Перегляд вихідного коду сторінки Слуцький Антон Йосипович

{{особа}}
{{Othernames|Слуцький}}
{{External media|image1=[http://kprfkro.ru/wp-content/uploads/2018/04/88860.jpg Знак на місці страти]|image2=[https://avatars.mds.yandex.net/get-zen_doc/1347728/pub_5bdb7847f7a35000aa01a93e_5bdb7899ef999000aa354adc/scale_600 Табличка на колишній дачі "Голубка"]}}
'''Анто́н Йо́сипович Слу́цький''' ({{Lang-ru|Антон Иосифович Слуцкий}}; [[1884]], [[Варшава]], [[Королівство Польське]], [[Російська імперія]]&nbsp;— [[24 квітня]] [[1918]], [[Алушта]], [[Таврійська губернія]], [[Російська республіка]])&nbsp;— [[Більшовики|більшовицький]] військовий і політичний діяч, учасник [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту]] у [[Петроград]]і та радянської окупації [[Кримський півострів|Криму]] у [[1918]] році.

== Життєпис ==
Народився в Варшаві в єврейській родині<ref>{{Cite web|url=http://www.rujen.ru/index.php/СЛУЦКИЙ_Антон_Иосифович|title=СЛУЦКИЙ Антон Иосифович|last=|first=|date=2009|website=Российская еврейская энциклопедия|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>. У революційному русі брав участь з [[1905]] року. Неодноразово піддавався арештам та засланню.

Після [[Лютнева революція 1917|Лютневої революції 1917 року]]&nbsp;— партійний організатор на Обуховському заводі у Петрограді, член Петербурзького комітету [[Більшовики|РСДРП(б)]]. Делегат 6-го з'їзду РСДРП(б). На 2-му Всеросійському з'їзді Рад обраний членом [[Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет|Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету]].

=== Загибель ===
З березня 1918 року голова Ради Народних Комісарів окупаційної [[Радянська Соціалістична Республіка Тавриди|Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди]], що була створена більшовиками на території [[Кримська Демократична Республіка|Кримської Демократичної Республіки]].

У цей час радянська влада РСР Таврида евакуювалася в умовах посилення повстанського руху. Активізувалися кримськотатарські націоналісти, які будучи противниками РСР Тавриди раніше ставали жертвами лівого насильства. Голова національного уряду кримських татар&nbsp;— муфтій [[Челебіджіхан Номан|Номан Челебіджихан]] став жертвою анархо-революційного терору в Криму. 26 січня 1918 року він був заарештований, а 23 лютого був без суду убитий матросами в Севастополі, його труп був кинутий у Чорне море.

20 квітня сталося [[Повстання кримських татар (1918)|національне повстання]] в [[Алушта|Алушті]] і навколишніх селах узбережжя під керівництвом поручика М. Хайретдінова і штаб-ротмістра С.&nbsp;М.&nbsp;Муфти-заде, що супроводжувався арештами і розстрілами червоногвардійців і більшовиків; постраждали також південнобережні греки.

21-22 квітня 1918 року в село [[Краснокам'янка|Кизилташ]] прибуло два автомобілі з колишніми офіцерами, бійцями [[Українська Народна Республіка|УНР]] і кримськими татарами. Вони оголосили населенню про вхід до Сімферополя кайзерівських частин і переконували озброїтися і висуватися на Гурзуф і Ялту з метою повалення ослаблої влади більшовицьких з окупантів.

21 квітня біля села [[Малий Маяк|Біюк-Ламбат]] були заарештовані члени керівництва республіки Тавриди на чолі з головою РНК А.&nbsp;Слуцьким і головою губкому РКП (б) Я.&nbsp;Ю.&nbsp;Тарвацьким, які прямували до Новоросійська. Їх привезли в Алушту і розмістили у підвалі дачі [[Голубка (дача генерала Голубова)|«Голубка»]] (нині міська бібліотека ім. С.&nbsp;Н.&nbsp;Сергєєва-Ценського, на будівлі встановлена пам'ятна табличка), де розташовувався штаб національного повстання. Разом з іншими керівниками республіки Слуцький був розстріляний поблизу гори [[Демерджі (гора)|Демерджі]] в ніч на 24 квітня 1918 року. Важко поранені Акімочкін і Семенов залишилися живими.

Опівдні 24 квітня в Алушту з Севастополя прийшов міноносець [[Гаджибей (міноносець)|Гаджибей]]. Він обстріляв місто з артилерії. Повстання було придушене загоном матросів з відповідною жорстокістю. Кримськотатарські ополченці були розсіяні і відступили.

Тіла страчених перенесли в єдину братську могилу неподалік від берега моря. Тут поховані голова Раднаркому Антон Слуцький, нарком фінансів Олексій Коляденко, нарком внутрішніх справ Станіслав Новосельський, член ЦВК Республіки Тавриди, голова Таврійського губкому партії Ян Тарвацький. Тут же поховані комісар праці Алуштинської Ради Тимофій Багліков, командири червоногвардійських загонів І. Кулешов та С. Жилінський, члени Севастопольської Ради А. Бейм та Баранов розстріляні раніше 20 квітня.

== Також дивіться ==
* [[Радянська Соціалістична Республіка Тавриди]]
* [[Кримська операція 1918]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела інформації ==

* [http://www.referatu.ru/1/72/639.htm Большая Советская Энциклопедия: Слуцкий Антон Иосифович]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}

* ''А.&nbsp;Г.&nbsp;Зарубин, В.&nbsp;Г.&nbsp;Зарубин.'' Без победителей: из истории гражданской войны в Крыму.&nbsp;— Симферополь: Таврия, 1997.&nbsp;— 349 с.&nbsp;— <nowiki>ISBN 978-5-7780-0784-0</nowiki>.
* ''Широкорад А. Б.'' Революция и Гражданская война в Крыму.&nbsp;— Серия: Русская смута 1917—1922.&nbsp;— 2017.&nbsp;— 352 с.&nbsp;— <nowiki>ISBN 978-5-4444-1714-0</nowiki>.
* Выписки из протоколов следственной комиссии Крымского парламента (курултая) // Советов В., Атлас М. (составители) Расстрел советского правительства крымской республики Тавриды. Сборник к 15-летию со дня расстрела 24/IV 1918 г.&nbsp;— 24/IV1933 г. Симферополь, 1933.
* Дубко Ю.&nbsp;В.&nbsp;Советская Республика Тавриды: авантюра большевистского государственного строительства. Симферополь, 1999.
* Семенов И., Расстрел Совнаркома и Центрального Исполнительного Комитета Республики Тавриды в 1918 году // Революция в Крыму. Симферополь, 1923. №&nbsp;2.
* Зарубин В. Г. К вопросу о восстании крымских татар в горном Крыму (1918 г.) // Проблемы истории и археологии Крыма. Симферополь, 1994.

{{нк}}
{{Голови уряду українських державних утворень з 1917}}

[[Категорія:Діячі СРСР]]
[[Категорія:Більшовики]]
[[Категорія:Російські революціонери]]
[[Категорія:Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію]]
[[Категорія:Розстріляні політики]]
[[Категорія:Страчені під час Громадянської війни в Росії]]