Партенітська мечеть та Аюдаг: різниця між сторінками

Матеріал з Кримології
(Різниця між сторінками)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
 
Немає опису редагування
 
Рядок 1: Рядок 1:
{{Культова споруда
{{Гора
|зображення                  = Mimber.jpg
| назва      = Аюдаґ
|підпис                      = Мінбар мечеті в Партеніті, 2005 рік.
| Photo      = Au-Dag.png
|назва                      = Партенітська мечеть
| фото_розмір = 300px
|місцева_назва              = Partenit Cami
| Caption    = Вид на Аюдаг із [[Мис Плака|мису Плака]]
|розташування_місто          = [[Партеніт]]
| Elevation  = 572 м
|розташування_країна        = {{UKR}}
| Range      = [[Кримські гори]]  
|координати                  = {{coord|44.57508|N|34.3458|E|scale:3000|display=title}}
| країна      = {{UKR}}
|тип споруди                = [[мечеть]]
| Location    = [[Автономна Республіка Крим]]
|архітектор                  =  
| Prominence  =
|інженер                    =  
| Coordinates =  
|скульптор                  =  
| Topographic map =
|художник                    =  
| Type=|Age=
|замовник                    =  
| First ascent =  
|дата_початку_спорудження    =  
| карта розташування = Україна
|дата_закінчення_спорудження = кінець XVIII — початок XIX століття
| карта розташування1 = Крим
|дата_зруйнування            = 1980-ті
}}
|дата_відбудови              =
|вартість                    =
|будівнича_система          =
|стиль                      =
|адреса                      = пров. Крутий, 1
|релігійна конфесія          = [[Іслам]]
|статус                      = [[Пам'ятка культурної спадщини України]] UA-01-103-0047
|commons                    =
|кр                          = Крим}}
'''Партенітська мечеть''' ([[Кримськотатарська мова|крим]]. ''Partenit Cami'')&nbsp;— зруйнована мечеть у містечку [[Партеніт]] [[Ялтинський район|Ялтинського району]] [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]]. [[Пам'ятка культурної спадщини України]] UA-01-103-0047.<ref>{{Cite web|title=Минарет бывшей мечети (Партенит, АР Крым) {{!}} IMUSLIM|url=http://imuslim.net/?item=276|website=web.archive.org|date=2016-11-13|accessdate=2023-10-06|archive-date=2016-11-13|archive-url=https://web.archive.org/web/20161113032916/http://imuslim.net/?item=276}}</ref>


== Опис ==
'''Аюда́ґ<ref name="ГЕУ"/>, Ведмі́дь-гора́'''<ref name="УРЕ"/><ref name="НАУ"/><ref name="ГЕУ"/> ({{lang-crh|Ayuv Dağ}})&nbsp;— [[гора]] на [[Південне узбережжя Криму|Південному березі Криму]]. Розташована на межі [[Алуштинська міська рада|Великої Алушти]] і [[Ялтинська міська рада|Великої Ялти]], за 2,5&nbsp;км на схід від [[Гурзуф]]а. Висота Аюдаґу&nbsp;— 577&nbsp;м<ref name="ЕСДТ"/>, гірський масив трохи витягнутий у північно-західному напрямі на 2400&nbsp;м, виступає в море на 2—2,5&nbsp;км. Загальна площа&nbsp;— близько 5,4 км²<ref name="ЕСДТ"/>. Із 1947&nbsp;р. Аюдаґ&nbsp;— [[пам'ятка природи]]{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=76}}, [[ландшафтний заказник]] загальнодержавного значення<ref>{{Cite web |url=http://nature.land.kiev.ua/pzf6-9.html |title=Ландшафтні заказники загальнодержавного значення // Портал «Природа України» |accessdate=16 лютого 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150216204449/http://nature.land.kiev.ua/pzf6-9.html |archivedate=16 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref>.
[[Файл:Cremea Partenit Minaret RB.jpg|мініатюра|ліворуч|Мечеть (мінарет), смт Партеніт, пров. Крутий, 1, 2007 рік.]]
Назва мечеті не збереглася. На щастя зберігся [[мінарет]] (за іншими данними&nbsp;[[мінбар]]), що виконаний у формі невеликої, але досить високої квадратної вежі з дикого каменю, верхівку якої вінчає голкове завершення.<ref>{{Cite web|title=Кале-Поти (Партенит) — путеводитель по отдыху в Крыму|url=https://jalita.com/guidebook/fortness/kale-poti.shtml|website=jalita.com|accessdate=2023-10-05|language=ru}}</ref>


