Князівство Кирк-Єр: відмінності між версіями
м (Імпортовано 1 версія) |
ua>Fidle-player Немає опису редагування |
||
| Рядок 49: | Рядок 49: | ||
== Історія == | == Історія == | ||
Назва Кирк-Єр пізнішого тюркського походження, історична назва столиці не збереглася. Ядром держави були фортеці, що виникли в Гірському Криму між VI | Назва Кирк-Єр пізнішого тюркського походження, історична назва столиці не збереглася. Ядром держави були фортеці, що виникли в Гірському Криму між VI та X ст.: [[Кирк-Єр]], [[Бакла]], [[Тепе-Кермен]] та ін. Наприкінці XII ст. [[Кирк-Єр]] став центром невеликого князівства, яке згодом потрапило у залежність від Кримського улусу Золотої Орди. | ||
Після захоплення Кирк-Єра військами еміра Ногая 1299 р. в історії з'явилися беї Яшлау. Історикам відомі дві версії подій. За однією, дещо поширенішою, бей Яшлавський був воєначальником Ногая і керував штурмом міста. За іншою, Яшлау — місцевий можновладний рід, і, можливо, правитель Кирк-Єра доординського часу. Отже, рід Яшлау, потрапивши в залежність від Золотої Орди, ще деякий час, імовірно, володів князівством, хоча почалася його ісламізація: [[1346]] р. у Кирк-Єрі побудували мечеть. | Після захоплення Кирк-Єра військами еміра Ногая 1299 р. в історії з'явилися беї Яшлау. Історикам відомі дві версії подій. За однією, дещо поширенішою, бей Яшлавський був воєначальником Ногая і керував штурмом міста. За іншою, Яшлау — місцевий можновладний рід, і, можливо, правитель Кирк-Єра доординського часу. Отже, рід Яшлау, потрапивши в залежність від Золотої Орди, ще деякий час, імовірно, володів князівством, хоча почалася його ісламізація: [[1346]] р. у Кирк-Єрі побудували мечеть. | ||
| Рядок 58: | Рядок 58: | ||
== Державний та адміністративний устрій == | == Державний та адміністративний устрій == | ||
Форма правління — монархія, яку уособлював князь<ref name=":0"/> Найімовірніше, князівство не стало більш-менш централізованою державою (можливо, ще меншою мірою, ніж Феодоро), а було союзом удільних князів, | Форма правління — монархія, яку уособлював князь<ref name=":0"/> Найімовірніше, князівство не стало більш-менш централізованою державою (можливо, ще меншою мірою, ніж Феодоро), а було союзом удільних князів, імовірно, залежних від доординських тюркських володарів Степового і Передгірного Криму.<ref name=":0"/> | ||
Площа території — близько 1 000 км². Столиця — місто Кирк-Єр (сучасніша назва [[Чуфут-Кале]]). З півдня князівство межувало з князівством Феодоро (а до його виникнення, імовірно, з Еекі-Керменським князівством).<ref name=":0"/> | Площа території — близько 1 000 км². Столиця — місто Кирк-Єр (сучасніша назва [[Чуфут-Кале]]). З півдня князівство межувало з князівством Феодоро (а до його виникнення, імовірно, з Еекі-Керменським князівством).<ref name=":0"/> | ||
== Культура == | == Культура == | ||
Мова — грецька, аланська, кримськоготська. Основним населенням Кирк-Єрського князівства були [[алани]]. | Мова — грецька, аланська, кримськоготська. Основним населенням Кирк-Єрського князівства були [[алани]]. Керівна династія і знать князівства доволі рано прийняли православ'я. З територією князівства часто асоціюють Фульську єпархію, а столицю Кирк-Єр — з містом Фули. [[Фульська єпархія]] існувала в цих місцях з VIII ст., перетворена в архієпархію у IX ст., про що свідчить запис під номером 36 у статуті візантійського імператора Лева VI. У XII ст. Фульську єпархію об'єднали з Сугдейською в Сугдею-Фульську. Населення колишнього князівства залишалося, здебільшого, християнським до виселення в Приазов'я 1778 р.<ref name=":0"/> | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
| Рядок 72: | Рядок 72: | ||
[[Категорія:Історія Криму]] | [[Категорія:Історія Криму]] | ||
[[Категорія:Історія | [[Категорія:Історія Бахчисарая]] | ||
[[Категорія:Середньовічні держави України]] | [[Категорія:Середньовічні держави України]] | ||
[[Категорія:Середньовічні держави Європи]] | [[Категорія:Середньовічні держави Європи]] | ||
Версія за 09:23, 25 вересня 2024
Шаблон:Картка:Колишня країна Кирк-Єрське князівство — держава в передгірській частині Південно-Західного Криму. Ймовірно, існувала там з раннього середньовіччя до захоплення її 1299 року татарським родом Яшлау (Яшлав).
Історія
Назва Кирк-Єр пізнішого тюркського походження, історична назва столиці не збереглася. Ядром держави були фортеці, що виникли в Гірському Криму між VI та X ст.: Кирк-Єр, Бакла, Тепе-Кермен та ін. Наприкінці XII ст. Кирк-Єр став центром невеликого князівства, яке згодом потрапило у залежність від Кримського улусу Золотої Орди.
Після захоплення Кирк-Єра військами еміра Ногая 1299 р. в історії з'явилися беї Яшлау. Історикам відомі дві версії подій. За однією, дещо поширенішою, бей Яшлавський був воєначальником Ногая і керував штурмом міста. За іншою, Яшлау — місцевий можновладний рід, і, можливо, правитель Кирк-Єра доординського часу. Отже, рід Яшлау, потрапивши в залежність від Золотої Орди, ще деякий час, імовірно, володів князівством, хоча почалася його ісламізація: 1346 р. у Кирк-Єрі побудували мечеть.
Після участі ханів Кримського, Манкопського і Кіркельського у битві на Синіх Водах 1363 р. князівство, напевне, цілковито втративши самостійність, стало частиною Орди і його більше ніде не згадують. Татарська орда хана Едигея зруйнувала місто 1399 року.
Район Кирк-Єра до кінця існування Кримського ханства входив до бейлику Яшлау.[1]
Державний та адміністративний устрій
Форма правління — монархія, яку уособлював князь[1] Найімовірніше, князівство не стало більш-менш централізованою державою (можливо, ще меншою мірою, ніж Феодоро), а було союзом удільних князів, імовірно, залежних від доординських тюркських володарів Степового і Передгірного Криму.[1]
Площа території — близько 1 000 км². Столиця — місто Кирк-Єр (сучасніша назва Чуфут-Кале). З півдня князівство межувало з князівством Феодоро (а до його виникнення, імовірно, з Еекі-Керменським князівством).[1]
Культура
Мова — грецька, аланська, кримськоготська. Основним населенням Кирк-Єрського князівства були алани. Керівна династія і знать князівства доволі рано прийняли православ'я. З територією князівства часто асоціюють Фульську єпархію, а столицю Кирк-Єр — з містом Фули. Фульська єпархія існувала в цих місцях з VIII ст., перетворена в архієпархію у IX ст., про що свідчить запис під номером 36 у статуті візантійського імператора Лева VI. У XII ст. Фульську єпархію об'єднали з Сугдейською в Сугдею-Фульську. Населення колишнього князівства залишалося, здебільшого, християнським до виселення в Приазов'я 1778 р.[1]
Примітки
Джерела
- Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.