Партенітська мечеть та Аюдаг: різниця між сторінками
м (Імпортовано 1 версія) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{ | {{Гора | ||
| | | назва = Аюдаґ | ||
| | | Photo = Au-Dag.png | ||
| | | фото_розмір = 300px | ||
| | | Caption = Вид на Аюдаг із [[Мис Плака|мису Плака]] | ||
| | | Elevation = 572 м | ||
| | | Range = [[Кримські гори]] | ||
| | | країна = {{UKR}} | ||
| Location = [[Автономна Республіка Крим]] | |||
| | | Prominence = | ||
| | | Coordinates = | ||
| | | Topographic map = | ||
| | | Type=|Age= | ||
| | | First ascent = | ||
| | | карта розташування = Україна | ||
| | | карта розташування1 = Крим | ||
| | }} | ||
== | '''Аюда́ґ<ref name="ГЕУ"/>, Ведмі́дь-гора́'''<ref name="УРЕ"/><ref name="НАУ"/><ref name="ГЕУ"/> ({{lang-crh|Ayuv Dağ}}) — [[гора]] на [[Південне узбережжя Криму|Південному березі Криму]]. Розташована на межі [[Алуштинська міська рада|Великої Алушти]] і [[Ялтинська міська рада|Великої Ялти]], за 2,5 км на схід від [[Гурзуф]]а. Висота Аюдаґу — 577 м<ref name="ЕСДТ"/>, гірський масив трохи витягнутий у північно-західному напрямі на 2400 м, виступає в море на 2—2,5 км. Загальна площа — близько 5,4 км²<ref name="ЕСДТ"/>. Із 1947 р. Аюдаґ — [[пам'ятка природи]]{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=76}}, [[ландшафтний заказник]] загальнодержавного значення<ref>{{Cite web |url=http://nature.land.kiev.ua/pzf6-9.html |title=Ландшафтні заказники загальнодержавного значення // Портал «Природа України» |accessdate=16 лютого 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150216204449/http://nature.land.kiev.ua/pzf6-9.html |archivedate=16 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref>. | ||
[[ | |||
== Назва == | |||
Сучасна назва '''Аюдаг''' складається з двох [[кримськотатарська мова|кримськотатарського]], кипчацького слова ''*aju'' — ведмідь, турецького ''*datf'', кримськотатарського ''*dag'' — гора{{sfn|Янко М. П.|1998}}. Зовнішнім виглядом гора схожа на ведмедя, що ніби припав до моря і п'є воду. Проте, як свідчить видатний дослідник Криму [[Кеппен, Петр Іванович|Петро Кеппен]], ще на початку XIX століття [[кримські татари]] називали цю гору '''Біюк-Кастель''', що означає «велика фортеця»{{sfn|Янко М. П.|1998}}. П. Кеппен висловлює припущення про те, що в середньовіччі гора могла мати назву '''Айя''', від грецького «айос» — святий.<ref>Кеппен П. И. Крымский сборник, СПБ,1837, с. 167</ref> Потім грецька назва Айя трансформувалась у кримську Аю-Даг{{sfn|Домбровский О. И.|1975|с=60}}. На середньовічних італійських картах-[[портолан]]ах Аюдаг позначений як '''Камілле''' («верблюд»){{sfn|Янко М. П.|1998}}{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=59}}. | |||
Найпроблематичнішим є питання щодо назви гори в античну епоху. Аюдаг часто ототожнюється з мисом Парфеніон або Партеніон, на якому, за словами грецького географа [[Страбон]]а, містився храм [[Таври (плем'я)|таврської]] богині [[Діва (історія Криму)|Діви]]{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=25-26}}. Деякі дослідники, наприклад [[Бларамберг Іван Павлович|Іван Бларамберг]], вважають, що в античних [[перипл]]ах Аюдаг позначений як мис '''Кріу-Метопон''' (Метопону), що означає «баранячий лоб»{{sfn|Янко М. П.|1998}}{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=36}}. Проте обидва твердження є спірними. | |||
== Геологія == | |||
