Аюдаг

Матеріал з Кримології
Версія від 17:33, 13 листопада 2023, створена Властарь (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Гора

Аюда́ґ[1], Ведмі́дь-гора́[2][3][1] (крим. Ayuv Dağ) — гора на Південному березі Криму. Розташована на межі Великої Алушти і Великої Ялти, за 2,5 км на схід від Гурзуфа. Висота Аюдаґу — 577 м[4], гірський масив трохи витягнутий у північно-західному напрямі на 2400 м, виступає в море на 2—2,5 км. Загальна площа — близько 5,4 км²[4]. Із 1947 р. Аюдаґ — пам'ятка природи, ландшафтний заказник загальнодержавного значення[5].

Назва

Сучасна назва Аюдаг складається з двох кримськотатарського, кипчацького слова *aju — ведмідь, турецького *datf, кримськотатарського *dag — гора. Зовнішнім виглядом гора схожа на ведмедя, що ніби припав до моря і п'є воду. Проте, як свідчить видатний дослідник Криму Петро Кеппен, ще на початку XIX століття кримські татари називали цю гору Біюк-Кастель, що означає «велика фортеця». П. Кеппен висловлює припущення про те, що в середньовіччі гора могла мати назву Айя, від грецького «айос» — святий.[6] Потім грецька назва Айя трансформувалась у кримську Аю-Даг. На середньовічних італійських картах-портоланах Аюдаг позначений як Камілле («верблюд»).

Найпроблематичнішим є питання щодо назви гори в античну епоху. Аюдаг часто ототожнюється з мисом Парфеніон або Партеніон, на якому, за словами грецького географа Страбона, містився храм таврської богині Діви. Деякі дослідники, наприклад Іван Бларамберг, вважають, що в античних периплах Аюдаг позначений як мис Кріу-Метопон (Метопону), що означає «баранячий лоб». Проте обидва твердження є спірними.

Геологія

Аюдаг — класичний лаколіт[2][4]. Виникла вона близько 150 млн років тому в середнеюрську епоху в результаті проникнення магми в розломи земної кори. Головною гірською породою Аюдагу є габродіабаз, дуже цінний будівельний та оздоблювальний матеріал з якого зроблено трибуни на Красній площі в Москві[4]. Аюдаг — природний мінералогічний музей Південного узбережжя Криму, тут виявлено 18 нових мінералів[4]. Наприклад, везувіан, невідомий в інших місцях Кримських гір[4].

Флора і фауна

Суничне дерево дрібноплідне на горі Аюдаг

Вершина і схили Аюдагу вкриті шибляком із вкрапленнями сосни кримської. Шибляковий деревостан складається із дуба скельного і пухнастого, граба східного, ясена високого, горобини звичайної і береки, клена польового, кизилу звичайного, паліуруса, шипшини звичайної тощо. Зустрічаються також реліктові рослини: суничне дерево дрібноплідне, ялівець високий і колючий, фісташка туполиста, рускус понтійський та інші. Всього флора Аюдагу налічує 577 видів рослин, із них 44 занесені до Червоної книги[4].

На Аюдазі мешкають лисиця, борсук, куниця кам'яна, їжак білочеревий, заєць сірий, вивірка телеутка, дрібні гризуни, кажани та інші види ссавців. На скелях Аюдагу гніздяться мартини, рідше — баклани, у лісі — горлиці, сови, дятли, синиці, горобці, сойки, дрозди та інші види птахів. Із плазунів тут зустрічаються вужі, полози, ящірки, у тому числі і безногі — жовтопузи. 16 видів тварин Аюдагу занесені до Червоної книги. Із 1974 р. Аюдаг — заказник державного значення[7].

Історія

Відомості про ранню історію Аюдагу уривчасті і суперечливі. Археологи знайшли на Аюдагу кремінні знаряддя праці епохи мезо—неоліту[4]. В епоху пізньої бронзи — раннього заліза з IV ст. до н. е. по IV ст. н. е. на Аюдазі існувало поселення, яке деякі дослідники вважають таврським. У перші століття нашої ери гора та її околиці, можливо, потрапляють до зони впливу Боспорської держави.

Набагато краще вивчений і представлений археологічними пам'ятками середньовічний період. У VIII ст. на Аюдазі виникає великий укріплений монастир святих Апостолів Петра і Павла. Його фундатором вважають святого Іоанна, єпископа Готського. Згідно з агіографічними джерелами мощі святого Іоанна Готського покояться на території монастиря[8], але світу поки не явлені. Біля східного підніжжя Аюдагу містився головний храм обителі — базиліка святих Апостолів Петра і Павла. Залишки базиліки збереглися на території військового санаторію «Крим» в селищі Партеніт. Крім монастиря, на Аюдазі в середньовіччі виникає кілька невеликих поселень.

  • Map au dag.jpg

    Схема туристичних маршрутів

  • Рештки церкви святих Костянтина й Олени на галявині Ай-Констант

    Рештки церкви святих Костянтина й Олени на галявині Ай-Констант

Монастир і поселення проіснували до кінця XV — початку XVI ст. Після турецької окупації узбережжя Криму в 1475 р. занепадають і зникають. Деякі дослідники вважають, що люди змушені були покинути Аюдаг, внаслідок зневоднення гори після землетрусу 1423 року.

Див. також

Примітки

Література

  • Шаблон:НАУ
  • Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка.  — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007.  224 с.
  • Байцар Андрій. Географія Криму.: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017.  301 c
  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
  • Алуштинский регион с древнейших времен до наших дней, Киев, 2002.
  • Кеппен П. И. О древностях Южнаго берега Крыма и гор Таврических, Спб, 1837.
  • Лебединский В. И., Партенитская долина от моря до гор, Симферополь, 1999.
  • Лебединский В. И., С геологическим молотком по Крыму, Москва, 1982.
  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Посилання

Шаблон:Commons category


Шаблон:Кримські гори Шаблон:Гори України Шаблон:Ac

  1. ↑ 1,0 1,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ГЕУ не вказано текст
  2. ↑ 2,0 2,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою УРЕ не вказано текст
  3. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою НАУ не вказано текст
  4. ↑ 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 4,5 4,6 4,7 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ЕСДТ не вказано текст
  5. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  6. ↑ Кеппен П. И. Крымский сборник, СПБ,1837, с. 167
  7. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  8. ↑ Никитский А. Житие преподобного отца нашего Иоанна, епископа Готфии // ЗООИД, 1883, № 13
Отримано з http://krymology.info/index.php?title=Аюдаг&oldid=1163