Бахадир Ґерай (калга)

Матеріал з Кримології
Версія від 12:11, 11 жовтня 2022, створена ua>VitalRyabchuk (Cat-a-lot: Moving from Category:Кримське ханство to Category:Персоналії:Кримське ханство за допомогою Cat-a-lot)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бахади́р Ґера́й або Багатур Ґерай, Богатир Гірей, Багатир-Салтан (р.н. невідомий — 1523, Хаджі-Тархан) — син кримського хана Мехмед Ґерая. Неодноразово очолював походи кримських загонів на землі ВКЛ та Московщини.

У 1516 році ходив походом на Московську державу, за словами Карамзіна, з «голодними натовпами, оскільки стояла в Тавриді велика спека і все погоріло», спустошив села рязанські і мещерські. [1]

З 1519 — калга (вищий чин в Орді, офіційний спадкоємець хана), з 30 тис. війська спустошив литовську землю трохи не до Кракова, полонив 60 тис. жителів на знак тимчасової дружби з Москвою. Очолював кримське військо в переможній для татар битві під Сокалем у 1519 році[2][3].

У 1521 році стояв з військом під Москвою, коли його батько Мехмед I Ґерай знову воював із Московщиною.[1]

Разом із ханом Мехмедом в 1522 чи 1523 р. виступив в похід на Хаджі-Тархан і зумів оволодіти містом. Бахадира було зроблено астраханським ханом. Проте хан із сином були виманені ногайськими мурзами (що перед тим були розбиті військом кримського хана) з Хаджі-Тархана і убиті у власному шатрі. Після цього ногайці знищили 12-тисячне кримське військо[4].

Похований в Хаджі-Тархані.

Примітки

Джерела

  • Олекса Гайворонский «Созвездие Гераев»
  • Черкас Б. Україна в політичних відносинах Великого князівства Литовського з Кримським ханатом (1515—1540). — К., 2006.
  • Tadeusz Korzon, Dzieje wojen i wojskowości w Polsce Tom I, Lwów-Warszawa-Kraków, Ossolineum, 1923
  • Н. М. Карамзин. История государства Российского. — Калуга: Золотая аллея, 1993-т 7, гл 1
  1. 1,0 1,1 Н. М. Карамзин. История государства Российского. — Калуга: Золотая аллея, 1993-т 7, гл 1, с 364
  2. Черкас Б. Україна в політичних відносинах Великого князівства Литовського з Кримським ханатом (1515—1540). — К., 2006. — С. 126
  3. Посилання доступне в режимі редагування
  4. Tadeusz Korzon, Dzieje wojen i wojskowości w Polsce. Tom I, Lwów-Warszawa-Kraków, Ossolineum, 1923, s. 238.