Битва біля Комарного (1672) та Битва під Кальником: різниця між сторінками

Матеріал з Кримології
(Різниця між сторінками)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
 
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 5; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7)
 
Рядок 1: Рядок 1:
{{Infobox Military Conflict
{{Infobox Military Conflict
|conflict=Битва під Комарним
|conflict=Битва під Кальником 1671
|partof= [[Польсько-турецька війна 1672-1676]]
|partof=[[Польсько-татарські війни]]<br>[[Польсько-козацькі війни]]
|image= PL_Czambuly.JPG
|image=  
|size            = 200px
|caption=  
|caption= Виправа на татарські чамбули, барельєф у королівському палаці Вілянув
|date= [[21 жовтня]] [[1671]] року
|date= [[7 жовтня|7]]-[[9 жовтня]] [[1672]] року
|place= [[Кальник]]
|place= околиці [[Комарно|Комарного]]
|result= перемога Речі Посполитої
|result= перемога [[Річ Посполита |Речі Посполитої]]
|combatant1=[[Зображення:Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg|26px]]&nbsp;[[Річ Посполита]]  
|combatant1=[[Image: Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg |25px]][[Річ Посполита]]
|combatant2=[[Зображення:Gerae-tamga.png|30px]]&nbsp;[[Кримське ханство]]<br> [[Зображення:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|30px]]&nbsp;[[Військо Запорозьке]]
|combatant2= [[Зображення:Gerae-tamga.png|30px]]&nbsp;[[Кримське ханство]] <br/> [[Зображення:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|30px]]&nbsp;[[Гетьманщина]]
|commander1=[[image:POL COA Janina.svg|20px]][[Ян III Собеський|Ян Собеський]]
|commander1= [[Image: POL COA Janina.svg |25px]][[Ян III Собеський]]
|commander2=[[Зображення:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|30px]]&nbsp;[[Ярема Петрановський]]
|commander2= [[Нуреддин]]-султан <br/> [[Петро Дорошенко]]
|strength1=1200 кінноти  
|strength1=2,5-3 тис. кінноти і драгонії.
|strength2=1000 козаків<br/>2000 татар
|strength2= 10 тис. татар, 400 липків, 400 козаків
|casualties1=
|casualties1= невеликі
|casualties2=загинуло 500 татар
|casualties2= вціліло 1,5 тис. татар, решта убиті або полонені
}}
}}
{{Польсько-турецька війна (1672—1676)}}
 
'''Битва біля Комарного'''&nbsp;— бій, що відбувся [[9 жовтня]] [[1672]] року біля міста [[Комарно]] під час [[Похід Собеського проти татарських чамбулів|походу Собеського проти чамбулів]] у ході [[Польсько-турецька війна 1672-1676|польсько-турецької війни 1672—1676]].
'''Би́тва під Ка́льником''' сталася [[21 жовтня]] [[1671]] року, під час [[Польсько-козацько-татарська війна 1666-1671|польсько-козацько-татарської війни 1666—1671]].
 
Коронний гетьман польний [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] розбив [[Військо Запорозьке|козацько]]-[[Кримське ханство|татарське]] військо, яке йшло на допомогу обложеному [[Річ Посполита|поляками]] [[Кальник]]у. Незважаючи на перемогу, Собеський не зміг взяти Кальника і відступив до [[Брацлав]]а.
 
== Вступ ==
Після [[Битва під Брацлавом (1671)|перемоги під Брацлавом]] Коронний гетьман польний [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] вирішив опанувати терени між [[Південний Буг|Південним Бугом]] і [[Дністер|Дністром]]. [[11 вересня]] [[1671]] року він послав 2 тис. жовнірів (разом зі слугами) для захоплення [[Вінниця|Вінниці]], куди вони увірвалися на світанку [[14 вересня]]. Міщани й козаки, зачинившись у єзуїтському монастирі (інших укріплень не було), вчинили затятий опір. Тільки після 6 годин штурму, коли більшість захисників полягла, монастир впав. Одначе 120 вояків, зібравшись під дахом костелу, продовжували битися до ранку. Лише коли їх у живих залишилося 23, вони вирішили здатися: сотника та сімох старшин відіслали до Бара, решті відрубали голови. Місто було зруйновано, й значну частину жінок і дітей жовніри забрали в неволю (за наказом Я.Собеського згодом їх звільнили). Учасник походу Ульріх Вердум описав вражаючий трагічністю випадок: мати сімох чи вісьмох дітей, не маючи змоги в спустошеному місті їх прогодувати, залишивши при собі двійко дітей, решту, рятуючи від голодної смерті, обливаючись слізьми, продавала по дукату польським офіцерам і бідкалася їхньою подальшою долею, особливо тим, що їх навернуть у католицизм.<ref name="sm">Смолій В. А., Степанков В. М. ''Українська національна революція XVII&nbsp;ст. (1648—1676&nbsp;рр.)''</ref>
 