У стіні виділяється табличка, що прославляє [[Аллах|Аллаха]] цитатами з [[Коран|Корану]].<ref>{{Cite web|title=Мимбер Партенитской мечети :: Геокэшинг ::|url=https://geocaching.su/?pn=101&cid=9182|website=geocaching.su|accessdate=2023-10-05}}</ref>
== Назва ==
Сучасна назва '''Аюдаг''' складається з двох [[кримськотатарська мова|кримськотатарського]], кипчацького слова ''*aju''&nbsp;— ведмідь, турецького ''*datf'', кримськотатарського ''*dag''&nbsp;— гора{{sfn|Янко М. П.|1998}}. Зовнішнім виглядом гора схожа на ведмедя, що ніби припав до моря і п'є воду. Проте, як свідчить видатний дослідник Криму [[Кеппен, Петр Іванович|Петро Кеппен]], ще на початку XIX століття [[кримські татари]] називали цю гору '''Біюк-Кастель''', що означає «велика фортеця»{{sfn|Янко М. П.|1998}}. П.&nbsp;Кеппен висловлює припущення про те, що в середньовіччі гора могла мати назву '''Айя''', від грецького «айос»&nbsp;— святий.<ref>Кеппен П.&nbsp;И. Крымский сборник, СПБ,1837, с. 167</ref> Потім грецька назва Айя трансформувалась у кримську Аю-Даг{{sfn|Домбровский О. И.|1975|с=60}}. На середньовічних італійських картах-[[портолан]]ах Аюдаг позначений як '''Камілле''' («верблюд»){{sfn|Янко М. П.|1998}}{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=59}}.


Поруч височить частина кам'яної стіни, це все, що залишилося від колишньої мечеті. Неподалік знаходиться будинок традиційної старокримської архітектури, в якому колись мешкав мулла, а зараз знаходиться православна церква Благовіщення Пресвятої Богородиці.<ref>{{Cite web|title=Исары Горного Крыма. Блог фотографического краеведенияХристианский храм под мусульманским полумесяцем {{!}} Исары Горного Крыма. Блог фотографического краеведения|url=https://isar.org.ua/xram/xristianskij-xram-pod-musulmanskim-mimberom.html|accessdate=2023-10-05}}</ref>
Найпроблематичнішим є питання щодо назви гори в античну епоху. Аюдаг часто ототожнюється з мисом Парфеніон або Партеніон, на якому, за словами грецького географа [[Страбон]]а, містився храм [[Таври (плем'я)|таврської]] богині [[Діва (історія Криму)|Діви]]{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=25-26}}. Деякі дослідники, наприклад [[Бларамберг Іван Павлович|Іван Бларамберг]], вважають, що в античних [[перипл]]ах Аюдаг позначений як мис '''Кріу-Метопон''' (Метопону), що означає «баранячий лоб»{{sfn|Янко М. П.|1998}}{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=36}}. Проте обидва твердження є спірними.
 
== Геологія ==
Аюдаг&nbsp;— класичний [[лаколіт]]<ref name="УРЕ"/><ref name="ЕСДТ"/>. Виникла вона близько 150&nbsp;млн років тому в [[юрський період|середнеюрську]] епоху в результаті проникнення [[магма|магми]] в розломи [[земна кора|земної кори]]. Головною [[гірська порода|гірською породою]] Аюдагу є [[габродіабаз]], дуже цінний будівельний та оздоблювальний матеріал з якого зроблено трибуни на [[Красна площа|Красній площі]] в [[Москва|Москві]]<ref name="ЕСДТ"/>. Аюдаг&nbsp;— природний мінералогічний музей Південного узбережжя Криму, тут виявлено 18 нових [[мінерал]]ів<ref name="ЕСДТ"/>{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=77}}. Наприклад, [[везувіан]], невідомий в інших місцях Кримських гір<ref name="ЕСДТ"/>.
 
