Євпаторійський повіт
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Шаблон:Повіт Російської імперії Євпаторійський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця, входила до: Таврійська губернія, Російська імперія. Охоплював західну частину Кримського півострова.
Підпорядкування
- Утворений у 1784 році у складі Таврійської області за указом імператриці Катерини ІІ від 2 (13 лютого) 1784 року.
- З 1796 року — у складі Новоросійської губернії згідно з указом Павла І від 12 грудня 1796 року.
- З 1802 року — у складі відновленої Таврійської губернії.
18 жовтня 1921 року повіт ліквідовано відповідно до нового територіального розмежування з утворенням Кримської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки у складі РРФСР.
Склад
Станом на 1886 рік налічував 19 сільських громад, 21 поселення у 5 волостях. Населення — 3869 осіб (2023 чоловічої статі та 1846 — жіночої), 572 дворових господарства[1].
Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
---|---|---|
Сільських громад | 16885 | 4263 |
Приватної власності | 402048 | 40661 |
Казенної власності | 14121 | 2090 |
Іншої власності | 62352 | 4683 |
Загалом | 495409 | 51697 |
1897 року мешкало 63211 осіб, з них у Євпаторії — 17 913.
Волості
- Абузларська
- Біюк-Асська
- Курман-Аджинська
- Сакська
- Чотайська
- та повітове місто Євпаторія зі слободою Багай, заміським хутором та бараком, млином за містом, приміськими дачами. У цих поселенням загалом мешкало 800 осіб.