Козьмо-Дем'янівський монастир та На честь вмц. Параскеви Топловський жіночий монастир: різниця між сторінками

Матеріал з Кримології
(Різниця між сторінками)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
 
ua>NickK
 
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:К-Д.Монастир.JPG|thumb|250px|Козьмо-Дем'янівський монастир]]
{{Культова споруда
[[Файл:Бабуган-Яйла.svg|thumb|200px|left|Козьмо-Дем'янівський монастир на мапі району Бабуган-яйли.]]
|зображення                = Памяти св. Параскевы (2521099144).jpg
[[Файл:К-Д.Монастир1.JPG|thumb|250px|Церква на території монастиря.]]
|підпис                    =
|назва                      = На честь вмц. Параскеви Топловський жіночий монастир
|розташування_місто        = с. [[Учебне]] [[Білогірський район (Крим)|Білогірського району]]
|розташування_країна        = {{UKR}}
|координати = {{coord|44|59|57|N|34|52|45|E|}}
|архітектор =
|інженер =
|скульптор =
|художник =
|замовник =
|дата_початку_спорудження = 1864
|дата_закінчення_спорудження =
|дата_зруйнування = 1928
|дата_відбудови = 1992
|вартість =
|будівнича_система =
|стиль =
|адреса =
|Настоятель = ігуменя Параскева
|Сайт =
|релігійна конфесія = [[УПЦ (МП)]]
|карта розташування = Україна
}}
'''На честь вмц. Параскеви Топловський жіночий монастир''' — жіночий монастир [[Сімферопольська єпархія УПЦ (МП)|Сімферопольська єпархія]] [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ (МП)]], розташований в околицях села [[Тополівка (Білогірський район)|Тополівка]], розташованого на Феодосійському шосе в [[Крим]]у.


[[Файл:К-Д.Монастир3.JPG|thumb|250px|На території монастиря.]]
Село Тополівка, раніше грецьке, до радянської топонімічної реформи називалося Топли, звідки і назва монастиря. Після Жовтневої революції селище, що сформувалоУся безпосередньо навколо монастиря називалося село Мічуріне, пізніше село [[Учебне]].
[[Файл:Гарбуз Митрофан Гаврилович. Лісник.JPG|thumb|250px|Поховання лісника Гарбуза М. Г. неподалік монастиря. 1920-ті роки.]]


'''Козьмо-Дем'янівський монастир (Космо-Даміанівський монастир)'''&nbsp;(також '''святих Косьми і Даміана'''<ref name=":0">{{Cite web|title=Председатель Государственного Совета В.А.Константинов возложил на себя ответственность взять монастырь Святых Косьмы и Дамиана под свой личный патронат и оказывать обители необходимую организационную, материальную и правовую поддержку и помощь|url=http://crimea-eparhia.ru/168-events/монастыри/20323-predsedatel-gosudarstvennogo-soveta-v-a-konstantinov-vozlozhil-na-sebya-otvetstvennost-vzyat-monastyr-svyatykh-kosmy-i-damiana-pod-svoj-lichnyj-patronat-i-okazyvat-obiteli-neobkhodimuyu-organizatsionnuyu-materialnuyu-i-pravovuyu-podderzhku-i-pomoshch|website=crimea-eparhia.ru|accessdate=2021-04-23|archive-date=23 Квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210423134145/http://crimea-eparhia.ru/168-events/монастыри/20323-predsedatel-gosudarstvennogo-soveta-v-a-konstantinov-vozlozhil-na-sebya-otvetstvennost-vzyat-monastyr-svyatykh-kosmy-i-damiana-pod-svoj-lichnyj-patronat-i-okazyvat-obiteli-neobkhodimuyu-organizatsionnuyu-materialnuyu-i-pravovuyu-podderzhku-i-pomoshch}}</ref>) — в [[Крим]]у на [[Бабуган-яйла|Бабуган-Яйлі]], на території Кримського заповідника в оточенні гір Чорна, [[Велика Чучель]] і [[Мала Чучель]], хребта [[Хребет Коник|Великий Коник]]. Знаходиться за 20&nbsp;км від [[Алушта|Алушти]].
Монастир був офіційно заснований 25 серпня 1864 року, а відкритий 25 вересня того ж року. Формально радянська влада закрила його 29 квітня 1923 року. Відроджений&nbsp;монастир був у 1993 році.


