Євпаторійські озера: відмінності між версіями

Матеріал з Кримології
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Mitte27
м (вилучено Категорія:Озера Криму за допомогою HotCat)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 20:39, 7 жовтня 2024

Євпаторі́йські озе́ра — чотирнадцять солоних озер на узбережжі Чорного моря, поблизу міста Євпаторії. Найбільші — Кизил-Яр, Мойнацьке озеро, Ойбурзьке озеро, Сакське озеро, Сасик (Сасик-Сиваш). Виникли у результаті відокремлення від моря піщаними пересипами вузьких заток або балок.

Живлення переважно за рахунок морських фільтраційних вод, частково — підземними водами. Концентрація солей у воді досягає влітку 10–25 , дещо нижча вона в озері Сасику (до 9 ‰). У зв'язку з високою концентрацією солей відбувається природне осідання кухонної солі (в деяких озерах — у спеціально обладнаних басейнах).

Дно озер вкрите товщею донних відкладень, до 12 метрів, переважно мулисті чорного кольору у верхньому шарі, нижче сірими та сталево-сірими, іноді з блакитним відтінком мулами. Чорні мули мають включення кристалів гіпсу, подекуди гіпс утворює кірку.

Вища водна рослинність розвивається лише на опріснених ділянках озер, у місцях виходу слабомінералізованих підземних вод, зокрема у північній частині озера Сасика та у східній частині озера Кизил-Яра.

Озера Сакське і Мойнацьке використовують для лікувальних потреб, однак останнім часом у Мойнацьклму озері знизилась концентрація лікувальної рапи у зв'язку з підтопленням озера ґрунтовими та паводковими водами. На озері Сасику розмило дамбу, що відділяє прісну частину озера від солоної.

Qızıl Yar salt lake.jpg 2021. Мойнакское озеро DSC 5830.jpg Ойбурское озеро у Штормового, май 2022, 05.jpg Сакське озеро.JPG 2021. Сасык DSC 5019.jpg
Кизил-Яр
Мойнацьке озеро
Ойбурзьке озеро
Сакське озеро
Сасик

Література