Аюдаг та Арпат (річка): різниця між сторінками

Матеріал з Кримології
(Різниця між сторінками)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Немає опису редагування
 
ua>СолонийБурякУСпідниці
Немає опису редагування
 
Рядок 1: Рядок 1:
{{Гора
{{Річка
  | назва      = Аюдаґ
| назва            = Арпат  
| Photo      = Au-Dag.png
| оригінальна_назва =
| фото_розмір = 300px
| зображення        =  
| Caption    = Вид на Аюдаг із [[Мис Плака|мису Плака]]
| зображення_розмір =  
  | Elevation  = 572 м
| підпис            =  
| Range      = [[Кримські гори]]  
| довжина          = 10 [[км]]
| країна      = {{UKR}}
| висота_витоку    =
| Location    = [[Автономна Республіка Крим]]
| стік              =
| Prominence  =
| площа_басейну    = 28,1 км²
| Coordinates =
| витік            =  
| Topographic map =
| гирло            = [[Ускут (річка)|Ускут]]
| Type=|Age=
| країни_басейну    = {{UKR}}
| First ascent =  
| Регіон = [[Автономна Республіка Крим]]
| карта розташування = Україна
| прирічкові_країни =
| карта розташування1 = Крим
| притоки =
| мапа =
| мапа_розмір =
| мапа_підпис =
}}
}}
'''Арпат''' ({{lang-crh|Arpat, Арпат}})&nbsp;— річка на південно-східному березі [[Крим]]у, на території [[Алуштинська міськрада|Алуштинської міськради]] [[Автономна Республіка Крим|Криму]], ліва притока річки [[Ускут (річка)|Ускут]] впадає за 1,8 км від гирла. Довжина річки близько 10 кілометрів, площа басейну 28,1 км ² <ref>[http://koechto-narod.ru/pages/articles/books/oliferov_rivers/southern_rivers.html РІЧКИ ПІВДЕННОГО БЕРЕГА КРИМУ]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. Річка утворюється в селі [[Зеленогір'я]] злиттям двох витоків&nbsp;— ''Пананьян-Узень'' праворуч і '' Кушень-Узень'' зліва<ref>{{Cite web |url=http://xn--80alndgcuev0g.xn--p1ai/bolshaya_alushta/reki_i_vodopady/111-reka-arpat.html |title=Журнал Крим. Річка Арпат |accessdate=10 червня 2014 |archive-date=9 жовтня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181009210007/http://xn--80alndgcuev0g.xn--p1ai/bolshaya_alushta/reki_i_vodopady/111-reka-arpat.html }}</ref>, причому основним, власне Арпатом, прийнято вважати Пананьян-Узень, яка бере свій початок з Арпатської яйли біля перевалу Горуча-Богаз, і складається з 5 джерел однойменного джерела в урочищі Панагія. Річка утворює невелику родючу долину, у верхній частині падаючи невеликими водоспадами <ref>{{Cite web |url=http://valentin-nuzhdenko.crimea.ua/waterfalls_south_coast/arpat.html |title=Річка Панань-Ян-Узень або Арпат |accessdate=10 червня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130716191135/http://valentin-nuzhdenko.crimea.ua/waterfalls_south_coast/arpat.html |archivedate=16 липня 2013 |deadurl=yes }}</ref>.


'''Аюда́ґ<ref name="ГЕУ"/>, Ведмі́дь-гора́'''<ref name="УРЕ"/><ref name="НАУ"/><ref name="ГЕУ"/> ({{lang-crh|Ayuv Dağ}})&nbsp;— [[гора]] на [[Південне узбережжя Криму|Південному березі Криму]]. Розташована на межі [[Алуштинська міська рада|Великої Алушти]] і [[Ялтинська міська рада|Великої Ялти]], за 2,5&nbsp;км на схід від [[Гурзуф]]а. Висота Аюдаґу&nbsp;— 577&nbsp;м<ref name="ЕСДТ"/>, гірський масив трохи витягнутий у північно-західному напрямі на 2400&nbsp;м, виступає в море на 2—2,5&nbsp;км. Загальна площа&nbsp;— близько 5,4 км²<ref name="ЕСДТ"/>. Із 1947&nbsp;р. Аюдаґ&nbsp;— [[пам'ятка природи]]{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=76}}, [[ландшафтний заказник]] загальнодержавного значення<ref>{{Cite web |url=http://nature.land.kiev.ua/pzf6-9.html |title=Ландшафтні заказники загальнодержавного значення // Портал «Природа України» |accessdate=16 лютого 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150216204449/http://nature.land.kiev.ua/pzf6-9.html |archivedate=16 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref>.
==Література==
 
* Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д.&nbsp;И.&nbsp;Тихомиров, Д.&nbsp;В.&nbsp;Исаев, геоинформ. подгот. Е.&nbsp;А.&nbsp;Стахова.&nbsp;— К. : ДНВП «Картографія», 2010.&nbsp;— 112&nbsp;с.
== Назва ==
* Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 24
Сучасна назва '''Аюдаг''' складається з двох [[кримськотатарська мова|кримськотатарського]], кипчацького слова ''*aju''&nbsp;— ведмідь, турецького ''*datf'', кримськотатарського ''*dag''&nbsp;— гора{{sfn|Янко М. П.|1998}}. Зовнішнім виглядом гора схожа на ведмедя, що ніби припав до моря і п'є воду. Проте, як свідчить видатний дослідник Криму [[Кеппен, Петр Іванович|Петро Кеппен]], ще на початку XIX століття [[кримські татари]] називали цю гору '''Біюк-Кастель''', що означає «велика фортеця»{{sfn|Янко М. П.|1998}}. П.&nbsp;Кеппен висловлює припущення про те, що в середньовіччі гора могла мати назву '''Айя''', від грецького «айос»&nbsp;— святий.<ref>Кеппен П.&nbsp;И. Крымский сборник, СПБ,1837, с. 167</ref> Потім грецька назва Айя трансформувалась у кримську Аю-Даг{{sfn|Домбровский О. И.|1975|с=60}}. На середньовічних італійських картах-[[портолан]]ах Аюдаг позначений як '''Камілле''' («верблюд»){{sfn|Янко М. П.|1998}}{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=59}}.
 
Найпроблематичнішим є питання щодо назви гори в античну епоху. Аюдаг часто ототожнюється з мисом Парфеніон або Партеніон, на якому, за словами грецького географа [[Страбон]]а, містився храм [[Таври (плем'я)|таврської]] богині [[Діва (історія Криму)|Діви]]{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=25-26}}. Деякі дослідники, наприклад [[Бларамберг Іван Павлович|Іван Бларамберг]], вважають, що в античних [[перипл]]ах Аюдаг позначений як мис '''Кріу-Метопон''' (Метопону), що означає «баранячий лоб»{{sfn|Янко М. П.|1998}}{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=36}}. Проте обидва твердження є спірними.
 
== Геологія ==
Аюдаг&nbsp;— класичний [[лаколіт]]<ref name="УРЕ"/><ref name="ЕСДТ"/>. Виникла вона близько 150&nbsp;млн років тому в [[юрський період|середнеюрську]] епоху в результаті проникнення [[магма|магми]] в розломи [[земна кора|земної кори]]. Головною [[гірська порода|гірською породою]] Аюдагу є [[габродіабаз]], дуже цінний будівельний та оздоблювальний матеріал з якого зроблено трибуни на [[Красна площа|Красній площі]] в [[Москва|Москві]]<ref name="ЕСДТ"/>. Аюдаг&nbsp;— природний мінералогічний музей Південного узбережжя Криму, тут виявлено 18 нових [[мінерал]]ів<ref name="ЕСДТ"/>{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=77}}. Наприклад, [[везувіан]], невідомий в інших місцях Кримських гір<ref name="ЕСДТ"/>.
 
