Перегляд вихідного коду сторінки Перший архітектор Південного берега Криму

'''Перший архітектор Південного берега Криму'''&nbsp;— [[посада]] і [[Чин (звання)|чин]] у [[Російська імперія|Російській імперії]] протягом [[1724]]–[[1910]] років, одна з державних посад, що існували в [[Російська імперія|Російській імперії]].

Почесне звання і посада були запроваджені російським імператором [[Олександр І|Олександром І]] у 1724 році, на яку призначався один [[архітектор]]. Посаду скоротили на початку [[XX століття|ХХ століття]], коли її номінанту присвоїли вищий статус&nbsp;— [[Перший імператорський архітектор]].

== Передумови ==
Через привілейований стан щойно захопленого Криму і щоби прискорити його [[Асиміляція (соціологія)|асиміляцію]] з російським суспільством, [[імператор]]и та царські урядовці наполегливо вимагали переїзду до Криму чимраз більшої кількості російського люду ([[поміщик]]ів-землевласників із їх людьми). Для них надавалися нові землі, з числа захоплених у [[татари|татар]], майже за безцінь та ще й допомагали в забудові кримського узбережжя (надаючи позики та архітекторів і будівельників)<ref>{{Cite web|url = http://www.krimoved-library.ru/books/predistoriya-i-istoriya-krima22.html|title = Але Криму потрібні були робочі руки, і Потьомкін заохочував поміщиків центральної Росії до переселення, щедро наділяв їх землею, щоб вони їхали до Криму зі своїми кріпаками. І люди їхали сім'ями, цілими селами з Тамбовської, Курської, Орловської та інших областей. Деякі, навіть кріпаки, не хотіли покидати свої рідні місця, але їх насильно вивозили. До 1857 їх було в Криму вже 21144 людини|last = ''Г.&nbsp;Чупін'' «Предыстория и история Крыма».  2012, 256&nbsp;ст. ISBN 978-966-1553-22-3.|first = |date = |website = krimoved-library.ru|publisher = |language = |accessdate = 16.08.2015|archive-date = 10 серпня 2020|archive-url = https://web.archive.org/web/20200810110524/http://www.krimoved-library.ru/books/predistoriya-i-istoriya-krima22.html}}{{ref-ru}}</ref><ref>{{Cite web|url = |title = «К истории управления Новороссией князем Г.&nbsp;А.&nbsp;Потемкиным». Екатеринослав 1905, т. I, с. 29—30, 94, 104. |last = Богумил А.&nbsp;К.|first = |date = |website =|publisher = |language = |accessdate = 16.08.2015}}{{ref-ru}}</ref>. Коли, вже на початку [[XIX століття|ХІХ століття]], перші охочі хлинули до Криму, урядовці змушені були виділяти відповідальних осіб, щоби роботи велися згідно процедури та певних норм. Головним розпорядником всього того дійства був генерал-губернатор Новоросійського краю, а він уже призначав відповідального чиновника (зазвичай ним ставав головний архітектор [[губернія|губернії]]).

== Запровадження ==
Від початку XIX століття [[Автономна Республіка Крим|Крим]] адміністративно підпорядковувався [[Таврійська губернія|Таврійській губернії]], але коли царські урядники визначилися із потенційною відпочинковою складовою на південному узбережжі, вони почали в своїх проектах і пропозиціях виділяти окремо Південний берег Криму. Згодом, коли імператорська сім'я зацікавилася цими краями, зачастив на півострів сам імператор, та його посланці. В ті роки стався прикрий випадок із [[Ханський палац (Бахчисарай)|Бахчисарайським палацом]] (який залишився росіянам після [[Кримське ханство|кримських ханів]]), за якихось 50 років цей унікальний архітектурний комплекс довели до розрухи, а додатковими новобудовами суттєво спотворили. Тому така ситуація не влаштовувала урядників, тоді Олександр І настановив централізувати хаотичну забудову в Криму, зокрема на його узбережжі, а відповідальним зробити генерал-губернатора та губернського архітектора.