Аюдаг — класичний [[лаколіт]]<ref name="УРЕ"/><ref name="ЕСДТ"/>. Виникла вона близько 150 млн років тому в [[юрський період|середнеюрську]] епоху в результаті проникнення [[магма|магми]] в розломи [[земна кора|земної кори]]. Головною [[гірська порода|гірською породою]] Аюдагу є [[габродіабаз]], дуже цінний будівельний та оздоблювальний матеріал з якого зроблено трибуни на [[Красна площа|Красній площі]] в [[Москва|Москві]]<ref name="ЕСДТ"/>. Аюдаг — природний мінералогічний музей Південного узбережжя Криму, тут виявлено 18 нових [[мінерал]]ів<ref name="ЕСДТ"/>{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=77}}. Наприклад, [[везувіан]], невідомий в інших місцях Кримських гір<ref name="ЕСДТ"/>. | |||
<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=> | |||
Ayu-Dag or Medved-gora (Bear mountain).jpg|border|Аюдаг з боку [[Партеніт]]а | |||
Гурзуф3.jpg|border|Аюдаг з боку [[Гурзуф]]а | |||
Аю-Даг10.jpg|border|Аюдаг, вид з [[Гурзуфське сідло|Гурзуфського сідла]] | |||
Аю-Даг10.JPG|border|Аюдаг, вид з [[мис Плака|мису Плака]] | |||
Аю-Даг.JPG|border|На вершині Аюдагу | |||
</gallery></small> | |||
== Флора і фауна == | |||
[[Файл:Strawberry-tree.png|150px|міні|праворуч|Суничне дерево дрібноплідне на горі Аюдаг]] | |||
Вершина і схили Аюдагу вкриті [[шибляк]]ом із вкрапленнями [[сосна кримська|сосни]] кримської. Шибляковий [[деревостан]] складається із [[дуб скельний|дуба скельного]] і [[дуб пухнастий|пухнастого]], [[граб східний|граба східного]], [[ясен високий|ясена високого]], [[горобина звичайна|горобини звичайної]] і [[Берека|береки]], [[клен польовий|клена польового]], [[дерен справжній|кизилу звичайного]], [[паліурус]]а, [[шипшина звичайна|шипшини звичайної]] тощо. Зустрічаються також [[релікт|реліктові рослини]]: [[суничне дерево дрібноплідне]], [[ялівець високий]] і [[ялівець колючий|колючий]], [[фісташка туполиста]], [[рускус понтійський]] та інші. Всього флора Аюдагу налічує 577 видів рослин, із них 44 занесені до [[Червона книга України|Червоної книги]]{{sfn|Ена В. Г.|1989}}<ref name="ЕСДТ"/>. | |||
На Аюдазі мешкають [[лисиця]], [[борсук]], [[куниця кам'яна]], [[їжак білочеревий]], [[заєць сірий]], [[вивірка телеутка]], дрібні [[гризуни]], [[кажани]] та інші види ссавців. На скелях Аюдагу гніздяться [[мартини]], рідше — [[баклани]], у лісі — [[горлиці]], [[сови]], [[дятел|дятли]], [[синиця|синиці]], [[горобці]], [[сойки]], [[дрозди]] та інші види птахів. Із плазунів тут зустрічаються [[вуж]]і, [[полоз (рід)|полози]], [[ящірки]], у тому числі і безногі — [[жовтопуз]]и. 16 видів тварин Аюдагу занесені до [[Червона книга України|Червоної книги]]{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=78}}. | |||
Із 1974 р. Аюдаг — [[заказник]] державного значення<ref>{{Cite web |url=http://www.ark.gov.ua/index.php?v=8&tek=33&par=8&l=&art=1152&date= |title=Перечень территорий и объектов природно-заповедного фонда Автономной Республики Крым общегосударственного и местного значения по состоянию на 1 января 2001 г. (без г. Севастополя) |accessdate=27 січня 2010 |archive-date=19 квітня 2013 |archive-url=https://archive.today/20130419081056/http://old.crimea-portal.gov.ua/index.php?v=8&tek=33&par=8&art=1152&date= }}</ref>. | |||
== Історія == | == Історія == | ||
Відомості про ранню історію Аюдагу уривчасті і суперечливі. Археологи знайшли на Аюдагу [[кремінь|кремінні]] знаряддя праці епохи [[мезоліт|мезо]]—[[неоліт]]у{{sfn|Лысенко А. В.|2002|с=63-85}}<ref name="ЕСДТ"/>. В епоху пізньої [[бронзова доба|бронзи]] — раннього [[залізна доба|заліза]] з IV ст. до н. е. по IV ст. н. е. на Аюдазі існувало поселення, яке деякі дослідники вважають таврським{{sfn|Домбровский О. И.|1975|с=110}}. У перші століття нашої ери гора та її околиці, можливо, потрапляють до зони впливу [[Боспорська держава|Боспорської держави]]{{sfn|Лысенко А. В.|2002|с=66-68}}. | |||