<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Ayu-Dag or Medved-gora (Bear mountain).jpg|border|Аюдаг з боку [[Партеніт]]а
Гурзуф3.jpg|border|Аюдаг з боку [[Гурзуф]]а
Аю-Даг10.jpg|border|Аюдаг, вид з [[Гурзуфське сідло|Гурзуфського сідла]]
Аю-Даг10.JPG|border|Аюдаг, вид з [[мис Плака|мису Плака]]
Аю-Даг.JPG|border|На вершині Аюдагу
</gallery></small>
 
== Флора і фауна ==
[[Файл:Strawberry-tree.png|150px|міні|праворуч|Суничне дерево дрібноплідне на горі Аюдаг]]
Вершина і схили Аюдагу вкриті [[шибляк]]ом із вкрапленнями [[сосна кримська|сосни]] кримської. Шибляковий [[деревостан]] складається із [[дуб скельний|дуба скельного]] і [[дуб пухнастий|пухнастого]], [[граб східний|граба східного]], [[ясен високий|ясена високого]], [[горобина звичайна|горобини звичайної]] і [[Берека|береки]], [[клен польовий|клена польового]], [[дерен справжній|кизилу звичайного]], [[паліурус]]а, [[шипшина звичайна|шипшини звичайної]] тощо. Зустрічаються також [[релікт|реліктові рослини]]: [[суничне дерево дрібноплідне]], [[ялівець високий]] і [[ялівець колючий|колючий]], [[фісташка туполиста]], [[рускус понтійський]] та інші. Всього флора Аюдагу налічує 577 видів рослин, із них 44 занесені до [[Червона книга України|Червоної книги]]{{sfn|Ена В. Г.|1989}}<ref name="ЕСДТ"/>.
 
На Аюдазі мешкають [[лисиця]], [[борсук]], [[куниця кам'яна]], [[їжак білочеревий]], [[заєць сірий]], [[вивірка телеутка]], дрібні [[гризуни]], [[кажани]] та інші види ссавців. На скелях Аюдагу гніздяться [[мартини]], рідше&nbsp;— [[баклани]], у лісі&nbsp;— [[горлиці]], [[сови]], [[дятел|дятли]], [[синиця|синиці]], [[горобці]], [[сойки]], [[дрозди]] та інші види птахів. Із плазунів тут зустрічаються [[вуж]]і, [[полоз (рід)|полози]], [[ящірки]], у тому числі і безногі&nbsp;— [[жовтопуз]]и. 16 видів тварин Аюдагу занесені до [[Червона книга України|Червоної книги]]{{sfn|Ена В. Г.|1989|с=78}}.
Із 1974&nbsp;р. Аюдаг&nbsp;— [[заказник]] державного значення<ref>{{Cite web |url=http://www.ark.gov.ua/index.php?v=8&tek=33&par=8&l=&art=1152&date= |title=Перечень территорий и объектов природно-заповедного фонда Автономной Республики Крым общегосударственного и местного значения по состоянию на 1 января 2001 г. (без г. Севастополя) |accessdate=27 січня 2010 |archive-date=19 квітня 2013 |archive-url=https://archive.today/20130419081056/http://old.crimea-portal.gov.ua/index.php?v=8&tek=33&par=8&art=1152&date= }}</ref>.
 
== Історія ==
Відомості про ранню історію Аюдагу уривчасті і суперечливі. Археологи знайшли на Аюдагу [[кремінь|кремінні]] знаряддя праці епохи [[мезоліт|мезо]]—[[неоліт]]у{{sfn|Лысенко А. В.|2002|с=63-85}}<ref name="ЕСДТ"/>. В епоху пізньої [[бронзова доба|бронзи]]&nbsp;— раннього [[залізна доба|заліза]] з IV&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. по IV&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е. на Аюдазі існувало поселення, яке деякі дослідники вважають таврським{{sfn|Домбровский О. И.|1975|с=110}}. У перші століття нашої ери гора та її околиці, можливо, потрапляють до зони впливу [[Боспорська держава|Боспорської держави]]{{sfn|Лысенко А. В.|2002|с=66-68}}.
 
