Челтер-Коба та Успенський монастир (Бахчисарай): різниця між сторінками

Матеріал з Кримології
(Різниця між сторінками)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
 
ua>Alice Redhotroof
м (стиль)
 
Рядок 1: Рядок 1:
{{Визначна пам’ятка
{{Культова споруда
|назва=
|назва             = Успенський монастир
|місцева_назва=
|назва(офіційна)  = Успенський Анастасіївський чоловічий монастир УПЦ (МП)
|зображення=
|тип споруди      = монастир
|зображення_розмір=250пкс
|зображення       =  
|зображення_підпис=
|розмір_зображення = <!--300px (за замовчуванням — 274px) -->
|статус=
|підпис зображення =  
|країна=
|місто        = [[Бахчисарай]], вул. Босенко, 57а
|місце розташування=
|країна       = [[Україна]]
|координати=  
|координати = {{Coord|44|44|41|N|33|54|36|E
|архітектурний стиль=
|type:landmark_region:UA|display=it}}
|матеріал=
| архітектор                =  
|будівник=
| інженер                    =  
|скульптор=
| скульптор                  =  
|архітектор=
| художник                  =  
|перша згадка=
| засновник                  =  
|встановлений=
| перша згадка               =  
|початок будівництва=
| дата_початку_спорудження  =  
|закінчення будівництва=
| дата_закінчення_спорудження=  
|стан=  
| дата_зруйнування          =  
|сховище=
| дата_відбудови            =
|вебсторінка=
| вартість                  =
| вмістимість                =
| будівельна система        =
| архітектурний стиль        =
| релігійна конфесія        =
| сучасний статус            =
| реліквії                  =
| стан                       =  
| адреса                    =
| власник                    =
| юрисдикція                =
| керівництво                =
| сайт                      =
|карта розташування = Крим
|підпис карти      =  
}}
}}


'''Челте́р-Коба́''' ('''Чільтер-Коба'''; {{lang-uk|Чільтер-Коба}}, {{lang-crh |Çilter Qoba, Чильтер Къоба}})&nbsp;— один із печерних монастирів [[Крим]]у. Відомий також як монастир св. Феодора. Назва Челтер-Коба в перекладі з [[Кримськотатарська мова|кримськотатарської]] буквально означає ''Решітка-печера'', або ''Печерна решітка''&nbsp;— çilter&nbsp;— решітка, сітка; qoba&nbsp;— печера). Розташована в [[Бахчисарайський район|Бахчисарайському районі]], в долині [[Бельбек (річка)|р. Бельбек]], за один кілометр від села Велике Садове (Таш-Басти). Комплекс монастиря складається з печерного головного храму, келій і трапезної, з'єднаних між собою прорубаними в скельному моноліті стежками. На південь від монастирського комплексу є джерело, розташоване на початку балки Хор-хор.
'''Успенський Анастасіївський чоловічий монастир УПЦ (МП)'''&nbsp;— діючий [[монастир]] поблизу [[Бахчисарай|Бахчисарая]], на шляху від останнього до печерного міста [[Чуфут-Кале]]. Монастир розташований на вертикальній  кам'яній стіні.
[[Файл:Chelter-Koba 1.JPG|left|thumb|Вхід до монастиря]]
У монастирі налічується понад 50 печер, розташованих у 4 яруси.


В одному з нижніх ярусів виділяється величезне приміщення з п'ятьма колонами, що нагадує язичницьке святилище. Майже третина приміщення займає «поміст», який вважають гігантським тарапаном. Східний край цієї печери оброблений у вигляді невеликого християнського храму.
== Загальний опис ==
Один з найвідоміших печерних монастирів, який виник наприкінці VIII ст. поблизу Бахчисараю. Являє собою незахищене поселення, в якому підземна [[Церква (будівля)|церква]], житлові й господарчі печери доповнюються наземними будівлями монастиря. Кілька разів перебудовувався та змінював свій зовнішній вигляд.


Монастир був заснований приблизно в XIII—XIV&nbsp;ст. на північних рубежах князівства [[Феодоро]], біля [[Сюйреньська фортеця|Сюйреньської фортеці]]. Головний храм монастиря присвячений [[Теодор Стратилат|великомученику Феодору (Теодору) Стратилату]]. Зруйнований в XV столітті.
Широкі сходи, що йдуть від дороги, поступово заглиблюються в гірський масив і прямують на майданчик другого ярусу. Звідси вужчі сходи виводять у головну Успенську церкву, споруджену в прямовисній скелі. Просторий світлий зал склепінчастої форми прикрашений колонами й розписами. У стінах прорубані вікна, з яких відкривається вид на ущелину, де колись було грецьке поселення Маріамполь (у XVIII ст. російський уряд домігся від Кримського ханства переселення місцевих християн у [[Північне Приазов'я]], де вони заснували місто [[Маріуполь]]).