Успішним діям Собеського сприяли вчинені [[Михайло Ханенко|Михайлом Ханенком]] та Іваном Сірком диверсії проти білгородських татар і перехід на його бік подністрянського полковника Михайла Зеленського (здав добре укріплену Стіну) та брацлавського полковника Павла Лисиці. Вчинили спротив гетьману [[Петро Дорошенко|Дорошенку]] Остап Гоголь та Іван Кияшко, котрі закріпилися в Могилеві.
 
Військова рада польського командування 29 вересня 1671 року ухвалила наступати вглиб України. 1 жовтня [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] вирушив до Могилева. Одержавши відомості про його наближення, О.Гоголь третього жовтня виявив готовність здати місто. Дізнавшись, що Брацлав визнав владу [[Михайло Ханенко|Ханенка]], коронний гетьман відіслав туди основні сили армії, а сам з 1200 вершників 7 жовтня прибув до Могилева. Залишивши тут залогу, вирушив до [[Брацлав]]а. 12 жовтня провів під його стінами нараду з участю М.Ханенка, І.Сірка, М.Зеленського та П.Лисиці, на якій було ухвалено пропозицію М.Ханенка зайняти [[Кальник]].


== Битва ==
== Битва ==
Після перемоги над [[Кримське ханство|татарами]] [[Битва під Немировом 1672|під Немировим]] великий коронний гетьман [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] (2,5-3 тис. кінноти і [[драгуни|драгунів]]) рушив [[9 жовтня]] на [[Городок (Львівська область)|Городок]]. Коли він минав [[Яворів]], то зорієнтувався по загравам вогнищ, що головні сили татар йдуть у напрямку на [[Перемишль]] і [[Самбір]]. У цій ситуації Собеський вислав у напрямі Городка Ягеллонського 20 жовнірів, а сам з головними силами вирушив на південний захід у напрямі [[Рудки|Рудків]] з метою перерізати татарам шлях відступу на південь. Під Хошанами Собеський розбив один з [[чамбул]]ів, а від бранців довідався, що в долині під [[Комарно|Комарним]] на західному березі Ставу Клітецького знаходиться татарський [[Кіш (козацький)|кіш]] [[нуреддин|нуреддина-солтана]] (10 тис. кримських татар, 400 липківських татар а також 400 козаків [[Петро Дорошенко|Дорошенка]]).
Хоча козаки виступали проти впровадження польської залоги до [[Брацлав]]а, [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] за таємною згодою [[Михайло Ханенко|Ханенка]] 12 жовтня 1671 року захопив місто. Спроби польського війська 17-18 жовтня оволодіти [[Кальник]]ом провалилися, і [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] розпочав його блокаду. Жовніри випалили навколишні хутори й хліб на полях так, що не залишилося «жодного снопика». На допомогу кальничанам П.Дорошенко надіслав 1 тис. козаків на чолі з полковником Яремою Петрановським і 2 тис. татар, які прибули 20 жовтня.<ref name="sm"/>


Бажаючи застати ворога зненацька, Собеський, не зважаючи на дощ і непролазну грязюку на шляхах, пройшов без зупинки 57 кілометрів. Собеський вирішив частиною сил зв'язати татарську орду, тоді як його головні сили мали ударити по лівому крилу татар, щоб відрізати їх від переправи через [[Верещиця (річка)|Верещицю]] і греблі через ставки. На чолі групи, що мала завдати демонстраційного удару (1000 жовнірів) став [[Стефан Бідзінський]]. Сам Собеський став на чолі головної ударної групи, що налічувала 1,5 тис. жовнірів, до складу якої увійшов весь його контингент [[Гусари (рід кавалерії)|гусарів]].
Наступного дня польська кіннота розгромила під містом татар. У бою за греблю коло міста із 2000 татар було вбито або потонуло в глибокому ставку 500.<ref>Leszek Podhorodecki, «Chanat Krymski i jego stosunki z Polską w XV-XVIIIw.», Warszawa 1987, ISBN 83-05-11618-2, str. 214</ref> Незважаючи на перемогу, полякам захопити Кальник знову не вдалося й жовніри відступили до [[Брацлав]]а.