== Історія монастиря ==
== Заснування монастиря ==
Монастир розташований біля джерела, що носить ім'я Святої Параскеви Римської. За місцевими переказами саме тут відбулася її мученицька кара, після чого на місці страти забило джерело, що має лікувальні властивості. В даному районі Криму задовго до влаштування монастиря було поширене шанування Святої Параскеви. Руїни грецьких церков Св. Параскеви, були безпосередньо біля джерела, в селі Топлу, в селі Орталан (зараз — [[Земляничне]]), вірменська церква Святої Параскеви побудована в 1702 і покинута в 1778 р.


[[Монастир]] створено в [[1856 в Україні|1856]]&nbsp;р. стараннями архієпископа Херсонського і Таврійського Інокентія, який під час своєї подорожі по святих місцях Криму відвідав джерело [[Святі Кузьма і Дем'ян|святих Косьми і Даміана]]. Вода цього джерела вважається цілющою. Легенда про джерело говорить, що з'явилося воно завдяки молитвам святих лікарів-чудотоворців Косми і Даміана, які перебували в цих краях.
Ще до заснування монастиря в цьому місці вела відлюдницький спосіб життя Костянтина, болгарка з села Кишлав (нині с. Курське), до якої приєдналися декілька жінок, утворивши подобу кіновії. В середині XIX століття, після масових переселень християн з Криму в 1778 році і мусульман (татар і турків) до Османської імперії після загарбання Криму Російською імперією в 1783 році, Крим був малолюдним, а багато християнських храмів (грецькі православні та вірменські) закинуті, а їх відновлення йшло досить повільно.


Але в [[1898]]&nbsp;р. монастир було закрито за пияцтво та розпусту ченців і знову відкрито в цьому ж році як жіночий. Про цей період можна прочитати у "Старому альбомі" письменниці Лії Попової: ''"У 1899 році чоловіча кіновія за указом Синоду була перетворена в жіночий монастир. Першою настоятелькою була ігуменя Варсонофія (Ксенія Акулова), благочинна Топловського жіночого монастиря (померла в 1919 році, похована в монастирі). Її стараннями в 1903-1905 роках в монастирі була влаштована кам'яна підпірна стіна для зміцнення тераси, на якій стояла церква Косьми і Даміана. У жіночій обителі з'явилися прекрасні сади, особливо славилася обитель грушами, деякі дерева плодоносять і до сьогодні. Крім садівництва займалися городництвом, розводили корів, дрібну живність. Черниці славилися як майстерні рукодільниці: плетіння мережив, вишивка бісером, шиття – щоденне заняття послушниць ".'' Позитивні зміни в монастирі віддзеркалені і в довіднику О.Литвинової "Крим. Православні святині": ''"Працьовитість і дисципліну, заведені в зразковому Троїце-Параскевієвському монастирі, сестри перенесли в нову обитель. Незважаючи на бідність, господарство стало поступово налагоджуватися. Зробили капітальний ремонт будівель, привели в порядок територію монастиря, побудували кам'яні підпірні стіни, що зміцнили терасу, на якій стояла церква, нові келії, просфірня, хлібопекарню, майстерні, пральні та інші господарські споруди. Чистота і порядок, заведені в обителі, знову привернули прочан".''<ref>Литвинова Е.М. Крым: Православные святыни – Симферополь.: "РуБин" ЧП Бинькин, 2003.</ref>  
Земля, на якій був відкритий монастир, була подарована [[Катерина II|Катериною II]] своєму фавориту Захару Зотову. У середині XIX століття землею володіли його нащадки сестри Феодора Олексіївна Зотова та Ангеліна Олексіївна Ламбірі (1814—1873). Ангеліна викупила землю у сестри і передала її для влаштування монастиря. Відкриттю монастиря передувало будівництво невеликого храму Сятої Параскеви близько її джерела, який був освячений в день пам'яті Святої 26 липня 1863 року. В будівництві храму і облаштуванні монастиря активну участь взяв [[Краснокам'янка (Феодосійська міська рада)|кізілташський]] ігумен Парфеній, убитий в 1866 році кримськими татарами і в 2000 р. зарахований до лику святих.<ref>{{Cite web |url=http://www.crimea.orthodoxy.su/Saints/index.html |title=Официальный сайт Симферопольской и Крымской епархии |accessdate=8 серпня 2018 |archive-date=19 лютого 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110219012158/http://www.crimea.orthodoxy.su/Saints/index.html }}</ref> Першими насельницями монастиря стали 9 жінок, що вже жили тут. Болгарка Костянтина пізніше була пострижена в черниці під ім'ям Параскеви.


