На честь вмц. Параскеви Топловський жіночий монастир та Сюйренська фортеця: різниця між сторінками

Матеріал з Кримології
(Різниця між сторінками)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>NickK
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
Рядок 1: Рядок 1:
{{Культова споруда
{{Визначна пам'ятка
|зображення                 = Памяти св. Параскевы (2521099144).jpg
| назва              = Сюйренська фортеця
|підпис                    =  
| місцева_назва      =
|назва                      = На честь вмц. Параскеви Топловський жіночий монастир
| зображення         = Suiren fortress 3.jpg
|розташування_місто        = с. [[Учебне]] [[Білогірський район (Крим)|Білогірського району]]
| зображення_розмір  = 200px
|розташування_країна        = {{UKR}}
| зображення_підпис  = Вежа Сюйренської фортеці
|координати = {{coord|44|59|57|N|34|52|45|E|}}
| статус              = <!-- не обов'язковий -->
|архітектор =
| країна              = Україна
|інженер =
| місце розташування  = Крим
|скульптор =
| координати         =  
|художник =
| конфесія            = <!-- не обов'язковий -->
|замовник =
| єпархія            = <!-- не обов'язковий -->
|дата_початку_спорудження = 1864
| орденська приналежність = <!-- не обов'язковий -->
|дата_закінчення_спорудження =
| тип монастиря      = <!-- не обов'язковий -->
|дата_зруйнування = 1928
| тип будівлі        = <!-- не обов'язковий -->
|дата_відбудови = 1992
| архітектурний стиль = <!-- не обов'язковий -->
|вартість =
| автор проєкту      = <!-- не обов'язковий -->
|будівнича_система =
| матеріал            = <!-- не обов'язковий -->
|стиль =
| будівник            = <!-- не обов'язковий -->
|адреса =
| скульптор           = <!-- не обов'язковий -->
|Настоятель = ігуменя Параскева
| архітектор          = <!-- не обов'язковий -->
|Сайт =
| засновник          = <!-- не обов'язковий -->
|релігійна конфесія = [[УПЦ (МП)]]
| перша згадка        = <!-- не обов'язковий -->
|карта розташування = Україна
| заснування          = <!-- не обов'язковий -->
}}
| початок будівництва = <!-- не обов'язковий -->
'''На честь вмц. Параскеви Топловський жіночий монастир'''&nbsp;— жіночий монастир [[Сімферопольська єпархія УПЦ (МП)|Сімферопольська єпархія]] [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ (МП)]], розташований в околицях села [[Тополівка (Білогірський район)|Тополівка]], розташованого на Феодосійському шосе в [[Крим]]у.
| закінчення будівництва = <!-- не обов'язковий -->
| відомі мешканці    = <!-- не обов'язковий -->
| реліквії            = <!-- не обов'язковий -->
| настоятель          = <!-- не обов'язковий -->
| стан                = <!-- не обов'язковий -->
| сховище            = <!-- не обов'язковий -->
| кр = Крим
}}
[[Файл:Schivarin Freski.JPG|thumb|200 px|Залишки розписів капели вежі]]
[[Файл:Scivarin steny.JPG|thumb|left|200 px|Фортечна стіна]]
'''Сюйренська фортеця''' (Шиварин, Сциварин)&nbsp;— середньовічне укріплення в Криму. Зведене ймовірно візантійцями у VI–XI століттях задля контролю [[Бельбек (річка)|Бельбекських воріт]]. У пізньому середньовіччі використовувалося як феодальний замок. Знаходиться за 2&nbsp;км від селища [[Куйбишеве (Бахчисарайський район)|Куйбишеве]] (Бахчисарайського району) і за 1&nbsp;км від сіл [[Велике Садове|Велике]] і [[Мале Садове]] (колишнє Кучук-Сюйрен), на краю [[мис]]у Кулі-бурун (Баштовий мис). Це укріплення досі панує над урочищем Хор-Хор, сусідніми скельними мисами Ай-Тодор, Дженіче-Бурун, Тапчан-Кая, гірським дефіле “Бельбекські ворота”, та найголовніше, воно забезпечує візуальне спостереження за ситуацією у північному напрямку та на всьому протязі каньйону р. Бельбек аж до Головного пасма Кримських гір на півдні. Існують припущення, що ця оборонна споруда, розташована в ареалі розселення готів, називалася Шиварін. Про це в XVI ст. повідомив у своїх мемуарах барон Бусбек (Augerii Gislenii Busbequii). У Константинополі Бусбек зустрів двох кримських мешканців (гота і грека), які розповіли йому про головні центри гірської Таврики – Мангуп (Mancup) та Шиварін (Scivarin). Можливо, назва останнього походить від давньогерманського scivaro і означає “камінь, скеля” (суч. нім. – Schiefer). Це точно характеризує місце розташування Сюйренського укріплення, яке знаходиться на високій та важкодоступній скелі<ref>''Вус О. В.'' Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV –– на початку VII ст. –– Львів: Тріада Плюс, 2010. –– С. 250––251.</ref>.