З початку 2000-х років ведуться відновлювальні роботи. Відновлено богослужіння в головному храмі, відновлені частина келій та дзвіниця.
В XV ст. Успенський монастир став центром православ'я в Криму, резиденцією [[митрополит]]а. Іноді татари дозволяли полоненим християнам брати участь у богослужіннях монастиря.
 
Після переселення християн з Криму монастир спорожнів і був частково зруйнований{{немає АД|25|12|2022}}. Відновлений у середині XIX ст. Під час героїчної [[Оборона Севастополя (1854—1855)|оборони Севастополя]] (1854—1855&nbsp;рр.) в його печерах були влаштовані палати шпиталю. Успенський монастир був ліквідований у 1921 році.
[[Файл:Комплекс Успенського печерного монастиря.jpg|центр|міні|Панорама території Успенського печерного монастиря]]
 
== Історія розвитку ==
Точна дата виникнення монастиря невідома. Але археологічні дослідження{{немає АД|25|12|2022}} відносять християнські поселення в долинах біля монастиря до VI ст., тоді ж, імовірно, виник і Успенський монастир. На той час йшла епоха [[Іконоборство|іконоборства]] в Візантії, поклоніння іконам переслідувалося як [[єресь]]. За наказами влади руйнувалися церкви з розписами, ікони знищувалися. Монахи були змушені оселятися в дальніх закутках [[Візантія|країни]], в тому числі в [[Крим]]у було побудовано багато{{немає АД|25|12|2022}} монастирів.
 
Перша будівля&nbsp;— Успенська церква&nbsp;— належить до VIII ст. Збереглися [[келія|келії]] в скелях, фонтан, будинок настоятеля.
 
Після захвату [[Османська імперія|турками]] Криму в 1475&nbsp;р. Успенський монастир став резиденцією [[митрополит]]а в [[Кримське ханство|ханстві]]. Монастир був вшанований не тільки християнами, а і мусульманами. Відомо, що засновник [[Гірєї|династії Гірєєв]] просив допомоги у Пресвятої Богородиці{{немає АД|25|12|2022}}. На богослужіннях були присутні російські посли, які приїжджали до [[Хан (титул)|хана]]. Росія через Успенський монастир хотіла розповсюджувати свій вплив, тому і не шкодувала грамот (від [[Федір Іоанович|Федора Іоановича]] та [[Борис Годунов|Бориса Годунова]]) та коштів. Напроти Успенського монастиря можна побачити залишки будинків, видовбаних печер, сходів. Саме звідси в 1778&nbsp;р. греки-християни, жителі Мариамполя, були переселені до Приазов'я, де заснували місто [[Маріуполь]].
 
У 1778&nbsp;р. російським урядом основна частина християн була переселена з Криму у Приазов'я, внаслідок чого монастир спорожнів, там залишився всього один монах{{немає АД|25|12|2022}}. В 1783&nbsp;р. Крим стає частиною [[Російська імперія|Російської імперії]]. 1818 року Успенський монастир відвідав цар [[Олександр І]]{{немає АД|25|12|2022}}.
 
15 серпня 1850&nbsp;р. відбувається урочисте відкриття Успенського монастиря&nbsp;— повторне. Під час першої героїчної оборони [[Севастополь|Севастополя]] 1854—1855 років у келіях, гостинному будинку й інших будівлях монастиря розміщався офіцерський [[шпиталь]]. Померлих від ран ховали напроти скиту знизу.
 
В наступні кілька десятиліть тут вирубуються нові келії, облаштовуються старі, а також будуються три церкви. Скелі розписують образами святих. Кількість ченців зросла до 30 осіб, а храмів&nbsp;— до п'яти. Найдавнішим з них був власне Успенський, на половині висоти скелі. Ще були: церква св. Марка, теж печерна (1859&nbsp;р.), св. Костянтина і Олени (1857&nbsp;р.), на протилежному боці ущелини&nbsp;— храм Юрія-Змієборця (1875&nbsp;р.). На нижньому майданчику при дорозі на Чуфут-Кале будують в 1896&nbsp;р. храм [[Інокентій Кульчицький|Інокентія Іркутського]].
 