За радянської влади у 1920-1930-х рр. монастир закрили, а в його приміщеннях розмістили Управління кримського Державного заповідника. У 1920-х роках поблизу монастиря загинув від рук бандитів лісник Гарбуз Митрофан Гаврилович. Похований поблизу монастиря.
== Будівництво монастиря ==
У наступні роки в монастирі крім житлових і господарських споруд була побудована лікарня з домовою церквою «Всіх Скорботних радості», перебудована і розширена церква Святої Параскеви та розпочато будівництво великого Свято-Троїцького собору (за проєктом [[Фельдман Валентин Августович|Валентина Фельдмана]]). Монастир мав майстерні і зразкове садове господарство. Успіхи монастиря багато в чому пов'язані з діяльністю його ігумені [[Параскева Топловська|Параскеви (Родімцевої)]], яка очолювала монастир до самої смерті і в роки його закриття. У 2009 році ігуменя Параскева була зарахована до місцевошанованих святих.<ref>[http://www.pstbi.ru/bin/db.exe/no_dbpath/docum/cnt/ans/newmr/?HYZ9EJxGHoxITYZCF2JMTdG6XbuDcC0UsOeZce*U870id8WgteKWc00CeymXc006ce0hfe8hc0Y* Православный Свято-Тихоновский гуманитарный Университет]</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.crimea.orthodoxy.su/Chronica/2009-12-03-Paraskeva.html |title=Официальный сайт Симферопольской и Крымской епархии |accessdate=8 серпня 2018 |archive-date=4 квітня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130404022903/http://www.crimea.orthodoxy.su/Chronica/2009-12-03-Paraskeva.html }}</ref> Її урочисту канонізацію в монастирі 11 липня [[2010|2010 року]] здійснив митрополит [[Володимир (Сабодан)|Володимир]].<ref>[http://www.sedmitza.ru/news/1320244.html В лике святых Украинской Православной Церкви прославлена игумения Свято-Параскевиевского Топловского монастыря Параскева (Родимцева)]</ref> Монастир мав подвір'я в Сімферополі та Феодосії.


Під час [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] всі будівлі колишнього монастиря були зруйновані. Залишилася неушкодженою лише каплиця над святим [[джерело]]м.
== Закриття монастиря ==
[[Файл:Топловский_монастырь._Развалины_Троицкого_собора.jpg|праворуч|міні|Руїни Свято-Троїцького собору, травень 2008 року]]
Після встановлення Радянської влади в умовах гонінь на церкву, конфіскацій і реквізицій, з черниць монастиря була створена трудова комуна садівниць. Під цим прикриттям монастир існував ще декілька років. Формально комуна вирощувала фрукти, а по суті, доглядаючи за садом, черниці продовжували обрядове життя. Останнім ударом по монастирю було рішення про ліквідацію сільгоспартілі «Жіноча праця» 7 вересня 1928 року. В грудні 1928 року померла ігуменя. У січні 1929 року солдати НКВС насильно виселили всіх черниць під розписку про повернення до колишнього місця проживання. Місцеві жителі розібрали по домівках багатьох старих і немічних черниць. Священики і багато черниць, які керували господарським життям монастиря були арештовані і загинули в таборах. В той же час був підірваний недобудований Свято-Троїцький собор.


