Перегляд вихідного коду сторінки Кенаса (Бахчисарай)

{{Культова споруда
|країна = Україна ([[Тимчасово окупована територія України|на окупованій території]])
|зображення = Караимская кенаса на Чуфут-Кале, 2021, 02.jpg
|стан = аварійний
|карта розташування = Україна#Україна Крим
|commons = 
}}{{External media
|align  = right
|width  = 300
|image1 = [http://karai.crimea.ua/uploads/posts/2009-11/1257318376_c-038.jpg Сучасний вигляд кенаси]
}}
'''Бахчисарайська [[кенаса]]'''&nbsp;— культова споруда [[Караїми|караїмів]], пам'ятник архітектури місцевого значення. Знаходиться за адресою вул. Леніна, 67 (не плутати з кенаси в Чуфут-Кале, що знаходиться під [[Бахчисарай|Бахчисараєм]]). Про її значущість говорить той факт, що за караїмським статутом XIX століття обов'язки [[Гахам]]а до проведення чергових виборів покладалися на старшого Газана бахчисарайської кенаси.

== Історія ==
Є відомості про дві караїмські кенаси, які діяли в Бахчисараї до Кримської війни. Можливо, другим будинком молитви названий бет мідраш&nbsp;— приходська школа. Де вони знаходилися, нині немає відомостей. У 1870&nbsp;р. караїми зводять новий, більш просторий будинок молитви. Будівля збереглася до нашого часу, хоч і в спотвореному в пізніші часи вигляді.<ref name="Дзюба">{{Cite web |url=https://culture.voicecrimea.com.ua/uk/kenasa-v-misti-sadiv/ |title=Дзюба О. Кенаса в місті садів // Голос Криму. Культура |accessdate=8 жовтня 2020 |archive-date=16 жовтня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201016210805/https://culture.voicecrimea.com.ua/uk/kenasa-v-misti-sadiv/ }}</ref>

Будівля бахчисарайської кенаси виконана з обробленого каменю-вапняку<ref>{{Стаття|author=Д. А. Прохоров|title=Караимская община Бахчисарая в конце XVIII – начале XX вв|url=http://maiet.cfuv.ru/wp-content/uploads/2016/12/018proxorov-1.pdf|language=|видання=Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии|тип=|date=2016|місяць=12|число=|том=|номер=XX|pages=445—508|issn=|accessdate=2 вересня 2020|archivedate=17 квітня 2021|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210417203139/https://maiet.cfuv.ru/wp-content/uploads/2016/12/018proxorov-1.pdf}}</ref>.

Відомо, що в кенасі зберігалася срібна гуртка з дарчим написом «Бахчисарайському караїмському товариству», подарована в [[1847]] імператрицею [[Олександра Федорівна (дружина Миколи I)|Олександрою Федорівною]] під час відвідування царською сім'єю Бахчисарая. У [[1910]] роціку ця кружка разом з іншими цінностями бахчисарайської кенаси була викрадена і згодом перетоплена.

Всередині кенаси було все традиційно&nbsp;— зал молитви біля північного боку закінчувався мошав зеккенім&nbsp;— місцями для старих, і жіночим балконом над ними. Вхід для чоловіків було розташовано в цоколі, для жінок&nbsp;— на рівні другого поверху, куди вели сходи. Будівлю прикрашали аркові вікна з різьбленими лиштвами. Первісний вигляд фасадів частково зберігся до нашого часу. Поруч із кенасою був мідраш, що містився в окремому кам'яному будинку.<ref name="Дзюба"/>

[[7 квітня]] [[1930]] року кенаса була закрита рішенням Бахчисарайської міськради й передана для потреб друкарні Кримполіграфтреста.

За радянських часів в будівлі знаходився актовий зал Палацу піонерів. Постановою Ради міністрів Криму від 14.12.1992 №&nbsp;261 будівля колишньої кенаси включено до реєстру пам'яток архітектури. У 2010 році будівлю кенаси передано на баланс [[Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник|Бахчисарайського заповідника]] для створення на його базі етнографічного музею історії та культури кримських караїмів<ref>{{Cite web |url=http://kale.at.ua/news/peredacha_kenasa_v_g_bakhchisarae/2011-03-10-71 |title=Передача кенаса в г. Бахчисарае |accessdate=2 вересня 2020 |archive-date=12 січня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210112093741/https://kale.at.ua/news/peredacha_kenasa_v_g_bakhchisarae/2011-03-10-71 }}</ref>. 2020 року Кенасу внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України<ref>{{Cite web |url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/518-2020-п#Text |title=Постанова Кабінету міністрів України від 25 червня 2020 р. № 518. Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України |accessdate=2 вересня 2020 |archive-date=11 жовтня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201011134810/https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/518-2020-п#Text }}</ref>

Нині будівля знаходиться на [[Анексія Криму (2014)|окупованій Росією території]] та перебуває в аварійному стані<ref>{{Cite web |url=http://www.sobytiya.info/news/12/26816 |title=Караимская кенаса в Бахчисарае находится в аварийном состоянии |accessdate=2 вересня 2020 |archive-date=10 квітня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210410115533/http://www.sobytiya.info/news/12/26816 }}</ref>.

