Московсько-кримські війни

Матеріал з Кримології
Версія від 00:43, 15 листопада 2023, створена Властарь (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«На сторожовому рубежі Московської держави», картина С. В. Іванова.

Московсько-кримські війни (крим. Qırım-Moskovalı cenkleri, рос. Русско-крымские войны) велися протягом XV—XVIII століть (основні — у XVI ст.) між військами Московщини та татарами з Кримського ханства по області навколо Волги.

У XVI сторіччі Дике поле потрапило під вплив татар. Під час війни кримські татари ввійшли в центральну Московію, спустошили Рязань, спалили Москву, взявши 150 000 московитів у полон. Проте в наступному році татари зазнали поразки у Молодинській битві. Попри поразку набіги татар тривали. В результаті, Кримське ханство пережило кілька вторгнень і було завойоване наприкінці XVIII століття. Татари остаточно втратили свій вплив в регіоні.

Набіги почалися незабаром після заснування буферної держави Московії — Касимовського ханства, а також здобуття переваги Москви у московсько-казанських війнах наприкінці XV століття.

Кримськотатарські вторгнення у Московію почалися нападами з Кримського ханства на московські міста Бельов і Козельськ 1507 року, після смерті великого князя Московського Івана III.

Упродовж XVI століття зовнішня межа «Дикого степу» проходила неподалік міста Рязань поза Окою. Основним шляхом вторгнення у Московщину був Муравський шлях, що пролягав з кримського Перекопського перешийка поміж басейнами річок Дніпро і Сіверський Донець та доходив до Тули. Татари повертали назад тільки після незмірних грабежів і умикань людей. Зазвичай їм удавалося проникнути на 100—200 кілометрів углиб московської території. Бранців потім відправляли в кримську Кафу, де продавали в рабство. Таким чином, населення Московії у прикордонних районах сильно потерпало.

Кожної весни Московське царство мобілізувало до 65 000 вояків для прикордонної служби. Оборонні лінії складалися з ланцюга фортець і міст.

Для захисту від вторгнень Ногайської Орди в області між річками Волгою і Іртишем було закладено надволзькі міста Самара (1586), Царицин (1589) і Саратов (1590).

Найбільш руйнівні навали відбулися в 1517, 1521 (з долученням Казанського ханства), 1537 (за підтримки Казанського ханства, Литви і Османської імперії), 1552, 1555, 1570—1572 (за підмоги Швеції й Османської імперії), 1589, 1593, 1640, 1666—1667 (за підтримки Речі Посполитої), 1671 і 1688 роках.

Хронологія набігів кримських татар

Цей список не охоплює набіги на Річ Посполиту (75 набігів протягом 1474—1569[1]Шаблон:Rp)

1507 і 1514: набіги під проводом татарської знаті в обхід мирної угоди, якої додержував хан.[1]Шаблон:Rp

1521: хан з 50 000 підданців перетнули Оку під Коломною і 2 тижні розоряли передмістя Москви [1]Шаблон:Rp

1533—1547: (регентство від імені Івана IV) близько 20 великих набігів на кордони.[3]Шаблон:Rp

1541: кримський хан переправляється через Оку на плотах під прикриттям вогню з османських гармат.[1]Шаблон:Rp

1555,1562,1664,1565 хан водив велику армію в Московію.[1]Шаблон:Rp

  • 1556-1559: москвини і запорожці чотири рази вчиняють набіг на узбережжя Чорного моря.[1]Шаблон:Rp

1564: було спалено Рязанський посад.[1]Шаблон:Rp

1571: московсько-кримська війна

1572: Молодинська битва

1591: набіг досягає Москви.[3] Шаблон:Rp

1592: спалено передмістя Москви. Московські війська були далеко, воюючи зі Швецією.[1]Шаблон:Rp

1614: ногайські набіги у межах видимості з Москви. У ті Смутні часи було схоплено стільки бранців, що ціна раба в Кафі впала до п'ятнадцяти або двадцяти золотих.[1]Шаблон:Rp

1618: ногайці випустили 15 000 полонених за мирним договором із Москвою.[4]

1632: Військо з Лівен потрапило в засідку до татар і яничар: 300 вбитих, інших узято в неволю.[1]Шаблон:Rp

1632: 20 000 татар роблять наскок на південь, оскільки тамтешні війська було перекинуто на північ для Смоленської війни.[1]Шаблон:Rp

1633: 30 000 татар долають засічну і берегову лінії. В районі Оки було захоплено тисячі людей.[1]Шаблон:Rp Це був останній набіг углиб Московії.[5] Шаблон:Rp

1635: багато невеликих військових загонів удерлися в Московію на південь від Рязані.[1]Шаблон:Rp

1637, 1641—1643: кількома набігами керували ногайці і кримські вельможі без дозволу хана.[1]Шаблон:Rp

1643: 600 татар і 200 запорозьких козаків вчинили набіг на Козлов: 19 вбитих і 262 захоплено в полон.[1]Шаблон:Rp

1644: 20 000 татар роблять набіг на південь Московії: 10 000 бранців.[1]Шаблон:Rp

1645: за один набіг захоплює 6 000 бранців. Є твердження, що османи заохочували ці набіги, щоб отримати галерних рабів для війни з Венецією.[1]Шаблон:Rp

1691—1692: біля Ізюмської лінії захоплено у полон кілька тисяч.[1]Шаблон:Rp

1769: зимовий набіг у Нову Сербію. Захоплено у полон кілька тисяч.[6]

  • 1774: Крим став російським васалом.
  • 1783: Російська імперія приєднала Кримське ханство.

Примітки

Джерела

Посилання

  1. ↑ 1,00 1,01 1,02 1,03 1,04 1,05 1,06 1,07 1,08 1,09 1,10 1,11 1,12 1,13 1,14 1,15 1,16 1,17 Шаблон:Cite book
  2. ↑ Janet Martin, 'Treasure from the Land of Darkness,1986, page 201
  3. ↑ 3,0 3,1 Шаблон:Cite book
  4. ↑ Michael Khodarkovsky, 'Russia's Steppe Frontier, 2002, page 22
  5. ↑ Шаблон:Cite book
  6. ↑ Lord Kinross, 'The Ottoman Centuries', page 397
Отримано з http://krymology.info/index.php?title=Московсько-кримські_війни&oldid=3173