Почалося відродження обителі 14 червня 1994 року, коли архієпископ Сімферопольський і Кримський Лазар відслужив святкову літургію в каплиці над святим джерелом.
== Відродження монастиря ==
[[Файл:Російська Церква Святої Параскеви, село Учебне.Фото.jpg|міні|Храм святої преподобномучениці Параскеви]]
Відродження монастиря почалося в 1990-х роках. 8 серпня 1992 року відбулося перше богослужіння на центральній площі монастиря. 8 червня 1993 року було зареєстровано статут монастиря. А 20 грудня 1994 року монастирю передані 10,76 га землі і будівлі, які в останні роки використовувалися піонерським табором. В даний час відновлено церкви Св. Параскеви і «Всіх Скорботних Радість». Біля джерела Св. Параскеви влаштована каплиця і купальня. Приблизно за 2 кілометри від монастиря є джерело [[Святий Юрій|Святого Георгія]], де також влаштована каплиця і купальня. Обидва джерела відвідують багато людей: прочан й просто туристів. За 5 кілометрів від монастиря знаходиться джерело Трьох Святих. Для зручності прочан вода трубами від нього подається на територію монастиря. Воді всіх трьох джерел приписуються різні цілющі властивості.


Нині монастир діє. Тут знаходиться ікони: [[ікона]] Божої Матері «Єрусалимська», яка написана і освячена на святій горі в Греції та [[ікона]] святих Косми і Даміана з частками їх мощей.
== Примітки ==
 
{{reflist}}
На території монастиря знаходиться джерело [[Савлух-Су]]. Поряд з монастирем&nbsp;— кордон Седуна.
 
У квітні 2021 року офіційний сайт Кримської єпархії РПЦвУ повідомив, що колаборант [[Константинов Володимир Андрійович|Володимир Константинов]] взяв "під особистий патронаж" монастир Святих Косьми і Даміана<ref name=":0" />
 
4 серпня 2021 року монастир сильно постраждав через сель і сильні зливи. У монастирі РПЦвУ заявили про багатомільйонні збитки.<ref>{{Cite web|title=У Криму на чоловічий монастир зійшов сель – обитель геть потрощена – новини Криму|url=https://krym.depo.ua/ukr/krym/u-krimu-na-cholovichiy-monastir-ziyshov-sel-obitel-get-potroshchena-202108051353763|website=www.depo.ua|accessdate=2021-08-06|language=uk|archive-date=6 Серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210806081211/https://krym.depo.ua/ukr/krym/u-krimu-na-cholovichiy-monastir-ziyshov-sel-obitel-get-potroshchena-202108051353763}}</ref>
 
== Шлях до Монастиря ==
Існує декілька шляхів до Монастиря, основні з них такі:
* По [[Романівське шосе|Романівському шосе]].
* Через [[Бабуган-яйла|Бабуган-яйлу]]: від [[Чорне море|Чорного моря]] різними стежками піднятися на Бабуган&nbsp;— далі через Бабуган до спуску в долину річок [[Сари-Су]]-[[Алабаш]]-[[Савлух-Су (річка)|Савлух-Су]]-[[Кебіт-Су]]-[[Альма]]:
** варіант 1: через джерело [[Ак-Чокрак]]-перевал [[Дипло]]&nbsp;— урочище [[Дупля (урочище)|Дупля]]&nbsp;— гірський [[хребет Коник]]&nbsp;— спуск в долину річок [[Сари-Су]]-[[Алабаш]]-[[Савлух-Су (річка)|Савлух-Су]]-[[Кебіт-Су]]-[[Альма]];
** варіант 2: по стежці [[Талма-Богаз]] і джерело [[Талма]]&nbsp;— далі 2&nbsp;км по Бабуган-яйлі стежкою Талма-Богаз&nbsp;— далі праворуч по стежці до скелі «[[Капелюх (скеля)|Капелюх]]», що на північному схилі Бабугана-спуск в долину річок [[Сари-Су]]-[[Алабаш]]-[[Савлух-Су (річка)|Савлух-Су]]-[[Кебіт-Су]]-[[Альма]].
 
== Галерея: Храмове свято 2013 року ==
<gallery>
 
Зображення:КД-Монастир Храмове свято-2013.jpg
Зображення:КД-Монастир Храмове свято-2013-1.JPG
Зображення:КД-Монастир Храмове свято-2013-2.JPG
Зображення:КД-Монастир Храмове свято-2013-3.JPG
Зображення:КД-Монастир Храмове свято-2013-4.JPG
Зображення:КДМ-Храмове свято.jpg
File:Savluh-Su.JPG
Зображення:
Зображення:
Зображення:
 
