П
П («пе») — літера кириличної абетки. 20-та літера в українській та македонській абетках (16-та в болгарській, 17-та в російській та білоруській, 19-та в сербській), використовується також в алфавітах деяких неслов'янських мов: монгольської, казахської, таджицької, абхазької.
Історія
За формою накреслення — дещо видозмінена кирилична літера 
(«покій»)[1], створена на основі візантійського уставного Π — варіанту грецької літери Π, π («пі»). У глаголиці мала форму 
— можливо, на її форму вплинула гебрейська літера ף («пе»). Числове значення у кириличній буквеній цифірі — «вісімдесят», у глаголичній — «дев'яносто».
Назва церковнослов'янської букви пов'язана зі словом «по́кій» — «спокій», «мир»[1]. Ще на початку XX ст. назву літери вживали для позначення предметів, що формою нагадують «П» («столи розставлені покоєм»[2], «розсаджені покоєм кущі»).
У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) вживалася у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.
У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
Використання
В українській абетці є двадцятою за порядком.
В сучасній українській мові цією літерою позначають два схожих звуки: глухий губно-губний проривний звук [p] (твердий — пиріг, погоня, або м'який — пісок, піч), а також його алофон — глухий губно-зубний проривний [p̪].
«П» буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.
У давньоруській та староукраїнській писемностях мало числове значення «вісімдесят». Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «двадцятий». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: Шифр № 7-п і т. д.
Цікаві факти
- Літера «п» є найуживанішою літерою української абетки. З неї починається найбільша кількість слів[3].
- Червона літера «П» є офіційним логотипом російського міста Перм. Там існують величезні пам'ятники букві[4].
Таблиця кодів
| Кодування | Реєстр | Десятковий код |
16-ковий код |
Вісімковий код |
Двійковий код |
|---|---|---|---|---|---|
| Юнікод | Велика | 1055 | 041F | 002037 | 00000100 00011111 |
| Мала | 1087 | 043F | 002077 | 00000100 00111111 | |
| ISO 8859-5 | Велика | 191 | BF | 277 | 10111111 |
| Мала | 223 | DF | 337 | 11011111 | |
| KOI 8 | Велика | 240 | F0 | 360 | 11110000 |
| Мала | 208 | D0 | 320 | 11010000 | |
| Windows 1251 | Велика | 207 | CF | 317 | 11001111 |
| Мала | 239 | EF | 357 | 11101111 | |
| Macintosh Cyrillic | Велика | 143 | 8F | 217 | 10001111 |
| Мала | 239 | EF | 357 | 11101111 |
Примітки
Література
- Шаблон:УРЕ
- Півторак Г. П. П // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.
Джерела
Шаблон:Український правопис
Шаблон:Українська мова
- ↑ 1,0 1,1 Шаблон:ЕСУМ4
- ↑ І. Ільф. Є. Петров. «Дванадцять стільців», «Золоте теля». Переклад М. Пилинської і Ю. Мокрієва
- ↑ Посилання доступне в режимі редагування
- ↑ Пермские ворота // Pro Handmade. — 30 грудня 2011 року.