Месіт

Матеріал з Кримології
Версія від 21:31, 7 жовтня 2024, створена Властарь (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Населений пункт Месіт (після 1948 року Защитне; крим.: Mesit, Месит) — ліквідоване село в Джанкойському районі Республіки Крим, що розташовувалося на південному сході району, в степовій частині Криму, приблизно на рівній відстані від сучасних сіл Майське та Польове[1].

Динаміка чисельності населення

Шаблон:Col-break

Шаблон:Col-end

Історія

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму… 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Меїт входив до Насівського кадилика Карасубазарського каймаканства. Після анексії Кримського ханства Росією (8) 19 квітня 1783 року[10], (8) 19 лютого 1784 року, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Перекопського повіту. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило до Перекопського повіту Новоросійської губернії[11]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії, Месіт був включений до складу Таганашмінської волості Перекопського повіту.

За Відомістю про всі селища в Перекопському повіті, що складаються зі свідченням у якій волості скільки числом дворів і душ… від 21 жовтня 1805 в селі Мечит вважалося 19 дворів, 130 кримських татар і 2 ясирів[2]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року село Месіт позначено з 13 дворами[12]. Після реформи волосного поділу 1829 року Месіт, згідно з «Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 року», віднесли до Башкирицької волості (перейменованої з Таганашмінської). На карті 1836 в селі 22 двори[13], як і на карті 1842 року[14].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Байгончецької волості того ж повіту. У «Списку населених місць Таврійської губернії за даними 1864», складеному за результатами VIII ревізії 1864, Месіт (він же Колай-Месіт) — володарське татарське село, з 5 дворами, 16 жителями і мечеттю при колодязях[3]. На карті 1865-76 року в селі Месіт відзначені 4 двори[15]. Згідно з «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії за 1867 рік», село Месіт було покинуте жителями, в результаті еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, до Туреччини і лежало в руїнах. Згідно з енциклопедичним словником «Німці Росії», в 1867 в порожнє село, на 988 десятин землі, заселилися німці лютерани[16].

Після затвердження 3 липня 1871 Олександром II Правила влаштування поселян-власників (колишніх колоністів)[17], село приписали до німецької Ейгенфельдської волості. У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року», за результатами Х ревізії 1887 року, в селі Месіт вважалося 9 дворів та 71 житель[4].

Після земської реформи 1890 року село віднесли до Тотанайської волості. За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік» у селі Месіт, приписаному тільки до волості, без сільського товариства, було 19 жителів у 6 домогосподарствах[5]. За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік» у Месіті зафіксовано 121 жителя у 18 дворах[6], 1905 — 60 і 1911 року — 78[16]. За Статистичним довідником Таврійської губернії. ч. Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий Перекопський повіт, 1915 рік, у селі Месіт Тотанайської волості Перекопського повіту числилось 12 дворів з німецьким населенням у кількості 54 осіб приписних жителів та 46 «сторонніх»[7].

Після встановлення в Криму Радянської влади за постановою Кримрівкому від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» було скасовано волосну систему і у складі Джанкойського повіту було створено Джанкойський район[18]. У 1922 повіти перетворили на округи. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи було ліквідовано, основною адміністративною одиницею став Джанкойський район[19] і село включили до його складу. За Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, в селі Місіт (і Куремес Месіт (вакуф)) Мешеньської сільради Джанкойського району, числилося 22 двори, з них 20 селянських, населення становило 192 особи, з них становило 192 особи, з них 192 особи українців та 1 росіянин[9]. На 1926 в селі діяла початкова школа, в період колективізації був створений колгосп «Гігант»[16]. Постановою ВЦВК «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР» від 30 жовтня 1930 року, знову створено Біюк-Онларський район[20] (раніше існував з 1921 року до 11 жовтня 1923 року[21]), цього разу — як німецький національний і село увійшло до його складу[22], а після утворення в 1935 році Колайського району[19] (перейменованого указом ВР РРФСР № 621/6 від 14 грудня 1944 року в Азовський[23]) — передали в новий район. Незабаром після початку Німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 кримські німці були виселені, спочатку до Ставропольського краю, а потім до Сибіру і північного Казахстану[24].

Після очищення Криму від нацистів у квітні, 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму»[25] та у вересні 1944 року до району приїхали перші новосели (27 сімей) із Кам'янець-Подільської та Київської областей, а на початку 1950-х років була друга хвиля переселенців з різних областей України[26]. З 25 червня 1946 року Месіт у складі Кримської області РРФСР[27]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року, Месіт перейменували на Захисне[28]. 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР[29]. На 15 червня 1960 року село перебувало у складі Травневої сільради.

Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області» від 30 грудня 1962 року Азовський район було скасовано і село знову приєднали до Джанкойського[30]. Село ліквідоване після червня 1977 року, оскільки згідно з довідником «Кримська область — 1977 рік» ще вважалося у складі Травневої сільради.

Примітки

Література

Посилання

  • Посилання доступне в режимі редагування
  1. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  2. ↑ 2,0 2,1 Лашков Ф. Ф. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 120.
  3. ↑ 3,0 3,1 Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский (составитель). — Санкт-Петербург: Типография Карла Вульфа, 1865. — Т. XLI. — С. 76. — (Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел).
  4. ↑ 4,0 4,1 Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с.
  5. ↑ 5,0 5,1 Шаблон:Книга: Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1892 год
  6. ↑ 6,0 6,1 Шаблон:Книга: Календар і Пам'ятна книга Таврійської губернії на 1900 рік
  7. ↑ 7,0 7,1 Часть 2. Выпуск 4. Список населенных пунктов. Перекопский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 52.
  8. ↑ Первая цифра — приписное население, вторая — временные.
  9. ↑ 9,0 9,1
  10. ↑
  11. ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
  12. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  13. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  14. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  15. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  16. ↑ 16,0 16,1 16,2 Шаблон:Книга: німці Росії: населені пункти і місця поселення: енциклопедичний словник
  17. ↑ Высочайше утвержденные Правила об устройстве поселян-собственников (бывших колонистов), водворенных на казенных землях в губерниях: С.-Петербургской, Новгородской, Самарской, Саратовской, Воронежской, Черниговской, Полтавской, Екатеринославской, Херсонской и Таврической и в области Бессарабской.
  18. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  19. ↑ 19,0 19,1 Посилання доступне в режимі редагування
  20. ↑ Постановление ВЦИК РСФСР от 30.10.1930 о реорганизации сети районов Крымской АССР.
  21. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  22. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  23. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 14 декабря 1944 года № 621/6 «О переименовании районов и районных центров Крымской АССР»
  24. ↑ Указ Президиума ВС СССР от 28.08.1941 о переселении немцев, проживающих в районах Поволжья
  25. ↑ Постановление ГКО от 12 августа 1944 года № ГКО-6372с «О переселении колхозников в районы Крыма»
  26. ↑
  27. ↑ Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область
  28. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области
  29. ↑ Закон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР
  30. ↑ Посилання доступне в режимі редагуванняПосилання доступне в режимі редагування
Отримано з http://krymology.info/index.php?title=Месіт&oldid=3593