З
Шаблон:Кирилиця З («зе») — літера кирилиці. Присутня в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера, що походить від грецької.
Історія
У ранній кирилиці мала накреслення .png){kind=small}
. Походить від літери Ζ («дзета») візантійського уніціалу. Пізніші варіанти — 
. Варіант .png){kind=small}
з горизонтальною рискою у ранній кирилиці вживався для позначення африката [dz'], надалі він був замінений на 
(«зіло»).
У глаголиці мала вигляд 
, за ліком 9-та.
Числове значення у кириличній цифірі — «7», у глаголичній — «9».
У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) З вживалася у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася і друкована форма літери.
Сучасного вигляду набула після запровадження гражданського шрифту у 1708 році Петром І.
В абетці української мови
З — десята літера української абетки, буває велике й мале, має рукописну та друковану форми.
Використання
У сучасній українській мові літера з позначає шумний дзвінкий щілинний передньоязиковий свистячий [z], який може бути твердим (казка, мороз) і м'яким (зілля, мазь). Перед глухим вимовляється глухо в прийменниках з та без і в префіксах з-, роз- та без- (росклад, с тобою), але в кінці слова не оглушується (віз, перелаз).
В українській мові існує слово, що складається тільки з одної цієї літери — прийменник «з» (фонетичні варіанти — «зі», «зо», «із»). З етимологічного і семантичного погляду в цьому прийменнику можна виділити три різних прийменники, які мають різне походження: від Шаблон:Lang-x-ie і *eg'hs (див. «Історія українських прийменників»).
Літера «З» використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «десятий» (до поновлення в абетці літери ґ мала значення «дев'ятий»): пункт «з» розділу 2. При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 9-з тощо
В інших абетках
Російська мова
У російській мові передає приголосний [z] у позиції перед голосними і в складі сполучень приголосних (зеленый, знать). Наприкінці слів оглушається і читається як [s] (мороз, полоз, тормоз).
Таблиця кодів
| Кодування | Регістр | Десятковий код |
16-ковий код |
Вісімковий код |
Двійковий код |
|---|---|---|---|---|---|
| Юнікод | Велика | 1047 | 0417 | 002027 | 00000100 00010111 |
| Мала | 1079 | 0437 | 002067 | 00000100 00110111 | |
| ISO 8859-5 | Велика | 183 | B7 | 267 | 10110111 |
| Мала | 215 | D7 | 327 | 11010111 | |
| KOI 8 | Велика | 250 | FA | 372 | 11111010 |
| Мала | 218 | DA | 332 | 11011010 | |
| Windows 1251 | Велика | 199 | C7 | 307 | 11000111 |
| Мала | 231 | E7 | 347 | 11100111 |