Білогірський район (АРК, 1921—2023)

Білогі́рський райо́н (до грудня 1944 року — Карасубазарський район, крим. Qarasuvbazar rayonı) — колишній район у складі Автономної Республіки Крим, зараз входить до складу нового Білогірського району.

Розташовувався у її центральній частині в межах Кримської передгірно-лісостепової фізико-географічної області й Головної гірсько-лугово-лісової гряди Кримських гір. Районний центр — місто Білогірськ.

Загальні відомості

На півночі район межує із Красногвардійським та Нижньогірським, на північному сході із Ічкінським, на сході з Кіровським районами, на півдні із Судацькою та Алуштинською міськими радами та із Сімферопольським районом на заході. Шаблон:Розташування2 Територія району охоплює частину Головного пасма Кримських гір, передгір'я і передгірні рівнини. Перевищення відносних висот у межах району близько 1000 м. Належить до передгірного Кримського посушливого, дуже теплого агрокліматичного району.

Адміністративний склад

До складу району входить місто Білогірськ, селище міського типу Зуя, 76 сіл та 2 селища, які підпорядковані відповідно одній міській:

• Білогірська міськрада;

одній селищній:

• Зуйська селищна рада;

та 17 сільським радам:

• Ароматнівській, Багатівській, Василівській, Вишенській, Зеленогірській, Земляничненській, Зибинській, Кримськорозівській, Криничненській, Курській, Мельницькій, Мічурінській, Муромській, Новожилівській, Русаківській, Цвіточненській та Чорнопільській.

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)

Шаблон:СВ-Таблиця-Піраміда Національний склад населення району за переписом 2001 та 2014 років

	2001		2014
	чисельність	частка, %	чисельність	частка, %
росіяни	32 706	49,2	31 284	51,8
кримські татари	19 425	29,2	18 623	30,8
українці	10 749	16,2	6 009	9,9
білоруси	622	0,9	322	0,5
татари	454	0,7	1 809	3,0
греки	263	0,4	210	0,4
поляки	193	0,3	133	0,2
вірмени	190	0,3	202	0,3
узбеки	130	0,2	149	0,3
німці	102	0,2	55	0,1
молдовани	87	0,1	57	0,1

Етномовний склад району (рідні мови населення за переписом (2001)

	російська	кримськотатарська	українська
Білогірський район	60,4	28,9	7,9
м. Білогірськ	62,8	27,6	7,5
смт Зуя	66,9	20,6	4,8
Ароматнівська сільрада	69,1	19,4	10,7
Багатівська сільрада	51,3	40,2	7,5
Василівська сільрада	65,6	23,1	6,6
Вишеннська сільрада	58,2	34,5	6,5
Зеленогірська сільрада	56,7	30,6	11,5
Земляничненська сільрада	45,1	48,0	5,4
Зибинська сільрада	78,8	6,7	11,4
Криничненська сільрада	74,2	14,8	9,8
Кримрозівська сільрада	79,5	13,1	5,9
Курська сільрада	69,2	27,2	3,1
Мельнична сільрада	50,0	35,7	12,4
Мічурінська сільрада	45,0	48,9	5,1
Муромська сільрада	51,2	30,8	13,4
Новожилівська сільрада	39,3	46,9	10,1
Русаківська сільрада	65,8	18,8	13,4
Цвіточненська сільрада	45,4	44,3	8,9
Чорнопільська сільрада	50,9	37,5	8,0

Історія

Територія району була заселена з давніх часів. В урочищі Біла Скеля досліджені стоянки епохи раннього палеоліту; виявлено декілька неолітичних поселень (4 тис. до н. е.), два поселення бронзової доби (3 тис. до н. е.), понад 20 курганів тощо.

Природні ресурси

Переважають чорноземи карбонатні та південні (48% площі району), гірсько-лісові (бурі) і гірсько-лучні чорноземновидні ґрунти (на яйлі).

Площа лісів — 49,8 тис. га. Поширені хвойні (кримська сосна; 12%) і широколистяні (дуб, бук, граб) породи.

У районі наявні заповідники: Карабі-яйла і Кубалач; пам'ятки природи державного значення: Ак-Кая, Карабі-Яйлінська улоговина, Карасубаші; заповідне урочище і 2 пам'ятки природи місцевого значення.

Корисні копалини

З корисних копалин поширені такі матеріали: цегляно-черепичні глини, вапняки, мергель, галечник, гравій.

Водоймища

До найбільших річок належать: Біюк-Карасу, Індол, Бурульча, Бештерек, Зуя. Влітку деякі з них пересихають.

Водосховища: Білогірське водосховище, Тайганське водосховище.

Економіка

Трудові ресурси району становлять 35,1 тис. осіб. У народному господарстві працюють 19,5 тис. осіб.

Провідним у районі є сільське господарство. Район спеціалізується на виробництві фруктів, винограду, овочів, тютюну, ефіроолійних культур, зерна (озима пшениця, озимий ячмінь, овес, кукурудза), а також — молока, м'яса, шерсті.

Під сільськогосподарські угіддя — 115,2 тис. га, в тому числі орних земель — 62,8 тис. га, під садами та виноградниками — 8,5 тис. га, під пасовищами — 43,6 тис. га. Працює 13 колективних господарств, 2 державних сільськогосподарських підприємства і 2 допоміжних сільськогосподарських виробництва.

На території району розміщено 10 промислових підприємств, які виробляють будівельні матеріали, харчові продукти та винно-горілчані вироби, 2 підприємства лісового господарства, 2 автотранспортних підприємства і 9 будівельних організацій. Найбільші з них: Білогірський виноробний завод, філіал ВАТ «Харчпром Білогірський завод продтоварів», КП «Монтажно-заготовчий завод», ОАТП «Білогірський ЗБМ», КП «Білогірське кар'єроуправління», завод із перероблення ефіроолійних культур (с. Кримська Роза).

На території району розміщено «Парк левів "Тайган"».

Транспорт

Автомобільних доріг — 314,9 км. Територією району проходить автотраса республіканського значення Шаблон:Автошлях Р: Сімферополь — Феодосія — Керч.

Соціальна сфера

На території району: професійно-технічне училище, філіал навчально-курсового комбінату з підготовки фахівців сільського господарства; 30 загальноосвітніх шкіл, у тому числі 2 із кримськотатарською мовою навчання та одна вечірня, краєзнавчий музей (Білогірськ); 4 лікарні, 8 амбулаторій, 2 поліклініки та 31 фельдшерсько-акушерський пункт.

Пам'ятники

Серед архітектурних пам'ятників — залишки караван-сараю (м. Білогірськ) і Топловський Троїце-Парасківський жіночий монастир (1864, с. Учебне).

Посилання

• Білогірський район — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)