<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Ayu-Dag or Medved-gora (Bear mountain).jpg|border|Аюдаг з боку [[Партеніт]]а
Гурзуф3.jpg|border|Аюдаг з боку [[Гурзуф]]а
Аю-Даг10.jpg|border|Аюдаг, вид з [[Гурзуфське сідло|Гурзуфського сідла]]
Аю-Даг10.JPG|border|Аюдаг, вид з [[мис Плака|мису Плака]]
Аю-Даг.JPG|border|На вершині Аюдагу
</gallery></small>
 
== Флора і фауна ==
[[Файл:Strawberry-tree.png|150px|міні|праворуч|Суничне дерево дрібноплідне на горі Аюдаг]]
Вершина і схили Аюдагу вкриті [[шибляк]]ом із вкрапленнями [[сосна кримська|сосни]] кримської. Шибляковий [[деревостан]] складається із [[дуб скельний|дуба скельного]] і [[дуб пухнастий|пухнастого]], [[граб східний|граба східного]], [[ясен високий|ясена високого]], [[горобина звичайна|горобини звичайної]] і [[Берека|береки]], [[клен польовий|клена польового]], [[дерен справжній|кизилу звичайного]], [[паліурус]]а, [[шипшина звичайна|шипшини звичайної]] тощо. Зустрічаються також [[релікт|реліктові рослини]]: [[суничне дерево дрібноплідне]], [[ялівець високий]] і [[ялівець колючий|колючий]], [[фісташка туполиста]], [[рускус понтійський]] та інші. Всього флора Аюдагу налічує 577 видів рослин, із них 44 занесені до [[Червона книга України|Червоної книги]]{{sfn|Ена В. Г.|1989}}<ref name="ЕСДТ"/>.
 
На Аюдазі мешкають [[лисиця]], [[борсук]], [[куниця кам'яна]], [[їжак білочеревий]], [[заєць сірий]], [[вивірка телеутка]], дрібні [[гризуни]], [[кажани]] та інші види ссавців. На скелях Аюдагу гніздяться [[мартини]], рідше&nbsp;— [[баклани]], у лісі&nbsp;— [[горлиці]], [[сови]], [[дятел|дятли]], [[синиця|синиці]], [[горобці]], [[сойки]], [[дрозди]] та інші види птахів. Із плазунів тут зустрічаються [[вуж]]і, [[полоз (рід)|полози]], [[ящірки]], у тому числі і безногі&nbsp;— [[жовтопуз]]и. 16 видів тварин Аюдагу занесені до [[Червона книга України|Червоної книги]]{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=78}}.
Із 1974&nbsp;р. Аюдаг&nbsp;— [[заказник]] державного значення<ref>{{Cite web |url=http://www.ark.gov.ua/index.php?v=8&tek=33&par=8&l=&art=1152&date= |title=Перечень территорий и объектов природно-заповедного фонда Автономной Республики Крым общегосударственного и местного значения по состоянию на 1 января 2001 г. (без г. Севастополя) |accessdate=27 січня 2010 |archive-date=19 квітня 2013 |archive-url=https://archive.today/20130419081056/http://old.crimea-portal.gov.ua/index.php?v=8&tek=33&par=8&art=1152&date= }}</ref>.


== Історія ==
== Історія ==
Дата побудови: кінець XVIII&nbsp;— початок XIX століття.<ref>{{Cite web|title=смт Партеніт: онлайн путівник Партенітом|url=https://travels.in.ua/uk-UA/locality/18999|website=travels.in.ua|accessdate=2023-10-05|language=en}}</ref>
Відомості про ранню історію Аюдагу уривчасті і суперечливі. Археологи знайшли на Аюдагу [[кремінь|кремінні]] знаряддя праці епохи [[мезоліт|мезо]]—[[неоліт]]у{{sfn|Лысенко А. В.|2002|с=63-85}}<ref name="ЕСДТ"/>. В епоху пізньої [[бронзова доба|бронзи]]&nbsp;— раннього [[залізна доба|заліза]] з IV&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. по IV&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е. на Аюдазі існувало поселення, яке деякі дослідники вважають таврським{{sfn|Домбровский О. И.|1975|с=110}}. У перші століття нашої ери гора та її околиці, можливо, потрапляють до зони впливу [[Боспорська держава|Боспорської держави]]{{sfn|Лысенко А. В.|2002|с=66-68}}.
 