Село Тополівка, раніше грецьке, до радянської топонімічної реформи називалося Топли, звідки і назва монастиря. Після Жовтневої революції селище, що сформувалоУся безпосередньо навколо монастиря називалося село Мічуріне, пізніше село [[Учебне]].
== Історія ==
* Заснування: V–VI&nbsp;ст.&nbsp;— побудова фортеці (інша версія&nbsp;— VIII&nbsp;ст.) візантійцями.  На думку українських дослідників, «прикордонний бург Шиварін був зведений на командній висоті у Бельбекському каньйоні наприкінці VI ст. (у 570––575 рр.) за ініціативою візантійської адміністрації для несення розвідувально-дозорної служби, а саме –– забезпечення контролю за пересуванням у передгір’ях небезпечних для Імперії ворогів –– військ Тюркського каганату»<ref>{{Cite book
|url=https://www.academia.edu/85524504/Defense_doctrine_of_Byzantium_in_the_Northern_Black_Sea_region_engineering_defense_of_Taurika_and_the_Bosphorus_in_the_late_4th_early_7th_centuries
|title=Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV — на початку VII ст.
|last=Вус
|first=О. В.
|year=2010
|publisher=Тріада-Плюс
|location=Львів
|pages=257—258
|isbn=978-966-486-068-7
}}</ref>. Пізніше фортеця була складовою оборонної системи відомого кримського князівства [[Феодоро]]. Основним завданням фортеці був контроль долини річки Бельбек і охорона шляху до Мангупу з півночі і північного сходу.
* Занепад: Кінець XIV&nbsp;ст.&nbsp;— місто занепало, ймовірно, після вторгнення військ [[Тамерлан]]а. Інша версія&nbsp;— Сюйренська фортеця зруйнована під час чергового набігу турків у 1475 році.


Монастир був офіційно заснований 25 серпня 1864 року, а відкритий 25 вересня того ж року. Формально радянська влада закрила його 29 квітня 1923 року. Відроджений&nbsp;монастир був у 1993 році.
Поселення на місці фортеці зникає через приблизно століття після її руйнування.


== Заснування монастиря ==
== Сьогоднішній стан ==
Монастир розташований біля джерела, що носить ім'я Святої Параскеви Римської. За місцевими переказами саме тут відбулася її мученицька кара, після чого на місці страти забило джерело, що має лікувальні властивості. В даному районі Криму задовго до влаштування монастиря було поширене шанування Святої Параскеви. Руїни грецьких церков Св. Параскеви, були безпосередньо біля джерела, в селі Топлу, в селі Орталан (зараз — [[Земляничне]]), вірменська церква Святої Параскеви побудована в 1702 і покинута в 1778 р.


