Вакф

Вакф, вакуф, вакиф (від {{#invoke:lang|lang_xx_inherit|code=ar|rtl=yes}}, множ. {{#invoke:lang|lang_xx_inherit|code=ar|rtl=yes}}, аукаф, вакф, уакф «утримування»; {{#invoke:lang|lang_xx_italic|code=tr}} вакиф) — у країнах ісламу, в тому числі у Османській імперії та Кримському ханстві земля чи інші джерела прибутку, які після смерті заповідача передавалися з побожною метою на доброчинні справи.

Вакуфом була нерухомість (насамперед земля), дохід з якої ішов на утримання:

1. мечетей, мусульманських шкіл — вакуф-шер, або вакуф духовний);
2. громадських інституцій — вакуф-адат, тобто вакуф звичаєвий.

Згідно з нормами шаріату, така нерухомість не підлягала відчуженню і оподаткуванню.

У Криму вакуф існував з XV століття, охоплюючи за часів розквіту ханства близько 100 тисяч десятин землі. Контроль за використанням вакуфу здійснював муфтій Криму. Вже за Російської імперії в Криму вакуф був скасований царською адміністрацією (1890). Відновити вакуф намагався мусульманський виконавчий комітет Курултаю в 1917 році.

Джерела та література

• Кирюшко М. І. Вакф, вакуф //  — с. 428
• Іналджик Г. Османська імперія: Класична доба (1300—1600), — К.: Критика, 1998. — 287 с.
• Вакф // Словник ісламських релігійних термінів арабського походження
• О. Г. Большаков. Вакф //
• Лашков Ф. Ф. Исторические очерки крымо-татарского землевладения. Симферополь, 1897.
• Арістова А. В. Вакф // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вакф

Посилання

• Середньовічні історичні джерела Сходу і Заходу