Саки (місто): відмінності між версіями
ua>Wolfigelkott |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 16:52, 13 листопада 2023
Са́ки (крим. Saq) — місто в Україні у складі Євпаторійського району Автономної Республіки Крим, колишній адміністративний центр Сакського району. Розташоване в північно-західній частині Кримського півострова, на березі Каламітської затоки Чорного моря і Сакського озера за 50 км від Сімферополя (автошлях Шаблон:Автошлях Р) і за 18 км від Євпаторії.
У 1979 році населений пункт Саки був віднесений до категорії міст обласного підпорядкування, а в 1997 року йому був наданий статус міста-курорту України.
Історія
Історики поки не можуть дати точної відповіді на питання про те, коли вперше з'явилося поселення на місці нинішнього міста Саки. У часи Кримського ханства Саки представляли собою невелике село, що входило у володіння знатного кримського роду Мансур. Походження назви можливо від назви племен саків, що проживали в цих місцях у давні часи.
У роки Кримської війни недалеко від Сак, між озерами Сакським і Кизил-Яр, висадилася величезна армія військ коаліції, та сама, що тримала багато місяців в облозі Севастополь. А на початку лютого 1855 тут зосереджувалися війська генерала С. А. Хрульова перед штурмом укріплень ворога в Євпаторії. Під час обстрілу противником селище Саки було зруйновано.
За даними на 1864 рік у казенному російському, грецькому, татарському селі Євпаторійського повіту Таврійської губернії мешкало 403 особи (227 чоловіків та 176 жінок), налічувалось 59 дворових господарства, існувала православна церква, 2 мечеті, поштова станція, мінеральні грязі й грязелікувальний заклад[1].
Станом на 1886 рік у селі, центрі Сакської волості, мешкало 155 осіб, налічувалось 32 дворових господарства, існували православна церква, мечеть, лікарня, казенна станція, земська станція, етапне приміщення, 4 лавки, 2 пекарні, соляний промисел[2].
1921 року місто увійшло до складу Кримської АРСР. В ході Другої світової війни 29 жовтня 1941 місто було зайнято німецькими військами. Відвойовано радянською армією 13 квітня 1944.
1954 року у складі Кримської області передане до Української РСР. З 1991 року — у складі незалежної України.
У березні 2014 року в результаті анексії Криму місто опинилось під контролем Росії.
9 серпня 2022 року біля міста лунали вибухи. Вибухнули російські боєприпаси.
Природні ресурси
Саки — старий курорт Криму. Розвивається на базі власних унікальних, природних лікувальних ресурсів: Сакського солоного озера з лікувальними грязями і ропою, термальних мінеральних вод і морського узбережжя з піщаними пляжами.
Курорт є бальнеогрязелікувальним і призначений для лікування хворих із захворюваннями опорно-рухового апарату, з пошкодженнями і захворюваннями хребта і спинного мозку, периферичної нервової системи, гінекологічними захворюваннями і захворюваннями органів травлення.
У складі курорту:
- 7 цілорічних санаторіїв місткістю понад 3500 чоловік, з власною лікувальною базою та специфічним профілем:
- Сакський центральній військовий клінічний санаторій імені Н. І. Пирогова
- Санаторій імені академіка М. Н. Бурденка
- Санаторій «Саки»
- Санаторій «Сакрополь»
- Санаторій «Полтава-Крим»
- Санаторій «Північне сяйво»
- Санаторій «Юрмино»
- 4 літні пансіонати і кемпінги, місткістю близько 3 тис. місць:
- Пансіонат «Танжер»
- Пансіонат «Сонячний берег»
- 3 дитячих літніх оздоровчих центри для відпочинку на 1 тис. дітей;
- Загальнодоступний дендропарк площею 30 га, створений понад 100 років тому;
- Бювет мінеральної води.
- База відпочинку «Прибой»
Вперше про те, що сакська земля «зцілює всякі рани» писали ще давньоримський письменник і вчений Гай Пліній Секунд (I століття) і грецький географ Клавдій Птолемей (II століття).
У 1837 році у Саках було відкрите відділення Сімферопольського військового шпиталю, надалі перетворене на самостійну здравницю. На Міжнародній виставці гігієни в Дрездені 1911 року Сакська грязелікарня одержала почесний диплом. Властивості сакської грязі вивчали академіки Олександр Ферсман та Микола Бурденко, професор Н.Головкинський.
Протяжність морського узбережжя у межах міста — 6 км. Кількість сонячних днів на рік — 260.
Економіка
У місті знаходиться один з найбільших в Криму хімічний завод, який спеціалізується на випуску перманганату калію, метилу бромистого, персолі і кухонної солі. ЗаразШаблон:Коли не працює. На базі мінеральних джерел працює завод по випуску мінеральної води. У 1990 році завод розливав 40,9 млн пляшок, в 1994 — 16,7 млн пляшок. Місцева переробна промисловість представлена молокоцехом Євпаторійського міськмолокозаводу та комбінатом хлібопечення.
У місті був заснований і одержав свій розвиток НДІ прикладної хімії з науковою, конструкторською і експериментальною промисловою базою по розробці технології йодобромної промисловості і марганцевих з'єднань.
Через місто проходять транспортні магістралі: республіканська автодорога з міжміським автовокзалом, електрифікована залізниця. Протяжність міських доріг — 62 км. У місті є 6 автобусних маршрутів.