Близько 16 години татари помітили групу Бідзінського і кинули проти нього свої головні сили. Групу Собеського татари побачили лише тоді, коли та навалилася на їхній фланг. У цій ситуації татари кинулися тікати на захід, прагнучи прослизнути між групами Собеського і Бідзінського. Та частина татар, що спробувала пробитися через греблю, була витята дощенту. Решта, хоч і була атакована з обох сторін, змогла прорватися у напрямі [[Вишня (Городоцький район)|Бенькової Вишні]] і [[Рудки|Рудків]]. Уночі коронним військам удалося наздогнати татар коло переправи через [[Вишня (притока Сяну)|Вишню]] і завершити їхній розгром. Із сильної армії нуреддин-султана тільки 1,5 тис. татар змогло переправитися через Дністер і долучитися до одного з чамбулів армії ханського сина [[Хаджі II Ґерай|Хаджі Гірея]].
== Наслідки ==
27 жовтня в польському таборі під Іллінцями 1 тис. козаків провела раду й обрала гетьманом [[Михайло Ханенко|Ханенка]]. Йому були вручені надіслані королем клейноди, хоча частина присутніх бажала бачити на його місці Івана Сірка. Довідавшись, що, по-перше, на допомогу П.Дорошенку рухається нурадин-султан Сафа-Гірей, а по-друге, очікуване литовське військо на допомогу не прийде, [[Ян III Собеський|Ян Собеський]] попрямував до Брацлава, де 1 листопада оголосив про завершення кампанії. Здавши командування Дмитрові Вишневецькому, він виїхав до Львова. В свою чергу, польний гетьман передав провід над військом київському хорунжому Станіславу Вижицькому.


У день битви під [[Комарно|Комарним]] польські вояки пройшли близько 100 кілометрів і звільнили з [[ясир]]у 20 тис. людей.
Вторгнення поляків у козацьку Україну й захоплення Брацлавщини стало викликом для Порти. Уже в жовтні Мехмед IV суворо попередив короля, щоб той не нападав на «козацьку державу з усіма її повітами», вимагав відвести військо, погрожуючи розпочати війну.


== Джерела ==
В самому кінці року Дорошенко дістав соліднішу поміч від своїх магометанських союзників: прийшло 26000 татар і кілька тисяч турків. В Криму сидів уже новий хан: унаслідок скарг Дорошенка султан скинув Аділь-Гірея й посадовив на трон освіченого й розумного, ще молодого Селім-Гірея. Діставши поміч, Дорошенко приступив до відвойовування Поділля. Проти тих, хто піддався був полякам добровільно, він уживав суворих репресій, віддаючи татарам у неволю.<ref>{{Cite web |url=http://varnak.psend.com/narys/ch4.html |title=Дмитро Дорошенко ''Нарис історії України'' 1966 Видавництво «Дніпрова хвиля» — Мюнхен/«ГЛОБУС» Київ, 1992. Том 2, розділ 4 |accessdate=14 листопада 2008 |archive-date=15 жовтня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131015173016/http://varnak.psend.com/narys/ch4.html }}</ref>
* Mała Encyklopedia Wojskowa, 1967, Wydanie I
* [[Радослав Сікора]]: ''З історії польських крилатих гусарів''. Київ: ''Дух і літера'', 2012. ISBN 978-966-378-260-7. [https://web.archive.org/web/20130327233724/http://duh-i-litera.com/z-istoriji-polskyh-krylatyh-husariv/ Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця].
* [[Радослав Сікора]]: ''Крилаті гусари Яна Собеського''. Київ: ''Дух і літера'', 2013. ISBN 978-966-378-311-6. [https://web.archive.org/web/20131203154712/http://duh-i-litera.com/krylati-husary-yana-sobeskoho/ Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця].