Набагато краще вивчений і представлений археологічними пам'ятками середньовічний період. У VIII&nbsp;ст. на Аюдазі виникає великий укріплений монастир святих Апостолів Петра і Павла. Його фундатором вважають [[Іоанн (єпископ Готський)|святого Іоанна, єпископа Готського]]. Згідно з агіографічними джерелами мощі святого Іоанна Готського покояться на території монастиря<ref>Никитский А. Житие преподобного отца нашего Иоанна, епископа Готфии // ЗООИД, 1883, №&nbsp;13</ref>, але світу поки не явлені. Біля східного підніжжя Аюдагу містився головний храм обителі&nbsp;— базиліка святих Апостолів Петра і Павла. Залишки базиліки збереглися на території військового санаторію «Крим» в селищі [[Партеніт]]. Крім монастиря, на Аюдазі в середньовіччі виникає кілька невеликих поселень{{sfn|Лысенко А. В.|2002|с=73-85}}.
 
<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Map au dag.jpg|border|Схема туристичних маршрутів
Церковь.jpg|border|Рештки церкви святих Костянтина й Олени на галявині Ай-Констант
</gallery></small>


Монастир і поселення проіснували до кінця XV&nbsp;— початку XVI&nbsp;ст. Після турецької окупації узбережжя Криму в 1475&nbsp;р. занепадають і зникають. Деякі дослідники вважають, що люди змушені були покинути Аюдаг, внаслідок зневоднення гори після землетрусу [[1423]]&nbsp;року{{sfn|Домбровский О. И.|1975|с=128}}.
== Примітки ==
{{примітки}}


== Див. також ==
{{Річки Криму}}
* [[Буру-Кая]]
* [[Четтеке-Узень]]
* [[Аю-Дагъ]]
* [[Суук-Су (урочище)]]


== Примітки ==
{{reflist|2|refs=
<ref name="УРЕ">[http://leksika.com.ua/16970704/ure/ayudag Аюдаг] // {{УРЕ}}</ref>
<ref name="НАУ">{{НАУ}}</ref>
<ref name="ГЕУ">Аюдаг // {{ГЕУ1}}</ref>
<ref name="ЕСДТ">[http://leksika.com.ua/13880825/turizm/ayudag Аюдаг] // {{ЕСДТ}}</ref>
}}
== Література ==
* {{НАУ}}
* [[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]]. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка.&nbsp; — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007.&nbsp;  224 с.
* [[Байцар Андрій Любомирович|Байцар Андрій]].  [https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2022/07/Baytsar-HEOHRAFIYA-KRYMU-2014-book.pdf Географія Криму].: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017.&nbsp;  301 c
* {{книга |автор = [[Янко Микола Тимофійович|Янко М. П.]]  |частина =Аюдаг  |посилання частина =  |заголовок =Топонімічний словник України : Словник-довідник |посилання =  |том=  |відповідальний =  |місце = {{К.}} |видавництво =[[Знання (видавництво)|Знання]] |рік = 1998 |сторінок = 432 |сторінки = |серія = |тираж = |isbn=5-7707-9443-7 |ref =Янко М. П. }}
* Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д.&nbsp;И.&nbsp;Тихомиров, Д.&nbsp;В.&nbsp;Исаев, геоинформ. подгот. Е.&nbsp;А.&nbsp;Стахова.&nbsp;— К. : ДНВП «Картографія», 2010.&nbsp;— 112&nbsp;с.
* Алуштинский регион с древнейших времен до наших дней, Киев, 2002.
* {{ref-ru}} {{книга |автор =Домбровский О., Столбунов А., Баранов И.  |заголовок =Аю-Даг&nbsp;— «Святая» гора  |посилання =  |том=  |відповідальний =  |місце = {{comment|Симферополь|Сімферополь}} |видавництво = |рік = 1975|сторінок = |сторінки = |серія = |тираж = |isbn= |ref =Домбровский О. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор =Ена В. Г.  |заголовок =Заповедные ландшафты Крыма  |посилання =  |том=  |відповідальний =  |місце = {{comment|Симферополь|Сімферополь}} |видавництво = |рік = 1989 |сторінок = |сторінки = |серія = |тираж = |isbn= |ref =Ена В. Г. }}
* Кеппен П. И. О древностях Южнаго берега Крыма и гор Таврических, Спб, 1837.
* Лебединский В. И., Партенитская долина от моря до гор, Симферополь, 1999.
* Лебединский В. И., С геологическим молотком по Крыму, Москва, 1982.
* {{ref-ru}} {{книга |автор =Лысенко А. В., Тесленко И. Б. |частина =Античные и средневековые памятники горы Аю-Даг  |посилання частина = |заголовок =Алуштинский регион с древнейших времен до наших дней  |посилання =  |том=  |відповідальний =  |місце = {{comment|Киев|Київ}} |видавництво = [[Стилос]] |рік = 2002 |сторінок = |сторінки = |серія = |тираж = |isbn= |ref =Лысенко А. В. }}
* Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д.&nbsp;И.&nbsp;Тихомиров, Д.&nbsp;В.&nbsp;Исаев, геоинформ. подгот. Е.&nbsp;А.&nbsp;Стахова.&nbsp;— К. : ДНВП «Картографія», 2010.&nbsp;— 112&nbsp;с.