Набагато краще вивчений і представлений археологічними пам'ятками середньовічний період. У VIII ст. на Аюдазі виникає великий укріплений монастир святих Апостолів Петра і Павла. Його фундатором вважають [[Іоанн (єпископ Готський)|святого Іоанна, єпископа Готського]]. Згідно з агіографічними джерелами мощі святого Іоанна Готського покояться на території монастиря<ref>Никитский А. Житие преподобного отца нашего Иоанна, епископа Готфии // ЗООИД, 1883, № 13</ref>, але світу поки не явлені. Біля східного підніжжя Аюдагу містився головний храм обителі — базиліка святих Апостолів Петра і Павла. Залишки базиліки збереглися на території військового санаторію «Крим» в селищі [[Партеніт]]. Крім монастиря, на Аюдазі в середньовіччі виникає кілька невеликих поселень{{sfn|Лысенко А. В.|2002|с=73-85}}. | |||
<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=> | |||
Map au dag.jpg|border|Схема туристичних маршрутів | |||
Церковь.jpg|border|Рештки церкви святих Костянтина й Олени на галявині Ай-Констант | |||
</gallery></small> | |||
Монастир і поселення проіснували до кінця XV — початку XVI ст. Після турецької окупації узбережжя Криму в 1475 р. занепадають і зникають. Деякі дослідники вважають, що люди змушені були покинути Аюдаг, внаслідок зневоднення гори після землетрусу [[1423]] року{{sfn|Домбровский О. И.|1975|с=128}}. | |||
== Див. також == | |||
* [[Буру-Кая]] | |||
* [[Четтеке-Узень]] | |||
* [[Аю-Дагъ]] | |||
* [[Суук-Су (урочище)]] | |||
== Примітки == | == Примітки == | ||
{{reflist}} | {{reflist|2|refs= | ||
<ref name="УРЕ">[http://leksika.com.ua/16970704/ure/ayudag Аюдаг] // {{УРЕ}}</ref> | |||
<ref name="НАУ">{{НАУ}}</ref> | |||
<ref name="ГЕУ">Аюдаг // {{ГЕУ1}}</ref> | |||
<ref name="ЕСДТ">[http://leksika.com.ua/13880825/turizm/ayudag Аюдаг] // {{ЕСДТ}}</ref> | |||
}} | |||
== Література == | |||
* {{НАУ}} | |||
* [[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. 224 с. | |||
* [[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]. [https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2022/07/Baytsar-HEOHRAFIYA-KRYMU-2014-book.pdf Географія Криму].: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 301 c | |||
* {{книга |автор = [[Янко Микола Тимофійович|Янко М. П.]] |частина =Аюдаг |посилання частина = |заголовок =Топонімічний словник України : Словник-довідник |посилання = |том= |відповідальний = |місце = {{К.}} |видавництво =[[Знання (видавництво)|Знання]] |рік = 1998 |сторінок = 432 |сторінки = |серія = |тираж = |isbn=5-7707-9443-7 |ref =Янко М. П. }} | |||
* Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с. | |||
* Алуштинский регион с древнейших времен до наших дней, Киев, 2002. | |||
* {{ref-ru}} {{книга |автор =Домбровский О., Столбунов А., Баранов И. |заголовок =Аю-Даг — «Святая» гора |посилання = |том= |відповідальний = |місце = {{comment|Симферополь|Сімферополь}} |видавництво = |рік = 1975|сторінок = |сторінки = |серія = |тираж = |isbn= |ref =Домбровский О. }} | |||
* {{ref-ru}} {{книга |автор =Ена В. Г. |заголовок =Заповедные ландшафты Крыма |посилання = |том= |відповідальний = |місце = {{comment|Симферополь|Сімферополь}} |видавництво = |рік = 1989 |сторінок = |сторінки = |серія = |тираж = |isbn= |ref =Ена В. Г. }} | |||
* Кеппен П. И. О древностях Южнаго берега Крыма и гор Таврических, Спб, 1837. | |||
* Лебединский В. И., Партенитская долина от моря до гор, Симферополь, 1999. | |||
* Лебединский В. И., С геологическим молотком по Крыму, Москва, 1982. | |||
* {{ref-ru}} {{книга |автор =Лысенко А. В., Тесленко И. Б. |частина =Античные и средневековые памятники горы Аю-Даг |посилання частина = |заголовок =Алуштинский регион с древнейших времен до наших дней |посилання = |том= |відповідальний = |місце = {{comment|Киев|Київ}} |видавництво = [[Стилос]] |рік = 2002 |сторінок = |сторінки = |серія = |тираж = |isbn= |ref =Лысенко А. В. }} | |||
* Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с. | |||
{{ | == Посилання == | ||
{{Commons category|Ayu-Dag}} | |||
* [http://www.partenit.ru/ajudag.shtml Экскурсия на Аю-даг] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070310141611/http://www.partenit.ru/ajudag.shtml |date=10 березня 2007 }} | |||
* [https://web.archive.org/web/20120322183147/http://piligrims.com.ua/projekty/10-ekskursija-ajudag.html Авторская экскурсия на Аю-даг]{{ref-ru}} | |||
* [http://krym.sarov.info/au_dag_marshruts.html описание маршрутов по горе Аю-даг] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070310213724/http://krym.sarov.info/au_dag_marshruts.html |date=10 березня 2007 }}{{ref-ru}} | |||
* Влас Михайлович Дорошевич. «Покойники моря» [http://ru.wikisource.org/wiki/Покойники_моря_(Дорошевич)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210228193152/https://ru.wikisource.org/wiki/Покойники_моря_(Дорошевич) |date=28 лютого 2021 }} | |||
* [https://web.archive.org/web/20140310130902/http://ucblibrary3.berkeley.edu:8085/x-ussr/100k/L-36-129.jpg Розташування на мапі] | |||
[[Категорія: | {{Визначні місця Криму}} | ||
[[Категорія: | {{Кримські гори}} | ||
[[Категорія: | {{Гори України}} | ||
[[Категорія: | {{ac}} | ||
[[Категорія:Партеніт | [[Категорія:Геологічні пам'ятки природи Криму]] | ||
[[Категорія:Південне узбережжя Криму]] | |||
[[Категорія:Гірські вершини Криму]] | |||
[[Категорія:Вершини заввишки до 1000 метрів]] | |||
[[Категорія:Партеніт]] | |||
[[Категорія:Гурзуф]] |
Версія за 10:56, 17 жовтня 2023
Аюда́ґ[1], Ведмі́дь-гора́[2][3][1] (крим. Ayuv Dağ) — гора на Південному березі Криму. Розташована на межі Великої Алушти і Великої Ялти, за 2,5 км на схід від Гурзуфа. Висота Аюдаґу — 577 м[4], гірський масив трохи витягнутий у північно-західному напрямі на 2400 м, виступає в море на 2—2,5 км. Загальна площа — близько 5,4 км²[4]. Із 1947 р. Аюдаґ — пам'ятка природи, ландшафтний заказник загальнодержавного значення[5].
Назва
Сучасна назва Аюдаг складається з двох кримськотатарського, кипчацького слова *aju — ведмідь, турецького *datf, кримськотатарського *dag — гора. Зовнішнім виглядом гора схожа на ведмедя, що ніби припав до моря і п'є воду. Проте, як свідчить видатний дослідник Криму Петро Кеппен, ще на початку XIX століття кримські татари називали цю гору Біюк-Кастель, що означає «велика фортеця». П. Кеппен висловлює припущення про те, що в середньовіччі гора могла мати назву Айя, від грецького «айос» — святий.[6] Потім грецька назва Айя трансформувалась у кримську Аю-Даг. На середньовічних італійських картах-портоланах Аюдаг позначений як Камілле («верблюд»).
Найпроблематичнішим є питання щодо назви гори в античну епоху. Аюдаг часто ототожнюється з мисом Парфеніон або Партеніон, на якому, за словами грецького географа Страбона, містився храм таврської богині Діви. Деякі дослідники, наприклад Іван Бларамберг, вважають, що в античних периплах Аюдаг позначений як мис Кріу-Метопон (Метопону), що означає «баранячий лоб». Проте обидва твердження є спірними.
Геологія
Аюдаг — класичний лаколіт[2][4]. Виникла вона близько 150 млн років тому в середнеюрську епоху в результаті проникнення магми в розломи земної кори. Головною гірською породою Аюдагу є габродіабаз, дуже цінний будівельний та оздоблювальний матеріал з якого зроблено трибуни на Красній площі в Москві[4]. Аюдаг — природний мінералогічний музей Південного узбережжя Криму, тут виявлено 18 нових мінералів[4]. Наприклад, везувіан, невідомий в інших місцях Кримських гір[4].
