Перегляд вихідного коду сторінки Лебедева Емілія Ісааківна

{{Однофамільці|Лебедєва}}
{{Особа
|зображення        = Лебедева Емілія Ісааківна.jpeg
|розмір            = 200px
}}
'''Емілія Ісааківна Лебедева''' (при народженні — '''Сиказан'''; [[27 травня]] [[1924]], [[Армянськ]] — [[25 квітня]] [[2015]], [[Сімферополь]]) — [[Караїми|караїмська]] громадська діячка, караїмознавиця, [[Педагогіка|педагогиня]] і [[Краєзнавство|краєзнавиця]].

== Життєпис ==
Народилася 27 грудня 1924 року{{efn|Офіційна дата народження (через помилку паспортного столу) — 27 грудня 1927 года<ref name="sikazan">{{стаття|назва= Как отмечают свои юбилеи караимские старейшины|посилання =https://383b6c99-a-62cb3a1a-s-sites.googlegroups.com/site/karaimskievesti/KB-2013-1%28107%29.pdf?attachauth=ANoY7coeQIbGQ5cEXn3oLXwgdGq9W1PJE4HisvUAd2R6-HSv119FMc2bkzL488wJLctQR50WCHDVjIp47w059apbMbOBofjIWQ1I4TXhOnITeerTExIim5Nk7zcIeeD2qjzU1nONnpSQ-jdXXt5kxIB493lOGfqWP1doDTWaOHXGTVfjDFxtWftY2RNdr6PGsB9EoT_zaZ1bLNpagdqROT0bZo2IVVmirN6oLhpCOGOdmdRwu4Q_KnU%3D&attredirects=0
| місце=М.| рік= 2013|номер=  1 (107)| сторінки=4|видання = Караимские вести}}</ref>}} в Армянську в караїмській сім'ї. Батько — Ісаак Маркович Сиказан (1897-1972), випускник [[Олександрівське караїмське духовне училище|Олександрівського караїмського духовного училища]], викладач (з вересня 1918 року) [[Давньоєврейська мова|давньоєврейської мови]] при євпаторійському караїмському [[Мідраш (караїмська школа)|мідраші]]<ref>Приказ по Духовному Правлению (гахамом караимским) // [[Известия караимского духовного правления]]. — Евпатория, 1918. — № 2 (декабрь). — С. 1.</ref>, ветеран німецько-радянської війни, працював у сільському господарстві<ref>{{книга|частина=Семья Сиказан|назва=Представители караимских семей|місце=М.|рік=2000|серія=Караимская народная энциклопедия|серія томів=6|серія відповідальний=гл. ред. М. С. Сарач|серія рік=1995—2007|том=6|том назва=Караимский дом. Часть I|сторінки=154}}</ref>. Мати — Віра Яківна, уроджена Круглевич (1898-1975), сестра караїмознавця [[Круглевич Ілля Якович|І. Я. Неймана (Круглевича)]], за освітою лікарка (закінчила 5 курсів Одеського медінституту), працювала бухгалтеркою<ref name="lebedeva">{{стаття|назва=Отдала себя без остатка|посилання=http://www.krippo.ru/files/optimist/311017/Po_volnam.pdf|видання=По волнам нашей памяти|видання відповідальний=сост. В. С. Ривкина, Н. С. Коваленко, Р. П. Мерецкая и др|тип=сб. |рік=2016|місце=Симферополь|сторінки=110—112|сторінок=168}}</ref><ref>{{книга|частина=Семья Круглевич|назва=Представители караимских семей|місце=М.|рік=2000|серія=Караимская народная энциклопедия|серія томів=6|серія відповідальний=гл. ред. М. С. Сарач|серія рік=1995—2007|том=6|том назва=Караимский дом. Часть I|сторінок=155}}</ref>.

У 1941 році закінчила 9 класів. Через початок війни в школі розгорнули прифронтовий госпіталь, де Емілія працювала санітаркою та кур'єркою. Разом з матір'ю і братом евакуювалася спочатку на Кавказ, а потім в Туркменістан. Працювала на бавовняних полях, опанувала розмовну туркменську мову. Після закінчення війни сім'я Сіказанів оселилася в с. [[Воїнка (село)|Воїнка]] Красноперекопського району, оскільки Армянськ знищили під час бойових дій. У 1948 році закінчила історико-філологічний факультет [[Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського|Кримського педагогічного інституту імені М. В. Фрунзе]]. Спочатку працювала в сільській школі<ref name="sikazan" />. У 1955 році перевелася до Сімферополя в залізничну школу № 35, а потім в вечірню школу. Викладала історію і суспільствознавство<ref name="lebedeva" /><ref name="shchegoleva">{{стаття|автор=Щёголева Т.|назва=Основные этнокультурные аспекты караимской публицистики и состояние крымской караимской общины в конце XX – начале XXI вв.|видання=Тирош: Труды по иудаике|відповідальний=отв. ред. Е. Ремпель, В. Членов|місце=М.|рік=2003|випуск=6|сторінки=231}}</ref>.