==== Газани ====
[[Файл:Саппак-Карабаджак_Исаак_Самуилович.jpg|міні|Саппак-Карабаджак Ісаак Самуїлович&nbsp;— останній газан караїмської кенаси в Бахчисараї.]]
{| class="wikitable"
! роки служби
! ПІБ
! Посада
|-
| 1844-1846
| Соломон Абрамович Бейм (1819—1867)
| виконувач обов'язків<ref>ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1,л. 144; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 53; Новороссийский календарь на 1845.&nbsp;— Одесса, 1844.&nbsp;— С. 204.</ref>
|-
| 1846-1860
| Соломон Абрамович Бейм
| старший газан<ref>Указ Таврического губернского правления от 9 октября 1846 года</ref>
|-
| (1844—1846) -1858
| Давид Болек
| молодший газан<ref>Новороссийский календарь на 1845.&nbsp;— Одесса, 1844.&nbsp;— С. 204; Новороссийский календарь на 1859 год.&nbsp;— Одесса, 1858.&nbsp;— С. 318; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1, л. 143; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1, л. 144.</ref>
|-
| 1 858
| Авраам Сімович Тепса (1815—1865)
| виконувач обов'язків молодшого газана<ref>ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 21, л. 32-33; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 33, л. 5; ГАРК, ф. 241, оп. 1,д. 44, л. 35; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 42; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 42; Новороссийский календарь на 1860 год.&nbsp;— Одесса, 1859.&nbsp;— С. 331—332; Новороссийский календарь на 1867 год.&nbsp;— Одесса, 1866.&nbsp;— Отделение III.&nbsp;— С. 55-56</ref>
|-
| 1859-1866
| Авраам Сімович Тепса (1815—1865)
| молодший газан
|-
| 1864
| Самуїл Ноевич Коген-Чавуш
| газан<ref>Список подписчиков на книгу «Ган Эден» Аарона бен Эльягу. Евпатория.&nbsp;— 1864.</ref>
|-
| 1867-1893
| Юфуда Соломонович Хаджі-Узун (1836—1893)
| старший газан<ref>ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 666, л. 18-19; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 105, л. 1; Новороссийский календарь на 1868 год.&nbsp;— Одесса, 1867.&nbsp;— Отделение III.&nbsp;— С. 69-70; Брачный договор 1881 года (Бахчисарай) // Карай-Битиклиги.</ref>
|-
| 1894-1899
| [[Султанський Ісаак Мордехайович|Ісаак Мордехаевіч Султанський]]
| старший газан
|-
| 1904-1930
| Ісаак Самуїлович Сапак
| молодший газан
|}

== Примітки ==
<references responsive="" />

== Література ==

* Бахчисарайская кенаса: внутренний вид // [[Караимская жизнь]].&nbsp;— Москва, 1911.&nbsp;— Кн. 3-4. (август-сентябрь).&nbsp;— С. 83.
* Бахчисарайский кенаса // Караимская жизнь.&nbsp;— Москва, 1911.&nbsp;— Кн. 5-6. (октябрь-ноябрь).&nbsp;— С. 126.
* Дело об ограблении бахчисарайской кеннаса // Караимская жизнь.&nbsp;— Москва, 1911.&nbsp;— Кн. 1 (июнь).&nbsp;— С. 125.
* {{Стаття|author=Ельяшевич В. А., Шайтанов С. И.|title=Лувах газзаним|видання=Известия Духовного управления караимов Республики Крым|url=http://karaimspiritual.org/upload/izvestia/24.pdf|place=Евпатория|date=2017|номер=24|pages=2—18|ref=Ельяшевич, Шайтанов|accessdate=2 вересня 2020|archivedate=15 листопада 2017|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171115223820/http://karaimspiritual.org/upload/izvestia/24.pdf}}

== Посилання ==

* [http://wikimapia.org/#lang=ru&lat=44.749343&lon=33.878193&z=19&m=b&show=/32405577/ru/ул-Ленина-67 Кенасса на Вікімапія] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/61CZ2O6Sc?url=http://wikimapia.org/#lang=ru&lat=44.749343&lon=33.878193&z=19&m=b&show=/32405577/ru/ул-Ленина-67 |date=25 серпня 2011 }}
* [https://www.pslava.info/BaxchysarajM_Chufut-Kale_KenasaVelyka,132924.html Прадідівська слава. Кенаса]

{{кенаси}}
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Кенаси Криму]]
[[Категорія:Культові споруди Бахчисарая]]
[[Категорія:Вікіпедія:Статті з іншим значенням на Вікіданих]]