Ще до заснування монастиря в цьому місці вела відлюдницький спосіб життя Костянтина, болгарка з села Кишлав (нині с. Курське), до якої приєдналися декілька жінок, утворивши подобу кіновії. В середині XIX століття, після масових переселень християн з Криму в 1778 році і мусульман (татар і турків) до Османської імперії після загарбання Криму Російською імперією в 1783 році, Крим був малолюдним, а багато християнських храмів (грецькі православні та вірменські) закинуті, а їх відновлення йшло досить повільно.
Сьогодні збереглися сліди оборонної стіни фортеці з круглою двоповерховою баштою. Загальна протяжність оборонної стіни&nbsp;— 110&nbsp;м. Товщина стін 2,5&nbsp;м, висота&nbsp;— 4-4,5&nbsp;м.


Земля, на якій був відкритий монастир, була подарована [[Катерина II|Катериною II]] своєму фавориту Захару Зотову. У середині XIX століття землею володіли його нащадки сестри Феодора Олексіївна Зотова та Ангеліна Олексіївна Ламбірі (1814—1873). Ангеліна викупила землю у сестри і передала її для влаштування монастиря. Відкриттю монастиря передувало будівництво невеликого храму Сятої Параскеви близько її джерела, який був освячений в день пам'яті Святої 26 липня 1863 року. В будівництві храму і облаштуванні монастиря активну участь взяв [[Краснокам'янка (Феодосійська міська рада)|кізілташський]] ігумен Парфеній, убитий в 1866 році кримськими татарами і в 2000 р. зарахований до лику святих.<ref>{{Cite web |url=http://www.crimea.orthodoxy.su/Saints/index.html |title=Официальный сайт Симферопольской и Крымской епархии |accessdate=8 серпня 2018 |archive-date=19 лютого 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110219012158/http://www.crimea.orthodoxy.su/Saints/index.html }}</ref> Першими насельницями монастиря стали 9 жінок, що вже жили тут. Болгарка Костянтина пізніше була пострижена в черниці під ім'ям Параскеви.
Зі східного боку башти знаходилися ворота, [[арка]] яких нині обрушена, а із західної&nbsp;— хвіртка вилазки. І в стіні і в нижній частині башти зроблені бійниці. Башта складена з великих [[вапняк]]ових блоків.


== Будівництво монастиря ==
У башті збереглося купольне перекриття зі слідами фрескового розпису XIII–XIV&nbsp;ст.
У наступні роки в монастирі крім житлових і господарських споруд була побудована лікарня з домовою церквою «Всіх Скорботних радості», перебудована і розширена церква Святої Параскеви та розпочато будівництво великого Свято-Троїцького собору (за проєктом [[Фельдман Валентин Августович|Валентина Фельдмана]]). Монастир мав майстерні і зразкове садове господарство. Успіхи монастиря багато в чому пов'язані з діяльністю його ігумені [[Параскева Топловська|Параскеви (Родімцевої)]], яка очолювала монастир до самої смерті і в роки його закриття. У 2009 році ігуменя Параскева була зарахована до місцевошанованих святих.<ref>[http://www.pstbi.ru/bin/db.exe/no_dbpath/docum/cnt/ans/newmr/?HYZ9EJxGHoxITYZCF2JMTdG6XbuDcC0UsOeZce*U870id8WgteKWc00CeymXc006ce0hfe8hc0Y* Православный Свято-Тихоновский гуманитарный Университет]</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.crimea.orthodoxy.su/Chronica/2009-12-03-Paraskeva.html |title=Официальный сайт Симферопольской и Крымской епархии |accessdate=8 серпня 2018 |archive-date=4 квітня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130404022903/http://www.crimea.orthodoxy.su/Chronica/2009-12-03-Paraskeva.html }}</ref> Її урочисту канонізацію в монастирі 11 липня [[2010|2010 року]] здійснив митрополит [[Володимир (Сабодан)|Володимир]].<ref>[http://www.sedmitza.ru/news/1320244.html В лике святых Украинской Православной Церкви прославлена игумения Свято-Параскевиевского Топловского монастыря Параскева (Родимцева)]</ref> Монастир мав подвір'я в Сімферополі та Феодосії.


