Є
| Літера Є | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||
| Кирилична цифір: 5 | ||||||
| Unicode (hex) | ||||||
| велика: U+0404 | ||||||
| мала: U+0454 | ||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
| Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
| О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
| Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
| Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
| Ю | Я | |||||
| Неслов'янські літери | ||||||
| Ӑ | А̄ | А̊ | Ӓ | Ӓ̄ | Ә | Ә́ |
| Ә̃ | Ӛ | Ӕ | Ғ | Г̧ | Г̑ | Г̄ |
| Ӻ | Ӷ | Ԁ | Ԃ | Ꚃ | Ꚁ | Ꚉ |
| Ԫ | Ԭ | Ӗ | Е̄ | Е̃ | Ё̄ | Є̈ |
| Ӂ | Җ | Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ |
| Ԑ | Ԑ̈ | Ӡ | Ԇ | Ӣ | И̃ | Ҋ |
| Ӥ | Қ | Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԟ |
| Ԛ | Ӆ | Ԯ | Ԓ | Ԡ | Ԉ | Ԕ |
| Ӎ | Ӊ | Ң | Ԩ | Ӈ | Ҥ | Ԣ |
| Ԋ | О̆ | О̃ | О̄ | Ӧ | Ө | Ө̄ |
| Ӫ | Ҩ | Ԥ | Ҧ | Р̌ | Ҏ | Ԗ |
| Ҫ | Ԍ | Ꚑ | Ҭ | Ꚋ | Ꚍ | Ԏ |
| У̃ | Ӯ | Ӱ | Ӱ́ | Ӳ | Ү | Ү́ |
| Ұ | Х̑ | Ҳ | Ӽ | Ӿ | Һ | Һ̈ |
| Ԧ | Ꚕ | Ӽ | Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ |
| Ӌ | Ҹ | Ꚓ | Ꚗ | Ꚇ | Ҽ | Ҿ |
| Ы̆ | Ы̄ | Ӹ | Ҍ | Э̆ | Э̄ | Э̇ |
| Ӭ | Ӭ́ | Ӭ̄ | Ю̆ | Ю̈ | Ю̈́ | Ю̄ |
| Я̆ | Я̄ | Я̈ | Ԙ | Ԝ | Ӏ | |
| Застарілі літери | ||||||
| Ꙁ | Ѕ | Ꙇ | Џ | Ҁ | Ѻ | |
| Ѹ | Ѡ | Ѽ | Ѿ | |||
| Ѣ | Ꙑ | ІЯ | Ѥ | Юси | ||
| Ѧ | Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | ||
| Ѱ | Ѳ | Ѵ | Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙣ |
| Ꙥ | Ꙧ | Ꙩ | Ꙫ | Ꙭ | ꙮ | Ꚙ |
| Ꚛ | ||||||
| Літери кирилиці | ||||||
Шаблон:Не плутати2
Необхідно створити новий шаблон Otheruses.
Є, є — восьма літера української абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає звукосполуку [й] + [е].[1]
Походження
Походить від кириличної літери 
(«єсть»), накреслення якої пов'язане з греко-візантійською літерою Ε, ε («епсилон»).
Історія
У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) позначалося графемами е, є, які вживалися у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
Сучасне графічне оформлення походить від малої літери є «гражданського шрифту».
Вперше у сучасну українську графіку літеру є запровадили укладачі альманаху «Русалка Дністровая» (1837) Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький.
Використання
У позиції після приголосного літера є означає одну фонему, а на початку слова і після голосного, апострофа та м'якого знака є означає дві фонеми: /j/ + /е/ (Євген, моє, б'єш, барельєф).
Літера є позначає м'якість попереднього приголосного:
- у формах середнього роду прикметників м'якої групи на кінці основи (син'е — синє, літн'е — літнє)
- після подовжених приголосних л і т, які асимілювали наступний і (л:'е — ллє, мовлен:'евий — мовленнєвий, жит:'евий — життєвий).
Є буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.
У старослов'янській кириличній писемності літера є мала також числове значення «п'ять», у глаголичній — «шість». Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «восьмий». До введення в абетку літери ґ мала значення «сьомий»: ложа «Є», розділ «є». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 8-є, кабінет 4-Є.
Примітки
Посилання
- Є — Енциклопедія сучасної України
- Є // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Шаблон:СУМ-20
Література
- Півторак Г. П. Є // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
Необхідно створити новий шаблон Портали.