Алупка

Матеріал з Кримології
Версія від 13:03, 30 вересня 2023, створена ua>Alice Redhotroof (стиль)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Місто України Алу́пка (крим. Alupka) — місто в Україні, у складі Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим.

Розташоване на Південному березі Криму (протяжність 4,5 км), за 17 км від Ялти, з якою має автобусне і морське сполучення.

З центром Криму та іншими населеними пунктами Алупка з'єднується автотрасами Севастополь—Ялта—Сімферополь—Феодосія; міський транспорт — один кільцевий маршрут автобуса. Відстань до Сімферополя становить 100 км і проходить автошляхом Шаблон:Автошлях E, із яким збігається Шаблон:Автошлях М.

Алупка — приморський кліматичний курорт Південного берега Криму, розташований на південному схилі Кримських гір, біля підніжжя гори Ай-Петрі. Тимчасово окуповане російськими військами (з 2014 р.).

Походження назви

Назва міста походить від грецького слова алепу, що в перекладі означає лисиця.[1]

Клімат

Клімат субтропічний середземноморський. Середня температура січня-лютого +3 °C ..+4°С, серпня +24,6° С. Опадів 400 мм в рік, кількість сонячних годин — 2 150 в рік, відносна вологість повітря 69 %. Купальний сезон триває з березня по жовтень (середня температура води влітку +22 .. +28° З).

Історія

Якнайдавніше поселення на місці сучасної Алупки датується 8 тис. до н. е. Перша згадка в письмових джерелах про Алупку сягає Х ст. Поселення фігурує в ньому як «Алубіка».

У XIV—XV ст. тут знаходився генуезький опорний пункт на чорноморському узбережжі Лупіка.

Після опанування Криму Російською імперією (1783 р.), належала князю Григорію Потьомкіну, з 1823 р.- перейшла у володіння графу Михайлу Воронцову, для якого тут був споруджений палац.

Шаблон:Перепис-1897[2].

На початку ХХ ст. Алупка стає популярним курортом, на території якого виникло близько 200 приватних курортних об'єктів. У різні роки тут лікувалися і відпочивали Федір Шаляпін, Максим Горький, Валерій Брюсов, Іван Бунін, Михайло Коцюбинський, Леся Українка[3][4], Олександр Кониський, Володимир Антонович, Тадей Рильський, Олександр Кошиць, Сергій Рахманінов та інші.

У 1902 засноване «Товариство санаторію для дітей в Алупці» — перший в Європі дитячий санаторій, нині Дитячий санаторій імені Олександра Боброва.

Після громадянської війни в Алупці було організовано 22 здравниці. У 20-30-х рр. XX ст. планомірно створювалася інфраструктура населеного пункту, будувалися курортні установи.

З 1938 р. Алупка — місто. До 1941 р. в місті функціонували 24 здравниці різного профілю, 3 різномовні школи, лікарня тощо. У 70-90-х рр. XX ст. на сході Алупки побудований пансіонат «Воронцов», а на заході — «Південнобережний».

Населення

Національний склад Алупки за Всеукраїнським переписом населення 2001 р.[5], у %:

Національність Кількість осіб %
Росіяни 5 666 64,79 %
Українці 2 378 27,19 %
Білоруси 159 1,82 %
Кримські татари 144 1,65 %
Вірмени 46 0,53 %
Інші національності 352 4,02 %
Разом 8 745 100,00 %

Економіка

Зараз у місті 13 укрупнених здравниць, серед них одна з найбільших дитячих — санаторій, який носить ім'я свого засновника — професора О. Боброва (лікують кістково-суглобовий і урологічний туберкульоз).

В Алупці — відділення винрадгоспу «Лівадія», виробничо-демонстраційний комплекс ВО «Масандра» (цехи витримки міцних вин типу «Мадера», «Портвейн червоний» і виробничо-дегустаційний), лісництво.

Освіта і культура

Діють 2 загальноосвітні і дитяча музична школи, республіканська санаторна школа-інтернат (лікування органів дихання), міський центр культури і дозвілля, база виробничо-художньої практики студентів Санкт-Петербурзької Академії мистецтв та 2 бібліотеки.

Республіканський навчальний заклад «Алупкинська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим» або Алупкинська санаторна школа-інтернат має 258 учнів та 127 навчального персоналу. Мова викладання — російська[6].

Охорона здоров'я

Діють лікарня та поліклініка.

Туристична інфраструктура

Діють 2 готелі, відділення двох банків.

Релігія

Є три релігійні общини (мусульманська, православна та євангельських християн-баптистів).

Пам'ятки

У місті — Алупкінський державний палацово-парковий музей-заповідник; Алупкинський парк; музей заслуженого художника України Я. Басова; музей і бюст[7] уродженця міста, двічі Героя Радянського Союзу льотчика Амет-Хан Султана; пам'ятник професору О. Боброву.

Ім'ям «Алупка» названа мала планета № 2508.

Уродженці Алупки

  • Асан Сабрі́ Айва́зов (1878—1938) — кримськотатарський письменник, педагог, громадський діяч.
  • Амет-Хан Султа́н (1920—1971) — радянський льотчик-ас, учасник Другої світової війни, двічі Герой Радянського Союзу. Національний герой кримськотатарського народу.
  • Тохтар Афузов (1901—1942) — кримськотатарський художник, один з перших професіоналів у кримськотатарському образотворчому мистецтві.
  • Князь Ігор Володимирович (род. 1955) — віце-адмірал у запасі, командувач ВМС України (червень 2003 — березень 2006).
  • Олександр Андрійович Макаренко (1920–2007) — український історик, дослідник історії міжнародних відносин України XX століття, міжнародного робітничого руху, доктор історичних наук (з 1965 року).

Галерея

Примітки

Література

  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
  • Верменич Я. В. Алупка // Шаблон:ЕІУ

Шаблон:Інші проєкти

Посилання

Шаблон:Населені пункти АР Крим Шаблон:Історичні місця Криму Шаблон:Ялта

  1. ↑ М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник української РСР, К., «Радянська школа», 1973, стор. 14
  2. ↑
  3. ↑ Лист Лесі Українки до О. П. Косач (сестри) від 19 березня 1907 p.
  4. ↑ Лист Лесі Українки до родини Косачів від 15 березня 1907 p.
  5. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  6. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  7. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
Отримано з http://krymology.info/index.php?title=Алупка&oldid=507