Мустафа Чачі

Матеріал з Кримології
Версія від 13:10, 28 липня 2022, створена ua>Lxlalexlxl (→‎Життєпис)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Особа Мустафа Сейдулайович Чачі (25 травня 1935 — 15 лютого 1970) — керуючий відділенням радгоспу «П'ятиріччя Узбецької РСР» Аккурганського району Ташкентської області Узбецької РСР, інноватор щодо впровадження більш продуктивних методів організації праці. Герой Соціалістичної Праці.

Життєпис

Народився 25 травня 1935 року у селі Корбек (з 1945 року — Ізобільне) Кримської АРСР (нині — Республіка Крим). Кримський татарин. У 1944 році разом з усіма кримськими татарами депортований із Криму до Узбецької РСР (нині — Республіка Узбекистан). З усієї родини, яка приїхала до Ташкентської області, тільки Мустафа міг працювати (батьки похилого віку, старший брат інвалід, а молодші брат із сестрою були ще маленькі)[1], тому трудову діяльність він почав у 14 років робітником у радгоспі «П'ятиріччя Узбецької РСР» Аккурганського району Ташкентської області. Потім працював трактористом. У 1957—1958 роках — помічник механіка, а в 1958—1960 роках — бригадир механізованої польовий бригади цього ж радгоспу.

Постійно шукав і впроваджував в організацію діяльності нові методи, які підвищували продуктивність праці. Перевів бригаду на госп. розрахунок. Першим у радгоспі організував тракторно-польову бригаду комплексної механізації, яку очолив. Такі бригади більш продуктивні, ніж ті тракторні і польові бригади, які окремо працюють[1].

З 1961 року — керуючий 5-м відділенням радгоспу «П'ятиріччя Узбецької РСР» Аккурганського району Ташкентської області. Продовжував удосконалювати і впроваджувати методи більш ефективної організації праці бавовноробів і механізаторів. Одним із перших досліджував і почав використовувати нові прогресивні схеми і технології посіву. Організував роботу за допомогою механізованих ланок: просапний трактор працював на закріпленій за ним і ланкою території для посіву. Впровадив технологічні карти для кожної ланки і виділялися постійні робочі, поливальники. Мустафа Чача впроваджував метод посіву із заданою кількістю насіння[1].

Під його керівництвом відділення радгоспу у 1959—1965 роках виростило і зібрало з площі 1140 гектарів по 35-40 центнерів бавовни з одного гектара. Показники зростання через кожні п'ять років: 1955 рік- 17,5 ц/га, 1960 рік — 26,1 ц/га, 1965 рік — 30,9 ц/га[1]. Якщо взяти для порівняння старі польові бригади, нові тракторно-польові бригади і порівняти їх продуктивність з укрупненою бригадою М. Чачі, то отримаємо такі показники:

Порівняння показників продуктивності бригад з різною системою організації праці[2]
Показники Од.

вим.

Старі

польові

бригади

Нові

тракторно-

польові

бригади (25га)

Укрупнена

бригада

Чачі М.

Радгосп

у цілому

Навантаження на 1 робочого
га
2,81
5,93
6,42
3,3
Врожайність
ц / га
19,6
22,5
28,6
20,7
Виробництво бавовни на 1 робочого
т
5,5
13,4
18,3
6,0
Витрати на 1 га
чол. / ден.
109
106
89
108
Затрати на 1 ц бавовни
чол. / ден.
5,6
4,5
3,1
5,2

Ф. Ф. Ізмайлов, у ті часи головний агроном радгоспу, у своїй книзі "Історія і розвиток радгоспу «П'ятиріччя Узбецької РСР» згадував: Шаблон:Початок цитати«За підсумками роботи 1958 року стало усім зрозуміло, що нові форми організації праці дозволяють краще і з більшою ефективністю використовувати машини, землю і робочу силу. Чачі М. і ті спеціалісти, які його підтримували, здійснили суттєвий перелом в агротехніці й організації праці та виробництва…»Шаблон:Кінець цитати Заслужений бавовнороб Узбецької РСР. Заслужений механізатор Узбецької РСР (1964).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1966 року за успіхи, досягнуті у збільшенні виробництва бавовни-сирцю і коконів шовкопряда, Чачі Мустафі присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці із врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Переймати досвід продуктивної праці до Мустафи Чачі приїжджали як зі всього Радянського Союзу, так і з зарубіжних країн[2].

Депутат Верховної Ради СРСР 7-го скликання (1966—1970).

Коли наприкінці 1960-х років кримським татарам дозволили вільно переміщатися по країні, виступив проти масового безконтрольного від'їзду кримських татар до Криму і в березні 1968 року підписав «листа сімнадцяти» шановних кримських татар. У листі висловлювалося розуміння народного прагнення повернутися на Батьківщину, але підписанти застерігали і закликали кримських татар не піддаватися на провокації людей, які закликають масово самостійно їхати назад до Криму, оскільки масове переміщення було б повторною трагедією для народу, для людей старшого і середнього покоління[3]. За підписання цього листа отримав осуд з боку частини кримських татар[1].

Помер 15 лютого 1970 року. Похований у Ташкенті на меморіальному кладовищі «Чігатай».

Нагороди

Пам'ять

  • В Узбекистані його ім'ям названі вулиця[2], селище[2], дитячий табір[2], санаторій[2], засновано диплом імені Мустафи Чачі[2].
  • На місці поховання встановлено пам'ятник Герою[4].

Див. також

Примітки

Література

  • Книга Ф. Ф. Ізмайлова "Історія і розвиток радгоспу «П'ятиріччя Узбецької РСР»

Посилання


Шаблон:Герої Соціалістичної Праці

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Посилання доступне в режимі редагування
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 2,6 Айше Шулакова, Едем Ісмаїлов. Сюжет про героя соціалістичної праці Мустафу Чачі. — Телеканал «Міллет», 10 січня 2017
  3. Посилання доступне в режимі редагування
  4. Посилання доступне в режимі редагування