Айдамак Алім Азамат-оглу

Матеріал з Кримології
Версія від 19:11, 21 травня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 15; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Особа

Алім Азамат-оглу Айдамак (крим. Alim Azamat oğlu, 1816, с. Кьопюрлікой, Феодосійський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія — не раніше 1849) — кримськотатарський народний герой. Відомий у літературі як благородний розбійник, який віддавав награбоване на користь бідних.

Біографія

Народився в 1816 році в селі Кьопюрлікой у родині селянина. Проживав у місті Карасубазар[1].

Образ Аліма отримав романтичне забарвлення, а його біографія обросла легендами. В літературі він має образ благородного розбійника, що віддавав награбоване бідним. У Державному архіві Криму зберігається 127 листів, зібраних поліцією, що складаються з судових скарг, рапортів, прохань про затримання Аліма на ім'я таврійського губернатора Володимира Пестеля[1][2].

У 1847 році чорно-білий портрет Аліма у в'язниці намалювала художниця Леоні Лелоррен[3]. На даний момент картина зберігається в Феодосійському краєзнавчому музеї[4].

У різних джерелах як дату смерті Айдамака наводиться 1849 рік[5]. В історико-літературному журналі «Історичний вісник» (травень, 1912) у розповіді Михайла Шевлякова «Гордість Криму – розбійник Алім» написано, що Алім неодноразово втікав з в'язниці, у 1850 році після покаранні шістьма тисячами ударів різок, був засланий на каторгу. Деякі дослідники вважають, що після каторги він перебрався до Туреччини або на Кавказ[3].

У культурі

Життю Аліма Айдамака присвячений ряд художніх творів: роман «Алім — кримський розбійник» Н. А. Попова (1895), п'єса «Алім кримський розбійник» Олексія Козлова (1897), п'єса «Татарський джигіт Алім Азамат-оглу» Володимира Карпова-Кримського (1910), твір «Гордість Криму — розбійник Алім» Михайла Шевлякова (1912), оповідання «Разбойникъ свать» Спиридона Качіоні (1914), п'єса «Алім» Умера Іпчі (1925), поема «Долина луни: Кримська легенда» Феодосія Ференца-Соколовського (1928), романи «Алім» і «Алім сів на коня» Юсуфа Болата (1940 та 1980), роман «Алім — кримський джигіт» Ризи Фазила (2005)[4][6][7][8]

Аліму присвячений ряд народних пісень, серед яких «Мен Къарасувгъа тойгъа да бардым», «Алим», «Эй агъалар, мен Алимнинъ…»[2].

Перша екранізація легенди про Айдамака «Алім — кримський розбійник» була знята в 1916 році режисером В'ячеславом Вісковським. Роль Аліма виконав Сергій Ценін. 10 років потому Георгій Тасін зняв фільм «Алім», у якому головну роль виконав Хайри Емір-Заде[7].

У 2015 році кандидат філологічних наук Таміла Сеїтяг'яева захистила дисертацію, присвячену образу Аліма в кримськотатарській літературі[2].

Пам'ять

Ім'я Аліма увічнено в назвах балки та печери, де за легендою він переховувався від влади[4]. Іменем Аліма Айдамака названі вулиці в мікрорайоні Ісмаїл-Бей міста Євпаторії та в селі Теплівка[7].

У селі Черемисівка (раніше — Кьопюрлікой), де народився Алім, 22 січня 2005 року був встановлений пам'ятник Айдамаку[7].

Література

Примітки

Посилання

  1. 1,0 1,1
  2. 2,0 2,1 2,2 Посилання доступне в режимі редагування
  3. 3,0 3,1 Посилання доступне в режимі редагування
  4. 4,0 4,1 4,2
  5. Посилання доступне в режимі редагування
  6. 7,0 7,1 7,2 7,3 Посилання доступне в режимі редагування
  7. Посилання доступне в режимі редагування