Щоби покращити ситуацію, граф [[Микола Воронцов]]<ref>{{Cite web|url = http://oldyalta.ru/390-pervyy-gorodskoy-arhitektor-yalty-karl-eshliman.html|title = Російські вельможі в 20-х роках XIX століття стали купувати ділянки в Криму і будувати садиби, дачі, палаци. Чималу роль відігравав тут граф М.&nbsp;С.&nbsp;Воронцов, який володів у Криму величезними земельними угіддями. Одним з його кроків на шляху забудови Південного берега було запровадження в 1828 році посади казенного архітектора Південного берега Криму|last = |first = |date = |website = oldyalta.ru|publisher = |language = |accessdate = 16.08.2015|archive-date = 23 березня 2017|archive-url = https://web.archive.org/web/20170323052525/http://oldyalta.ru/390-pervyy-gorodskoy-arhitektor-yalty-karl-eshliman.html}}{{ref-ru}}</ref> запропонував виділити окрему посаду головного архітектора Південного Криму, наділивши його контролюючими та виконавчими обов'язками. Тож у [[1824 рік|1824]] році введена посада архітектора Південного берега Криму з оплатою в сумі двох тисяч карбованців [[асигнації|асигнаціями]] на рік. Першому кому доручили виконувати посадові функції архітектора став дипломований архітектор-практик (і знаний та відзначений імператорськими нагородами)&nbsp;— Філіп Ельсон.

