Б

Шаблон:Кирилиця Б, б («бе») — друга літера кириличної абетки. Є у всіх абетках, створених на кириличній графічній основі.

Історія

Файл:B-litera.jpg

Видозміна знака «Б» в різних системах письма.

Походить від літери старослов'янської кириличної абетки («буки»), яка вважається похідною від великої грецької літери Β («бета» або «віта»). Накреслення пояснюють видозміною грецької «віти» — «недорисовуванням» верхнього елемента літери. Втім, на думку деяких дослідників, кирилична «буки» є видозміненим глаголичним знаком. Числового значення у кириличній системі числення «буки» не мала, оскільки у неї не було прямого відповідника у грецькій абетці (літері Β, β відповідала кирилична «віди»). Цікаво, що в латиниці звук [b] передає літера «B» такого ж походження, її ідентичність кириличній «В» пояснюється тим, що римляни запозичили свою абетку у греків ще тоді, коли β означала звук «б». Під час створення слов'янської абетки (IX століття) греки вимовляли β вже як «в», і в цьому фонетичному значенні вона узвичаїлась у кирилиці.

У глаголиці «буки» мала накреслення і числове значення «2».

Назва «буки» походить від Шаблон:Lang-cu (Шаблон:Lang-x-slav) — «буква», «літера», яке споріднене зі словом «бук»

У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «Б» вживалася в кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

Читання

Залежно від позиції, фонема «б» може мати такі алофони:

• [b] (б) — дзвінкий губно-губний проривний
• [β] (б-в) — дзвінкий губно-губний фрикативний
• [b̪] (твердий б) — дзвінкий губно-зубний проривний
• [ʙ] (б-бр) — губно-губний дрижачий

В інших кириличних абетках

В алфавітних системах на основі кирилиці «б» частіше читається як [b], але вимова у деяких випадках може дещо змінюватися залежно від позиції у слові. Наприклад, у російській мові присутнє таке явище, як оглушення дзвінких приголосних наприкінці слів і складів. Відповідно до цього «б» читається в цій позиції як [p]: дуб — [dup].

Інше використання

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «другий»: ложа «Б», розділ «б». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 4-Б клас, будинок 15-Б тощо.

Велика літера

• Б — скорочене кириличне позначення бела, одиниці вимірювання різниці рівнів звукової гучності або потужності та потужності інших фізичних величин.

Мала літера

• б — скорочене кириличне позначення барна, одиниці вимірювання ефективного поперечного перерізу ядерних процесів

Літера "Б".

Цікаві факти

• В українській мові є слово, що складається тільки з одної літери «б» — стягнена форма умовної частки «би», що вживається після голосних.
• Тхакарам — літера абетки малаялам, схожа на велику «Б», що лежить «на боці».

Таблиця кодів

Кодування	Регістр	Десятковий код	16-ковий- код	Вісімковий- код	Двійковий код
Юнікод	Велика	1041	0411	002021	00000100 00010001
	Мала	1073	0431	002061	00000100 00110001
ISO 8859-5	Велика	177	B1	261	10110001
	Мала	209	D1	321	11010001
KOI 8	Велика	226	E2	342	11100010
	Мала	194	C2	302	11000010
Windows 1251	Велика	193	C1	301	11000001
	Мала	225	E1	341	11100001

Джерела

• Б  — ЕСУ
• Шаблон:СУМ-11
• Шаблон:УРЕ
• Півторак Г. П. Б // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.