Набагато краще вивчений і представлений археологічними пам'ятками середньовічний період. У VIII&nbsp;ст. на Аюдазі виникає великий укріплений монастир святих Апостолів Петра і Павла. Його фундатором вважають [[Іоанн (єпископ Готський)|святого Іоанна, єпископа Готського]]. Згідно з агіографічними джерелами мощі святого Іоанна Готського покояться на території монастиря<ref>Никитский А. Житие преподобного отца нашего Иоанна, епископа Готфии // ЗООИД, 1883, №&nbsp;13</ref>, але світу поки не явлені. Біля східного підніжжя Аюдагу містився головний храм обителі&nbsp;— базиліка святих Апостолів Петра і Павла. Залишки базиліки збереглися на території військового санаторію «Крим» в селищі [[Партеніт]]. Крім монастиря, на Аюдазі в середньовіччі виникає кілька невеликих поселень{{sfn|Лысенко А. В.|2002|с=73-85}}.
 
<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Map au dag.jpg|border|Схема туристичних маршрутів
Церковь.jpg|border|Рештки церкви святих Костянтина й Олени на галявині Ай-Констант
</gallery></small>
 
Монастир і поселення проіснували до кінця XV&nbsp;— початку XVI&nbsp;ст. Після турецької окупації узбережжя Криму в 1475&nbsp;р. занепадають і зникають. Деякі дослідники вважають, що люди змушені були покинути Аюдаг, внаслідок зневоднення гори після землетрусу [[1423]]&nbsp;року{{sfn|Домбровский О. И.|1975|с=128}}.


Будівля мечеті простояла до 80-х років XX століття і була зруйнована під час розширення старої дороги разом із старовинним традиційним фонтаном&nbsp;— «Чешме», що знаходився поряд з нею.
== Див. також ==
* [[Буру-Кая]]
* [[Четтеке-Узень]]
* [[Аю-Дагъ]]
* [[Суук-Су (урочище)]]


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist|2|refs=
<ref name="УРЕ">[http://leksika.com.ua/16970704/ure/ayudag Аюдаг] // {{УРЕ}}</ref>
<ref name="НАУ">{{НАУ}}</ref>
<ref name="ГЕУ">Аюдаг // {{ГЕУ1}}</ref>
<ref name="ЕСДТ">[http://leksika.com.ua/13880825/turizm/ayudag Аюдаг] // {{ЕСДТ}}</ref>
}}
 
== Література ==
* {{НАУ}}
* [[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка.&nbsp; — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007.&nbsp;  224 с.
* [[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]].  [https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2022/07/Baytsar-HEOHRAFIYA-KRYMU-2014-book.pdf Географія Криму].: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017.&nbsp;  301 c
* {{книга |автор = [[Янко Микола Тимофійович|Янко М. П.]]  |частина =Аюдаг  |посилання частина =  |заголовок =Топонімічний словник України : Словник-довідник |посилання =  |том=  |відповідальний =  |місце = {{К.}} |видавництво =[[Знання (видавництво)|Знання]] |рік = 1998 |сторінок = 432 |сторінки = |серія = |тираж = |isbn=5-7707-9443-7 |ref =Янко М. П. }}
* Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д.&nbsp;И.&nbsp;Тихомиров, Д.&nbsp;В.&nbsp;Исаев, геоинформ. подгот. Е.&nbsp;А.&nbsp;Стахова.&nbsp;— К. : ДНВП «Картографія», 2010.&nbsp;— 112&nbsp;с.
* Алуштинский регион с древнейших времен до наших дней, Киев, 2002.
* {{ref-ru}} {{книга |автор =Домбровский О., Столбунов А., Баранов И.  |заголовок =Аю-Даг&nbsp;— «Святая» гора  |посилання =  |том=  |відповідальний =  |місце = {{comment|Симферополь|Сімферополь}} |видавництво = |рік = 1975|сторінок = |сторінки = |серія = |тираж = |isbn= |ref =Домбровский О. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор =Ена В. Г.  |заголовок =Заповедные ландшафты Крыма  |посилання =  |том=  |відповідальний =  |місце = {{comment|Симферополь|Сімферополь}} |видавництво = |рік = 1989 |сторінок = |сторінки = |серія = |тираж = |isbn= |ref =Ена В. Г. }}
* Кеппен П. И. О древностях Южнаго берега Крыма и гор Таврических, Спб, 1837.
* Лебединский В. И., Партенитская долина от моря до гор, Симферополь, 1999.
* Лебединский В. И., С геологическим молотком по Крыму, Москва, 1982.
* {{ref-ru}} {{книга |автор =Лысенко А. В., Тесленко И. Б. |частина =Античные и средневековые памятники горы Аю-Даг  |посилання частина = |заголовок =Алуштинский регион с древнейших времен до наших дней  |посилання =  |том=  |відповідальний =  |місце = {{comment|Киев|Київ}} |видавництво = [[Стилос]] |рік = 2002 |сторінок = |сторінки = |серія = |тираж = |isbn= |ref =Лысенко А. В. }}
* Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д.&nbsp;И.&nbsp;Тихомиров, Д.&nbsp;В.&nbsp;Исаев, геоинформ. подгот. Е.&nbsp;А.&nbsp;Стахова.&nbsp;— К. : ДНВП «Картографія», 2010.&nbsp;— 112&nbsp;с.