Аюдаг з боку Партеніта
Аюдаг з боку Гурзуфа
Аюдаг, вид з Гурзуфського сідла
Аюдаг, вид з мису Плака
Флора і фауна
Вершина і схили Аюдагу вкриті шибляком із вкрапленнями сосни кримської. Шибляковий деревостан складається із дуба скельного і пухнастого, граба східного, ясена високого, горобини звичайної і береки, клена польового, кизилу звичайного, паліуруса, шипшини звичайної тощо. Зустрічаються також реліктові рослини: суничне дерево дрібноплідне, ялівець високий і колючий, фісташка туполиста, рускус понтійський та інші. Всього флора Аюдагу налічує 577 видів рослин, із них 44 занесені до Червоної книги[4].
На Аюдазі мешкають лисиця, борсук, куниця кам'яна, їжак білочеревий, заєць сірий, вивірка телеутка, дрібні гризуни, кажани та інші види ссавців. На скелях Аюдагу гніздяться мартини, рідше — баклани, у лісі — горлиці, сови, дятли, синиці, горобці, сойки, дрозди та інші види птахів. Із плазунів тут зустрічаються вужі, полози, ящірки, у тому числі і безногі — жовтопузи. 16 видів тварин Аюдагу занесені до Червоної книги. Із 1974 р. Аюдаг — заказник державного значення[7].
Історія
Відомості про ранню історію Аюдагу уривчасті і суперечливі. Археологи знайшли на Аюдагу кремінні знаряддя праці епохи мезо—неоліту[4]. В епоху пізньої бронзи — раннього заліза з IV ст. до н. е. по IV ст. н. е. на Аюдазі існувало поселення, яке деякі дослідники вважають таврським. У перші століття нашої ери гора та її околиці, можливо, потрапляють до зони впливу Боспорської держави.
Набагато краще вивчений і представлений археологічними пам'ятками середньовічний період. У VIII ст. на Аюдазі виникає великий укріплений монастир святих Апостолів Петра і Павла. Його фундатором вважають святого Іоанна, єпископа Готського. Згідно з агіографічними джерелами мощі святого Іоанна Готського покояться на території монастиря[8], але світу поки не явлені. Біля східного підніжжя Аюдагу містився головний храм обителі — базиліка святих Апостолів Петра і Павла. Залишки базиліки збереглися на території військового санаторію «Крим» в селищі Партеніт. Крім монастиря, на Аюдазі в середньовіччі виникає кілька невеликих поселень.
- Map au dag.jpg
Схема туристичних маршрутів
Монастир і поселення проіснували до кінця XV — початку XVI ст. Після турецької окупації узбережжя Криму в 1475 р. занепадають і зникають. Деякі дослідники вважають, що люди змушені були покинути Аюдаг, внаслідок зневоднення гори після землетрусу 1423 року.
Див. також
Примітки
Література
- Шаблон:НАУ
- Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. 224 с.
- Байцар Андрій. Географія Криму.: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 301 c
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
- Алуштинский регион с древнейших времен до наших дней, Киев, 2002.
- Кеппен П. И. О древностях Южнаго берега Крыма и гор Таврических, Спб, 1837.
- Лебединский В. И., Партенитская долина от моря до гор, Симферополь, 1999.
- Лебединский В. И., С геологическим молотком по Крыму, Москва, 1982.
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
Посилання
- Экскурсия на Аю-даг
- Авторская экскурсия на Аю-даг
- описание маршрутов по горе Аю-даг
- Влас Михайлович Дорошевич. «Покойники моря» [1]
- Розташування на мапі
Шаблон:Кримські гори
Шаблон:Гори України
Шаблон:Ac
- ↑ 1,0 1,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвоюГЕУ
не вказано текст - ↑ 2,0 2,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвоюУРЕ
не вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвоюНАУ
не вказано текст - ↑ 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 4,5 4,6 4,7 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвоюЕСДТ
не вказано текст - ↑ Посилання доступне в режимі редагування
- ↑ Кеппен П. И. Крымский сборник, СПБ,1837, с. 167
- ↑ Посилання доступне в режимі редагування
- ↑ Никитский А. Житие преподобного отца нашего Иоанна, епископа Готфии // ЗООИД, 1883, № 13