Мустафа Чачі
Шаблон:Особа Мустафа Сейдулайович Чачі (25 травня 1935 — 15 лютого 1970) — керуючий відділенням радгоспу «П'ятиріччя Узбецької РСР» Аккурганського району Ташкентської області Узбецької РСР, інноватор щодо впровадження більш продуктивних методів організації праці. Герой Соціалістичної Праці.
Життєпис
Народився 25 травня 1935 року у селі Корбек (з 1945 року — Ізобільне) Кримської АРСР (нині — Республіка Крим). Кримський татарин. У 1944 році разом з усіма кримськими татарами депортований із Криму до Узбецької РСР (нині — Республіка Узбекистан). З усієї родини, яка приїхала до Ташкентської області, тільки Мустафа міг працювати (батьки похилого віку, старший брат інвалід, а молодші брат із сестрою були ще маленькі)[1], тому трудову діяльність він почав у 14 років робітником у радгоспі «П'ятиріччя Узбецької РСР» Аккурганського району Ташкентської області. Потім працював трактористом. У 1957—1958 роках — помічник механіка, а в 1958—1960 роках — бригадир механізованої польовий бригади цього ж радгоспу.
Постійно шукав і впроваджував в організацію діяльності нові методи, які підвищували продуктивність праці. Перевів бригаду на госп. розрахунок. Першим у радгоспі організував тракторно-польову бригаду комплексної механізації, яку очолив. Такі бригади більш продуктивні, ніж ті тракторні і польові бригади, які окремо працюють[1].
З 1961 року — керуючий 5-м відділенням радгоспу «П'ятиріччя Узбецької РСР» Аккурганського району Ташкентської області. Продовжував удосконалювати і впроваджувати методи більш ефективної організації праці бавовноробів і механізаторів. Одним із перших досліджував і почав використовувати нові прогресивні схеми і технології посіву. Організував роботу за допомогою механізованих ланок: просапний трактор працював на закріпленій за ним і ланкою території для посіву. Впровадив технологічні карти для кожної ланки і виділялися постійні робочі, поливальники. Мустафа Чача впроваджував метод посіву із заданою кількістю насіння[1].
Під його керівництвом відділення радгоспу у 1959—1965 роках виростило і зібрало з площі 1140 гектарів по 35-40 центнерів бавовни з одного гектара. Показники зростання через кожні п'ять років: 1955 рік- 17,5 ц/га, 1960 рік — 26,1 ц/га, 1965 рік — 30,9 ц/га[1]. Якщо взяти для порівняння старі польові бригади, нові тракторно-польові бригади і порівняти їх продуктивність з укрупненою бригадою М. Чачі, то отримаємо такі показники:
Показники | Од.
вим. |
Старі
польові бригади |
Нові
тракторно- польові бригади (25га) |
Укрупнена
бригада Чачі М. |
Радгосп
у цілому |
---|---|---|---|---|---|
Навантаження на 1 робочого | |||||
Врожайність | |||||
Виробництво бавовни на 1 робочого | |||||
Витрати на 1 га | |||||
Затрати на 1 ц бавовни |
Ф. Ф. Ізмайлов, у ті часи головний агроном радгоспу, у своїй книзі "Історія і розвиток радгоспу «П'ятиріччя Узбецької РСР» згадував: Шаблон:Початок цитати«За підсумками роботи 1958 року стало усім зрозуміло, що нові форми організації праці дозволяють краще і з більшою ефективністю використовувати машини, землю і робочу силу. Чачі М. і ті спеціалісти, які його підтримували, здійснили суттєвий перелом в агротехніці й організації праці та виробництва…»Шаблон:Кінець цитати Заслужений бавовнороб Узбецької РСР. Заслужений механізатор Узбецької РСР (1964).
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1966 року за успіхи, досягнуті у збільшенні виробництва бавовни-сирцю і коконів шовкопряда, Чачі Мустафі присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці із врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
Переймати досвід продуктивної праці до Мустафи Чачі приїжджали як зі всього Радянського Союзу, так і з зарубіжних країн[2].
Депутат Верховної Ради СРСР 7-го скликання (1966—1970).
Коли наприкінці 1960-х років кримським татарам дозволили вільно переміщатися по країні, виступив проти масового безконтрольного від'їзду кримських татар до Криму і в березні 1968 року підписав «листа сімнадцяти» шановних кримських татар. У листі висловлювалося розуміння народного прагнення повернутися на Батьківщину, але підписанти застерігали і закликали кримських татар не піддаватися на провокації людей, які закликають масово самостійно їхати назад до Криму, оскільки масове переміщення було б повторною трагедією для народу, для людей старшого і середнього покоління[3]. За підписання цього листа отримав осуд з боку частини кримських татар[1].
Помер 15 лютого 1970 року. Похований у Ташкенті на меморіальному кладовищі «Чігатай».
Нагороди
- Золота медаль «Серп і Молот» (30.04.1966);
- Орден Леніна (30.04.1966).
- Орден Трудового Червоного Прапора (16.02.1963)
- інші
Пам'ять
- В Узбекистані його ім'ям названі вулиця[2], селище[2], дитячий табір[2], санаторій[2], засновано диплом імені Мустафи Чачі[2].
- На місці поховання встановлено пам'ятник Герою[4].
Див. також
Примітки
Література
- Книга Ф. Ф. Ізмайлова "Історія і розвиток радгоспу «П'ятиріччя Узбецької РСР»
Посилання
- Поховані на Чигатайському кладовищі
- Депутати Верховної Ради СРСР 7-го скликання
- Нагороджені бронзовою медаллю ВДНГ
- Нагороджені срібною медаллю ВДНГ
- Нагороджені золотою медаллю ВДНГ
- Нагороджені медаллю «За трудову доблесть»
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Леніна
- Герої Соціалістичної Праці
- Померли в Ташкенті
- Померли 1970
- Померли 15 лютого
- Народились 1935
- Народились 25 травня
- Персоналії:Кримські татари