Наприкінці 1671 року султан надіслав королю формальне оповіщення, що виступає війною на Лехістан для захисту вілаєту свого скривдженого васала Дорошенка і козацького народу.
== Виноски ==
{{reflist}}
== Література ==
* Leszek Podhorodecki, «Chanat Krymski i jego stosunki z Polską w XV-XVIIIw.», Warszawa 1987, ISBN 83-05-11618-2, str. 214
* [http://history.franko.lviv.ua/yak_r5-2.htm Наталія Яковенко, ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII&nbsp;ст.'' Розділ V. Козацька ера. §&nbsp;2. Руїна (1658—1686)--Андрусівське розполовинення] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/6138JZ44X?url=http://history.franko.lviv.ua/yak_r5-2.htm |date=19 серпня 2011 }}
* Смолій В. А., Степанков В. М. ''Українська національна революція XVII&nbsp;ст. (1648—1676&nbsp;рр.)''.&nbsp;— (Сер. Україна крізь віки) Т.7.&nbsp;— К.: Альтернативи, 1999.&nbsp;— 352 с. ISBN 966-7217-26-4
* [http://varnak.psend.com/narys/ch4.html Дмитро Дорошенко ''Нарис історії України'' 1966 Видавництво «Дніпрова хвиля»&nbsp;— Мюнхен/«ГЛОБУС» Київ, 1992. Том 2, розділ 4] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131015173016/http://varnak.psend.com/narys/ch4.html |date=15 жовтня 2013 }}
* [http://litopys.org.ua/samovyd/sam.htm ''Літопис Самовидця''. видання підготував Я.&nbsp;І.&nbsp;Дзира.&nbsp;— Київ: «Наукова думка», 1971.&nbsp;— 208 с] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20050408230410/http://litopys.org.ua/samovyd/sam.htm |date=8 квітня 2005 }}
* [https://web.archive.org/web/20080820211630/http://litopys.org.ua/grab/hrab.htm ''Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки'' / Пер. із староукр.&nbsp;— К.: Т-во «Знання» України, 1992,&nbsp;— 192 с]
* [http://litopys.org.ua/velichko/vel.htm Величко С. В. ''Літопис. Т. 1.'' / Пер. з книжної української мови, вст. стаття, комент. В.&nbsp;О.&nbsp;Шевчука; Відп. ред. О.&nbsp;В.&nbsp;Мишанич.— К.: Дніпро, 1991.— 371 с.; ''Літопис. Т. 2.'' / Пер. з книжної української мови, комент. В.&nbsp;О.&nbsp;Шевчука; Відп. ред. О.&nbsp;В.&nbsp;Мишанич.— К.: Дніпро, 1991.— 642 с.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080109091216/http://litopys.org.ua/velichko/vel.htm |date=9 січня 2008 }}
{{Битви польсько-козацьких війн}}
{{Битви Литви і Польщі з татарами}}
{{Битви Литви і Польщі з татарами}}
{{battle-stub}}
 
[[Категорія:Битви польсько-татарських війн|К]]
[[Категорія:Битви польсько-татарських війн|К]]
[[Категорія:Битви польсько-турецьких війн|К]]
[[Категорія:Битви польсько-козацьких війн|К]]
[[Категорія:Польсько-козацькі битви]]
[[Категорія:Битви Руїни|К]]
[[Категорія:Битви в Львівській області|К]]
[[Категорія:Битви у Вінницькій області|К]]
[[Категорія:Битви Польщі|К]]
[[Категорія:Битви Польщі|К]]
[[Категорія:Битви Кримського ханства|К]]
[[Категорія:Битви Кримського ханства|К]]
[[Категорія:Битви Османської імперії|К]]
[[Категорія:Історія Поділля]]
[[Категорія:Битви XVII століття|К]]
[[Категорія:Битви XVII століття|К]]
[[Категорія:Польсько-турецька війна 1672—1676]]
[[Категорія:1671 в Україні]]
[[Категорія:Події 9 жовтня]]
[[Категорія:конфлікти в 1671]]
[[Категорія:Жовтень 1672]]
[[Категорія:1672 в Україні]]
[[Категорія:конфлікти в 1672]]
[[Категорія:Козацька доба Львівської області]]

Версія за 15:40, 29 травня 2022

Шаблон:Infobox Military Conflict

Би́тва під Ка́льником сталася 21 жовтня 1671 року, під час польсько-козацько-татарської війни 1666—1671.

Коронний гетьман польний Ян Собеський розбив козацько-татарське військо, яке йшло на допомогу обложеному поляками Кальнику. Незважаючи на перемогу, Собеський не зміг взяти Кальника і відступив до Брацлава.

Вступ

Після перемоги під Брацлавом Коронний гетьман польний Ян Собеський вирішив опанувати терени між Південним Бугом і Дністром. 11 вересня 1671 року він послав 2 тис. жовнірів (разом зі слугами) для захоплення Вінниці, куди вони увірвалися на світанку 14 вересня. Міщани й козаки, зачинившись у єзуїтському монастирі (інших укріплень не було), вчинили затятий опір. Тільки після 6 годин штурму, коли більшість захисників полягла, монастир впав. Одначе 120 вояків, зібравшись під дахом костелу, продовжували битися до ранку. Лише коли їх у живих залишилося 23, вони вирішили здатися: сотника та сімох старшин відіслали до Бара, решті відрубали голови. Місто було зруйновано, й значну частину жінок і дітей жовніри забрали в неволю (за наказом Я.Собеського згодом їх звільнили). Учасник походу Ульріх Вердум описав вражаючий трагічністю випадок: мати сімох чи вісьмох дітей, не маючи змоги в спустошеному місті їх прогодувати, залишивши при собі двійко дітей, решту, рятуючи від голодної смерті, обливаючись слізьми, продавала по дукату польським офіцерам і бідкалася їхньою подальшою долею, особливо тим, що їх навернуть у католицизм.[1]