Населення
- Розподіл населення за віком та статтю (2001)[4]
Шаблон:СВ-Таблиця-Піраміда Населення — 24,2 тис. осіб (2011).
Національна структура Сакської міськради за переписом 2001 р.:[5]
чисельність | частка, % | |
росіяни | 18 573 | 65,1 |
українці | 6 938 | 24,3 |
кримські татари | 1 646 | 5,8 |
білоруси | 527 | 1,8 |
вірмени | 130 | 0,5 |
татари | 118 | 0,4 |
євреї | 68 | 0,2 |
цигани | 67 | 0,2 |
поляки | 51 | 0,2 |
німці | 49 | 0,2 |
Соціальна сфера
Культура
Заклади культури Сак — 2 будинки культури, кінотеатр, 8 бібліотек, дитяча музична школа, дитячий центр дозвілля, 3 клуби в здравницях. Значний культурний осередок міста — Сакський історико-краєзнавчий музей, історія створення якого сягає 1908 року, коли вперше зацікавились дослідженням і матеріально-документальною фіксацією Сакського грязелікувального курорту. Нині у 4 виставкових залах музею висвітлено не лише становлення курорту, а й окремі стенди розповідають про лікування в Саках відомих осіб, чимала частина музейної експозиції присвячена природі Сакського району.
Культурне життя міста представлене також багатьма чудовими колективами і ансамблями. Серед них: 3 фольклорні танцювальні колективи, 2 народні хорові колективи, фольклорні сімейні вокальні ансамблі. У концерті, що проводився в Києві, присвяченому 50-річчю Перемоги, Саки були представлені ансамблем «Мевзу». Учасники народних колективів давали концерти в Німеччині, Франції та Польщі.
у Саках є мечеть Яни-Джамі.
Спорт
У системі державної освіти діє дитяча спортивна школа, де займається близько 1,5 тис. дітей. У дитячому спорті розвиваються футбол, фехтування, легка атлетика, вітрильний спорт, настільний теніс, східні єдиноборства, шахи, спортивні і бальні танці.
Учасником 4 Олімпіад (1996–2008) і чемпіоном світу 2006 року є серфініст Максим Оберемко, який жив у Саках. Команда міста з настільного тенісу брала участь у Чемпіонаті Європи 1996 року. Успішно виступають в міжнародних змаганнях команди східних єдиноборств, фехтування, спортивних і бальних танців.
Місто має професійну футбольну команду «Динамо». У місті є стадіон з футбольним полем і біговими доріжками з гумовим покриттям, волейбольні майданчики, тенісні корти. У місті знаходиться Республіканський центр інвалідів спорту. Саки були організатором перших Всесоюзних спартакіад інвалідів.
Освіта
У місті функціонує 6 загальноосвітніх шкіл, гімназія, професійно-технічне училище.
Охорона здоров'я
Є регіональний лікарняний центр, поліклініка, шпиталь фізіотерапевтичного лікування, територіальний центр допомоги людям похилого віку.
Пам'ятники
У Саках існує також курортний дендропарк площею 30 га, створений понад 100 років тому. Він є парком-пам'ятником садово-паркового мистецтва місцевого значення. З архітектурних пам'ятників слід виділити будівлю міського музею. В місті встановлено пам'ятник Фріцису Лабренцису.
Військова справа
Поблизу міста на аеродромі «Саки» розміщений унікальний навчально-тренувальний комплекс морської авіації «НИТКА», що не має аналогів на пострадянському просторі і у Східній Європі.
Відомі особистості
В поселенні народився:
- Алексапольський Святослав Миколайович (1989—2022) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно).
- Степанов Федір Федорович (1913—1986) — радянський військовий льотчик.
Міста-побратими
- [[Файл:Шаблон:Прапор BLR|20x13px|BLR]] Гомель, Білорусь[6]
- [[Файл:Шаблон:Прапор RUS|20x13px|RUS]] Щигри, Росія
- [[Файл:Шаблон:Прапор AUT|20x13px|AUT]] Вельс (місто), Австрія[6]
- [[Файл:Шаблон:Прапор UKR|20x13px|UKR]] Долина, Україна
Джерела та література
- Вирський Д. С. Саки, місто АРК // Шаблон:ЕІУ
- Шаблон:ЕУ
Примітки
Посилання
- Сайт санаторію імені М. І. Пирогова
- Сайт санаторію «Саки»
- Сайт санаторію «Северное сияние»
- Сайт санаторію «Юрмино»
- Сайт санаторію «Танжер»
- Сайт санаторію ім. М. Н. Бурденка
- Сайт санаторію «Полтава-Крим»
- Сайт санаторію «Сакрополь»
- Сайт туристичної фірми «Крим-експрес»
Додаткові джерела
- стаття Саки — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
Шаблон:Історичні місця Криму Шаблон:Населені пункти АР Крим Шаблон:Автономна Республіка Крим Шаблон:Євпаторійський повіт
- ↑ Шаблон:ТГ-СНМ-1865
- ↑ Шаблон:ВВСЕР-8-1886
- ↑
- ↑ Посилання доступне в режимі редагування
- ↑ Посилання доступне в режимі редагування
- ↑ 6,0 6,1 Посилання доступне в режимі редагування