Згодом, для імператора виявилося обтяжливим таке жалування, тому з [[6 лютого]] [[1829 рік|1829]] року фінансувати нового архітектора доводилося уже самим кримчанам (зокрема, татарам). Коштів збирали чимало, і ними покривали решту царських забаганок та проектів<ref>{{Cite web|url = http://domobaza.info/stati-ukraini/perviy-architektor-iuzhnogo-berega-krima-chast-1.html|title = особливого збору, заснованого указом імператора від 6 лютого 1829р... З нього оплачувалася робота архітекторів, кошти йшли на утримання Нікітського ботанічного саду, виноградного закладу в Магарачі, на заснування в Сімферополі бібліотеки, на пристрій морського сполучення між Одесою та Кримом, на спорудження дороги з Сімферополя на Південний берег Криму|last = |first = |date = |website = domobaza.info|publisher = |language = |accessdate = 16.08.2015|archive-date = 17 травня 2018|archive-url = https://web.archive.org/web/20180517170841/http://domobaza.info/stati-ukraini/perviy-architektor-iuzhnogo-berega-krima-chast-1.html}}{{ref-ru}}</ref>: платили іншим архітекторам, утримували [[Нікітський ботанічний сад]], доглядали [[виноградник]]и в [[Відрадне (смт)|Магарачі]], надали кошти на заснування в [[Сімферополь|Сімферополі]] [[бібліотека|бібліотеки]], відкрили морське сполучення між [[Одеса|Одесою]] та Кримом, фінансували спорудження [[дорога|дороги]] з Сімферополя на Південний берег Криму.
{{цитата| 
:''«...з татар в Таврійській губернії по 1 руб. 50 коп. З душі на різні корисні пропозиції в Криму, як-то: улаштування міст, доріг, міцних мостів, поштових будинків, водопроводів для постачання міст водою і інших однакової уваги заслуговують предметів...»''<ref>{{Cite web|url = http://vuzlib.com/content/view/1754/52/|title = Враховуючи, що вони були звільнені від сплати державних податей та відповідно на плечі інших мешканців Криму лягали значні видатки на його облаштування, 1829 р. іменним указом Миколи І для них встановлювався спеціальний збір "на устройство Таврического полуострова". Імператор наказував цей додатковий збір "расположить так, чтобы по мере населения Татарами полуострова Крымскаго состалял оный в 1829 и 1830 годах в сложности не более 1 руб. 50 копеек с души". Збір із татар встановлювався на 10 років, а його ставки не могли збільшуватися без Височайшого на те дозволу. Проте останній був наданий уже у січні 1832 p., коли для них, котрі мешкали у селах, іменним указом податкова ставка збільшилася до 3 руб. із душі, а щодо татар міщан наказувалося "для приведения постепенно в надлежащую соразмерность поступающаго с них сбора вместо ныне платимого подушнаго по два рубли тридцать копеек и особаго сбора по одному рублю пятидесяти копеек, взимать всего по пяти рублей с души, предоставляя им при платеже сей подати право мелочнаго торга на одинаковых основаниях с мещанами великороссийских губерний"''|last = |first = |date = |website = vuzlib.com|publisher = |language = |accessdate = 16.08.2015|archiveurl = https://web.archive.org/web/20160305131433/http://vuzlib.com/content/view/1754/52/|archivedate = 05.03.2016|deadurl = yes}}{{ref-ru}}</ref><ref>{{Cite web|url = https://books.google.com.ua/books?id=0u6NBQAAQBAJ&pg=PA452&lpg=PA452&dq=с+татар+в+Таврической+губернии+по+1+руб.+50+коп.&source=bl&ots=L957Z4kvPZ&sig=B4J3MlQkyDYrLNMNW0riiTI9dmU&hl=uk&sa=X&ved=0CB8Q6AEwAGoVChMIrYHuvrGuxwIVwrxyCh3G3AM2#v=onepage&q=с%20татар%20в%20Таврической%20губернии%20по%201%20руб.%2050%20коп.&f=false|title = "расположить так, чтобы по мере населения Татарами полуострова Крымскаго состалял оный в 1829 и 1830 годах в сложности не более 1 руб. 50 копеек с души"|last = Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе От № 2575-3398, 452 стор.|first = Directmedia, 15 бер. 2013 р. - 1666 стор.|date = |website = books.google.com.ua|publisher = |language = |accessdate = 16.08.2015|archive-date = 12 квітня 2016|archive-url = https://web.archive.org/web/20160412135406/https://books.google.com.ua/books?id=0u6NBQAAQBAJ&pg=PA452&lpg=PA452&dq=с+татар+в+Таврической+губернии+по+1+руб.+50+коп.&source=bl&ots=L957Z4kvPZ&sig=B4J3MlQkyDYrLNMNW0riiTI9dmU&hl=uk&sa=X&ved=0CB8Q6AEwAGoVChMIrYHuvrGuxwIVwrxyCh3G3AM2#v=onepage&q=с%20татар%20в%20Таврической%20губернии%20по%201%20руб.%2050%20коп.&f=false}}{{ref-ru}}</ref>.}}

== Перші архітектори ==
Першими архітекторами Південного берега Криму ставали відомі того часу архітектори, які добилися успіхів в [[Містобудування|містобудуванні]]. Зазвичай, це були головні будівничі-[[архітектор]]и [[Ялта|Ялти]] або призначені [[генерал-губернатор]]ами [[Урядовець|урядовці]].