Успішним діям Собеського сприяли вчинені Михайлом Ханенком та Іваном Сірком диверсії проти білгородських татар і перехід на його бік подністрянського полковника Михайла Зеленського (здав добре укріплену Стіну) та брацлавського полковника Павла Лисиці. Вчинили спротив гетьману Дорошенку Остап Гоголь та Іван Кияшко, котрі закріпилися в Могилеві.

Військова рада польського командування 29 вересня 1671 року ухвалила наступати вглиб України. 1 жовтня Ян Собеський вирушив до Могилева. Одержавши відомості про його наближення, О.Гоголь третього жовтня виявив готовність здати місто. Дізнавшись, що Брацлав визнав владу Ханенка, коронний гетьман відіслав туди основні сили армії, а сам з 1200 вершників 7 жовтня прибув до Могилева. Залишивши тут залогу, вирушив до Брацлава. 12 жовтня провів під його стінами нараду з участю М.Ханенка, І.Сірка, М.Зеленського та П.Лисиці, на якій було ухвалено пропозицію М.Ханенка зайняти Кальник.

Битва

Хоча козаки виступали проти впровадження польської залоги до Брацлава, Ян Собеський за таємною згодою Ханенка 12 жовтня 1671 року захопив місто. Спроби польського війська 17-18 жовтня оволодіти Кальником провалилися, і Ян Собеський розпочав його блокаду. Жовніри випалили навколишні хутори й хліб на полях так, що не залишилося «жодного снопика». На допомогу кальничанам П.Дорошенко надіслав 1 тис. козаків на чолі з полковником Яремою Петрановським і 2 тис. татар, які прибули 20 жовтня.[1]

Наступного дня польська кіннота розгромила під містом татар. У бою за греблю коло міста із 2000 татар було вбито або потонуло в глибокому ставку 500.[2] Незважаючи на перемогу, полякам захопити Кальник знову не вдалося й жовніри відступили до Брацлава.

Наслідки

27 жовтня в польському таборі під Іллінцями 1 тис. козаків провела раду й обрала гетьманом Ханенка. Йому були вручені надіслані королем клейноди, хоча частина присутніх бажала бачити на його місці Івана Сірка. Довідавшись, що, по-перше, на допомогу П.Дорошенку рухається нурадин-султан Сафа-Гірей, а по-друге, очікуване литовське військо на допомогу не прийде, Ян Собеський попрямував до Брацлава, де 1 листопада оголосив про завершення кампанії. Здавши командування Дмитрові Вишневецькому, він виїхав до Львова. В свою чергу, польний гетьман передав провід над військом київському хорунжому Станіславу Вижицькому.

Вторгнення поляків у козацьку Україну й захоплення Брацлавщини стало викликом для Порти. Уже в жовтні Мехмед IV суворо попередив короля, щоб той не нападав на «козацьку державу з усіма її повітами», вимагав відвести військо, погрожуючи розпочати війну.

В самому кінці року Дорошенко дістав соліднішу поміч від своїх магометанських союзників: прийшло 26000 татар і кілька тисяч турків. В Криму сидів уже новий хан: унаслідок скарг Дорошенка султан скинув Аділь-Гірея й посадовив на трон освіченого й розумного, ще молодого Селім-Гірея. Діставши поміч, Дорошенко приступив до відвойовування Поділля. Проти тих, хто піддався був полякам добровільно, він уживав суворих репресій, віддаючи татарам у неволю.[3]

Наприкінці 1671 року султан надіслав королю формальне оповіщення, що виступає війною на Лехістан для захисту вілаєту свого скривдженого васала Дорошенка і козацького народу.

Виноски

Література

Шаблон:Битви польсько-козацьких війн Шаблон:Битви Литви і Польщі з татарами

  1. ↑ 1,0 1,1 Смолій В. А., Степанков В. М. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.)
  2. ↑ Leszek Podhorodecki, «Chanat Krymski i jego stosunki z Polską w XV-XVIIIw.», Warszawa 1987, ISBN 83-05-11618-2, str. 214
  3. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
Отримано з http://krymology.info/index.php?title=Битва_біля_Комарного_(1672)&oldid=3006