Челтер-Коба та Успенський монастир (Бахчисарай): різниця між сторінками
м (Імпортовано 1 версія) |
ua>Alice Redhotroof м (стиль) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{ | {{Культова споруда | ||
|назва= | |назва = Успенський монастир | ||
| | |назва(офіційна) = Успенський Анастасіївський чоловічий монастир УПЦ (МП) | ||
|зображення= | |тип споруди = монастир | ||
| | |зображення = | ||
| | |розмір_зображення = <!--300px (за замовчуванням — 274px) --> | ||
| | |підпис зображення = | ||
|країна= | |місто = [[Бахчисарай]], вул. Босенко, 57а | ||
| | |країна = [[Україна]] | ||
| | |координати = {{Coord|44|44|41|N|33|54|36|E | ||
| | |type:landmark_region:UA|display=it}} | ||
| | | архітектор = | ||
| | | інженер = | ||
| | | скульптор = | ||
| | | художник = | ||
|перша згадка= | | засновник = | ||
| | | перша згадка = | ||
| | | дата_початку_спорудження = | ||
| | | дата_закінчення_спорудження= | ||
|стан= | | дата_зруйнування = | ||
| | | дата_відбудови = | ||
| | | вартість = | ||
| вмістимість = | |||
| будівельна система = | |||
| архітектурний стиль = | |||
| релігійна конфесія = | |||
| сучасний статус = | |||
| реліквії = | |||
| стан = | |||
| адреса = | |||
| власник = | |||
| юрисдикція = | |||
| керівництво = | |||
| сайт = | |||
|карта розташування = Крим | |||
|підпис карти = | |||
}} | }} | ||
''' | '''Успенський Анастасіївський чоловічий монастир УПЦ (МП)''' — діючий [[монастир]] поблизу [[Бахчисарай|Бахчисарая]], на шляху від останнього до печерного міста [[Чуфут-Кале]]. Монастир розташований на вертикальній кам'яній стіні. | ||
[[ | |||
== Загальний опис == | |||
Один з найвідоміших печерних монастирів, який виник наприкінці VIII ст. поблизу Бахчисараю. Являє собою незахищене поселення, в якому підземна [[Церква (будівля)|церква]], житлові й господарчі печери доповнюються наземними будівлями монастиря. Кілька разів перебудовувався та змінював свій зовнішній вигляд. | |||
Широкі сходи, що йдуть від дороги, поступово заглиблюються в гірський масив і прямують на майданчик другого ярусу. Звідси вужчі сходи виводять у головну Успенську церкву, споруджену в прямовисній скелі. Просторий світлий зал склепінчастої форми прикрашений колонами й розписами. У стінах прорубані вікна, з яких відкривається вид на ущелину, де колись було грецьке поселення Маріамполь (у XVIII ст. російський уряд домігся від Кримського ханства переселення місцевих християн у [[Північне Приазов'я]], де вони заснували місто [[Маріуполь]]). | |||
В XV ст. Успенський монастир став центром православ'я в Криму, резиденцією [[митрополит]]а. Іноді татари дозволяли полоненим християнам брати участь у богослужіннях монастиря. | |||
Після переселення християн з Криму монастир спорожнів і був частково зруйнований{{немає АД|25|12|2022}}. Відновлений у середині XIX ст. Під час героїчної [[Оборона Севастополя (1854—1855)|оборони Севастополя]] (1854—1855 рр.) в його печерах були влаштовані палати шпиталю. Успенський монастир був ліквідований у 1921 році. | |||
[[Файл:Комплекс Успенського печерного монастиря.jpg|центр|міні|Панорама території Успенського печерного монастиря]] | |||
== Історія розвитку == | |||
Точна дата виникнення монастиря невідома. Але археологічні дослідження{{немає АД|25|12|2022}} відносять християнські поселення в долинах біля монастиря до VI ст., тоді ж, імовірно, виник і Успенський монастир. На той час йшла епоха [[Іконоборство|іконоборства]] в Візантії, поклоніння іконам переслідувалося як [[єресь]]. За наказами влади руйнувалися церкви з розписами, ікони знищувалися. Монахи були змушені оселятися в дальніх закутках [[Візантія|країни]], в тому числі в [[Крим]]у було побудовано багато{{немає АД|25|12|2022}} монастирів. | |||
Перша будівля — Успенська церква — належить до VIII ст. Збереглися [[келія|келії]] в скелях, фонтан, будинок настоятеля. | |||
Після захвату [[Османська імперія|турками]] Криму в 1475 р. Успенський монастир став резиденцією [[митрополит]]а в [[Кримське ханство|ханстві]]. Монастир був вшанований не тільки християнами, а і мусульманами. Відомо, що засновник [[Гірєї|династії Гірєєв]] просив допомоги у Пресвятої Богородиці{{немає АД|25|12|2022}}. На богослужіннях були присутні російські посли, які приїжджали до [[Хан (титул)|хана]]. Росія через Успенський монастир хотіла розповсюджувати свій вплив, тому і не шкодувала грамот (від [[Федір Іоанович|Федора Іоановича]] та [[Борис Годунов|Бориса Годунова]]) та коштів. Напроти Успенського монастиря можна побачити залишки будинків, видовбаних печер, сходів. Саме звідси в 1778 р. греки-християни, жителі Мариамполя, були переселені до Приазов'я, де заснували місто [[Маріуполь]]. | |||
