М
М — літера української та інших слов'янських абеток. Сімнадцята літера української абетки. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера («мисліте»), що походить з візантійського уставного письма.
Звуки
- [m] (м) — дзвінкий губно-губний носовий
- [m̥] (твердий м) — глухий губно-губний носовий
- [ɱ] (твердий м) — дзвінкий губно-зубний носовий
Історія
У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав і скоропис) вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.
У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
Використання
В сучасній українській мові цією літерою позначають твердий або м'який сонорний зімкнений носовий губний приголосний звук (мати, місто, мир).
«М» буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.
У давньоруській і староукраїнській писемностях мала числове значення «сорок». Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «сімнадцятий».
При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна.
Таблиця кодів
Кодування | Реєстр | Десятковий код |
16-ковий код |
Вісімковий код |
Двійковий код |
---|---|---|---|---|---|
Юнікод | Велика | 1052 | 041C | 002034 | 00000100 00011100 |
Мала | 1084 | 043C | 002074 | 00000100 00111100 | |
ISO 8859-5 | Велика | 188 | BC | 274 | 10111100 |
Мала | 220 | DC | 334 | 11011100 | |
KOI 8 | Велика | 237 | ED | 355 | 11101101 |
Мала | 205 | CD | 315 | 11001101 | |
Windows 1251 | Велика | 204 | CC | 314 | 11001100 |
Мала | 236 | EC | 354 | 11101100 |
Література
Джерела
Посилання
Шаблон:Український правопис Шаблон:Українська мова Шаблон:ВП-портали