Х: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
||
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
== В українській мові == | == В українській мові == | ||
Х — двадцять шоста [[літера]] [[Українська абетка|української абетки]]. У сучасній українській мові нею позначають шумний щілинний глухий задньоязиковий приголосний звук, який може бути твердим (''хата, хмиз, холодний'') чи напівпом'якшеним — перед і (''сухі, хітин''). | Х — двадцять шоста [[літера]] [[Українська абетка|української абетки]]. У сучасній українській мові нею позначають шумний щілинний глухий задньоязиковий приголосний звук, який може бути твердим (''хата, хмиз, холодний'') чи напівпом'якшеним — перед і (''хімія, сухі, хітин''). | ||
== Див. також == | == Див. також == | ||
| Рядок 34: | Рядок 34: | ||
[[Категорія:Українська абетка]] | [[Категорія:Українська абетка]] | ||
Поточна версія на 20:34, 7 жовтня 2024
Шаблон:Кирилиця Шаблон:Не плутати2Х («ха») — літера кириличної абетки, яка позначає звук [x]. Це 26-а літера української абетки. Перед голосними «є», «і», «ю», «я» (а також перед «ь») читається як його алофон — пом'якшений звук [xʲ].
Історія
Шаблон:Див. також
Вона походить від старослов'янської літери
(«хѣръ», «хір»), яка у свою чергу, наслідує грецьку літеру Χ, χ (Хі) візантійського унціалу. У глаголиці мала написання 
, у кириличній та глаголичній буквеній цифірі має числове значення 600.
В українській мові
Х — двадцять шоста літера української абетки. У сучасній українській мові нею позначають шумний щілинний глухий задньоязиковий приголосний звук, який може бути твердим (хата, хмиз, холодний) чи напівпом'якшеним — перед і (хімія, сухі, хітин).
Див. також
Література
- Шаблон:УРЕ
- Півторак Г. П. Х // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.