== Закриття монастиря ==
Неподалік фортеці знаходиться печерний монастир [[Челтер-Коба]] (печера з ґратами).
[[Файл:Топловский_монастырь._Развалины_Троицкого_собора.jpg|праворуч|міні|Руїни Свято-Троїцького собору, травень 2008 року]]
Після встановлення Радянської влади в умовах гонінь на церкву, конфіскацій і реквізицій, з черниць монастиря була створена трудова комуна садівниць. Під цим прикриттям монастир існував ще декілька років. Формально комуна вирощувала фрукти, а по суті, доглядаючи за садом, черниці продовжували обрядове життя. Останнім ударом по монастирю було рішення про ліквідацію сільгоспартілі «Жіноча праця» 7 вересня 1928 року. В грудні 1928 року померла ігуменя. У січні 1929 року солдати НКВС насильно виселили всіх черниць під розписку про повернення до колишнього місця проживання. Місцеві жителі розібрали по домівках багатьох старих і немічних черниць. Священики і багато черниць, які керували господарським життям монастиря були арештовані і загинули в таборах. В той же час був підірваний недобудований Свято-Троїцький собор.


== Відродження монастиря ==
== Див. також ==
[[Файл:Російська Церква Святої Параскеви, село Учебне.Фото.jpg|міні|Храм святої преподобномучениці Параскеви]]
 
Відродження монастиря почалося в 1990-х роках. 8 серпня 1992 року відбулося перше богослужіння на центральній площі монастиря. 8 червня 1993 року було зареєстровано статут монастиря. А 20 грудня 1994 року монастирю передані 10,76 га землі і будівлі, які в останні роки використовувалися піонерським табором. В даний час відновлено церкви Св. Параскеви і «Всіх Скорботних Радість». Біля джерела Св. Параскеви влаштована каплиця і купальня. Приблизно за 2 кілометри від монастиря є джерело [[Святий Юрій|Святого Георгія]], де також влаштована каплиця і купальня. Обидва джерела відвідують багато людей: прочан й просто туристів. За 5 кілометрів від монастиря знаходиться джерело Трьох Святих. Для зручності прочан вода трубами від нього подається на територію монастиря. Воді всіх трьох джерел приписуються різні цілющі властивості.
* [[Печерні міста Криму]]
==Література==
* Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д.&nbsp;И.&nbsp;Тихомиров, Д.&nbsp;В.&nbsp;Исаев, геоинформ. подгот. Е.&nbsp;А.&nbsp;Стахова.&nbsp;— К. : ДНВП «Картографія», 2010.&nbsp;— 112&nbsp;с.
* ''Вус О. В.'' Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV –– на початку VII ст. –– Львів: Тріада Плюс, 2010. –– 304 с.–– <nowiki>ISBN 978-966-486-068-7</nowiki>.


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}


== Література ==
== Посилання ==
 
* [http://s-forum.com.ua/blog/post_1187625406.html Сюйренська фортеця]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* Людмила Ясельская. Животворящая святыня. Топловский Свято-Троице Параскевиевский женский монастырь. - Симферополь, 2009. {{ref-ru}}
* [http://luant.index.msk.ru/suren/ Сюйренська фортеця]
* [http://krimoved-library.ru/books/pravoslavnye-monastyri-krima.html В. Г. Тур. «Православные монастыри Крыма в XIX — начале XX в.»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180726005100/http://www.krimoved-library.ru/books/pravoslavnye-monastyri-krima.html |date=26 липня 2018 }} {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20160305002942/http://nedaleko.com.ua/sight/Сюйреньська_фортеця.uk Сюйренська фортеця]
 
{{бібліоінформація}}


[[Категорія:Білогірський район (АРК)]]
[[Категорія:Печерні міста Криму]]
[[Категорія:Монастирі Криму]]
[[Категорія:Замки та палаци Криму]]
[[Категорія:Монастирі Української православної церкви (Московського патріархату)]]
[[Категорія:Фортеці України]]
[[Категорія:Монастирі за алфавітом]]
[[Категорія:Феодоро]]
[[Категорія:Релігія в Криму]]
[[Категорія:Археологія Бахчисарайського району]]
[[Категорія:Візантійські міста Криму]]
[[Категорія:Пам'ятки археології України національного значення в Криму]]