Бувши громадянкою України, 2000 незаконно отримала громадянство Російської Федерації<ref name="RF">{{cite web|url=http://www.kremlin.ru/acts/bank/14946/page/1|title=Указ Президента Российской Федерации от 18.01.2000 г. № 70|website=Kremlin.ru|accessdate=23 травня 2021|archive-date=23 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210523095819/http://www.kremlin.ru/acts/bank/14946/page/1}}</ref>. 

Померла 25 квітня 2015 року в окупованому Сімферополі.

=== Сім'я ===
Чоловік — Микола Петрович Лебедєв (? — 1974), ветеран Радянської-німецької війни<ref name="lebedeva" /><ref name="sikazan" />.
* Син — В'ячеслав Миколайович Лебедєв (нар. 1951 [[Синельникове]]), журналіст і громадський діяч, речник [[Президент Республіки Крим|Президента Республіки Крим]] [[Мєшков Юрій Олександрович|Ю. А. Мєшкова]] в 1994-1995 роках, колишній голова сімферопольської караїмської релігійної громади «Карайлар» і сімферопольського національно-культурного караїмського товариства «Карайлар». Громадянин Російської Федерації з 2000 року<ref name="RF" />;
* Дочка — Віра Миколаєва Лебедева (Зискіна)<ref>{{cite web|url=http://karaims.ru/page.php?cod=ru&page=358&node=338|title=КУЛЬТУРА > Хроника > ПУТЕШЕСТВИЯ|website=http://karaims.ru|publisher=Московское караимское общество|accessdate=23 травня 2021|archive-date=23 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210523095822/http://karaims.ru/page.php?cod=ru&page=358&node=338}}</ref>.

Молодший брат — Марк Ісакович Сіказан (1929-2014), інженер-кораблебудівник, жив і працював у [[Миколаїв|Миколаєві]], ряд років очолював місцеве караїмське суспільство й обласне товариство захисту прав споживачів<ref name="sikazan" /><ref>{{книга|частина=Деятели науки и техники, изобретатели|назва=Караимская народная энциклопедия|місце=СПб.|видавництво=ООО Издательский дом „Galina scripsit“|рік=2006|серія=Караимская народная энциклопедия|серія томів=6|серія відповідальний=гл. ред. М. М. Казас|серія рік=1995—2007|том=5|том назва=Культура крымских караимов (тюрков)|том відповідальний=сост. М. М. Казас, Р. А. Айваз|сторінки=140|isbn=5-901495-14-7}}</ref><ref>{{cite web|url=https://groups.google.com/forum/#!topic/karaimiru/va6sM7FQ60A|title=Не стало М. И. Сиказана — сообщение Вячеслава Лебедева|lang=ru|publisher=Караимы — Группы Google|date=2014-04-29|accessdate=23 травня 2021|archive-date=22 січня 2011|archive-url=http://arquivo.pt/wayback/20110122130054/https://groups.google.com/forum/#!topic/karaimiru/va6sM7FQ60A}}</ref>.

