Ч

Шаблон:Кирилиця Ч, ч («че») — літера кирилиці. У мовах, що її використовують, позначає глухий заясенний африкат [t͡ʃ], глухий ясенно-твердопіднебінний африкат [t͡ɕ] або глухий ретрофлексний африкат [ʈ͡ʂ]. Наявна в усіх кириличних абетках.

Історія

Ч належить до нових літер кирилиці. Ймовірно зразком для створення цієї літери стала грецька літера Υ (іпсилон). Також можливо, що ч походить від гебрейської літери צ / ץ (цаді).

Франциск Скорина для літери ч використовував грецьку літеру Ϙ ϙ, Ϟ ϟ «коппа» у варіанті написання Ҁ, ҁ.

• старословянська — «чрьвь» . 27-а літера абетки.
• церковнослов'янська — «чѣрвь» . 26-а літера абетки.

Числове значення ч в кирилиці — 90 (з XIV століття), в глаголиці — 1000.

В абетці української мови

У сучасній українській мові — 28-а літера абетки, позначає глухий заясенний африкат (глухий передньоязиковий шумний). Може бути твердим (час, сич) і м'яким (чіп, ніччю).

Звуки

• [t͡ʃ] (ч) — глухий піднебінно-ясенний (заясенний) африкат
• [ʈ͡ɕ] (м'який ч) — глухий ясенно-твердопіднебінний африкат
• [ʈ͡ʂ] (твердий ч) — глухий ретрофлексний африкат

Мови

Літери кирилиці включно з «Ч» в «Букварі» Івана Федорова (1574)

Мова	МФА	№ в абетці
білоруська	/ʈ͡ʂ/	26
болгарська	/t͡ʃ/	24
казахська	/t͡ɕ/	24
киргизька	/t͡ʃ/	28
кримськотатарська	/t͡ʃ/	25
македонська	/t͡ʃ/	29
монгольська	/t͡ʃ/	27
російська	/t͡ɕ/	25
сербська	/t͡ʃ/-/ʈ͡ʂ/	28
таджицька	/t͡ʃ/	29
українська	/ʈ͡ʂ/	28
чорногорська	/t͡ʃ/-/ʈ͡ʂ/	30

Російська

В сучасній російській мові ч ([ч'е]/[t͡ɕe]) — 25-а літера абетки. Вона позначає глухий ясенно-твердопіднебінний африкат /t͡ɕ/, м'який шиплячий приголосний. У діалектах та індивідуальній вимові також зустрічаються тверді [t͡ʃ] і [ʈ͡ʂ].

• Асиміляція

1. Сполучення жч, здч, зч, сч, шч, стч вимовляються як довгий звук /ɕː/ [ш̅’] (подібно «щ»).

   Наприклад: счастье [ˈɕːæsʲtʲjə], извозчик, мужчина.

2. Сполучення чн інколи вимовляється як шн ([шн] / [ʂn])

   Наприклад: конечно, нарочно.

3. Сполучення чт інколи вимовляється як шт ([шт] / [ʂt])

   Наприклад: чтобы, ничто.

4. Сполучення тч і подвоєне чч вимовляється як ттч ([ттч] / [tːɕ])

   Наприклад: отчество, ничто.

Українська

У давньоруській мові ч позначав м'який шиплячий приголосний, глухий ясенно-твердопіднебінний африкат /t͡ɕ/. Через цю особливість в тогочасній орфографії спеціальне вказування його палатальної вимови не було обов'язковим. Тому поряд з ѥ, ѧ, ю після ч писали також є, а, у. Наприклад, чѧдо—чадо [t͡ɕadɔ], чюдити—чудити [t͡ɕudɪtɪ]. У пізньому середньовіччі й новому часі в староукраїнській мові відбулася часткова депалаталізація шиплячих, внаслідок чого ч перетворився на /t͡ʃ/.

В сучасній українській мові ч ([че]/[t͡ʃe])— 28-а літера абетки. Вона позначає глухий заясенний африкат /t͡ʃ/, твердий шиплячий приголосний. В індивідуальній вимові та діалектах також зустрічається м'який шиплячий /t͡ɕ/ (галицько-буковинська група говорів, степовий говір, слобожанський говір). Має акустичною парою дзвінкий дж [d͡ʒ].