У 1778 р. російським урядом основна частина християн була переселена з Криму у Приазов'я, внаслідок чого монастир спорожнів, там залишився всього один монах{{немає АД|25|12|2022}}. В 1783 р. Крим стає частиною [[Російська імперія|Російської імперії]]. 1818 року Успенський монастир відвідав цар [[Олександр І]]{{немає АД|25|12|2022}}. | |||
15 серпня 1850 р. відбувається урочисте відкриття Успенського монастиря — повторне. Під час першої героїчної оборони [[Севастополь|Севастополя]] 1854—1855 років у келіях, гостинному будинку й інших будівлях монастиря розміщався офіцерський [[шпиталь]]. Померлих від ран ховали напроти скиту знизу. | |||
В наступні кілька десятиліть тут вирубуються нові келії, облаштовуються старі, а також будуються три церкви. Скелі розписують образами святих. Кількість ченців зросла до 30 осіб, а храмів — до п'яти. Найдавнішим з них був власне Успенський, на половині висоти скелі. Ще були: церква св. Марка, теж печерна (1859 р.), св. Костянтина і Олени (1857 р.), на протилежному боці ущелини — храм Юрія-Змієборця (1875 р.). На нижньому майданчику при дорозі на Чуфут-Кале будують в 1896 р. храм [[Інокентій Кульчицький|Інокентія Іркутського]]. | |||
Після революції монастир був розграбований, ченці розстріляні{{немає АД|25|12|2022}}. Більшовики вивезли багато цінних ікон та золота. Остаточно Успенський скит закритий у 1921 році. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] тут розміщався військовий шпиталь. Зліва від дороги на території монастиря розташована [[братська могила]] радянських воїнів. Після [[депортація кримських татар|депортації кримських татар]] у 1944 р. на території монастиря був розміщений психоневрологічний диспансер. | |||
Зараз це пам'ятка історії й архітектури. У 1993 р. повернутий православній церкві. Зараз монастир діючий, але [[монах]]ів мало{{скільки}}. Зведена надбрамна капличка, ведуться ремонтні роботи. Сама Успенська церква маленька, невисокі стелі, площа велика, але поділена на дві частини стрічкою, яку не можна переступати. | |||
== Галерея == | |||
<gallery> | |||
Файл:Uspensky Cave Monastery 1.jpg|Одна з [[Дзвіниця|дзвіниць]] | |||
Файл:Crimea, uspensky monastery1.jpg|Дзвіниця серед величезних скель | |||
Файл:Uspensky Cave Monastery 3.jpg|Територія монастиру та природа, що його оточує. | |||
Файл:Monastyr uspienski.JPG|Вигляд на дзвіницю зверху | |||
</gallery> | |||
== Джерела та література == | |||
* ''[[Байцар Андрій Любомирович|Байцар А]].'' Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с. | |||
* ''[[Гайко Геннадій Іванович|Гайко Г.]], [[Білецький Володимир|Білецький В.]], [[Тадеуш Мікось|Мікось Т.]], [[Януш Хмура|Хмура Я.]]'' Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Донецьк : УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 296 с. | |||
== Посилання == | == Посилання == | ||
* [http://krim-palomnik.ru/index.php?page=25 Свято-Успенський монастир] | |||
* [http:// | * [http://www.mangup.bigyalta.net/tourism/uspen.shtml Успенський монастир] | ||
* [http://www.mangup.bigyalta.net/ | * [https://web.archive.org/web/20090203004352/http://orthodox.sf.ukrtel.net/monastyr/bum1-beg.htm Відкриття Бахчисарайського Успенського скиту] | ||
* [http:// | * [http://krim-palomnik.ru/index.php?page=81 Ікона Божої Матері «Кримська-Маріупольська»] | ||
* [https://web.archive.org/web/20090621050503/http://www.palmarius.com.ua/palom/obj_palom/kacha_sv_uspen_mon.htm Свято-Успенський монастир] | |||
==Література== | |||
* Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с. | |||
[[Категорія:Культура Бахчисарая]] | |||
[[Категорія:Печерні монастирі Криму]] | |||
[[Категорія: | [[Категорія:Християнство Криму]] | ||
[[Категорія: | [[Категорія:Православ'я в Криму]] | ||
[[Категорія: | [[Категорія:Історія Криму]] | ||
[[Категорія: | [[Категорія:Визначні пам'ятки Криму]] | ||
[[Категорія:Монастирі Української православної церкви (Московського патріархату)]] | |||
[[Категорія:Пам'ятки археології України національного значення в Криму]] |
Версія за 18:33, 27 жовтня 2023
Успенський Анастасіївський чоловічий монастир УПЦ (МП) — діючий монастир поблизу Бахчисарая, на шляху від останнього до печерного міста Чуфут-Кале. Монастир розташований на вертикальній кам'яній стіні.
