Д

Шаблон:Кирилиця Д, д — шоста літера української та п'ята в більшості інших слов'янських абетках.

Вживання

Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера, що походить від літери «дельта» грецького унціалу 9 століття. У сучасній українській літературній мові літерою «Д» позначають шумний зімкнений передньоязиковий приголосний звук, твердий (дуб, двері) або м'який (дідько, дядько).

Звуки

• [d] (д) — дзвінкий ясенний проривний
• [ɖ] (твердий д) — дзвінкий ретрофлексний проривний (шведська, норвезька, індійські мови)
• [d̪] (твердий д) — дзвінкий зубний проривний

Таблиця кодів

Кодування	Регістр	Десятковий код	16-ковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод	Велика	1044	0414	002024	00000100 00010100
	Мала	1076	0434	002064	00000100 00110100
ISO 8859-5	Велика	180	B4	264	10110100
	Мала	212	D4	324	11010100
KOI-8	Велика	228	E4	344	11100100
	Мала	196	C4	304	11000100
Windows-1251	Велика	196	C4	304	11000100
	Мала	228	E4	344	11100100

Див. також

• Дельта (літера)
• D (латиниця)

Літера - Д

Посилання

• Шаблон:СУМ-11
• Д - Енциклопедія сучасної України

Література

• Шаблон:УРЕ
• Півторак Г. П. Д — шоста літера українського алфавіту // Шаблон:УМ-2000 — С. 119.