</gallery>


== Література ==
== Література ==
* Байцар Андрій Любомирович. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А.&nbsp;Л.&nbsp;Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка.&nbsp;— Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007.&nbsp;— 224 с.
* Морженков Р. Знакомьтесь Крым. /Р. Морженков&nbsp;— Симферополь: «Світ», 2004.&nbsp;— 163 с.
* Ясельская Л.А. Замтарадзе Р.А. Косьмо-Дамиановский монастырь в Крыму – Симферополь.: Таврия, 2006.
* Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д.&nbsp;И.&nbsp;Тихомиров, Д.&nbsp;В.&nbsp;Исаев, геоинформ. подгот. Е.&nbsp;А.&nbsp;Стахова.&nbsp;— К. : ДНВП «Картографія», 2010.&nbsp;— 112&nbsp;с.


== Інтернет-ресурси ==
* Людмила Ясельская. Животворящая святыня. Топловский Свято-Троице Параскевиевский женский монастырь. - Симферополь, 2009. {{ref-ru}}
* [http://krimoved-library.ru/books/pravoslavnye-monastyri-krima.html В. Г. Тур. «Православные монастыри Крыма в XIX — начале XX в.»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180726005100/http://www.krimoved-library.ru/books/pravoslavnye-monastyri-krima.html |date=26 липня 2018 }} {{ref-ru}}


* [https://web.archive.org/web/20160304130530/http://www.nedaleko.ua/sight/Космо-Даміанівський_монастир.uk Козьмо-Демьянівський монастир]
{{бібліоінформація}}
* [http://www.google.com.ua/imgres?imgurl=http://neizv.crimea.ua/foto_mar/mon_pol.jpg&imgrefurl=http://neizv.crimea.ua/Marshrut/Nikita.html&usg=__mUKcQox8Ju3rUecnY9irAscqwyk=&h=325&w=250&sz=26&hl=uk&start=7&zoom=1&tbnid=2KE6qUQSGz-8JM:&tbnh=118&tbnw=91&ei=DDHpT93ZB4rZtAazyZjfDg&prev=/search%3Fq%3DТропа%2BГаврель-богаз%26hl%3Duk%26gbv%3D2%26tbm%3Disch&itbs=1 Путь в Козьмо-Демьяновский монастырь через Бабуган. И.&nbsp;Д.&nbsp;Иванов. Из путеводителя по КРЫМУ под редакцией К.&nbsp;Ю.&nbsp;Бумбера и др. Симферополь 1914 г.]
== Примітки ==
{{reflist}}


[[Категорія:Білогірський район (АРК)]]
[[Категорія:Монастирі Криму]]
[[Категорія:Монастирі Криму]]
[[Категорія:Церкви Косми і Даміана]]
[[Категорія:Монастирі Української православної церкви (Московського патріархату)]]
[[Категорія:Засновані в Україні 1856]]
[[Категорія:Монастирі за алфавітом]]
[[Категорія:Релігія в Криму]]

Версія за 00:35, 17 жовтня 2023

На честь вмц. Параскеви Топловський жіночий монастир — жіночий монастир Сімферопольська єпархія УПЦ (МП), розташований в околицях села Тополівка, розташованого на Феодосійському шосе в Криму.

Село Тополівка, раніше грецьке, до радянської топонімічної реформи називалося Топли, звідки і назва монастиря. Після Жовтневої революції селище, що сформувалоУся безпосередньо навколо монастиря називалося село Мічуріне, пізніше село Учебне.

Монастир був офіційно заснований 25 серпня 1864 року, а відкритий 25 вересня того ж року. Формально радянська влада закрила його 29 квітня 1923 року. Відроджений монастир був у 1993 році.

Заснування монастиря

Монастир розташований біля джерела, що носить ім'я Святої Параскеви Римської. За місцевими переказами саме тут відбулася її мученицька кара, після чого на місці страти забило джерело, що має лікувальні властивості. В даному районі Криму задовго до влаштування монастиря було поширене шанування Святої Параскеви. Руїни грецьких церков Св. Параскеви, були безпосередньо біля джерела, в селі Топлу, в селі Орталан (зараз — Земляничне), вірменська церква Святої Параскеви побудована в 1702 і покинута в 1778 р.