Згідно досліджених [[архів]]ів, відшукали трьох архітекторів, про інших дані не віднайдено:
* [[Ельсон Філіп Федорович|Ельсон Філіп]]&nbsp;— з 1824 по [[1834 рік|1834]] роки, російський архітектор англійського походження, академік Імператорської академії мистецтв, член Академії мистецтв Росії, почесний член [[академія Святого Луки|академії Св.&nbsp;Луки]] (Рим) і [[Флорентійська академія мистецтв|Флорентійської академії]]<ref>{{Cite web|url = http://artru.info/ar/47680/|title = З 1837 року - член Академії мистецтв. Почесний член Академій: Св. Луки в Римі і Флорентійської|last = |first = |date = |website = artru.info|publisher = |language = |accessdate = 16.08.2015|archiveurl = https://web.archive.org/web/20151126230654/http://artru.info/ar/47680/|archivedate = 26.11.2015|deadurl = yes}}{{ref-ru}}</ref>;
* [[Ешліман Карл Іванович|Ешліман Карл]]&nbsp;— з 1834 по [[1864 рік|1864]] роки, архітектор маєтку [[Романови]]х в Лівадії ([[Лівадійський палац]]), творець першої карти-плану Ялти ([[1873 рік]])<ref>{{Cite web|url = http://www.livadia-palace.crimea.com/architect.htm|title = З 16 жовтня 1834 року за розпорядженням Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора призначений архітектором Південного берега Криму з покладанням на нього проведення всіх казенних будівель цього краю, а також нагляду за проведенням приватного будівництва|last = |first = |date = |website = www.livadia-palace.crimea.com|publisher = |language = |accessdate = 16.08.2015|archiveurl = https://web.archive.org/web/20141016004914/http://www.livadia-palace.crimea.com/architect.htm|archivedate = 16.10.2014|deadurl = yes}}{{ref-ru}}</ref>;
* [[Краснов Микола Петрович|Краснов Микола]]&nbsp;— з [[1887 рік|1887]] по [[1900 рік|1900]] роки, [[академік]] архітектури, головний архітектор міста Ялта, автор проекту Лівадійського палацу, отримав вищий чин від імператора&nbsp;— [[архітектор Височайшого Двора]]<ref>{{Cite web|url = http://www.livadia-palace.crimea.com/architect.htm|title = За будівництво Імператорської резиденції в жовтні 1911 архітектору Н.&nbsp;П.&nbsp;Краснову було присвоєно чин Архітектора Височайшого Двору, а в 1913 Петербурзька Академія надала йому звання академіка|last = |first = |date = |website = www.livadia-palace.crimea.com|publisher = |language = |accessdate = 16.08.2015|archiveurl = https://web.archive.org/web/20141016004914/http://www.livadia-palace.crimea.com/architect.htm|archivedate = 16.10.2014|deadurl = yes}}{{ref-ru}}</ref>;

== Див. також ==
* [[Список архітекторів Іспанії]]
* [[Архітектори Дніпропетровська]]
* [[Головні архітектори Києва]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* ''П.&nbsp;Н.&nbsp;Петров'', «Материалы для истории Имп.&nbsp;Академии Художеств», т.&nbsp;I (СПб., 1864&nbsp;р.), стр.&nbsp;382, 383, 490, 507, 518, 522, 528, 530, 543, 548 й інші. 552; т.&nbsp;II (СПб., 1865&nbsp;р.), 10, 69, 202, 203, 246, 355.;
* ''Н.&nbsp;Н.&nbsp;Калинин, М.&nbsp;А.&nbsp;Земляниченко, А.Кадиевич'', «Архитектор Высочайшего Двора (книга о Н.&nbsp;П.&nbsp;Краснове)»&nbsp;— Сімферополь: «Бизнес-информ», 2004.;
* «Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе От №&nbsp;2575-3398», 452 стор., «Directmedia», 15 бер. 2013&nbsp;р.&nbsp;— 1666 стор;
* ''В.&nbsp;Тимофієнко'', «Зодчі України кінця 18&nbsp;— початку 20 століть», К., 1999&nbsp;р.

== Посилання ==
* [http://domobaza.info/stati-ukraini/perviy-architektor-iuzhnogo-berega-krima-chast-1.html Про Першого архітектора Південного берега Криму] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180517170841/http://domobaza.info/stati-ukraini/perviy-architektor-iuzhnogo-berega-krima-chast-1.html |date=17 травня 2018 }}
* [http://www.archiportal-crimea.ru/e/elson-f.html Коротко про Філіпа Ельсона] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170508145303/http://www.archiportal-crimea.ru/e/elson-f.html |date=8 травня 2017 }}

[[Категорія:Новоісторичний Крим]]
[[Категорія:Чини у Російській імперії]]
[[Категорія:Архітектура Криму]]
[[Категорія:Персоналії:Крим]]