== Посилання ==
{{river-stub}}
{{Commons category|Ayu-Dag}}
{{Портали|Географія|Гідрологія}}
* [http://www.partenit.ru/ajudag.shtml Экскурсия на Аю-даг] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070310141611/http://www.partenit.ru/ajudag.shtml |date=10 березня 2007 }}
* [https://web.archive.org/web/20120322183147/http://piligrims.com.ua/projekty/10-ekskursija-ajudag.html Авторская экскурсия на Аю-даг]{{ref-ru}}
* [http://krym.sarov.info/au_dag_marshruts.html описание маршрутов по горе Аю-даг] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070310213724/http://krym.sarov.info/au_dag_marshruts.html |date=10 березня 2007 }}{{ref-ru}}
* Влас Михайлович Дорошевич. «Покойники моря» [http://ru.wikisource.org/wiki/Покойники_моря_(Дорошевич)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210228193152/https://ru.wikisource.org/wiki/Покойники_моря_(Дорошевич) |date=28 лютого 2021 }}
* [https://web.archive.org/web/20140310130902/http://ucblibrary3.berkeley.edu:8085/x-ussr/100k/L-36-129.jpg Розташування на мапі]


{{Визначні місця Криму}}
[[Категорія:Малі річки України]]
{{Кримські гори}}
[[Категорія:Річки Криму]]
{{Гори України}}
[[Категорія:Річки Алушти]]
{{ac}}
[[Категорія:Геологічні пам'ятки природи Криму]]
[[Категорія:Південне узбережжя Криму]]
[[Категорія:Гірські вершини Криму]]
[[Категорія:Вершини заввишки до 1000 метрів]]
[[Категорія:Партеніт]]
[[Категорія:Гурзуф]]

Версія за 12:04, 26 червня 2023

Шаблон:Річка Арпат (крим. Arpat, Арпат) — річка на південно-східному березі Криму, на території Алуштинської міськради Криму, ліва притока річки Ускут впадає за 1,8 км від гирла. Довжина річки близько 10 кілометрів, площа басейну 28,1 км ² [1]. Річка утворюється в селі Зеленогір'я злиттям двох витоків — Пананьян-Узень праворуч і Кушень-Узень зліва[2], причому основним, власне Арпатом, прийнято вважати Пананьян-Узень, яка бере свій початок з Арпатської яйли біля перевалу Горуча-Богаз, і складається з 5 джерел однойменного джерела в урочищі Панагія. Річка утворює невелику родючу долину, у верхній частині падаючи невеликими водоспадами [3].

Література

  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
  • Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 24

Примітки

Шаблон:Річки Криму


Шаблон:River-stub

  1. ↑ РІЧКИ ПІВДЕННОГО БЕРЕГА КРИМУ
  2. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
  3. ↑ Посилання доступне в режимі редагування
Отримано з http://krymology.info/index.php?title=Аюдаг&oldid=1200