Халілов Таїр Бекірович

Матеріал з Кримології
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Таїр Бекірович Халілов ( 6 вересня 1940, Карабай (нині Відродження), Старо-Кримського район, Кримської АРСР) — кримськотатарський письменник, член Національної Спілки письменників України.

Життєпис

Таїр Бекірович Халілов народився 6 вересня 1940 року в селі Карабай (нині Відродження) Старо-Кримського району Кримської АРСР. Мати — Фатіме Халілова (1893—1945). Батько, Бекір Халілов ( 1892) — визнаний фахівець із тютюнництва, учасник ВДНГ у Москві. 18 травня 1944 року родину зі семи осіб (батьки і п'ятеро дітей) арештували і під конвоєм привезли на залізничну станцію Іслам-Терек (нині Кіровське). Звідти депортували в Макаріївський район Костромської області. Таїр зростав у дитячому будинку в Узбекистані. Після закінчення середньої школи з російською мовою навчання пройшов службу в армії. У 1969 році закінчив Ташкентський сільськогосподарський інститут, де отримав фах «вчений-агроном, плодоовочівник-виноградар». З 1969 до 1971 року працював у садвинрадгоспі «Ахангаран-2» Ташкентської області.

До Криму повернувся у травні 1990 року, поселився в селі Пушкіне Совєтського (Ічкінського) району.

Діяльність

Таїр Халілов написав повість «Забрана Батьківщина», яка на реальних подіях і неспростовних фактах розповідає про геноцид кримсько-татарського народу. Рідною мовою її опублікували в журналі «Йылдыз», 2008 року, № 1-6 та 2009 рік № 1.

Творча спадщина

  • 2008 — Повість «Забрана Батьківщина»

Досягнення

  • 4 грудня 2018 року Таїр Халілов став лауреатом спеціальної номінації «Внесок у розвиток кримськотатарської літератури»

Критика

Повість кримськотатарського письменника гостро психологічна. Лейтмотив — очікування старим батьком повернення сина. За словами Миколи Скиби, історика, етнолога і арт-критика, «смертельне душевне напруження відкриває рани пам'яті, крізь які прозирає історія вигнання його родини із землі пращурів».

Вплив пост­модернізму чи авангарду простежується у творах Т. Халілова, який «досліджує прикордонні стани людського існування, що робить його письмо близьким до філософії екзистенціалізму, зокрема в повісті «До останнього подиху»

Див. також

Джерела

Посилання