{{Мечеті України}}
== Посилання ==
{{Commons category|Ayu-Dag}}
* [http://www.partenit.ru/ajudag.shtml Экскурсия на Аю-даг] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070310141611/http://www.partenit.ru/ajudag.shtml |date=10 березня 2007 }}
* [https://web.archive.org/web/20120322183147/http://piligrims.com.ua/projekty/10-ekskursija-ajudag.html Авторская экскурсия на Аю-даг]{{ref-ru}}
* [http://krym.sarov.info/au_dag_marshruts.html описание маршрутов по горе Аю-даг] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070310213724/http://krym.sarov.info/au_dag_marshruts.html |date=10 березня 2007 }}{{ref-ru}}
* Влас Михайлович Дорошевич. «Покойники моря» [http://ru.wikisource.org/wiki/Покойники_моря_(Дорошевич)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210228193152/https://ru.wikisource.org/wiki/Покойники_моря_(Дорошевич) |date=28 лютого 2021 }}
* [https://web.archive.org/web/20140310130902/http://ucblibrary3.berkeley.edu:8085/x-ussr/100k/L-36-129.jpg Розташування на мапі]


[[Категорія:Архітектура Криму]]
{{Визначні місця Криму}}
[[Категорія:Ялтинський район]]
{{Кримські гори}}
[[Категорія:Мечеті Криму]]
{{Гори України}}
[[Категорія:Мечеті України]]
{{ac}}
[[Категорія:Партеніт| ]]
[[Категорія:Геологічні пам'ятки природи Криму]]
[[Категорія:Південне узбережжя Криму]]
[[Категорія:Гірські вершини Криму]]
[[Категорія:Вершини заввишки до 1000 метрів]]
[[Категорія:Партеніт]]
[[Категорія:Гурзуф]]

Версія за 10:56, 17 жовтня 2023

Шаблон:Гора

Аюда́ґ[1], Ведмі́дь-гора́[2][3][1] (крим. Ayuv Dağ) — гора на Південному березі Криму. Розташована на межі Великої Алушти і Великої Ялти, за 2,5 км на схід від Гурзуфа. Висота Аюдаґу — 577 м[4], гірський масив трохи витягнутий у північно-західному напрямі на 2400 м, виступає в море на 2—2,5 км. Загальна площа — близько 5,4 км²[4]. Із 1947 р. Аюдаґ — пам'ятка природи, ландшафтний заказник загальнодержавного значення[5].

Назва

Сучасна назва Аюдаг складається з двох кримськотатарського, кипчацького слова *aju — ведмідь, турецького *datf, кримськотатарського *dag — гора. Зовнішнім виглядом гора схожа на ведмедя, що ніби припав до моря і п'є воду. Проте, як свідчить видатний дослідник Криму Петро Кеппен, ще на початку XIX століття кримські татари називали цю гору Біюк-Кастель, що означає «велика фортеця». П. Кеппен висловлює припущення про те, що в середньовіччі гора могла мати назву Айя, від грецького «айос» — святий.[6] Потім грецька назва Айя трансформувалась у кримську Аю-Даг. На середньовічних італійських картах-портоланах Аюдаг позначений як Камілле («верблюд»).

Найпроблематичнішим є питання щодо назви гори в античну епоху. Аюдаг часто ототожнюється з мисом Парфеніон або Партеніон, на якому, за словами грецького географа Страбона, містився храм таврської богині Діви. Деякі дослідники, наприклад Іван Бларамберг, вважають, що в античних периплах Аюдаг позначений як мис Кріу-Метопон (Метопону), що означає «баранячий лоб». Проте обидва твердження є спірними.