Ще до заснування монастиря в цьому місці вела відлюдницький спосіб життя Костянтина, болгарка з села Кишлав (нині с. Курське), до якої приєдналися декілька жінок, утворивши подобу кіновії. В середині XIX століття, після масових переселень християн з Криму в 1778 році і мусульман (татар і турків) до Османської імперії після загарбання Криму Російською імперією в 1783 році, Крим був малолюдним, а багато християнських храмів (грецькі православні та вірменські) закинуті, а їх відновлення йшло досить повільно.

Земля, на якій був відкритий монастир, була подарована Катериною II своєму фавориту Захару Зотову. У середині XIX століття землею володіли його нащадки сестри Феодора Олексіївна Зотова та Ангеліна Олексіївна Ламбірі (1814—1873). Ангеліна викупила землю у сестри і передала її для влаштування монастиря. Відкриттю монастиря передувало будівництво невеликого храму Сятої Параскеви близько її джерела, який був освячений в день пам'яті Святої 26 липня 1863 року. В будівництві храму і облаштуванні монастиря активну участь взяв кізілташський ігумен Парфеній, убитий в 1866 році кримськими татарами і в 2000 р. зарахований до лику святих.[1] Першими насельницями монастиря стали 9 жінок, що вже жили тут. Болгарка Костянтина пізніше була пострижена в черниці під ім'ям Параскеви.

Будівництво монастиря

У наступні роки в монастирі крім житлових і господарських споруд була побудована лікарня з домовою церквою «Всіх Скорботних радості», перебудована і розширена церква Святої Параскеви та розпочато будівництво великого Свято-Троїцького собору (за проєктом Валентина Фельдмана). Монастир мав майстерні і зразкове садове господарство. Успіхи монастиря багато в чому пов'язані з діяльністю його ігумені Параскеви (Родімцевої), яка очолювала монастир до самої смерті і в роки його закриття. У 2009 році ігуменя Параскева була зарахована до місцевошанованих святих.[2][3] Її урочисту канонізацію в монастирі 11 липня 2010 року здійснив митрополит Володимир.[4] Монастир мав подвір'я в Сімферополі та Феодосії.

Закриття монастиря

Руїни Свято-Троїцького собору, травень 2008 року

Після встановлення Радянської влади в умовах гонінь на церкву, конфіскацій і реквізицій, з черниць монастиря була створена трудова комуна садівниць. Під цим прикриттям монастир існував ще декілька років. Формально комуна вирощувала фрукти, а по суті, доглядаючи за садом, черниці продовжували обрядове життя. Останнім ударом по монастирю було рішення про ліквідацію сільгоспартілі «Жіноча праця» 7 вересня 1928 року. В грудні 1928 року померла ігуменя. У січні 1929 року солдати НКВС насильно виселили всіх черниць під розписку про повернення до колишнього місця проживання. Місцеві жителі розібрали по домівках багатьох старих і немічних черниць. Священики і багато черниць, які керували господарським життям монастиря були арештовані і загинули в таборах. В той же час був підірваний недобудований Свято-Троїцький собор.

Відродження монастиря

Храм святої преподобномучениці Параскеви

Відродження монастиря почалося в 1990-х роках. 8 серпня 1992 року відбулося перше богослужіння на центральній площі монастиря. 8 червня 1993 року було зареєстровано статут монастиря. А 20 грудня 1994 року монастирю передані 10,76 га землі і будівлі, які в останні роки використовувалися піонерським табором. В даний час відновлено церкви Св. Параскеви і «Всіх Скорботних Радість». Біля джерела Св. Параскеви влаштована каплиця і купальня. Приблизно за 2 кілометри від монастиря є джерело Святого Георгія, де також влаштована каплиця і купальня. Обидва джерела відвідують багато людей: прочан й просто туристів. За 5 кілометрів від монастиря знаходиться джерело Трьох Святих. Для зручності прочан вода трубами від нього подається на територію монастиря. Воді всіх трьох джерел приписуються різні цілющі властивості.

Примітки

Література

  1. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  2. ↑ Православный Свято-Тихоновский гуманитарный Университет
  3. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  4. ↑ В лике святых Украинской Православной Церкви прославлена игумения Свято-Параскевиевского Топловского монастыря Параскева (Родимцева)
Отримано з http://krymology.info/index.php?title=Козьмо-Дем%27янівський_монастир&oldid=587