Після революції монастир був розграбований, ченці розстріляні{{немає АД|25|12|2022}}. Більшовики вивезли багато цінних ікон та золота. Остаточно Успенський скит закритий у 1921 році. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] тут розміщався військовий шпиталь. Зліва від дороги на території монастиря розташована [[братська могила]] радянських воїнів. Після [[депортація кримських татар|депортації кримських татар]] у 1944&nbsp;р. на території монастиря був розміщений психоневрологічний диспансер.
 
Зараз це пам'ятка історії й архітектури. У 1993&nbsp;р. повернутий православній церкві. Зараз монастир діючий, але [[монах]]ів мало{{скільки}}. Зведена надбрамна капличка, ведуться ремонтні роботи. Сама Успенська церква маленька, невисокі стелі, площа велика, але поділена на дві частини стрічкою, яку не можна переступати.
 
== Галерея ==
<gallery>
Файл:Uspensky Cave Monastery 1.jpg|Одна з [[Дзвіниця|дзвіниць]]
Файл:Crimea, uspensky monastery1.jpg|Дзвіниця серед величезних скель
Файл:Uspensky Cave Monastery 3.jpg|Територія монастиру та природа, що його оточує.
Файл:Monastyr uspienski.JPG|Вигляд на дзвіницю зверху
</gallery>
 
== Джерела та література ==
* ''[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар А]].'' Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб.&nbsp;— Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007.&nbsp;— 224 с.
* ''[[Гайко Геннадій Іванович|Гайко Г.]], [[Білецький Володимир|Білецький В.]], [[Тадеуш Мікось|Мікось Т.]], [[Януш Хмура|Хмура Я.]]'' Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії).&nbsp;— Донецьк&nbsp;: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009.&nbsp;— 296 с.


== Посилання ==
== Посилання ==
{{commonscat|Chelter-Koba}}
* [http://krim-palomnik.ru/index.php?page=25 Свято-Успенський монастир]
* [http://luant.index.msk.ru/chelkoba/ Челтер-коба&nbsp;— питання датування] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120501082852/http://luant.index.msk.ru/chelkoba/ |date=1 травня 2012 }}
* [http://www.mangup.bigyalta.net/tourism/uspen.shtml Успенський монастир]
* [http://www.mangup.bigyalta.net/skazka/chelter-koba.shtml Челтер-Коба] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081223161957/http://www.mangup.bigyalta.net/skazka/chelter-koba.shtml |date=23 грудня 2008 }}
* [https://web.archive.org/web/20090203004352/http://orthodox.sf.ukrtel.net/monastyr/bum1-beg.htm Відкриття Бахчисарайського Успенського скиту]
* [http://feodor.prihod.ru Кримський печерний чоловічий монастир Феодора Стратилата (Челтер-Коба)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220331215807/http://feodor.prihod.ru/ |date=31 березня 2022 }}
* [http://krim-palomnik.ru/index.php?page=81 Ікона Божої Матері «Кримська-Маріупольська»]
* [https://web.archive.org/web/20090621050503/http://www.palmarius.com.ua/palom/obj_palom/kacha_sv_uspen_mon.htm Свято-Успенський монастир]
 
==Література==
* Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д.&nbsp;И.&nbsp;Тихомиров, Д.&nbsp;В.&nbsp;Исаев, геоинформ. подгот. Е.&nbsp;А.&nbsp;Стахова.&nbsp;— К. : ДНВП «Картографія», 2010.&nbsp;— 112&nbsp;с.


{{Пам'ятки Криму}}
[[Категорія:Культура Бахчисарая]]
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Печерні монастирі Криму]]
[[Категорія:Монастирі Криму]]
[[Категорія:Християнство Криму]]
[[Категорія:Печерні монастирі]]
[[Категорія:Православ'я в Криму]]
[[Категорія:Пам'ятки архітектури України національного значення в Криму]]
[[Категорія:Історія Криму]]
[[Категорія:Культові споруди, побудовані в XIII столітті]]
[[Категорія:Визначні пам'ятки Криму]]
[[Категорія:Монастирі Української православної церкви (Московського патріархату)]]
[[Категорія:Пам'ятки археології України національного значення в Криму]]

Версія за 18:33, 27 жовтня 2023


Успенський Анастасіївський чоловічий монастир УПЦ (МП) — діючий монастир поблизу Бахчисарая, на шляху від останнього до печерного міста Чуфут-Кале. Монастир розташований на вертикальній кам'яній стіні.

Загальний опис

Один з найвідоміших печерних монастирів, який виник наприкінці VIII ст. поблизу Бахчисараю. Являє собою незахищене поселення, в якому підземна церква, житлові й господарчі печери доповнюються наземними будівлями монастиря. Кілька разів перебудовувався та змінював свій зовнішній вигляд.