Геологія

Аюдаг — класичний лаколіт[2][4]. Виникла вона близько 150 млн років тому в середнеюрську епоху в результаті проникнення магми в розломи земної кори. Головною гірською породою Аюдагу є габродіабаз, дуже цінний будівельний та оздоблювальний матеріал з якого зроблено трибуни на Красній площі в Москві[4]. Аюдаг — природний мінералогічний музей Південного узбережжя Криму, тут виявлено 18 нових мінералів[4]. Наприклад, везувіан, невідомий в інших місцях Кримських гір[4].

Флора і фауна

Суничне дерево дрібноплідне на горі Аюдаг

Вершина і схили Аюдагу вкриті шибляком із вкрапленнями сосни кримської. Шибляковий деревостан складається із дуба скельного і пухнастого, граба східного, ясена високого, горобини звичайної і береки, клена польового, кизилу звичайного, паліуруса, шипшини звичайної тощо. Зустрічаються також реліктові рослини: суничне дерево дрібноплідне, ялівець високий і колючий, фісташка туполиста, рускус понтійський та інші. Всього флора Аюдагу налічує 577 видів рослин, із них 44 занесені до Червоної книги[4].

На Аюдазі мешкають лисиця, борсук, куниця кам'яна, їжак білочеревий, заєць сірий, вивірка телеутка, дрібні гризуни, кажани та інші види ссавців. На скелях Аюдагу гніздяться мартини, рідше — баклани, у лісі — горлиці, сови, дятли, синиці, горобці, сойки, дрозди та інші види птахів. Із плазунів тут зустрічаються вужі, полози, ящірки, у тому числі і безногі — жовтопузи. 16 видів тварин Аюдагу занесені до Червоної книги. Із 1974 р. Аюдаг — заказник державного значення[7].

Історія

Відомості про ранню історію Аюдагу уривчасті і суперечливі. Археологи знайшли на Аюдагу кремінні знаряддя праці епохи мезонеоліту[4]. В епоху пізньої бронзи — раннього заліза з IV ст. до н. е. по IV ст. н. е. на Аюдазі існувало поселення, яке деякі дослідники вважають таврським. У перші століття нашої ери гора та її околиці, можливо, потрапляють до зони впливу Боспорської держави.

Набагато краще вивчений і представлений археологічними пам'ятками середньовічний період. У VIII ст. на Аюдазі виникає великий укріплений монастир святих Апостолів Петра і Павла. Його фундатором вважають святого Іоанна, єпископа Готського. Згідно з агіографічними джерелами мощі святого Іоанна Готського покояться на території монастиря[8], але світу поки не явлені. Біля східного підніжжя Аюдагу містився головний храм обителі — базиліка святих Апостолів Петра і Павла. Залишки базиліки збереглися на території військового санаторію «Крим» в селищі Партеніт. Крім монастиря, на Аюдазі в середньовіччі виникає кілька невеликих поселень.

Монастир і поселення проіснували до кінця XV — початку XVI ст. Після турецької окупації узбережжя Криму в 1475 р. занепадають і зникають. Деякі дослідники вважають, що люди змушені були покинути Аюдаг, внаслідок зневоднення гори після землетрусу 1423 року.

Див. також

Примітки

Література

  • Шаблон:НАУ
  • Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка.  — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007.  224 с.
  • Байцар Андрій. Географія Криму.: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017.  301 c
  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
  • Алуштинский регион с древнейших времен до наших дней, Киев, 2002.
  • Кеппен П. И. О древностях Южнаго берега Крыма и гор Таврических, Спб, 1837.
  • Лебединский В. И., Партенитская долина от моря до гор, Симферополь, 1999.
  • Лебединский В. И., С геологическим молотком по Крыму, Москва, 1982.
  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Посилання

Шаблон:Commons category


Шаблон:Кримські гори Шаблон:Гори України Шаблон:Ac

  1. 1,0 1,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ГЕУ не вказано текст
  2. 2,0 2,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою УРЕ не вказано текст
  3. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою НАУ не вказано текст
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 4,5 4,6 4,7 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ЕСДТ не вказано текст
  5. Посилання доступне в режимі редагування
  6. Кеппен П. И. Крымский сборник, СПБ,1837, с. 167
  7. Посилання доступне в режимі редагування
  8. Никитский А. Житие преподобного отца нашего Иоанна, епископа Готфии // ЗООИД, 1883, № 13