Султан Менглі Ґерай

Шаблон:Особа Султан Менглі Ґерай (*д/н — 1834) — державний діяч Російської імперії.

Життєпис

Його прадідом був Бахти Ґерай, син кримського хана Девлет II Ґерая. До 1713 року він був кубанським сераскером (очільником Кубанської орди). Виступив проти Константинопольського миру між Османською і Російською імперіями, намагався повстати проти Каплан I Ґерая, але невдало. Втім його син Кази Ґерай успадкував титул кубанського сераскера, був союзником хана Шагін Ґерая.

Батьком Султан Менглі був Арслан Ґерай, кубанський сераксер, що брав активну участь у війні проти Російської імперії у 1787—1791 роках. В цей час Султан Менглі був султаном (очільником) ногайців-наврузців. Тривалий час зберігав вірність Османській імперії, але 1790 року після зради Батал-паши сам перейшов на бік росіян, де очолив частину ногайців. 1798 року стає полковником.

1800 року призначається очільником усіх кубанських ногайців. 1801 року отримав звання генерал-майора російської армії. 1803 році очолив фактично усі кочові народи Бештау (П'ятигор'я). Був активним захисником прав ногайців. Російська адміністрація в його справи не втручалася, оскільки не бажала заворушень в умовах тривалої боротьби з Османською імперією. Тому Султан Менглі Ґерай впровадив шаріатський суд, зводив мечеті й медресе, розвивав торгівлю. Разом з тим брав участь в охороні Кавказької лінії.

На початку 1810 року зі своїми ногайцями брав участь в каральному поході генерала С. А. Булгакова на річки Лабу і Білу, де разом з російськими військами плюндрував аули закубанських ногаїв і абазин-алтикесеків. В нагороду отримав орден Святого Георгія 4-го ступеню.

1813 року через спротив депортації абазинів позбавлений посад. Не зміг протидіяти рішенню 1817 року щодо російської колонізації земель ногайців. На кожного поселянина-козака надавалося 30 десятин. 1822 року з провадженням системи приставств стає Бештауським приставом. 1825 року Султан Менглі Ґерай отримав у власність 5 тис. десятин, а бештауським ногайцям було надано вибір стати кріпаками Ґерая або державними кріпаками.

Помер 1831 року. Його маєток перейшов у володіння синам Джанібек Ґераю і Тохтамиш Ґераю. У 1878 році на цьому місці виникло місто Мінеральні Води.

Джерела

• Кипкеева З. Б. Северный Кавказ в Российской империи: народы, миграции, территории. — Ставрополь, 2008. — ISBN 5-88648-599-6.
• Алиева С. И. Ногайские тюрки (XV—XX вв.). — Баку, 2009. — ISBN 978-9952-448-97-9.