• Асиміляція

1. Сполучення дч ([д] + [ч] / [d] + [t͡ʃ]) вимовляється як джч ([д͡жч] / [d͡ʒt͡ʃ])

   Наприклад: відчинити [vʲid͡ʒt͡ʃɪnˈɪ̞tɪ].

2. Сполучення зч ([з] + [ч] / [z] + [t͡ʃ]) вимовляється як жч ([жч] / [ʒt͡ʃ]) у середині слова, а на початку слова — як шч ([шч] / [ʃt͡ʃ]).

   Наприклад: безчесний [beʒt͡ʃtˈesnɪj], зчистити [ʃt͡ʃˈɪstɪ̞tɪ].

3. Сполучення стч ([с] + [т] + [ч] / [s] + [t] + [t͡ʃ]) вимовляється як шч ([шч] / [ʃt͡ʃ]).

   Наприклад: невістчин [nevʲˈiʃt͡ʃɪ̞n].

4. Сполучення тч ([т] + [ч] / [t] + [t͡ʃ]) вимовляється як довге ч ([ч:] / [t͡ʃː]).

   Наприклад: вітчизна [vit͡ʃːɪzna], квітчати [kvit͡ʃːˈatɪ].

5. Сполучення чн ([ч] + [н] / [t͡ʃ] + [n]) вимовляється як шн ([шн] / [ʃn]) у деяких народно-побутових словах.

   Наприклад: сонячний [sˈonʲaʃnɪj], молочний [mɔlˈoʃnnɪj].

6. Сполучення чс ([ч] + [с'] / [t͡ʃ] + [sʲ]) вимовляється як м'яке цс ([ц'с'] / [t͡sʲsʲ]).

   Наприклад: не морочся [ne morˈot͡sʲsʲa].

7. Сполучення чц ([ч] + [ц'] / [t͡ʃ] + [t͡sʲ]) вимовляється як довге м'яке ц ([ц':] / [t͡sʲː]).

   Наприклад: дочка [dɔt͡ʃkˈa] — дочці [dɔt͡sʲːˈi], хусточка [хˈustɔt͡ʃkˈa] —ху́сточці [хˈustɔt͡sʲːˈi].

• Палаталізація

1. ч напівпом'якшується ([t͡ʃʲ]) в позиції перед і, під час подвоєння, перед я, ю в словах іноземного походження і деяких питомо українських словах

   Наприклад: очі [ˈot͡ʃʲ], обличчя [oblˈɪt͡ʃʲːa], ніччю [nˈit͡ʃʲːu], Чілібі [t͡ʃʲilibˈi], Чюрльоніс [t͡ʃʲurlʲːˈonis].

• Чергування

1. ч чергується з к ([k], глухий м'якопіднебінний проривний).

   Наприклад: рік — річний — річниця; рука — ручний.

Латинка

Відповідники в латинській абетці.

• č — латинська с з гачеком; чеська, а також вепська, карельська, латиська, литовська, північносаамська мова, словацька, словенська, хорватська мови. Знак для офіційної транскрипції ч в білоруській, македонській, паннонсько-русинській, сербській, черногорській мовах.
• ç — латинська с з седиллю; тюркські мови (турецька, кримськотатарська), албанська мова.
• ch [t͡ʃ] — англійська мова. Знак для офіційної транскрипції ч в болгарській, російській, українській, чувашській мовах.
• tsch [t͡ʃ] — німецька мова.
• cz [ʈ͡ʂ], ć [t͡ɕ] — польська мова.

Таблиця кодів

Кодування	Регістр	Десятковий код	16-ковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод	Велика	1063	0427	002047	00000100 00100111
	Мала	1095	0447	002107	00000100 01000111
ISO 8859-5	Велика	199	C7	307	11000111
	Мала	231	E7	347	11100111
KOI 8	Велика	254	FE	376	11111110
	Мала	222	DE	336	11011110
Windows 1251	Велика	215	D7	327	11010111
	Мала	247	F7	367	11110111

Література

• Шаблон:УРЕ
• Півторак Г. П. Ч // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.

Джерела

• Шаблон:СУМ-11

Шаблон:Український правопис Шаблон:Українська мова