== Караїмство ==
Після виходу в 1982 році{{efn|За іншими даними — в 1985 року<ref name=":1">{{cite web|url=http://www.crimea.ru/news_one_978.htm|title=В Русском культурном центре пройдёт презентация книги о караимах Крыма|website=http://www.crimea.ru|publisher=ИС «Крым для россиян»|date=2002-05-15|accessdate=23 травня 2021|archive-date=23 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210523095824/https://crimea.ru/news_one_978.htm}}</ref>}} на пенсію займалася дослідженнями з питань караїмської історії та культури{{sfn|Казас, Айваз|2006|с=103}}. У 1992 році накладом 30 тисяч примірників опублікувала кулінарну книгу «Рецепти караїмської кухні», рецензентом якої виступив [[Полканов Юрій Олександрович|Ю. А. Полканов]]. На основі роботи з архівними фондом [[Таврійське і Одеське караїмське духовне правління|Таврійського й Одеського караїмського духовного правління]] написала декілька книг, серед яких: «Нариси з історії кримських караїмів-тюрків», «Приклад для потомства», «Кримська війна і караїми» та ін. Співпрацювала з Міжнародним інститутом кримських караїмів ([[Сполучені Штати Америки|США]]), очолюваним професором В. І. Кефелі, в співавторстві з яким випустила книгу «Караїми — древній народ Криму». У 3-му томі Караїмської народної енциклопедії вміщено її стаття «Прізвища та імена караїмів»<ref name="emilia">Крымский дом : общенациональная газета народов Крыма. — Симферополь, 2000. — № 20—22 (октябрь). — С. 16</ref>. Ряд досліджень присвячено історії створення й діяльності Таврійського й Одеського караїмського духовного правління, участі караїмів у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]] й біографії [[газзан]]а [[Бейм Соломон Абрамович|С. А. Бейма]]<ref>{{стаття|автор=Прохоров Д. А.|назва=Караимы Николаева в рядах русской армии и флота в Первую мировую войну|видання=Історичні мідраші Північного Причорномор'я|відповідальний=голов. ред. М. М. Шитюк|місце=Миколаїв|рік=2014|випуск=III|том=I|сторінки=360|удк=930.9 (Р 477.73):[94(4)”1914/19”=512.143]}}</ref><ref name="prohorov">''Прохоров Д. А., Белый О. Б.'' Обзор документов фонда Таврического и Одесского караимского духовного правления из государственного архива в АР Крым // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. — Сб. / Ред.-сост. В. Н. Зинько. — Симферополь, 2008. — Вып. XIV. — С. 516.</ref><ref>{{стаття|автор=Белый О. Б.|назва=Новые материалы к биографии Соломона Бейма|відповідальний=ред.-сост. А. И. Айбабин, В. Н. Зинько|видання=МАИЭТ|тип=сб.|місце=Симферополь|рік=2003|випуск=X|сторінки=643}}</ref>. У 2005 році разом з сином В'ячеславом Лебедевим підготувала до друку друге видання «Російсько-караїмського словника» одеського караїма Б.З. Леві<ref>{{книга|назва=Русско-караимский словарь: крымский диалект : 8120 слов|посилання=https://books.google.com/books?id=ZsPetgAACAAJ|відповідальний=сост. Б. З. Леви|видання=2-е изд., доп|місце=Симферополь|видавництво=ЧП «Эльиньо»|рік=2005|сторінок=149|серія=Караимское наследие|тираж=300}}</ref>. У 2006 році під редакцією Є. І. та В. Н. Лебедєвих вийшла книга В. С. Тонгура «Фронтовий щоденник (1941-1945)»<ref>{{книга|автор=Тонгур В.|назва=Фронтовой дневник|відповідальний=ред. Э. И. Лебедева, В. Н. Лебедев|місце=Симферополь|рік=2006|серія=Караимское наследие|серія книга = 2|сторінок=196}}</ref>.

=== Критика ===
На думку історика Тетяни Щеголева, у своїх роботах Є. І. Лебедєва дотримувалася «менш радикальної позиції щодо історії караїмів, ніж Ю. А. Полканов і М. С. Сарач, проте, однозначно вважаючи караїмів народом тюркського походження»<ref name="shchegoleva" />.

Голова петербурзького караїмського товариства Ромуальд Айваз вважав, що автори книги «Караїми — древній народ Криму» «не визначили чітко свої позиції з основного питання караїмознавства»<ref>''Айваз Р. А.'' Петербургская караимская община // Karaj kiuńlari. Dzedzictwo Narodu Karaimskiego we Współczesnej Europie. — Wrocław : Bitik, 2004. — s. 260.</ref>.

Високо оцінює праці Є. І. Лебедєвої теолог і культуролог Дмитро Щедровицький:
{{Цитата|Всі дослідження автора засновані на достовірних фактах, оскільки написання книг передують періоди напруженої роботи в архівах, а також збирання живих свідчень про минуле. Приваблює і широта, масштабність підходу автора до описуваного: факти завжди представлені на тлі загальнонаціональної караїмської, а часом і світової історії.|40|Д. В. Щедровицький. «Феномен караїмів»<ref>{{cite web|url=http://shchedrovitskiy.ru/KaraitePhenomenon.php|title=Феномен караимов|author=Щедровицкий Д. В.|website=Творчество Дмитрия Щедровицкого}}</ref>}}

Як відзначають історики Дмитро Прохоров й Олег Білий, книга «Нариси з історії кримських караїмів-тюрків» «''грішить неточностями, допущеними при викладі матеріалу: в ряді випадків науково-довідковий апарат вимагає серйозного коригування (зокрема, неточні наведені Є. І. Лебедевої посилання на деякі архівні справи; спотворено зміст ряду документів і т.п.)''»<ref name="prohorov" />.

