[Буг]] і здійснили напади на Любомль і Войславичі у десяти милях від [[Люблін]]а, захоплюючи [[ясир]] і знищуючи все довкола.

З огляду на небезпеку, відклавши запланований візит до [[Прусія|Прусії]], король польський і Великий князь Литовський Казимир Ягеллончик терміново прибув до Любліна і закликав до зброї [[Українська шляхта|шляхту]] Львівської землі і [[посполите рушення]] Волині<ref name="pap"/>.

4 лютого (25 січня за [[Юліанський календар|Юліанським календарем]]) 1491&nbsp; року під [[Ізяслав|Заславом]] над [[Горинь|Горинем]] об'єднані війська руських земель під командуванням [[Львівські каштеляни|львівського каштеляна]] [[Миколай Ходецький|Миколая з Ходча]] «Галицького» і [[Семен Юрійович Гольшанський|Семена Гольшанського]]&nbsp;— маршалка Волинської землі, наздогнали і повністю розбили десятитисячне татарське угруповання. Лише деяким, «не більше п'ятдесяти», вдалося втекти, але через несприятливі погодні умови майже всі вони замерзли по дорозі до табору біля [[Дніпро|Дніпра]].

Від отриманого під час битви поранення Миколай Ходецький помер через кілька днів доправлений до [[Львів|Львова]]. Його, разом з іншими героями битви&nbsp;— [[Ян Язловецький-Монастирський|Язловецького]] і [[Якуб Бучацький (воєвода)|Бучацького]], вдячні львів'яни зустрічали викочуючи на вулиці діжки з пивом і висипаючи [[Гарнець|гарнцями]] овес для коней<ref name="pap">{{Cite web |url=https://kpbc.umk.pl/dlibra/publication/22309/edition/38836 |title=Fryderyk Papée. Polska i Litwa na przełomie wieków średnich. — T. 1: Ostatnie dwunastolecie Kazimierza Jagiellończyka. — Kraków, 1904. — S. 227—229. |accessdate=17 січня 2021 |archive-date=28 вересня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200928220504/https://kpbc.umk.pl/dlibra/publication/22309/edition/38836 }}</ref>

На думку ряду польських авторів, зокрема [[Александер Брюкнер|Александра Брюкнера]], ще того ж року татари були змушені покинути [[Придніпров'я]] і повернулися у свої володіння за [[Волга|Волгу]]<ref>Aleksander Brückner. Polska, jej dzieje i kultura od czasów najdawniejszych do chwili obecnej.&nbsp;— T. 1.&nbsp;— Warszawa, 1928.&nbsp;— S. 275.</ref>

В англомовній історичній літературі поширена версія про те, що об'єднаними волино-галицькими військами у битві, без уточнення про безпосередність, командував польський король і Великий князь Литовський [[Казимир IV Ягеллончик|Казимир Ягеллончик]]<ref>Curtis Carroll Davis. The King's Chevalier: A Biography Of Lewis Littlepage.&nbsp;— Indianapolis, 1961.&nbsp;— P. 146.</ref> або його син [[Ян I Ольбрахт|Ян Ольбрахт]]<ref>Chronology of World History: The ancient and medieval world, prehistory-AD 1491.&nbsp;— Oxford, 1999.&nbsp;— P. 569.</ref><ref>John I Albert // The New Encyclopaedia Britannica.&nbsp;— T. 6.&nbsp;— 2003.&nbsp;— P. 576.</ref>.

Командування в переможній битві королю Казимиру Ягеллончику приписував також польський історик [[Фелікс Конечний]]. Слідом за [[Фридерик Папе|Фридериком Папе]] Конечний переповідав, що золотоординські хани [[Ахмат (хан Великої Орди)|Ахматовичі]] ([[Саїд Ахмат]], [[Шейх Ахмат]]) після вигнання з руських земель [[Велике Князівство Литовське|Великого Князівства Литовського]], ще протягом літа 1491 року кочували з-над [[Самара (притока Дніпра)|Самари]], [[Оріль|Орелі]] до [[Сулак (річка)|Овечої Води]]<ref>{{Cite web |url=https://crispa.uw.edu.pl/object/files/291739/display/Default |title=Feliks Koneczny. Sprawy z Mengli-Girejem 1473—1504 // Ateneum Wileńskie. — Rok IV. — Zeszyt 12. — Wilno, 1927. — S. 166, 171. |accessdate=17 січня 2021 |archive-date=22 січня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210122052800/https://crispa.uw.edu.pl/object/files/291739/display/Default }}</ref>.

Судячи з усього, командування Казимира Ягеллончика було суто номінальним, а основний тягар битви взяли на себе командувачі військ руських земель, один з яких не пошкодував власного життя для перемоги над ворогом.

Королевич Ян Ольбрахт не міг в цей час командувати волино-галицькими військами бо на чолі власного загону добивався [[Корона Святого Іштвана|корони Святого Стефана]] під [[Кошиці|Кошицями]]<ref name="pap"/>.

Перемога в битві під Заславом мала вирішальне значення в завершенні чотирирічної боротьби з навалою Великої Орди, після якої [[Україна]] була настільки спустошена, що навіть не становила інтересу для набігів [[Менґлі I Ґерай|Менглі Ґірая]]<ref name="pap"/>.

Останній на весні 1491 року писав у листі до великого московського князя [[Іван III Васильович|Івана Васільєвіча]]: «Ахматовим дітим тей зіми ногі подрізав, коні єсьми взяли у него без останку; нініча какби ім отойти, іно сил нєт, вельми нініча охудили, рать іх королев син побив»<ref name="pap"/>.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* Monumenta Poloniae Historica.&nbsp;— T. III.&nbsp;— Lwów, 1878. {{ref-pl}}{{ref-la}}
* Fryderyk Papée. Polska i Litwa na przełomie wieków średnich.&nbsp;— T. 1: Ostatnie dwunastolecie Kazimierza Jagiellończyka.&nbsp;— Kraków, 1904. {{ref-pl}}
* Feliks Koneczny. Sprawy z Mengli-Girejem 1473—1504 // Ateneum Wileńskie.&nbsp;— Rok IV.&nbsp;— Zeszyt 12.&nbsp;— Wilno, 1927.&nbsp;— S. 138—190. {{ref-pl}}
* Полное собрание русских летописей.&nbsp;— Том 35. Летописи белорусско-литовские.&nbsp;— Москва, 1980. {{ref-ru}} {{ref-cu}}

{{Ізяслав}}
{{Битви Литви і Польщі з татарами}}

{{DEFAULTSORT:Заслав}}
[[Категорія:Битви польсько-татарських війн]]
[[Категорія:Битви в Україні]]
[[Категорія:Битви XV століття|З]]
[[Категорія:Ізяслав]]
[[Категорія:1491 в Україні]]
[[Категорія:конфлікти в 1491]]