Вакф
Вакф, вакуф, вакиф (від {{#invoke:lang|lang_xx_inherit|code=ar|rtl=yes}}, множ. {{#invoke:lang|lang_xx_inherit|code=ar|rtl=yes}}, аукаф, вакф, уакф «утримування»; {{#invoke:lang|lang_xx_italic|code=tr}} вакиф) — у країнах ісламу, в тому числі у Османській імперії та Кримському ханстві земля чи інші джерела прибутку, які після смерті заповідача передавалися з побожною метою на доброчинні справи.
Вакуфом була нерухомість (насамперед земля), дохід з якої ішов на утримання:
- мечетей, мусульманських шкіл — вакуф-шер, або вакуф духовний);
- громадських інституцій — вакуф-адат, тобто вакуф звичаєвий.
Згідно з нормами шаріату, така нерухомість не підлягала відчуженню і оподаткуванню.
У Криму вакуф існував з XV століття, охоплюючи за часів розквіту ханства близько 100 тисяч десятин землі. Контроль за використанням вакуфу здійснював муфтій Криму. Вже за Російської імперії в Криму вакуф був скасований царською адміністрацією (1890). Відновити вакуф намагався мусульманський виконавчий комітет Курултаю в 1917 році.
Джерела та література
- Кирюшко М. І. Вакф, вакуф // — с. 428
- Іналджик Г. Османська імперія: Класична доба (1300—1600), — К.: Критика, 1998. — 287 с.
- Вакф // Словник ісламських релігійних термінів арабського походження
- О. Г. Большаков. Вакф //
- Лашков Ф. Ф. Исторические очерки крымо-татарского землевладения. Симферополь, 1897.
- Арістова А. В. Вакф // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вакф