== Нагороди й премії ==
* [[Медаль «Ветеран праці»]]<ref name="lebedeva" />
* [[Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»]] (1996)<ref>[https://zakon.rada.gov.ua/krym/show/rb0954003-96 О выдаче удостоверений к медали "За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг."] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210523095818/https://zakon.rada.gov.ua/krym/show/rb0954003-96 |date=23 травня 2021 }} {{ref-ru}}</ref>
* Дев'ять ювілейних медалей<ref name="lebedeva" />
* Премія Асоціації національних товариств і громад народів Криму й Кримського республіканського фонду культури (27 вересня 2000) — за внесок у розвиток багатонаціональної культури<ref name="emilia" />

== Бібліографія ==
=== Книги ===
* Рецепты караимской кухни. — Симферополь : Редотдел крымского комитета по печати, 1992. — 272 с. — ISBN 5-7707-2620-2
* Очерки по истории крымских караимов-тюрков. — Симферополь, 2000. — 116 с.
* Пример для потомства. — Симферополь, 2002. — 107 с. — ISBN 966-7348-07-5<ref name=":1" />
* Караимы — древний народ Крыма / В. И. Кефели, Э. И. Лебедева. — Симферополь, 2003. — 135 с.
* Свадьбы. — Симферополь, 2003. — 72 с. — ISBN 966-522-177-10
* Крымская война и караимы. — Симферополь, 2004. — 79 с. — ISBN 966-7348-21-0
* Кулинарное искусство народов Крыма. — Симферополь, 2004. — 483 с. — ISBN 966-7348-15-6

=== Стаття ===
* Московский предприниматель, благотворитель и меценат И. Д. Пигит // Караимы и Москва. — М.: Издательство Межрегиональный центр отраслевой информатики Госатомнадзора России, 1997. — С. 26—28.
* {{книга|назва=Фамилии и имена караимов|місце=М.|рік=1997|серія=Караимская народная энциклопедия|серія томів=6|серія відповідальний=гл. ред. М. С. Сарач|серія рік=1995—2007|том=3|том назва=Язык и фольклор караимов|сторінок=237—274|isbn=5-201-14258-3}}
* Участие караимов в Крымской войне 1853—1856 гг. // Научно-практическая конференция, посвящённая 145-летию окончания первой героической обороны Севастополя. — Симферополь: Таврия-Плюс, 2001. — С. 85—95.
* Московские караимы в Российской империи // Москва — Крым. Историко-публицистический альманах. — М., 2001. — Вып. 3. — С. 283—300.
* Московские караимы в Российской империи (окончание) // Москва — Крым. Историко-публицистический альманах. — М., 2002. — Вып. 4. — С. 302—312.
* Российские караимы в Первую мировую войну (период 1914—1916 гг.) // Karaj kiuńlari. Dzedzictwo Narodu Karaimskiego we Współczesnej Europie. — Wrocław : Bitik, 2004. — s. 270—278. — ISBN 83-920068-0-1.
* {{стаття|частина=Борис Захарович Леви (1925—2004)|назва=Русско-караимский словарь: крымский диалект : 8120 слов|посилання=https://books.google.com/books?id=ZsPetgAACAAJ|відповідальний=сост. Б. З. Леви|видання=2-е изд., доп|місце=Симферополь|видавництво=ЧП «Эльиньо»|рік=2005|сторінки=120—123|серія=Караимское наследие}}
* Караимская диаспора в Харбине // Международная конференция к юбилею 610-летия поселения татар и караимов в Великом княжестве Литовском. — Вильнюс, 2007.

== Примітки ==
{{reflist|2}}
<br/>
{{notelist}}

== Література ==
* {{книга|частина=Образование у крымских караимов и формирование интеллигенции|назва=Караимская народная энциклопедия|місце=СПб.|видавництво=ООО Издательский дом „Galina scripsit“|рік=2006|серія=Караимская народная энциклопедия|серія томів=6|серія відповідальний=гл. ред. М. М. Казас|серія рік=1995—2007|том=5|том назва=Культура крымских караимов (тюрков)|том відповідальний=сост. М. М. Казас, Р. А. Айваз|сторінок=447|isbn=5-901495-14-7|ref=Казас, Айваз}}
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Уродженці Армянська]]
[[Категорія:Померли в Сімферополі]]
[[Категорія:Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»]]
[[Категорія:Нагороджені медаллю «Ветеран праці»]]
[[Категорія:Педагоги]]
[[Категорія:Педагоги XX століття]]
[[Категорія:Краєзнавці]]
[[Категорія:Українські краєзнавці]]
[[Категорія:Російські краєзнавці]]
[[Категорія:Випускники Таврійського національного університету]]
[[Категорія:Караїмські громадські діячі]]
[[Категорія:Громадські діячки]]
[[Категорія:Караїми Криму]]