Поточна версія на 18:01, 13 листопада 2023

Залишки розписів капели вежі
Фортечна стіна

Сюйренська фортеця (Шиварин, Сциварин) — середньовічне укріплення в Криму. Зведене ймовірно візантійцями у VI–XI століттях задля контролю Бельбекських воріт. У пізньому середньовіччі використовувалося як феодальний замок. Знаходиться за 2 км від селища Куйбишеве (Бахчисарайського району) і за 1 км від сіл Велике і Мале Садове (колишнє Кучук-Сюйрен), на краю мису Кулі-бурун (Баштовий мис). Це укріплення досі панує над урочищем Хор-Хор, сусідніми скельними мисами Ай-Тодор, Дженіче-Бурун, Тапчан-Кая, гірським дефіле “Бельбекські ворота”, та найголовніше, воно забезпечує візуальне спостереження за ситуацією у північному напрямку та на всьому протязі каньйону р. Бельбек аж до Головного пасма Кримських гір на півдні. Існують припущення, що ця оборонна споруда, розташована в ареалі розселення готів, називалася Шиварін. Про це в XVI ст. повідомив у своїх мемуарах барон Бусбек (Augerii Gislenii Busbequii). У Константинополі Бусбек зустрів двох кримських мешканців (гота і грека), які розповіли йому про головні центри гірської Таврики – Мангуп (Mancup) та Шиварін (Scivarin). Можливо, назва останнього походить від давньогерманського scivaro і означає “камінь, скеля” (суч. нім. – Schiefer). Це точно характеризує місце розташування Сюйренського укріплення, яке знаходиться на високій та важкодоступній скелі[1].

Історія

  • Заснування: V–VI ст. — побудова фортеці (інша версія — VIII ст.) візантійцями. На думку українських дослідників, «прикордонний бург Шиварін був зведений на командній висоті у Бельбекському каньйоні наприкінці VI ст. (у 570––575 рр.) за ініціативою візантійської адміністрації для несення розвідувально-дозорної служби, а саме –– забезпечення контролю за пересуванням у передгір’ях небезпечних для Імперії ворогів –– військ Тюркського каганату»[2]. Пізніше фортеця була складовою оборонної системи відомого кримського князівства Феодоро. Основним завданням фортеці був контроль долини річки Бельбек і охорона шляху до Мангупу з півночі і північного сходу.
  • Занепад: Кінець XIV ст. — місто занепало, ймовірно, після вторгнення військ Тамерлана. Інша версія — Сюйренська фортеця зруйнована під час чергового набігу турків у 1475 році.

Поселення на місці фортеці зникає через приблизно століття після її руйнування.

Сьогоднішній стан

Сьогодні збереглися сліди оборонної стіни фортеці з круглою двоповерховою баштою. Загальна протяжність оборонної стіни — 110 м. Товщина стін 2,5 м, висота — 4-4,5 м.

Зі східного боку башти знаходилися ворота, арка яких нині обрушена, а із західної — хвіртка вилазки. І в стіні і в нижній частині башти зроблені бійниці. Башта складена з великих вапнякових блоків.

У башті збереглося купольне перекриття зі слідами фрескового розпису XIII–XIV ст.

Неподалік фортеці знаходиться печерний монастир Челтер-Коба (печера з ґратами).

Див. також

Література

  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
  • Вус О. В. Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV –– на початку VII ст. –– Львів: Тріада Плюс, 2010. –– 304 с.–– ISBN 978-966-486-068-7.

Примітки

Посилання

  1. ↑ Вус О. В. Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV –– на початку VII ст. –– Львів: Тріада Плюс, 2010. –– С. 250––251.
  2. ↑ Шаблон:Cite book
Отримано з http://krymology.info/index.php?title=На_честь_вмц._Параскеви_Топловський_жіночий_монастир&oldid=618