П
Літера П | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
![]() | ||||||
Кирилиця | ||||||
А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
Ю | Я | |||||
Неслов'янські літери | ||||||
Ӑ | А̄ | А̊ | Ӓ | Ӓ̄ | Ә | Ә́ |
Ә̃ | Ӛ | Ӕ | Ғ | Г̧ | Г̑ | Г̄ |
Ӻ | Ӷ | Ԁ | Ԃ | Ꚃ | Ꚁ | Ꚉ |
Ԫ | Ԭ | Ӗ | Е̄ | Е̃ | Ё̄ | Є̈ |
Ӂ | Җ | Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ |
Ԑ | Ԑ̈ | Ӡ | Ԇ | Ӣ | И̃ | Ҋ |
Ӥ | Қ | Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԟ |
Ԛ | Ӆ | Ԯ | Ԓ | Ԡ | Ԉ | Ԕ |
Ӎ | Ӊ | Ң | Ԩ | Ӈ | Ҥ | Ԣ |
Ԋ | О̆ | О̃ | О̄ | Ӧ | Ө | Ө̄ |
Ӫ | Ҩ | Ԥ | Ҧ | Р̌ | Ҏ | Ԗ |
Ҫ | Ԍ | Ꚑ | Ҭ | Ꚋ | Ꚍ | Ԏ |
У̃ | Ӯ | Ӱ | Ӱ́ | Ӳ | Ү | Ү́ |
Ұ | Х̑ | Ҳ | Ӽ | Ӿ | Һ | Һ̈ |
Ԧ | Ꚕ | Ӽ | Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ |
Ӌ | Ҹ | Ꚓ | Ꚗ | Ꚇ | Ҽ | Ҿ |
Ы̆ | Ы̄ | Ӹ | Ҍ | Э̆ | Э̄ | Э̇ |
Ӭ | Ӭ́ | Ӭ̄ | Ю̆ | Ю̈ | Ю̈́ | Ю̄ |
Я̆ | Я̄ | Я̈ | Ԙ | Ԝ | Ӏ | |
Застарілі літери | ||||||
Ꙁ | Ѕ | Ꙇ | Џ | Ҁ | Ѻ | |
Ѹ | Ѡ | Ѽ | Ѿ | |||
Ѣ | Ꙑ | ІЯ | Ѥ | Юси | ||
Ѧ | Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | ||
Ѱ | Ѳ | Ѵ | Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙣ |
Ꙥ | Ꙧ | Ꙩ | Ꙫ | Ꙭ | ꙮ | Ꚙ |
Ꚛ | ||||||
Літери кирилиці |
П («пе») — літера кириличної абетки.
Історія
За формою накреслення — дещо видозмінена кирилична літера («покій»)[1], створена на основі візантійського уставного Π — варіанту грецької літери Π, π («пі»). У глаголиці мала форму
— можливо, на її форму вплинула гебрейська літера ף («пе»). Числове значення у кириличній буквеній цифірі — «вісімдесят», у глаголичній — «дев'яносто».
Назва церковнослов'янської букви пов'язана зі словом «по́кій» — «спокій», «мир»[1]. Ще на початку XX ст. назву літери вживали для позначення предметів, що формою нагадують «П» («столи розставлені покоєм»[2], «розсаджені покоєм кущі»).
У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) вживалася у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.
У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
Використання
В українській абетці є двадцятою за порядком.
В сучасній українській мові цією літерою позначають два схожих звуки: глухий губно-губний проривний звук [p] (твердий — пиріг, погоня, або м'який — пісок, піч), а також його алофон — глухий губно-зубний проривний [p̪].
«П» буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.
У давньоруській та староукраїнській писемностях мало числове значення «вісімдесят». Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «двадцятий». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: Шифр № 7-п і т. д.
Цікаві факти
- Літера «п» є найуживанішою літерою української абетки. З неї починається найбільша кількість слів[3].
- Червона літера «П» є офіційним логотипом російського міста Перм. Там існують величезні пам'ятники букві[4].
Таблиця кодів
Кодування | Реєстр | Десятковий код |
16-ковий код |
Вісімковий код |
Двійковий код |
---|---|---|---|---|---|
Юнікод | Велика | 1055 | 041F | 002037 | 00000100 00011111 |
Мала | 1087 | 043F | 002077 | 00000100 00111111 | |
ISO 8859-5 | Велика | 191 | BF | 277 | 10111111 |
Мала | 223 | DF | 337 | 11011111 | |
KOI 8 | Велика | 240 | F0 | 360 | 11110000 |
Мала | 208 | D0 | 320 | 11010000 | |
Windows 1251 | Велика | 207 | CF | 317 | 11001111 |
Мала | 239 | EF | 357 | 11101111 |
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ І. Ільф. Є. Петров. «Дванадцять стільців», «Золоте теля». Переклад М. Пилинської і Ю. Мокрієва
- ↑
- ↑ Пермские ворота // Pro Handmade. — 30 грудня 2011 року.
Література
- Півторак Г. П. П // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.
Джерела
- П // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Необхідно створити новий шаблон Портали.