Широкі сходи, що йдуть від дороги, поступово заглиблюються в гірський масив і прямують на майданчик другого ярусу. Звідси вужчі сходи виводять у головну Успенську церкву, споруджену в прямовисній скелі. Просторий світлий зал склепінчастої форми прикрашений колонами й розписами. У стінах прорубані вікна, з яких відкривається вид на ущелину, де колись було грецьке поселення Маріамполь (у XVIII ст. російський уряд домігся від Кримського ханства переселення місцевих християн у Північне Приазов'я, де вони заснували місто Маріуполь).

В XV ст. Успенський монастир став центром православ'я в Криму, резиденцією митрополита. Іноді татари дозволяли полоненим християнам брати участь у богослужіннях монастиря.

Після переселення християн з Криму монастир спорожнів і був частково зруйнованийШаблон:Немає АД. Відновлений у середині XIX ст. Під час героїчної оборони Севастополя (1854—1855 рр.) в його печерах були влаштовані палати шпиталю. Успенський монастир був ліквідований у 1921 році.

Панорама території Успенського печерного монастиря

Історія розвитку

Точна дата виникнення монастиря невідома. Але археологічні дослідженняШаблон:Немає АД відносять християнські поселення в долинах біля монастиря до VI ст., тоді ж, імовірно, виник і Успенський монастир. На той час йшла епоха іконоборства в Візантії, поклоніння іконам переслідувалося як єресь. За наказами влади руйнувалися церкви з розписами, ікони знищувалися. Монахи були змушені оселятися в дальніх закутках країни, в тому числі в Криму було побудовано багатоШаблон:Немає АД монастирів.

Перша будівля — Успенська церква — належить до VIII ст. Збереглися келії в скелях, фонтан, будинок настоятеля.

Після захвату турками Криму в 1475 р. Успенський монастир став резиденцією митрополита в ханстві. Монастир був вшанований не тільки християнами, а і мусульманами. Відомо, що засновник династії Гірєєв просив допомоги у Пресвятої БогородиціШаблон:Немає АД. На богослужіннях були присутні російські посли, які приїжджали до хана. Росія через Успенський монастир хотіла розповсюджувати свій вплив, тому і не шкодувала грамот (від Федора Іоановича та Бориса Годунова) та коштів. Напроти Успенського монастиря можна побачити залишки будинків, видовбаних печер, сходів. Саме звідси в 1778 р. греки-християни, жителі Мариамполя, були переселені до Приазов'я, де заснували місто Маріуполь.

У 1778 р. російським урядом основна частина християн була переселена з Криму у Приазов'я, внаслідок чого монастир спорожнів, там залишився всього один монахШаблон:Немає АД. В 1783 р. Крим стає частиною Російської імперії. 1818 року Успенський монастир відвідав цар Олександр ІШаблон:Немає АД.

15 серпня 1850 р. відбувається урочисте відкриття Успенського монастиря — повторне. Під час першої героїчної оборони Севастополя 1854—1855 років у келіях, гостинному будинку й інших будівлях монастиря розміщався офіцерський шпиталь. Померлих від ран ховали напроти скиту знизу.

В наступні кілька десятиліть тут вирубуються нові келії, облаштовуються старі, а також будуються три церкви. Скелі розписують образами святих. Кількість ченців зросла до 30 осіб, а храмів — до п'яти. Найдавнішим з них був власне Успенський, на половині висоти скелі. Ще були: церква св. Марка, теж печерна (1859 р.), св. Костянтина і Олени (1857 р.), на протилежному боці ущелини — храм Юрія-Змієборця (1875 р.). На нижньому майданчику при дорозі на Чуфут-Кале будують в 1896 р. храм Інокентія Іркутського.

Після революції монастир був розграбований, ченці розстріляніШаблон:Немає АД. Більшовики вивезли багато цінних ікон та золота. Остаточно Успенський скит закритий у 1921 році. Під час Другої світової війни тут розміщався військовий шпиталь. Зліва від дороги на території монастиря розташована братська могила радянських воїнів. Після депортації кримських татар у 1944 р. на території монастиря був розміщений психоневрологічний диспансер.

Зараз це пам'ятка історії й архітектури. У 1993 р. повернутий православній церкві. Зараз монастир діючий, але монахів малоШаблон:Скільки. Зведена надбрамна капличка, ведуться ремонтні роботи. Сама Успенська церква маленька, невисокі стелі, площа велика, але поділена на дві частини стрічкою, яку не можна переступати.

Галерея

Джерела та література

  • Байцар А. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
  • Гайко Г., Білецький В., Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Донецьк : УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 296 с.

Посилання

Література

  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.