Загальний опис
Один з найвідоміших печерних монастирів, який виник наприкінці VIII ст. поблизу Бахчисараю. Являє собою незахищене поселення, в якому підземна церква, житлові й господарчі печери доповнюються наземними будівлями монастиря. Кілька разів перебудовувався та змінював свій зовнішній вигляд.
Широкі сходи, що йдуть від дороги, поступово заглиблюються в гірський масив і прямують на майданчик другого ярусу. Звідси вужчі сходи виводять у головну Успенську церкву, споруджену в прямовисній скелі. Просторий світлий зал склепінчастої форми прикрашений колонами й розписами. У стінах прорубані вікна, з яких відкривається вид на ущелину, де колись було грецьке поселення Маріамполь (у XVIII ст. російський уряд домігся від Кримського ханства переселення місцевих християн у Північне Приазов'я, де вони заснували місто Маріуполь).
В XV ст. Успенський монастир став центром православ'я в Криму, резиденцією митрополита. Іноді татари дозволяли полоненим християнам брати участь у богослужіннях монастиря.
Після переселення християн з Криму монастир спорожнів і був частково зруйнованийШаблон:Немає АД. Відновлений у середині XIX ст. Під час героїчної оборони Севастополя (1854—1855 рр.) в його печерах були влаштовані палати шпиталю. Успенський монастир був ліквідований у 1921 році.
Історія розвитку
Точна дата виникнення монастиря невідома. Але археологічні дослідженняШаблон:Немає АД відносять християнські поселення в долинах біля монастиря до VI ст., тоді ж, імовірно, виник і Успенський монастир. На той час йшла епоха іконоборства в Візантії, поклоніння іконам переслідувалося як єресь. За наказами влади руйнувалися церкви з розписами, ікони знищувалися. Монахи були змушені оселятися в дальніх закутках країни, в тому числі в Криму було побудовано багатоШаблон:Немає АД монастирів.
Перша будівля — Успенська церква — належить до VIII ст. Збереглися келії в скелях, фонтан, будинок настоятеля.
Після захвату турками Криму в 1475 р. Успенський монастир став резиденцією митрополита в ханстві. Монастир був вшанований не тільки християнами, а і мусульманами. Відомо, що засновник династії Гірєєв просив допомоги у Пресвятої БогородиціШаблон:Немає АД. На богослужіннях були присутні російські посли, які приїжджали до хана. Росія через Успенський монастир хотіла розповсюджувати свій вплив, тому і не шкодувала грамот (від Федора Іоановича та Бориса Годунова) та коштів. Напроти Успенського монастиря можна побачити залишки будинків, видовбаних печер, сходів. Саме звідси в 1778 р. греки-християни, жителі Мариамполя, були переселені до Приазов'я, де заснували місто Маріуполь.
У 1778 р. російським урядом основна частина християн була переселена з Криму у Приазов'я, внаслідок чого монастир спорожнів, там залишився всього один монахШаблон:Немає АД. В 1783 р. Крим стає частиною Російської імперії. 1818 року Успенський монастир відвідав цар Олександр ІШаблон:Немає АД.
15 серпня 1850 р. відбувається урочисте відкриття Успенського монастиря — повторне. Під час першої героїчної оборони Севастополя 1854—1855 років у келіях, гостинному будинку й інших будівлях монастиря розміщався офіцерський шпиталь. Померлих від ран ховали напроти скиту знизу.
В наступні кілька десятиліть тут вирубуються нові келії, облаштовуються старі, а також будуються три церкви. Скелі розписують образами святих. Кількість ченців зросла до 30 осіб, а храмів — до п'яти. Найдавнішим з них був власне Успенський, на половині висоти скелі. Ще були: церква св. Марка, теж печерна (1859 р.), св. Костянтина і Олени (1857 р.), на протилежному боці ущелини — храм Юрія-Змієборця (1875 р.). На нижньому майданчику при дорозі на Чуфут-Кале будують в 1896 р. храм Інокентія Іркутського.
Після революції монастир був розграбований, ченці розстріляніШаблон:Немає АД. Більшовики вивезли багато цінних ікон та золота. Остаточно Успенський скит закритий у 1921 році. Під час Другої світової війни тут розміщався військовий шпиталь. Зліва від дороги на території монастиря розташована братська могила радянських воїнів. Після депортації кримських татар у 1944 р. на території монастиря був розміщений психоневрологічний диспансер.
Зараз це пам'ятка історії й архітектури. У 1993 р. повернутий православній церкві. Зараз монастир діючий, але монахів малоШаблон:Скільки. Зведена надбрамна капличка, ведуться ремонтні роботи. Сама Успенська церква маленька, невисокі стелі, площа велика, але поділена на дві частини стрічкою, яку не можна переступати.
Галерея
Одна з дзвіниць
Джерела та література
- Байцар А. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
- Гайко Г., Білецький В., Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Донецьк : УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 296 с.
Посилання
- Свято-Успенський монастир
- Успенський монастир
- Відкриття Бахчисарайського Успенського скиту
- Ікона Божої Матері «Кримська-Маріупольська»
- Свято-Успенський монастир
Література
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.