В

Шаблон:Кирилиця В («ве») — літера кириличної абетки. Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі.

Історія

За формою накреслення це видозмінений варіант літери («віди») старослов'янської кириличної абетки, що походить від грецького β («бета», у середньогрецькому читанні — «віта»). Назва, очевидно, походить від староцерковнослов'янського вѣдѣ («я знаю», «я знав»), яке являє собою застиглу архаїчну форму перфекта дієслова вѣсти — пор. , дав.-інд. vḗda, авест. vaēda, Шаблон:Lang-got.

У глаголиці має накреслення . Числове значення у кириличній цифірі — 2 (в̃), у глаголичній — 3.

Різна вимова латинського B і слов'янського В зумовлена тим, що латинська абетка виникла на основі грецької близько VI ст. до н. е., коли Β означала звук [b], а в період створення слов'янської кириличної абетки в IX ст. н. е. греки вимовляли Β як [v] («віта»).

У давньоруській і староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «В» вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

Використання

В — третя літера української абетки. У сучасній українській мові цією літерою позначають переважно губно-зубний апроксимант [ʋ], який, на відміну від російської мови, не співвідноситься з губно-зубним [f], а на початку слова перед приголосним, після голосного та в кінці слова переходить у дзвінкий губно-м'якопіднебінний апроксимант [w] (він ўзяў, вона ўзяла, воўк). Інші алофони — [β], [v], [ⱱ̟] / [ⱳ], [ⱱ].

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «третій»: ложа «В», пункт «В» розділу 2. При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 4-В клас, будинок 8-В тощо

Звук

В українському письмі літера В може позначати різні звуки, залежно від позиції в слові.

• [β] (б-в) — дзвінкий губно-губний фрикативний
• [ʋ] (в) — дзвінкий губно-зубний апроксимант
• [v] (твердий в) — дзвінкий губно-зубний фрикативний
• [ⱱ̟] / [ⱳ] (в) — губно-губний одноударний
• [w] (в) — дзвінкий губно-м'якопіднебінний апроксимант
• [ⱱ] (в) — дзвінкий губно-зубний одноударний

Літера — В

Прийменник

В українській мові існує слово, що складається з одної цієї літери — прийменник «в», який є фонетичним варіантом прийменника «у» (рідше трапляються форми «ув», зі знах. і місц. відмінками вживаються також «уві», «вві», «ві», церк.-слов. «во»). Він має значну кількість значень, означаючи і місцеперебування (у лісі), і напрямок (у ліс), і посідання (у мене), і початок дії (у танець). Колись цей прийменник міг вживатися у значенні «біля», «поруч»: «Два брати, грізні ісполини ..стояли у ворот» (І. П. Котляревський); «А вона, безталанночка, поклонилась та й стала в порога, як чужа» (Марко Вовчок).

З граматичного й етимологічного погляду в прийменнику «в/у» можна виділити два різних праслов'янських прийменники. Один, найбільш поширений, вживається з місцевим і знахідним відмінками і походить від Шаблон:Lang-x-slav (Шаблон:Lang-orv), у якому початкове *v- має протетичне походження, а *ъn вважається спорідненим з Шаблон:Lang-grc, Шаблон:Lang2, Шаблон:Lang-de. Втрата прикінцевого *n сталася внаслідок закону відкритого складу майже у всіх позиціях, зберігся він тільки на початку деяких займенників (у них, у ньому, у неї). Другий прийменник трапляється у сполученні з родовим відмінком (у мене, Шаблон:Comment у воріт, у порога) і веде походження від Шаблон:Lang-x-slav (Шаблон:Lang-orv) < Шаблон:Lang-x-ie.

Таблиця кодів

Кодування	Регістр	Десятковий код	16-ковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод	Велика	1042	0412	002022	00000100 00010010
	Мала	1074	0432	002062	00000100 00110010
ISO 8859-5	Велика	178	B2	262	10110010
	Мала	210	D2	322	11010010
KOI-8	Велика	247	F7	367	11110111
	Мала	215	D7	327	11010111
Windows-1251	Велика	194	C2	302	11000010
	Мала	226	E2	342	11100010

Див. також

• B (латиниця) — схожа за виглядом літера латинської абетки.
• Бета (літера) — літера грецької абетки від якої утворено літеру В.

Джерела

• В — Енциклопедія сучасної України

Література

• Шаблон:УРЕ
• Півторак Г. П. В // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.